Для цього важливо оцінити найбільш поширені практики поточної взаємодії українських та європейських оборонних підприємств, а також визначити цілі, які має ставити перед собою Україна при виборі тих чи інших форматів взаємодії оборонно-промислових компаній з різних країн. Про все це - в аналітичному матеріалі, який підготували для Defense Express аналитики Консорціуму оборонної інформації.
Читайте також: Після допомоги Україні з виробництвом снарядів CSG залучили до модернізації заводів у США, де провалили план з випуску снарядів
Чому Україні вкрай важлива оборонно-промислова співпраця з Європою
Для України стратегічний сенс цієї співпраці полягає у розвитку власних інженерних і виробничих спроможностей, довгострокових замовленнях та доступі до ринків. Розподіл функцій і прав визначатиме можливості української промисловості після виконання термінових воєнних замовлень.
За місцем організації виробництва можна розрізнити дві базові моделі промислової кооперації. Перша – освоєння в Україні європейських технологій для виготовлення озброєння, боєприпасів і компонентів та обслуговування техніки.
Друга – розгортання у країнах Європи випуску систем, розроблених українськими компаніями. Обидві можуть діяти в одному партнерстві, як у домовленості про виробництво двигунів в Україні та оснащених ними українських дронів у Чехії. У межах цих моделей партнери можуть спільно розробляти продукцію, виготовляти її складові, виконувати складання й ремонт.
За розрахунками Київської школи економіки, опублікованими у вересні 2026 року, станом на травень–червень існувало щонайменше 180 міжнародних партнерств українських компаній. Дослідники охопили співпрацю з Європою та іншими країнами на різних стадіях реалізації, включно з переговорами.
До активних віднесено 33% партнерств, до нових, прогрес яких ще зарано оцінювати, – 45%, до призупинених – 22%. Поряд із чинними виробництвами існує значний потенціал ще не реалізованої кооперації. Для його використання потрібне розуміння того, як саме партнери організовують роботу і що стримує її розгортання.
Як працюють виробничі партнерства. Потенціал ліцензіцй
Місце й розподіл робіт не визначають форми власності або джерела коштів. Ліцензія регулює використання технології й може діяти між незалежними компаніями або всередині спільного підприємства (СП). Договори дозволяють організувати кооперацію без об’єднання власності. Виробництво за кордоном може належати СП або власній дочірній компанії українського розробника. Іноземний уряд може фінансувати закупівлю продукції, не набуваючи частки у підприємстві.
Ліцензійна модель дозволяє використати наявне підприємство без об’єднання власності партнерів. Оборонно-промислова група CSG з управлінським центром у Чехії надала українському виробникові бронетехніки та боєприпасів "Українська бронетехніка" ліцензію на виробництво артилерійських боєприпасів. Українська компанія виготовляє корпуси, виконує спорядження, остаточне складання та випробування.
CSG передала виробничі знання, постачає критичні компоненти, забезпечує технічну підтримку й отримує ліцензійні платежі. Заводом і обладнанням управляє український виробник, який сам визначає ціни та замовників. За поясненням CSG, ліцензування прискорило запуск, оскільки створення СП ускладнювало узгодження діяльності підприємства з українським і чеським законодавством.
Перевага такої кооперації – можливість зосередити вкладення на освоєнні потрібної продукції. Її межі визначають обсяг ліцензійних прав і залежність від постачальника технології. Українському виробникові потрібні можливості змінювати конструкцію в погоджених межах і розширювати випуск. Ліцензіар зацікавлений у захисті розробок та дотриманні технологічних вимог. Договір має узгоджувати ці інтереси в міру зміни виробу та попиту на нього.
Спільне підприємство дає партнерам змогу разом інвестувати в окремий бізнес і управляти ним. Українська Airlogix розробляє безпілотні системи, а Auterion, що має центри у США та Німеччині, спеціалізується на програмному забезпеченні автономних платформ. Створене ними у лютому 2026 року німецьке СП використовує українські конструкції, програмне забезпечення Auterion та виробничі потужності у Німеччині.
У вересні Auterion повідомила про перші планери ударних систем Seth X середньої дальності й важких Anubis та початок серійного виробництва. Фінансований урядом Німеччини контракт передбачає понад 5000 систем. Тут виробничий проєкт отримав конкретне замовлення, а розподіл функцій дозволив використати вже розроблені платформи.
Основні моделі промислової кооперації
| Модель | Промислове завдання | Організація та приклади |
| Локалізація в Україні | Освоєння європейських технологій, випуск продукції та обслуговування техніки | Ліцензія CSG для Української бронетехніки, ремонтне СП Rheinmetall, українська дочірня компанія KNDS |
| Випуск українських систем у Європі | Залучення європейських потужностей для серійного виробництва | СП Airlogix з Auterion і Frontline Robotics із Quantum Systems, власна британська дочірня компанія Ukrspecsystems |
| Поєднання обох моделей | Виготовлення компонентів в Україні та кінцевих систем у країні партнера | Меморандум PBS та Airlogix: двигуни в Україні, оснащені ними дрони в Чехії |
У спільному підприємстві Quantum Frontline Industries українська Frontline Robotics, розробник повітряних і наземних роботизованих систем, ліцензує свої конструкції, навчає персонал і забезпечує супровід виробів. Німецький виробник безпілотної техніки Quantum Systems надає промислову інфраструктуру та організовує виробництво. Замовником багатофункціональних дронів Linza і розвідувальних Zoom є Національна гвардія України.
У жовтні компанії оголосили про контракт на 2027 рік, що продовжує виробничу програму 2026 року та перевищує її за обсягом. Для СП це підстава розраховувати завантаження на наступний рік, для українського розробника – можливість поєднувати подальше вдосконалення систем із їх серійним виготовленням за кордоном.
Досвід співпраці та можливості розвитку
| Приклад | Підтверджений механізм або результат | Висновок для подібних проєктів |
| CSG та Українська бронетехніка | Ліцензійне виробництво зі збереженням окремої власності | Кооперацію можна розгортати на наявному підприємстві без створення СП |
| Quantum Frontline Industries | Контракт на 2027 рік продовжує програму 2026 року | Наступне замовлення дає підставу планувати триваліше завантаження |
| Ukrspecsystems у Британії | За словами керівників, у липні 2026 року дозвіл на передання технологій ще не отримано | Власний контроль над бізнесом потреби в державних дозволах не усуває |
| PBS та Airlogix | Меморандум про двигуни в Україні та дрони в Чехії | Локалізацію компонентів і кінцевих систем можна планувати взаємно |
Власна закордонна дочірня компанія дає українському розробникові контроль над бізнесом без місцевого співвласника. Так організовано британську структуру Ukrspecsystems, українського розробника безпілотних авіаційних систем. Українська компанія зберігає єдине управління бізнесом і відповідає за залучення фінансування та організацію його роботи. Кооперація з іноземними підприємствами може розвиватися на договірній основі.
Профіль продукції впливає на спосіб розгортання співпраці. Ремонтний центр німецького оборонного концерну Rheinmetall та "Української оборонної промисловості" обслуговує, зокрема, бойові машини піхоти Marder. Французько-німецька група виробників бронетехніки й артилерії KNDS створила українську дочірню компанію для підтримки своєї техніки й локалізації запчастин. Ремонт в Україні зменшує потребу перевозити машини за кордон, а освоєння виготовлення деталей залучає українські підприємства до постійного обслуговування парку. Випуск нових машин потребуватиме окремих інвестицій, ліцензій та замовлень.
Взаємну локалізацію передбачає липневий меморандум чеського виробника реактивних двигунів PBS та Airlogix. Партнери опрацьовують випуск двигунів в Україні й оснащених ними українських дронів у Чехії. Червнева угода "Української бронетехніки" з AviaNera Technologies, двигунобудівною компанією групи CSG, передбачає постачання двигунів для ракетних і безпілотних систем, майбутні СП та локалізацію в Україні. Реалізація цих намірів дозволила б розвивати українські платформи й одночасно освоювати складові, від доступності яких залежить темп їх випуску.
Як закріпити промислову інтеграцію
1. Подальший розвиток ВТС варто пов’язати з довгостроковими виробничими програмами. Українські замовники мають визначати потребу на кілька років і погоджувати з партнерами фінансування. Це дозволить компаніям обґрунтувати інвестиції та підготувати постачальників. Державні установи мають забезпечити передбачувані умови передання технологій і збуту продукції, придатні для виробничого та фінансового планування.
2. Державна підтримка має заохочувати розроблення й удосконалення систем, випуск важливих компонентів, випробування та обслуговування в Україні. Відповідно до цих завдань компанії обиратимуть умови ліцензування, створення СП або власного підприємства. Розгортаючи потужності за кордоном, партнерам варто визначати, які інженерні та виробничі роботи залишатимуться в Україні, які замовлення отримуватимуть українські постачальники і які права на продукт зберігатиме розробник.
3. Доступ до ринку Європи варто закріплювати участю українських підприємств у тривалих програмах виробництва, модернізації та обслуговування техніки. Для цього партнерам потрібно погоджувати умови збуту й розвитку продукту за межами першого воєнного замовлення. Якщо українська компанія зберігає права на вдосконалення системи та отримує роботу для своїх інженерів і постачальників, міжнародна кооперація має основу для розвитку її власних спроможностей.
Саме за цим результатом слід оцінювати промислову інтеграцію України, а не за кількістю зареєстрованих СП чи відкритих закордонних майданчиків.
Читайте також: Поряд з Україною перейшли до будівництва заводу ракет до аналога HIMARS - деталі локалізації боєприпасів CGR-080 у Польщі
