«L3Harris зацікавлена розгорнути виробництво в Україні, але хоче зрозуміти перспективи»

«L3Harris зацікавлена розгорнути виробництво в Україні, але хоче зрозуміти перспективи»

Сергій ЧЕПЕЛЬ, гендиректор компанії «Радіо Сатком Груп» – ексклюзивного представника Harris Global Communications Inc., корпорація L3Harris Technologies
44

Уже кілька років поспіль після початку російської агресії українська армія в рамках програм допомоги уряду США отримує й застосовує за призначенням засоби зв’язку від корпорації Harris, яка нещодавно в результаті злиття з компанією L3 увійшла в десятку найбільших корпорацій Америки під назвою L3Harris Technologies. За цей період військові різних видів і родів військ, а також Національна гвардія і Держприкордонслужба отримали від цієї компанії тисячі радіостанцій різних типів. Україна тепер має у своєму розпорядженні новітню американську техніку третього покоління Falcon III. На жаль, її функціональний потенціал, так само як і шанс поглиблення військово-технічного співробітництва України зі Сполученими Штатами, поки використовується не в повному обсязі. Про проміжні підсумки співробітництва, експлуатацію техніки та багато іншого Defense Express поспілкувався з Сергієм ЧЕПЕЛЕМ – генеральним директором приватної компанії «Радіо Сатком Груп», яка є ексклюзивним представником L3Harris в Україні.

Уже кілька років поспіль після початку російської агресії українська армія в рамках програм допомоги уряду США отримує й застосовує за призначенням засоби зв’язку від корпорації Harris, яка нещодавно в результаті злиття з компанією L3 увійшла в десятку найбільших корпорацій Америки під назвою L3Harris Technologies. За цей період військові різних видів і родів військ, а також Національна гвардія і Держприкордонслужба отримали від цієї компанії тисячі радіостанцій різних типів. Україна тепер має у своєму розпорядженні новітню американську техніку третього покоління Falcon III. На жаль, її функціональний потенціал, так само як і шанс поглиблення військово-технічного співробітництва України зі Сполученими Штатами, поки використовується не в повному обсязі. Про проміжні підсумки співробітництва, експлуатацію техніки та багато іншого Defense Express поспілкувався з Сергієм ЧЕПЕЛЕМ – генеральним директором приватної компанії «Радіо Сатком Груп», яка є ексклюзивним представником L3Harris в Україні.

– Сергію Вікторовичу, як ви оцінюєте взаємодію між компанією L3Harris й українськими споживачами після початку російської агресії?

– Після початку бойових дій на сході України взаємини української сторони і L3Harris, значною мірою з ініціативи американців в особі політичних структур і Європейського командування сухопутних військ США, були інтенсифіковані. При цьому робота за програмами FMF (Foreign Military Financing) через специфіку процедур в сегменті тактичного зв’язку відійшла на другий план. Одночасно були активно залучені програми ERI і USAI, де обсяги постачань і швидкість їх реалізації були вже іншого порядку. За даними відкритих джерел на сьогодні в Україну поставлено новітніх засобів зв’язку на суму близько $230 млн. При цьому основним споживачем залишаються Збройні сили. У 2020 році за бюджетом USAI 2019 для постачання в Україну вже законтрактовано техніки на суму близько $ 70 млн. Це дуже серйозна цифра, де певна частка припадає на Національну гвардію. Таким чином, у поточному році загальна вартість поставлених (по суті, подарованих) радіостанцій складе близько $300 млн. За поточним курсом це близько 7,3 млрд грн.

Якщо говорити про використання американських радіостанцій, то ми формально не маємо відношення до розподілу техніки по підрозділах. Це сфера відповідальності Головного управління зв’язку Генерального штабу. Але, наскільки ми знаємо, на сьогодні, власне кажучи, витримується вимога, яка була визначена попереднім керівництвом Генерального штабу, що передбачає оснащення технікою L3Harris у сегменті КХ діапазону всієї армії, незалежно від видової приналежності, а в сегменті УКХ і ДМХ, насамперед підрозділів ДШВ, морської піхоти, сил спеціальних операцій і ВМС.

Хоча, на наш погляд, коли кількість станцій, що постачаються, стала обчислюватися тисячами, цілком можна розширити сфери застосування техніки. Думаю, настав момент, коли можна і потрібно концентрувати однорідну техніку в підрозділах. Тоді й навчання людей, і ремонт, і, найголовніше, бойове застосування систем тактичних комунікацій і систем управління боєм буде набагато ефективніше.

– Тобто ви хочете сказати, що одночасне використання різних радіостанцій, таких як L3Harris, Elbit і Aselsan, ускладнює керованість військ?

– Звичайно. Наявність засобів зв’язку, які в принципі не сумісні між собою у всіх режимах роботи, значно знижує ефективність бойового управління не тільки всередині підрозділів Сухопутних військ, а й між родами військ ЗСУ. Крім того, взаємодія армії з іншими силовими структурами, такими як Національна гвардія та Державна прикордонна служба, стає ускладненим, а іноді взагалі неможливим. Знижується інтенсивність обміну інформацією, погіршується координація спільних дій. Саме в контексті управління військами важливе застосування сумісних засобів зв’язку. Національна гвардія на сьогодні повністю оснащена L3Harris, а от Збройні сили мають «збірну солянку». Зрозуміло, що склалися певні реалії, є жорсткий дефіцит коштів, але це не означає, що потрібно купувати все, що потрапило сьогодні в епіцентр уваги (аби дешевше). А потім думати, що з цим робити завтра. До таких проєктів потрібний ретельний обґрунтований і тверезий підхід. На наш погляд, передусім повинні бути визначені вимоги до системи управління підрозділами. У свою чергу, функціонал системи визначає вимоги до технології тактичних комунікацій та ефективно забезпечує роботу систем управління боєм різного рівня. І тільки потім, ґрунтуючись на всій цій інформації та враховуючи інші важливі чинники, приймати рішення про вибір зв’язкової платформи й виробника.

– Яка на сьогодні потреба силових структур у сучасних засобах зв’язку, і за який час її можна було б закрити системами зв’язку, наприклад, L3Harris?

– У класі УКХ і ДМХ радіостанцій потреба трьох основних силових структур – PС, НГУ і ДПСУ – оцінюється в десятки тисяч одиниць різних класів. На жаль, задовольнити цю потребу в рамках нинішнього бюджету МО неможливо. При такому фінансуванні оборонне відомство навіть через 20 років не отримає і половини тієї кількості радіозасобів, яка необхідна вже зараз. Для вирішення завдання в прийнятні терміни необхідно спеціальне фінансування проєкту урядом України. Під час війни з такою країною, як Російська Федерація, ЗСУ повинні мати істотну технологічну перевагу. І тільки такий підхід може бути запорукою успішних бойових дій і збереження життя військовослужбовців.

Наразі говорити про конкретні терміни дуже складно. Але тут важливо розуміти, що в разі підписання довгострокового контракту під гарантії уряду України, одночасно отримуючи допомогу за програмою USAI, повністю забезпечити ЗСУ засобами зв’язку протягом 7-10 років цілком можливо. При цьому вартість радіостанцій значно знизиться. А це означає, що один з ключових аргументів проти закупівлі американських станцій – дорожнеча, вже не буде грати істотної ролі. Втім, це не аргумент вже зараз, оскільки на подану корпорацією комерційну пропозицію ще 6 березня 2019 року ми досі не маємо відповіді. І це з урахуванням того, що запропонована там ціна на УКХ радіостанції для лінійки БТР, БМП, танків, а також командирських машин нижньої тактичної ланки принаймні вдвічі менша, ніж у конкурентів, при значній перевазі ТТХ.

– Питання про експлуатацію тих станцій L3Harris, які зараз застосовуються за призначенням у військах. Які відгуки?

– Найрізноманітніші – від захоплених до негативних. Причина різноманітності проста – дефіцит кваліфікованих кадрів. Негатив йде від людей, які не хочуть вчитися або за своїми особистими якостями не здатні до навчання. Проблема кадрів у тактичному зв’язку має вирішальний вплив на ефективність використання новітніх технологій.

Навчання військових зв’язківців – найважливіше завдання. Наша команда розуміє це. Тільки в минулому році проведено 50 тижнів тренінгів безпосередньо у військах. Зауважу, що в році всього 52 тижні... Ми навчили сотні людей, однак з них вже більш ніж половина звільнилися або перейшли на інші посади. Свого часу ми пропонували ефективну схему підготовки фахівців, проте вона не була реалізована. Наша пропозиція залишається в силі й ми готові працювати зі Збройними силами України, допомогти в підготовці висококваліфікованих фахівців. Звичайно, зараз ситуація набагато краща, ніж була у 2015-2016 роках. У бригадах з’явилися підрозділи інструкторів, які займаються підготовкою фахівців за різним профілем, зокрема в питаннях експлуатації засобів зв’язку. Але цих людей потрібно ретельно відбирати й стимулювати, адже дуже часто виходить, що вони просто йдуть з різних причин. Позитив, звичайно ж, є. Нам разом з керівництвом військ зв’язку та командирами бригад, начальниками зв’язку і командирами ДШВ, ВМС, ССО вдалося сформувати нехай незначний, але професійний кістяк висококваліфікованих експертів, з якими ми постійно працюємо. Саме ці люди показують приклад ефективності наших технологій в реальних умовах війни.

– За вашими оцінками, чи використовується в армії на «повну» потенціал цих станцій?

– Якщо говорити в середньому, то можливості американських станцій використовуються на 15-20%, не більше. При цьому у ВМС і ССО експлуатують апаратуру і наші технології приблизно на 95 %.

– Можливо, їм банально не вистачає інструкцій, де було б доступно все розписано…

– Ні. Ми власним коштом зробили тисячі примірників польових ламінованих інструкцій українською мовою і роздали їх у війська. Вся техніка, що постачається, забезпечена підготовленими нами посібниками користувача українською мовою. Більш того, всі ці матеріали викладені у внутрішній мережі Збройних сил. Двічі на рік ми беремо участь у випуску спеціалізованого видання «Військовий зв’язок». За роки війни ми власним коштом опублікували не один десяток методичних матеріалів, плануємо видати збірник польових настанов для ЗСУ, НГУ і Держприкордонслужби. Телефони та електронна пошта нашого навчально-сервісного центру в Києві активно використовуються тими, хто хоче вирішити свою проблему. За запитами командирів підрозділів ми щомісяця, а іноді по кілька разів виїжджаємо на місця і вчимо людей. Йде активна робота над впровадженням призначеного для користувача інтерфейсу радіостанцій УКХ/ДМХ українською мовою.

– Який зараз коефіцієнт несправності апаратури L3Harris?

– За п’ять років у гарантійний ремонт відправлена 41 радіостанція. Тобто заводський брак становить 0,78%. Подібні випадки виправляються коштом корпорації. Ще було 162 негарантійні випадки (100 радіостанцій, 62 – супутнє обладнання), тобто 1,9 %. Певна частина радіостанцій була відправлена нами на ремонт у результаті неправильної експлуатації. Загалом це велика удача для українських військових, що техніка L3Harris просто не ламається. Щоб вона вийшла з ладу потрібно дуже постаратися. Звичайно, пошкодження внаслідок бойових дій – зовсім інша справа. І тут знадобиться абсолютно новий підхід, що забезпечує максимально швидке відновлення техніки. Ми готові його запропонувати.

– На сьогодні Міноборони отримує американські засоби зв’язку безоплатно, як допомогу. Чи планує оборонне відомство самостійно їх купувати й виділяти ресурси на ремонт?

– Я б почав з ремонту, адже це маркер в частині ресурсів і бажанні їх використовувати оптимально. У 2015-2016 роках американці поставили чітку вимогу Міністерству оборони і Генеральному штабу в особі Головного управління про необхідність передбачати фінансові ресурси на ремонт. Надалі, хоча й більше на папері, ніж у житті, це було зроблено.

Ми в рамках домовленостей з Головним управлінням зв’язку провели велику роботу щодо організації ремонту в нашому сервісному центрі, підготували технологічні карти, погодили їх і калькуляційні матеріали з військовим прийманням, провели навчання наших фахівців в США, які отримали відповідні сертифікати. І сповістили ГУЗІС про нашу готовність приступити до робіт. Однак військові, навіть не повідомивши нам про це, прийняли рішення ремонтувати техніку самостійно.

Військові наполягли на тому, щоб у рамках програми допомоги США шляхом зменшення кількості радіостанцій отримати тестове обладнання, спеціально оснащені робочі місця для ремонтників. Тепер вони ремонтують техніку самостійно, хоча на цьому етапі – за нашими рекламаційними актами. Чи правильно це? Можливо. Якби не надто багато «але», що проявляються в практичній площині реалізації задуманого…

Зазначу, що ремонт техніки для нас не бізнес, це не має для компанії комерційного сенсу. Ми хочемо тільки одного – ефективного використання нашої техніки й наших технологій. І, звичайно, нас «злегка» засмучує те, що ми витратили близько $50 тис. на підготовку всіх аспектів ремонту в нашому центрі майже даремно. Використання цих коштів могло бути, м’яко кажучи, більш ефективним. Зараз у рамках програми допомоги США ми допомагаємо освоїти військовим технології ремонту.

Що стосується придбання техніки L3Harris, то багато разів, починаючи з прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, ми зверталися до відповідних структур і керівників із запитами й пропозиціями, однак жодної відповіді ми не отримали. Навіть більше, як я вже говорив, компанія нещодавно пропонувала для ЗСУ закрити наймасовіший сегмент радіостанцій – УКХ – абсолютно бюджетним варіантом. Однак також не отримали відповіді. Зараз корпорація L3Harris опрацьовує чергову пропозицію, враховуючи побажання й вимоги українських зв’язківців. Хотілося б цього разу почути конкретну відповідь.

– У рамках виставки «Зброя та безпека – 2019» представник компанії L3Harris у Східній Європі Вольдемар Курм заявив, що його компанія пропонувала організувати виробництво в Україні. Ця пропозиція залишається в силі?

– Так. Йдеться про збірку новітньої версії станцій Falcon III УКВ/ДМХ діапазонів. Звичайно, у всій цій історії є низка ключових моментів, серед яких наявність фінансових ресурсів, гарантії й прагматичний плановий підхід. Всі ці питання можна вирішити, якщо мати бажання й волю. Необхідна підтримка уряду у вигляді фінансових гарантій для здійснення проєкту озброєння ЗСУ новітніми зразками техніки зв’язку. Щорічні закупівлі мають бути значними. У таких умовах L3Harris піде на суттєві поступки в ціні й в результаті виграють усі. Корпорація запрацює, нехай і не стільки, скільки хотіла б і могла, але з огляду на обсяги – цілком достатньо. А ЗСУ отримають найкращу в світі техніку, забезпечивши собі необхідну технологічну перевагу над противником. Я впевнений, що при такому підході ціни на нашу продукцію будуть, м’яко кажучи, не просто такого ж порядку, як ціни Aselsan, а й нижче по деяких позиціях.

І якщо говорити про розгортання виробництва в Україні, важливо розуміти, що L3Harris не виняток із загальновідомих правил ведення бізнесу. Будь-яка комерційна компанія хоче мати прибуток, а організація виробництва в Україні – це значні інвестиції. Крім того, законодавча база в Україні залишає бажати кращого. А місцевий виробник повинен знаходитися під повним організаційним, фінансовим і режимним контролем корпорації відповідно до вимог американського законодавства у сфері передачі оборонних технологій.

– Якщо ми говоримо про виробництво американських засобів зв’язку в Україні, то мова йде про якийсь характер взаємодії, наприклад, збірка блоків, які будуть приходити до нас від виробника?

– На початковому етапі так, але це не межа. L3Harris має певний план, який, я впевнений, повинен зацікавити українську сторону. Це поетапне збільшення технологічних можливостей виробництва. Хоча тут важливо зрозуміти інше. Ніхто і ніколи, жодна серйозна компанія у світі не передасть всі технології виробництва. Застарілі – так, нові – ніхто і ніколи! Особливо це стосується програмного забезпечення. І справа не тільки в контролі передачі оборонних технологій, цей процес жорстко контролює уряд США. Справа також і в комерційній складовій питання. Але це не означає, що корпорація не навчить місцевого виробника як це обладнання виробляти, обслуговувати і ремонтувати, аж до компонентного рівня. До того ж у корпорації є реальний досвід реалізації подібних програм, що включають виробництво. Ті люди, які вимагають передачі повного пакета новітніх технологій, цього або не розуміють, або свідомо хочуть «зарубати» цю тему взагалі.

– І яка реакція на все це з боку Міністерства оборони?

– На сьогодні ми не спостерігаємо ніякої. Попереднє керівництво оборонного відомства по факту не зробило нічого, щоб ефективна співпраця відбулася. Це міф, що L3Harris не хоче розгортати виробництво в Україні. Але на тих умовах, які були озвучені МО, корпорація просто не може цього зробити. Тому що L3Harris – комерційна компанія, і вона не займається благодійністю. Компанія готова вкладати мільйони і десятки мільйонів доларів, але вона хоче зрозуміти, як і коли ці гроші їй повернуться з прибутком. Ось і вся аргументація. Повинен бути план і гарантія закупівель. Але українська сторона поки цього забезпечити не може. Або не хоче. З турками домовилися? Так. А чому з американцями ні? Тому що дають техніку безкоштовно?

Я не знаю, що думають і що роблять у цьому напрямку керівники МО зараз. Звичайно, у них вистачає безліч інших завдань і проблем. Одне реформування структур ГШ і МО чого варте. Але обґрунтований вибір базової платформи тактичного зв’язку потрібно робити вже зараз. Це очевидно, особливо в контексті використання інтегрованих систем управління боєм. Як вітчизняних розробок, так і систем, що використовуються країнами НАТО на базі наших технологій. Корпорація L3Harris вже неодноразово, починаючи з 2015 року, акцентувала на цьому увагу і пропонувала свої можливості. Приїжджали в Україну віцепрезидент компанії, другий віцепрезидент, директор європейських програм. Ніякої реальної реакції. Напевно, варто, врешті-решт, звернути увагу, задуматися, відреагувати… Надійна, захищена мережа, що відповідає стандартам НАТО і сумісна з системами зв’язку наших союзників – нервова система армії. І працювати вона повинна надійно. Ми робимо для цього все можливе і все ще сподіваємося на взаєморозуміння й ефективну співпрацю з оборонним відомством.

Антон МІХНЕНКО,

Defense Express