На третьому році повномасштабної війни доводиться фіксувати ситуацію, в рамках якої РФ змогла створити та накопичити ряд асиметричних переваг, зокрема як широко згадуваний у наших ЗМІ центр "Рубікон" та проблема КАБів. Хоча при цьому Україна також зберігає за собою деякі переваги, накопичені ще в 2022-2023 роках, що вцілому дозволяє зберегти певну стратегічну рівновагу.
Але на цьому тлі головною проблемою лишається те, що по суті обидві сторони у війні на даний момент мають різного роду проблеми із формуванням стратегії, яка б могла привести до перемоги у війні. Про що в своїй публікації для CSIS пише генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Райян.
Читайте також: Як дорого буде закрити зенітками від "Шахедів" критичну інфраструктуру та створити безперервну ППО по кордону для Німеччини
Який набір асиметричних переваг
Мік Райян у своєму матеріалі перелічує такий набір факторів, який вважає асиметричними перевагами, котрі накопичила РФ:
- перехід до використання FPV-дронів з управлінням по оптоволоконному кабелю для ведення розвідки та ударів;
- створення спеціалізованих підрозділів для ведення безпілотних операцій, зокрема як вказаний вище "Рубікон";
- нарощення масштабу по виробництву й застосуванню керованих авіабомб для ударів з повітря;
- використання переваги у чисельності живої сили та постійні зміни в тактиці дій штурмових загонів.
Як далі пише експерт CSIS, "кожна із цих переваг викликає занепокоєність в України". І що при цьому закономірно виникає питання про те, "які ж інституційні передумови допомогли росіянам накопичити описані вище асиметричні переваги", та "чи не завадив дух надмірної бюрократії розвивати новації, характерні для духу імпровізації України в 2022-2023 роках".
Втім, цей блок в тексті Мік Райян завершує взагалі постановкою таких питань – "Чому цих асиметричних переваг Росії виявилось недостатньо, щоб перемогти? Та як при цьому Україна продовжує триматись?".
В чому полягає стратегічна проблема
На цьому місці від Defense Express хочемо окремо наголосити. Мік Райян сам відноситься до симпатиків України на Заході, він активно коментував події на полі бою російсько-української війни та наприклад ділився своїми судженнями по темі, як добитись збільшення обсягів оборонної підтримки від ЗСУ для Австралії.
Саме в цьому ракурсі слід сприймати усі слова, котрі Райян як експерт CSIS виклав у блоку своєї публікації, де йде мова про проблеми в обох сторін із стратегією для перемоги у війні. Тобто і для України як сторони, яка веде справедливу оборонну війну, так і для Росії як агресора та призвідника війни.
Якщо конкретніше, то відносно нашої країни озвучується проблема, що ми тривалий час були скоріше "споживачем, а не автором стратегії". І що на даний момент для України не існує іншої "очевидної теорії перемоги чи теорії успіху", аніж продовжувати робити те, що й так робимо. Тобто завдавати далекобійні удари по території Росії з метою максимізації збитків та руйнувань, розвивати оборонну співпрацю з Європою та водночас зберігати хоча би на нинішньому рівні відносини із США.
Така "теорія успіху" може не спрацювати на досягнення нашої мети, тобто примусити РФ відмовитись від продовження війни проти нас. Однак і попередні спроби в цьому руслі протягом 2022-2024 років не спрацювали також.
Водночас у випадку з Росією стратегія виглядає так, що Кремль продовжує війну проти України без чітко визначеного курсу. Загальна мета на повне підкорення нашої країни лишається недосяжною.
Більш вигідним для РФ виглядає варіант зупинити війну проти України, і натомість готуватись до нової війни, на цей раз проти НАТО. Однак в самому Кремлі вважають за краще просто "підвісити ситуацію", щоб не мати справу із проблемою повернення сотень тисяч ветеранів до мирного життя і невідворотною дестабілізацією внутрішнього життя.
Блок висновків
Описана вище публікація привертає увагу врівноваженістю оцінок. Тобто що з однієї сторони РФ зуміла накопичити асиметричні переваги, а з іншої – Україна продовжує стійко триматись навіть в умовах внутрішніх проблем.
Також цікавим виглядає момент про те, що накопичені для Росії асиметричні переваги не вирішують базової стратегічної проблеми, тобто для чого далі продовжувати війну проти України. При тому, що наша країна не має іншого вибору, аніж дотримуватись раніше взятого курсу, навіть якщо він не гарантує досягнення мети, тобто примусу Кремля до відмови від ведення війни.
Читайте також: РФ робить до 250 Т-90М і до 150 Т-80БВМ на рік, то як у неї йде "відновлення танкових військ"
