Незграбність, жорстокість і брутальність Кремля пояснити доволі легко. Ці явища випливають із загального занепаду офіційної дипломатичної служби РФ і Служби зовнішньої розвідки (СЗР), які традиційно складали кістяк російського дипкорпусу за кордоном.
В останні роки ці кадри з міркувань лояльності у Кремлі масово розмивають співробітниками близької до Путіна ФСБ. Фактично там відбувається депопуляція класичної дипломатичної "породи". А натомість їхні місця займають вихідці з ФСБ – путінської "охранки", без належних знань, розуміння і досвіду.
Читайте також: Політична пательня Путіна: її розжарюють Захід і протести в РФ
Їм доручили загальне керівництво діяльності МЗС, СЗР та воєнної розвідки, і це посилило агресивність російської зовнішньої політики. Звідси – показове презирство Кремля до міжнародних дипконвенцій і правил країн перебування.
Практика засилати розвідників у посольства загалом є звичною для радянської, а згодом – російської дипломатії. Втім, у часи СРСР спецслужби мали належну підготовку і трималися у певних визначених рамках. Натомість "феесбешники" діють нахабно і брутально.
З огляду на масштаби цієї трансформації, можна припустити, що у Кремлі взагалі скасували офіційну дипломатію, зробивши ставку на інструменти спецслужб. Минули часи, коли вектор зовнішніх відносин в РФ визначали підлеглі Лаврова. Наразі Кремль утримує геополітичний вплив за рахунок тотального контролю спецслужбами як самого МЗС, так і його закордонних дипустанов.
Такий розвиток подій відчутно посилює геополітичні та військові ризики для України. Адже тема приборкання нашої держави – стрижнева для існування путінського режиму. Тому її й надалі акцептуватимуть в усіх геополітичних вимірах. Завдання Кремля – протидіяти нашим інтересам і дискредитувати наші союзницькі відносини з третіми країнами на будь-якій території земної кулі.
Найбільша антиукраїнська агресія російської дипломатії спостерігається у державах Балкано-Чорноморського регіону. Офіцери ФСБ під прикриттям, особливо цинічно діють у Болгарії, Сербії, Боснії та Герцеговині, Румунії...
РФ спрямовує антиукраїнський вплив за рахунок агентури з місцевих впливових осіб, а також – російськомовної діаспори. Варто згадати відверту підтримку Кремлем свого кандидата Додона у Молдові чи "кейс" із вкраденою на Донбасі іконою, яку проросійський лідер боснійських сербів із виразним прізвищем Додік подарував Лаврову.
Варто відзначити, що у світі вже усвідомлюють небезпеку гібридної дипломатії РФ, попри схильність до окремих економічних та енергетичних проектів Кремля. Ба більше, там вже гартують відповідний «імунітет». Останнім часом російських дипломатів у погонах оголосили персонами нон-грата в Великій Британії, США, Німеччині, Франції, Чорногорії тощо.
Вже поточного року російських "дипломатів" вигнали додому з Албанії та Молдови. Першого – Олексія Кривошеєва – за зухвалі карантинні зловживання. Другого, прізвище якого не названо з етичних міркувань, накрили на спробі контрабанди в аеропорту Кишинева $50 тисяч.
Ці випадки свідчать про відсутність у світі особливого пієтету перед Путіним. Йому і надалі будуть вказувати належне місце. Тому Україні у жодному разі не варто опускати руки. Путінська Росія давно не є монолітом. Там відчувають найсильніші за 20 років «тектонічні» коливання. Політичні, економічні й соціальні. Ззовні та зсередини країни.
Ключові причини – критичні суспільні протести, політична капіталізація у світі США після приходу Байдена, дія міжнародних санкцій за злочини Кремля в Україні та інших країнах, COVID-пандемія, яка нищить російські регіони, доки Москва грається ветеринарною вакциною "Супутник-В". На черзі – нові санкції за ув’язнення Навального та брутальні побиття мирних росіян...
Ці токсичні чинники здатні відвернути від РФ останніх не надто гидливих її геополітичних партнерів. Саме, аби цього уникнути у Кремлі радикально трансформували суб’єктність своєї міжнародної політики. Безумовно, там мають подальші плани, які відвертатимуть увагу їхнього населення від неминучого внутрішнього колапсу. Поза сумнівами, усі вони – агресивні щодо України.
Але на нашому боці – брак часу і ресурсів у Путіна на масштабні оборудки. Він – вже наприкінці політичного, а, можливо, життєвого шляху. Україні необхідно протриматися до зміни режиму в РФ, що спричинить фатальні внутрішні конвульсії імперії.
Маємо максимально залучати підтримку стратегічних партнерів, насамперед США і природних союзників – Польщі, Туреччини, країн Балтії. Необхідно і надалі акцентувати на глобальних геополітичних ризиках від РФ, ініціювати скоординовані дипломатичні заходи щодо стерилізації путінського режиму.
Головним висновком останніх шпигунських історій Кремля під дипприкриттям мають стати скоординовані дії міжнародної спільноти проти спецслужб РФ, які стали головним зовнішнім інструментом диктатури Путіна та ФСБ.
Так звані "відморожені дипломати" Кремля мають стати настільки токсичними, аби світ перестав їх сприймати за партнерів. Україна має нагоду власними силами та з підтримкою союзників обнулити репутацію ворога і наживо побачити його політичні конвульсії.
Андрій ВОРОПАЄВ, спеціально для Defense Express
Читайте також: Стерилізувати Путіна або Як світу винайти "вакцину" від "коронабацил" руського міра
