Свідчення цього – ракетний обстріл Одеського торговельного порту вранці 23 липня, скоєний вже після підписання угод. Нагадаємо, що він – один із трьох, що начебто має відкрити стамбульська угода. Відтак без реальних інструментів документ залишиться клаптиком паперу, поміченим російським чорнилом.
Світова спільнота наразі балансує між двома стратегіями відносин із РФ, зокрема у питаннях продовольчої кризи. Про це автор "Дефенс" аналізує в іспанській Elperiodico. Одна із стратегій – розчавити "бункер" у боях без правил, друга – угамувати.
Яструби наполягають на наданні допомоги Києву, достатньої для радикального перелому ситуації та завдання РФ військової поразки. Їхня логіка полягає в тому, що переможений Кремль вестиме переговори з позиції слабкого. У прихильниках такого концепту – США, Британія, Польща та країни Балтії.
Голуби пропонують лавірувати за ситуацією. Але у їхніх базових опціях закладені поступки з боку України. Насамперед, територіальні. Їхні аргументи – "зберегти обличчя Путіну і уникнути приниження РФ, оскільки ядерну державу перемогти неможливо". Це наративи – із Парижа, меншою мірою – Берліна, і низки їхніх дрібніших сателітів.
Консенсус ключових гравців можливий лише за першого варіанта. Яструби – жорсткі у своїх вимогах щодо України. Голуби – маневруватимуть з урахуванням політичного контексту. Втім, і вони не стануть вгамовувати навіженого, якщо вважатимуть неприйнятними для себе масштаби очікуваних ризиків. А значить – зупиняться на менш витратному варіанті, що полягає в економічному знищенні РФ і завдання їй військової поразки.
Дії Кремля, які провокують світову продовольчу кризу та масовий голод, є ключовим фактором, що визначає таку конструкцію. При цьому ризики цієї гібридної операції РФ значно перевищують вартість озброєнь, необхідних для стерилізації бункерного "завсідника". Маркери таких ризиків для ЄС та США – жорстка міграційна криза, різке збільшення гуманітарних витрат на підтримку третіх країн, просідання внутрішніх соціальних стандартів та політична нестабільність, що відкриває шлюзи радикалам.
Європейська комісія вже на старті продовольчої війни виділила 600 млн євро для пом'якшення її наслідків. Ці кошти спрямують країнам Африки, Карибського басейну як гуманітарну допомогу (150 млн євро), для виробництва та стійкості продовольчих систем (350 млн), макроекономічної підтримки (100 млн).
Гранично жорсткі заяви лідерів ЄС щодо дій Москви пояснюються розумінням масштабів загрози. На думку Верховного представника Союзу із закордонних справ та політики безпеки ЄС Борреля, блокада Росією зернового експорту України та руйнування інфраструктури призвели до глобальної продовольчої кризи. "Це – цілеспрямована спроба використати продовольство як зброю у війні. Це – навмисна спроба створити голод у світі, аби чинити тиск на мир, ЄС та Україну", – зазначив топдипломат.
В одній із резолюцій саміту ЄС міститься вимога до РФ припинити атакувати українські аграрні об'єкти, красти зерно та блокувати порти. "Росія використовує продовольство як зброю у війні проти України. Москва несе відповідальність за провокування продовольчої кризи глобального масштабу", - наголосили в ЄС.
Важливо уявляти, що Україна як представник ТОП-3 експортерів забезпечує зерновими 400 млн людей в усьому світі. Через дефіцит українського зерна зростають світові ціни на продовольство і збільшується кількість голодуючих. За оцінками генсека ООН Антоніу Гутерреша, їхня кількість уже зросла з 440 млн до 1,6 млрд. Ще 250 млн перебувають на межі голоду.
За даними Human Rights Watch, російське вторгнення посилило продовольчу кризу на Близькому Сході та в Північній Африці. Наприклад, Ліван отримує 80% пшениці з України, Лівія – понад 40%, Ємен – 30%, Туреччина – до 90%. За рахунок української пшениці формуються зернові баланси Сирії та Єгипту. Усі ці країни у найближчій перспективі відчують згубні наслідки продовольчої блокади, якщо агресію Москви не вдасться зупинити.
РФ свідомо розхитує логістику світового ринку продовольства. Коли блокує українські порти, руйнує інфраструктуру, грабує та знищує експортні запаси продовольства. Мета Кремля – створити глобальний голод у країнах третього світу, втягнути у цю кризу США та ЄС і відвернути їх від України. І таким чином – досягти прийнятних для себе рішень у війні з Києвом. Тому будь-які дії Кремля слід аналізувати з урахуванням його хворобливих для цивілізованого світу інтересів.
Москва буде підвищувати геополітичні ставки, шантажувати світ глобальним голодом і нав'язувати свої опції припинення війни. Усе це виключає національні інтереси України.
Логіка та інструменти нинішньої кризи нагадують сталінський Голодомор 1932-33 років. Для російського шовінізму голод – звичний інструмент війни та зброя масового знищення. У сталінські часи, за оцінками демографів, в Україні знищили голодом 3,9 млн людей. Сьогодні мета Путіна така сама. Він сіє голод в інших країнах, аби знищити українців і зламати їхню волю до свободи.
Стамбульську угоду Україні варто розглядати хіба як ситуативний інструмент вирішення поточних завдань. Для реального прориву блокади портів лишилися лічені дні. В Україні складовано до 20 млн тонн експортних зернових минулого врожаю вартістю $10 млрд. 90% цього обсягу можна вивезти лише морем через обмеженість сухопутної та річкової логістики. В Україні наразі збирають новий урожай і нам критично важливо не захлинутися у внутрішній логістиці. Інакше глобальний голод стане не просто відчутним, а й неминучим.
При цьому, за оцінками Мінінфраструктури, три формально розблоковані чорноморські порти зможуть експортувати щомісяця близько 3 млн тонн. Тобто потрібно буде щонайменше півроку для вивезення усього зерна. При цьому ще не вирішено питання із компаніями, які нададуть флот та забезпечать послуги страхування. За оцінками CNN, до старту руху суден необхідно кілька тижнів для досягнення усіх логістичних деталей і створення інспекційних груп.
"Цього року в Україні вирішується доля трьох урожаїв: торішнього, який необхідно експортувати, цього, – який повністю не зберуть через бойові дії, та майбутнього, який аграрії не сіятимуть у звичних обсягах", - наголошує керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей.
Для вирішення цих трьох кейсів потрібно змусити РФ реально реалізувати домовленість про розблокування українських портів. Для цього необхідні консолідовані дії ключових гравців. Із обов'язковим залученням ВМС НАТО, які, до речі, вчасно розпочали міжнародні навчання в Чорному морі і могли би затриматися у регіоні. Такий фактор безпеки дозволить уникнути нового витка війни, а разом із ним – загострення міграційної кризи та колосальних фінансових витрат, про які ще не підозрюють платники податків ЄС та США.
Показова демонстрація міжнародним співтовариством сили Кремлю у вирішенні продовольчої кризи стане переломним моментом війни. РФ перестане домінувати у Чорному морі після появи нового суб'єкта – НАТО. Перебування у Чорному морі військових кораблів Альянсу, що хай навіть формально забезпечують безпеку транспортних суден, обмежить можливості РФ із ураження України крилатими ракетами з акваторії. Це значно знизить ризики для Одеси, Миколаєва та загалом усієї України.
Очевидно, що колективному Заходу доведеться вирішувати питання світової продовольчої кризи з урахуванням інтересів України. Там мають зрозуміти, що українці не розміняють свободу на ситість мешканців Північної Африки чи Близького Сходу. І – не дадуть нікому домовитись із Путіним за спиною Києва, аби отримати зерно в обмін на неприйнятні поступки ворогові.
Єдиний реальний план світової спільноти – змусити РФ відступити та зняти блокаду Чорного та Азовського морів. Цивілізований світ уникне глобального голоду, геополітичних потрясінь та божевільних витрат, поставивши на місце бункерного гопника з 1,5% світового ВВП.
Читайте також: Рашисти показали своїми "Калібрами", як вони "готові" виконувати угоду про вивіз зерна
