Американська аналітична установа Jamestown Foundation опублікувала блог свого наукового співробітника Павла Лузіна по темі інфраструктури, яка забезпечує ядерний арсенал РФ. Її тези такі.
Коли наприкінці травня 2023 року озброєна російська опозиція виконала перший рейд на територію Білгородської області РФ, це поставило під загрозу зокрема об’єкт "Белгород-22" (також відомий як в/ч 25624), сховище тактичної ядерної зброї. Не зважаючи на те, що об’єкт в підсумку залишився під контролем офіційної влади РФ, це уже все рівно примушує ставити питання про те, що буде, якщо інфраструктура для зберігання та обслуговування ядерного арсеналу Росії у випадку дестабілізації перейде у "треті руки".
Читайте також: Під час "часткової мобілізації" до армії рашистів з "ЛДНР" лише за 22 дні "забрили" 80 тисяч
Зазвичай в цьому контексті привертають увагу сховища в управлінні 12-го Головного управління (ГУ) Міноборони РФ, на яких безпосередньо зберігаються ядерний арсенал режиму Путіна. Тут мова про загалом 12 сховищ, із яких 7 розміщено в європейській частині Росії (з яких три відносно близько до кордону з Україною), одне в Сибіру, та по два на Уралі та Далекому Сході: "Белгород-22", "Брянск-18" та "Воронеж-45", "Можайск-10", "Оленегорск-2", "Саратов-63", "Трехгорный", "Вологда-20", "Иркутск-45", "Хабаровск-47", "Комсомольск-на-Амуре-31" та "Лесной".
Але на додачу до цих 12 основних сховищ є ціла розгалужена мережа об’єктів для тимчасового зберігання ядерної зброї та підрозділів забезпечення, поєднаних між собою залізничною мережею. І зважаючи на географічну "розкиданість" цієї інфраструктури, нема підстав сподіватись, що над усіма цими об’єктами у випадку необхідності можна буде одночасно здобути єдиний контроль, який буде зосереджено "в одних руках".
Втім, мало просто володіти "бомбою" та "червоною кнопкою", потрібно володіти інфраструктурою для обслуговування. І тут цікавий нюанс полягає в тому, що вся інфраструктура для обслуговування для російської ядерної зброї підпорядкована взагалі державному "Росатому", для її роботи необхідно лише 90 тисяч осіб, і вона зосереджена лише в 5 містах – Озерск, Снєжинск, Трєхгорний (всі три в Чєлябінській області), Лєсной (Єкатерінбурзька область) та Саров (Ніжегородська область).
Ці п’ять міст, навколо яких зосереджено чотири крупні виробничі майданчики та два центральні сховища, розміщені в східній частині Уральських гір. І якщо враховувати місцеву залізничну та автодорожну інфраструктуру, то мають краще транспортне сполучення взагалі з Казахстаном, аніж з європейською частиною РФ.
Ця інфраструктура має холдинговий характер, тому її буде простіше взяти під єдиний контроль. А володіти нею потрібно, бо кожну ядерну боєголовку потрібно раз в 12-15 років доставляти на технічне обслуговування, інакше вона (чи вони) будуть несправними.
"Загалом це означає, що два малонаселені регіони Уралу загалом на 8 млн жителів, поєднані з Казахстаном автомобільними та залізничними трасами, гіпотетично можуть стати рішенням ядерної проблеми РФ в майбутньому, якщо події почнуть розвиватись за найгіршим сценарієм. Звісно, на даний момент такий сценарій виглядає малоймовірним, але краще розглянути усі можливі варіанти, аніж не бути готовим до неочікуваних результатів", - підсумували автори публікації.
Читайте також: У РФ до кінця року хочуть сформувати: 2 округи, 2 армії, 5 дивізій та 26 бригад - на скільки це реально взагалі
