У Руанді використовують південноафриканські бронетранспортери Ratel, які оснащені українськими бойовими модулями БАУ-23x2. І це дуже цікаво, по перед нами, досить ймовірно, один з дуже маловідомих моментів з історії розвитку вітчизняного ОПК.
За наявними у мережі інтернет фото та відео можна встановити, що такий варіант техніки руандійські військові використовують вже давненько. Мало того, деякі кадри датуються як мінімум 2008 роком, тобто аж 17 років тому, а найсвіжіші - серпнем 2025 року.
Читайте також: Чехія продовжила оренду Gripen підписавши тверду угоду: скільки це коштує на рік
Тут варто розібратися за сам БАУ-23x2, який було розроблено Харківським конструкторським бюро машинобудування (ХКБМ) імені O. O. Морозова ще в 1990-х роках.
Озброєння складалося з двох гармат 2А7М, які є покращеними зенітними гарматами, що встановлювалися на ЗСУ-23-4 "Шилка" та є похідними від причіпної ЗУ-23-2. Таким чином заявлена максимальна дальність складала до 2000 м, а скорострільність до 850 пострілів на хвилину.
Відомо, що БАУ-23x2 серійно вироблялися лише для експортного контракту на 50 БТР-94 для Йорданії. Через деякий час ці машини будуть передані до Іраку після повалення режиму Саддама Хусейна, після чого можна було побачити бронеавтомобілі HMMWW з такою баштою в розпорядженні місцевої поліції.
Тут можна було б припустити, що Руанда отримала бойові модулі вже від Іраку та встановила на власні Ratel, які отримала від Південної Африки у 2007 році. Одначе тут не все так просто, бо в ХКБМ вказують ці машини як один з випробуваних варіантів для своєї розробки.
Ба більше, на старих вебсторінках наявні фотографії південноафриканського БТР з українською баштою, які датуються 2005 роком. Виходить, що випробування було проведено ще тоді, тобто варіант був готовий для потенційних замовників.
Тут навіть існує ймовірність, що частина Ratel була оснащена БАУ-23x2 і вже потім передана Руанді. На жаль жодних прямих доказів цього знайти не вдається, одначе враховуючи часові рамки це досить реальний сценарій, чим самим викриваючи маловідомий випадок експорту.
Щодо самого модуля, то поза згаданими випадками він особливо не мав успіху, хоча пропонувався до встановлення на БРДМ-2 та навіть БТР-4. За різною інформацією, він мав ряд серйозних недоліків, серед яких обмежена видимість для оператора.
Одначе тут нема чогось сумного, бо надалі український ОПК розробив сучасніші варіанти, які встановлюються на нову та модернізовану бронетехніку і сьогодні. Тут можна згадати БМ-7 "Парус" та БМ-3М "Штурм".
Читайте також: Майже 30 років тому США закрили другий танковий завод, а зараз шукають де робити M1E3 Abrams
