Серед уламків ракет, якими РФ била по Україні вперше була ідентифікована зенітна ракета 48Н6Е2 для С-300ПМУ2 "Фаворит" та С-400. Як повідомили Defense Express власні джерела, до цього використання експортних версій цих ракет жодного разу зафіксовано не було.
А про те, що мова йде саме про 48Н6Е2, де літера "Е" означає якраз експортну версію, говорять уламки ракети, на яких зберіглись шильдики та номери.
Читайте також: У провалі британської БМП Ajax знайшли першого "крайнього", але як це допоможе машині залишається незрозумілим
Одразу варто зазначити, що у доволі великій кількості джерел щодо зенітних ракет до ЗРК С-400 вказано, що він використовує 48Н6Е, 48Н6Е2, 48Н6Е3, 9М96Е, 9М96Е2, 40Н6Е, разом із 48Н6, 48Н6М та 48Н6ДМ, 9М96, 9М96М та 40Н6. Але російські профільні та офіційні джерела використовують лише один тип індексів, або уточнюють, що мова йде про експортні ракети, або позначають ракети через риску, наприклад, 48Н6Е3/48Н6МД. Зрештою, навіть основні параметри цих ракет однакові.
Тому наразі мова йде саме про уламки ракети 48Н6Е2, яка є експортною версією 48Н6М та тотожна їй за параметрами, зокрема заявленій дальності у 200 км.
Одразу варто підкреслити, що про нові загрози чи можливості ворога за рахунок використання експортної версії ракети не йдеться. Водночас сам факт використання ракет, що призначались на експорт є доволі показовим. І загалом вказує на недостатню кількість штатних боєприпасів та підіймає питання виконання РФ експортних контрактів.
Зокрема ця конкретна ракета була виготовлення на виконання експортної угоди, але замість експорту пішла до російського війська. Враховуючи те, що ця ракета може використовуватись лише з С-400 та С-300ПМУ2 "Фаворит", який став останньою сходинкою у модернізації радянського комплекса перед С-400, цілком можливо зробити припущення, хто саме залишився без ракет.
Експортні С-300ПМУ2 "Фаворит" постачались до Азербайджану, Алжиру, Ірану, Китаю та Сирії, у якої вони навряд вже залишились. А С-400 - до і Алжиру, Беларусі, Індії, Китаю та Туреччини. Але у стадії виконання зараз знаходиться лише один контракт з Індією, яка досі чекає повного виконання свого замовлення 2018 року на п'ять полкових комплектів С-400, що мали бути поставлені до 2023 року за 5,43 млрд доларів, отримавши лише три. І попри прострочення зобов'язань нібито хотіла докупити ще.
Більше того, після операції "Сіндур" весною 2025 року з доволі масштабною сутичкоюіз Пакистаном, Індія є єдиною країною-оператором російського ЗРК, яка потребує додаткові ракети для поповнення витрачених.
Звісно не виключено, що ці ракети призначались й для поповнення запасів інших російських клієнтів. Зокрема доволі вірогідним є Іран, який не пізніше 2016 року отримав чотири дивізіони С-300ПМУ2 відповідно до контракту 2007 року. Але їхнє існування після ударів Ізраїлю у червні 2025 року, коли ЦАХАЛ просто зачистив іранську систему ППО під питанням.
У будь-якому випадку, замість експорту була використана для абсолютно неприцільного удару по наземній цілі, точніше - абстрактного району через втрату керування ракетою на висоті у кілька кілометрів над ціллю.
Читайте також: ББМ Boxer дуже дорогі, але якщо оплачують європейські кредити, то можна взяти собі 90, як Португалія
