Ситуація складається таким чином, що українсько-польський ПТРК Pirat скоріше за все буде закритий та залишиться незакінченим. І якщо придивитися, то таке рішення має сенс та навіть дещо очікуване.
Висновок про відсутність зацікавленості у проєкті випливає з виділення фінансування на інші протитанкові ракети - Moskit. Вони так само довгий час знаходилися у "підвішеному стані", але все-таки отримали підтримку.
Читайте також: Топити кораблі рашистів балістикою прямо у Санкт-Петербурзі - Естонія разом з HIMARS купує K239 і це відкриває цікаві можливості
Нагадаємо, що Pirat належить до другого покоління ПТРК, бо має напівактивне лазерне наведення. Його створювали у співпраці з українським КБ "Луч", яке мало великий досвід у цьому напрямку завдяки своїм "Стугна-П" ("Скіф"), "Бар’єр" та "Корсар".
І подібні комплекси за час російсько-української війни зустрілися з проблемою великої вразливості через свою низьку мобільність та потребу тримати приціл допоки ракета не уразить ціль. У результаті сьогодні багато розрахунків протитанкових засобів перейшли на ударні дрони.
На контрасті польський Moskit є альтернативою ізраїльським Spike з функціоналом "вистрілив і забув", а також можливістю ураження без потреби у прямій видимості. І хоча поки дальність не перевищувала 4 км, далі працюватимуть над варіантом на 10 км.
Тут хтось може сказати, що FPV-дрони вибили й цю нішу, але вони зазвичай не несуть достатньо велику бойову частину. Тож ПТРК все ще має сенс для "гарантованого" знищення бронетехніки, з великим недоліком у високій ціні.
Власне, головна перевага Pirat - його дешевизна, яка б дозволила масово оснастити багато підрозділів. Одначе у нових умовах безпілотники ще доступніший варіант, який в будь-якому випадку адаптуватимуть військові.
Тож логічно, що було обрано сучасніший Moskit, який пропонує ширший функціонал, хоч і за більші кошти. Хтось міг би запропонувати, щоб Pirat підібрала Україна, але у цьому нема сенсу через існування "Стугни-П", "Корсара" та "Бар’єра", які вже роками експлуатуються в Силах оборони та нічим не поступаються спільній з поляками розробці.
Ця історія може служити показником того, що ПТРК другого покоління сьогодні можуть втратити свою нішу на полі бою та експортних ринках. Тому таке озброєння українського виробництва може опинитися під загрозою та втратити власні ніші.
Зазначимо, що ситуація може змінитися при, наприклад, використанні на базі НРК, які дозволять компенсувати недоліки та мінімізувати ризики для людей. І це дійсно цікава перспектива, але поки платформи розвиваються і продовжують розвивати свій потенціал.
Читайте також: Ракети Taurus може і потраплять до України, бо вже скоро їх можна буде запускати зі шведських Gripen
