Акція "Безсмертний полк", що свого часу виникла як приватна ініціатива пам'яті, давно і повністю поглинута російською державою. Те, що проходить сьогодні під прапорами "Безсмертний полку" по вулицях Європи – це ретельно спланована, скоординована політична операція, що слугує стратегічним цілям Кремля, а не родинний ритуал, як це починалось колись.
Координація маршів у Європі здійснюється через російські посольства, "Руські доми", Російське військово-історичне товариство і рух "Волонтери Перемоги". Це не незалежні громадські організації – вони є елементами інфраструктури м'якої сили Росії, що отримують вказівки і фінансування через канали, які в кінцевому підсумку ведуть безпосередньо до російської держави. Видимість низової спонтанності є навмисною і ретельно.
Читайте також: Ізраїль закуповує не лише додаткові F-35, а й додаткову ескадрилью F-15IA, але навряд буде за них платити
Марші несуть багатошаровий меседж. На поверхні – вшанування жертв Другої світової. Рівнем глибше – твердження, що Росія сама визволила Європу від нацизму і тому займає унікальне моральне становище. А в самій серцевині – претензія на те, що це моральне становище виправдовує нинішню військову агресію Росії проти України, перейменовану в "денацифікацію". Портрети Сталіна з'являються поруч із радянськими прапорами, вулицями Європи лунають гасла "Можем повторить" – пряме посилання на військове завоювання. Це не пам'ять – це репетиція нової війни.
Поруч із маршами російські державні структури збудували паралельну онлайн-інфраструктуру політики пам'яті. Портал "Место памяти" (mestopamyati.rf) позиціонується як "народна карта" місць воєнної пам'яті по всьому світу. Насправді серед його співорганізаторів – Російське військово-історичне товариство, МЗС Росії і рух "Волонтери Перемоги".
Те, що зовні виглядає як платформа збереження спадщини, є централізованим реєстром «російських» місць пам'яті за кордоном – опорних точок для регулярних акцій мобілізації діаспори, контактів із місцевою владою і дипломатичного тиску проти демонтажу радянських пам'ятників у Східній Європі. Портал визначає, які місця є "російськими", як про них слід говорити – і яких незручних сюжетів: репресій, окупації, воєнних злочинів – на цій карті немає.
Експлуатація пам'яті про Другу світову є особливо ефективним інструментом розколу європейських суспільств, тому що вона апелює до спільної емоційної спадщини. Наратив "Росія визволила Європу" резонує по-різному в різних країнах – але скрізь, де він потрапляє, він формує стійку аргументацію: що Росії щось винні; що критика Росії – невдячність; що підтримувати Україну означає зрадити пам'ять про ту війну. Це клин, який Кремль вбиває між поколіннями, між Східною і Західною Європою, між виборцями і урядами, що підтримують Україну. Не є випадковістю, що ці заходи незмінно супроводжуються меседжами проти санкцій, проти військової допомоги Україні, закликами до "миру будь-якою ціною". Меморіальне обрамлення – лише засіб доставки. Корисне навантаження – суто політичне.
Цього року кремлівські стратеги знову спорядили їх "Безсмертний полк" у військовий похід проти європейців. Це дійсно широкомасштабна, продумана і завчасно спланована агресія, проти єдності європейців, що націлена на уми та серця громадян європейських країн. Це той самий інструмент, що використовувався і проти українців перед тим, як Росія розпочала спочатку гібридну, а потім і широкомасштабну військову агресію. Європейцям слід пам’ятати, що слідом за "Безсмертним полком" завжди крокують полки "их там нет" - озброєні зелені чоловічки без знаків розрізнення, за якими вже йдуть озброєні орди тих, кого російський "культ Перемоги" перепрограмував на насилля та вбивства заради минулого. Треба це вчасно зупинити – ще на етапі маршу так званого "Безсмертного полку".
Справжня пам'ять про загиблих у Другій світовій не потребує радянської символіки, портретів диктаторів і гасел про нові завоювання. Пам'ять про ту війну належить усім народам, що постраждали і воювали: українцям, полякам, євреям, французам та багатьом іншим. Ніхто не має монополії на цю пам'ять – і жодна держава не має права перетворювати її на зброю проти живих. Справжня повага до загиблих означає одне: зробити все, щоб такі злочини не повторилися – а не виправдовувати нові вбивства посиланням на перемогу вісімдесятирічної давнини.
Читайте також: Що за нова модифікація українських броньовиків Inguar-3 з апарелю, яка призначена для евакуації поранених
