В частині 1 матеріалу "Артилерія на полі бою українсько-російської війни" ми проаналізували наявність "довоєнних" запасів ворожої артилерії та понесені ворогом втрати артилерійських систем. В частині 2 проведемо аналіз отриманих даних:
В підсумку вимальовується наступна картина по ворожій артилерії:
Читайте також: Скільки тактичних груп артилерії є в армії РФ
- артилерійські дивізіони зс рф-ії за 3,5 місяців війни дуже постраждали, що має вже відчуватися на їх ефективності – великі втрати понесені саме серед найбільш сучасних і далекобійних систем 152-мм Мста, як в самохідній так і в буксируваній версіях;
- якщо орієнтуватися по коректності оцінки втрат систем 2С19 (в усіх її версіях) та 2А65 то - втрачено до 25% першої (212 з 886) та до 50% другої (100 з 200). На базах зберігання рахувалось до 150 САУ 2С19 в немодернізованому варіанті, що в разі розконсервації дозволить лише частково їх покрити. ВПК щорічно поставляє для ЗС запорєбріка два дивізіонних комплекти модернізованих до рівня 2С19М1 чи М2/2С33М – це 36 машин, але це модернізація базових машин зі стройових частин (можливо і частково взятих з баз зберігання), а не випуск нових. Остання інформація по поставкам датована початком лютого 2022 року, коли до однієї з частин ЗВО було поставлено 12 модернізованих САУ 2С19М2;
- 152-мм САУ 2С35 Коаліція-СВ, яка є еволюційним розвитком 2С19 і зразком АналоГовнєта з казковими характеристиками (дальність стрільби до 70, а в перспективі до 100 км при швидкострільності до 15 постр/хв, спочатку з 2 стволами та швидкострільністю до 30 постр/хв, але щось пішло не так) від рузьких конструкторів випущена Уральським заводом транспортного машинобудування в 10 передсерійних примірниках і з 2020 року проходила військові і державні випробування (які тривають і досі) в 147-й САп 2-ї Таманської мсд 1 ТА ЗВО. Вказується, що в серпні 2021 року було підписано контракт на постачання системи у війська – в тому ж 2021 мали отримати 18 одиниць, в січні 2022 було повідомлення, що вже в 2022 році. Жодної переможної реляції по факту постачання цієї суперзброї на сьогодні немає;
- інша робоча коняка - 152-мм САУ 2С3М Акація, що досі у великій кількості (850 од) перебуває на озброєння артпідрозділів СВ та МП при оціночних втратах у 145 одиниць (ймовірно більше) та великій кількості на базах зберігання (до 1 тис. од) не зважаючи на свою певну застарілість, стане основним джерелом компенсації понесених втрат, але значно погіршить якісний показник при оцінці можливостей російської артилерії, стаючи абсолютним аутсайдером у порівнянні з більшістю артсистем, що надходять від партнерів та союзників для потреб ЗС України. Дійсно 2С3 є найбільш часто згадуваною в звітах Уралтрансмашу (як єдиного на сьогодні виробника САУ) про постачання нової (модернізованої) техніки для ЗС рф. При цьому відмічається, що в ході модернізації до рівня 2С3М повністю виконується імпортозаміщення!!??? – це на радянській САУ;
- кількість артсистем в калібрі 122-мм в бойових порядках російських військ ймовірно може збільшитися, як з метою компенсації втрат тих підрозділів, де вони перебували на озброєнні, так і для заміщення 152-мм артсистем – тим більше їх на базах зберігання рахується в кількості, як у дурня фантиків – 2000 САУ 2С1 та 4400 буксируваних Д-30;
- розконсервація артилерійського озброєння здійснювалась і в ході проведення заходів з формування нових підрозділів для їх задіяння в ході так званої спецоперації на території України, але ймовірно з цим процесом буде все важче, оскільки більш нагальною стає потреба компенсації втрат вже існуючих. Так наприклад в квітні відмічалось перекидання 33 САУ 2С19 Мста-С, 33 САУ 2С3 Акація та 20 САУ 2С1 Гвоздіка з 94 арсеналу ГРАУ МО в Омську (28 2С3), арсеналу РАО 1063 ЦМТО СхВО в Усурійську (18 2С19), 80-го арсеналу комплексного зберігання РАО с.Гагарський в Свердловській обл. (15 2С19, 5 2С3, 20 2С1) з подальшим проведенням їх ремонту (без модернізації) на спеціалізованих підприємствах поблизу кордонів України;
- на базах зберігання і ремонту військової техніки окружного підпорядкування в деяких випадках була прийнята практика зберігання готових артилерійських бригадних комплектів для розгортання нових з’єднань чи дивізіонних та батарейних комплектів для посилення існуючих, що ймовірно зараз і використовується зс рф. Типовий приклад по ЗВО:
- 7014-я база зберігання і ремонту військової техніки (м. Луга, Ленінградська обл. – на збереженні 16 РСЗВ 9П140 «Ураган», 18 САУ 152мм 2С19 «Мста-С», 36 САУ 152мм 2С5 «Гиацинт-С», 6 ПТГ 100мм МТ-12, 36 ПТРК 9П149 «Штурм-С»);
- 7015-я база зберігання і ремонту військової техніки (с. Муліно, Нижегородської обл., 16 РСЗВ 9П140 «Ураган», 54 букс.АУ 152мм 2А65 «Мста-Б», 12 ПТГ 100мм МТ-12, 36 ПТРК 9П149 «Штурм-С»).
- по артилерійському озброєнню на базах зберігання – дуже далеко не факт, що хоча б 50% всього, що рахується на базах зберігання ОіВТ та арсеналах ГРАУ придатне для ремонту та відновлення, чому існує маса фотопідтверджень по стану складованої там техніки – відповідно наведені цифри значно зменшують безмежність резервів артилерійського озброєння, яким можливо було б замінити втрачене в ході боїв;
- ще один дуже важливий факт – вся російська артилерія не може бути перекинута на територію України чи навіть до кордонів держави і використана в ході ведення бойових дій, так само як і всі найбільш сучасні артсистеми – ані Західний, ані Східний напрямки росія не оголятиме повністю, так само як і не використовуватиме всі наявні запаси ракетного озброєння повністю спустошуючи арсенали – ймовірно припустити цю цифру на рівні до 60% (за самим песимістичним сценарієм) від всього складу артилерії з 3112 стволів, що загалом перебувала на озброєнні на початок вторгнення на територію України і при цьому не одночасно всі ці умовні 60% - виходимо на 1800 – 1900 одиниць ствольної артилерії, шо навіть у порівнянні з неповною інформацією від Military Balance де вказано до 1350 артсистем аналогічних калібрів у ЗС України виводить співвідношення приблизно 1:1,3 – 1:1,4 за кількох але:
- перевага російської артилерії по самохідних артсистемах – відповідно більша маневреність вогню;
- перевага по відсотковому співвідношенню калібру 152 до 122-мм – вища могутність;
- більша доля сучасніших артсистем з меншою зношеністю стволів;
- значна перевага в кількості доступних боєприпасів, особливо по калібру 152-мм. Не без того, щоб завчасно провести заходи зі знищення українських арсеналів зберігання боєприпасів цього калібру і навіть такого на території Чехії. Зробивши боєприпаси цього калібру справжнім дефіцитом для української артилерії. Відповідно – перевага в щільності вогню на основних напрямках наступу.
На даний час ситуація значно змінилась:
- втрати російської сторони навіть за підтвердженими фото/відео даними ресурсу Oryx рівно в три рази перевищують втрати української артилерії – 185 (121 САУ, 64 буксирувані АУ) проти 61 (36 САУ, 25 буксирувані АУ) – вже виходячи з цього співвідношення в кількості артилерії змінювалось на користь ЗС Україні, отримані на сьогодні від партнерів та союзників понад 250 артсистем калібрів 122-, 152- та 155-мм ще більше цю перевагу нівелювали і дозволили досягти майже паритету у важких артсистемах;
- переважна більшість отриманої артилерії в калібрі 155-мм з перевагою по дальності і точності ведення вогню, рівню автоматизації, як і по вазі залпу поступово схиляють перевагу на бік української сторони (і з плином часу вона буде ще збільшуватися). Так само значно прибирають поняття снарядного голоду при поставках боєприпасів;
- хід бойових дій продемонстрував значно більш високу культуру ведення артилерійського вогню українською стороною забезпечений більш якісними розвідкою і корегуванням (з використанням систем автоматизації та безпілотних комплексів), що і дозволяє в більшості ситуацій наносити ворогу відчутні втрати та вигравати артилерійські дуелі;
- потенціал української артилерії збільшується і ще збільшуватиметься за рахунок подальших поставок сучасних систем озброєння НАТО, російської навпаки знижуватиметься в наслідок понесених і майбутніх втрат та неможливістю їх компенсації виробництвом національним ОПК в більш менш значимій кількості сучасних систем (чи навіть модернізації старших) і відповідно переходом до зняття застарілої техніки з баз зберігання.
Петро Супрун, спеціально для Defense Express
Читайте також: Скільки гармат уже втратили рашисти, і як трофеї посилили артилерію ЗСУ
