В часи "Холодної війни" військово-повітряні сили США мали на озброєнні аеробалістичні ракети AGM-69 SRAM з ядерним боєзарядом у 200 кілотонн (знята з озброєння у 1993 році), яка б мала знищувати радянські ЗРК на маршруті прольоту бомбародувальників B-52 та FB-111 Advark.
Але виявляється, що при цьому існував проект потужнішої ракети ASALM, яка б мала виступати розвиток AGM-69, з більшою дальністю та більшою універсальністю застосування, яка б мала дозволяти навіть знищення в повітрі радянських літаків радіолокаційного дозору Ту-126 і А-50. Проект виглядав цікаво, але не пішов у серію з кількох причин.
Читайте також: Як США катастрофічно провалили створення заводу з виробництва снарядів за $533 млн та які уроки має винести Україна
Про ASALM в одній із своїх публікацій розповідає портал The War One. Там вказується, що контракт на виконання робіт за цим проектом ВПС США уклали у 1971 році, однак перші концептуальні нариси SRAM зʼявились ще у 1968 році.
Основним виконавцемв цьому проекті була Martin Marietta, в переліку підрядників були також McDonnell Douglas, Boeing, Raytheon та Rockwell International. Проектні характеристики передбачали швидкість польоту SRAM в 4,5 Мах, дальність польоту - до 500 кілометрів (порівняно із 3 Мах та майже 200 кілометрів для AGM-69 SRAM). Але оскільки мова була про використання лише ядерної боєголовки, питання точності влучання у наземні та повітряні цілі не виглядало актуальним.
Майбутня ASALM повинна була вміщатися у габарити SRAM (по обом ракетам ідеологія була така, що це - малогабаритне "допоміжне" озброєння на додачу до основного). Силова установка - прямоточний ракетний двигун, із доволі цікавою схемою роботи, яка відображена ось на цій інфографіці.
Окремо цікаво, що по ASALM передбачалась універсальність в плані літаків-носіїв, до числа яких мали входити не тільки B-52, але й наприклад B-1A та ймовірно навіть A-7 Corsar II, які залучались для випробувальних польотів PTV (демонстратор технологій по ASALM).
Власне, якщо дивитись на картину лише по випробувальним пускам, то там все виглядало максимально вдало - із жовтня 1979 року до початку 1980 року пройшло сім випробувальних пусків PTV (без бойової частини та системи наведення), на одному із них вдалось вийти на швидкість навіть 5,5 Мах.
Однак уже в тому 1980 році американські ВПС вирішили загальмувати програму ASALM. По цьому називались зокрема фінансові причини: на 1981 рік американські військові отримати на ASALM лише 25,7 мільйонів доларів (майже 80 мільйонів доларів у цінах 2020 року), хоча до цього було витрачено 140 мільйонів доларів (еквівалент 435 мільйонів доларів у цінах 2020 року).
Однак більш вагомими були практичні причини. Програма ASALM задумувалась також як "перестраховка" на випадок невдачі з розробкою дозвукової крилатої AGM-68 з дальністю 2400 кілометрів, яка однак була успішно прийнята на озброєння в 1982 році; відповідно, уже потреба в "перестраховці" відпала.
Крім того, військові США мали обгрунтовані побоювання щодо технологічних барʼєрів, які б могли завадити повністю реалізувати проект ASALM і поставити відповідну ракету на озброєння.
Тому американці далі зосередились на створенні дозвукових крилатих ракет із малою помірністю, кульмінацією в чому стала AGM-129, яку потім знищили за договором з Путіним. І в чомусь є закономірним, що до свого логічного завершення не був доведений проект аеробалістичної ракети AGM-131A SRAM II.
Іван Киричевський, військовослужбовець 413 полку СБС "Рейд", експерт Defense Express
Читайте також: Чому Tomahawk неможливо запустити з літака, навіть з B-52, та як їх використовували повітряні сили США
