Розгортання РФ мережі супутникового інтернету із супутниками "Рассвет" від "Бюро-1440" для військових задач ставить перед Україною питання щодо ефективної протидії.
При цьому одразу з'являється ідея, чи скоріше заклик, їх збивати. Але попри те, що це дійсно ультимативний варіант, реалізувати це доволі складно, хоча технічно можливо.
Читайте також: В яких країнах ще могли залишитись ракети до Patriot та на скільки реально їх отримати
Зокрема перше перехоплення супутника в історії здійснив СРСР, який з 1960 року вів розробку системи "Истребитель спутников". Це трапилось 1 листопада 1968 року, коли супутник-винищувач "Космос-252" шрапнельною бойовою частиною знищив супутник-мішень "Космос-248".
Всі складові системи, доопрацювання якої велось ще 10 років, поки у 1978 вона не була прийнята на озброєння, були по-радянські циклопічні. Супутник-перехоплювач важив 2,4 тонни, значний запас палива для орбітальних маневрів та мав радіолокаційну головку самонаведення. Він виводився на орбіту ракетою-носієм "Циклон-2", запуск якої здійснювався з "Байконура".
Наведення супутника здійснювалось після обрахунку орбіти цілі та корекції після першого витка супутника-винищувача. Для цього використовувались системи контролю космічного простору із РЛС типу 5Н15 "Днестр" та 5Н86 "Днепр": вузол ОС-1 "Мишелевка" під Іркутськом та вузол ОС-2 "Сари-Шаган" у Казахстані.
На кожній з них будувались по чотири РЛС, які мали забезпечити формування радіолокаційного поля у 5 000 кілометрів та на висотах до 3000 км. Для розуміння параметрів "Днестр" та її модернізації "Днепр", один комплекс мав загальну довжина понад 600 метрів, висоту 20 метрів, максимальну пікову імпульсну потужність передавача у модернізованій версії складала до 1,25 МВт.
Звісно для України такі складові не є доступними. Також компенсація недостатньої точності використанням уламкової бойової частини замість кінетичного знищення у 60-70-х роках ще була можлива. Але на початку другої чверті XXI століття, коли на орбітах навколо Землі стало значно тісніше, загрожує "Синдромом Кесслера" із перетворення навколоземного простору на непридатне для використання звалище космічного сміття.
На тлі цього можливо згадати експеримент США зі знищення супутника ракетою "повітря-космос" - ASM-135 ASAT. Вона стала справжнім взірцем технологічних рішень і Defense Express присвятив її розробці та технологічним рішенням окремий детальний матеріал, присвяченій 40-річчюпершому збиттю винищувачем F-15 космічного апарата.
ASM-135 ASAT у 1985 році вже мала технологію кінетичного перехоплення - hit-to-kill, двигуни поперечного керування та доволі примітивну за принципом роботи інфрачервону головку самонаведення, яку охолоджували до -269 градусів за Цельсієм. Сам носій, F-15 вимагав мінімальних переробок.
Водночас головна проблема із протидією сучасним концепціям супутникового інтернету в тому, що вони створюються не на базі незначної кількості великих супутників, а на основі мережі. Мінімальна кількість супутників "Рассвет" за деклараціями рашистів - 288 одиниць. Планова з повноцінним функціоналом - 730.
Тому значно більш перспективним є створення відповідних комплексів РЕБ, з урахуванням недоліків спроби самої РФ із "Волна Купол Гарант". А також ураження наземної інфраструктури цієї космічної системи, чим Україна вже, до речі, займається.
Читайте також: Чому винищувачі F-35C виглядають "іржавими" після понад 210 днів у морі, та чи втратили вони свої стелс-можливості
