Двоногі залізні монстри з червоними мерехтливими очима крокують крізь уламки старого світу. Тим часом металеві собаки витончено долають перешкоди під епічну музику й мило виляють хвостом. Попкультура десятиліттями продавала нам образ "війни роботів" як захопливе, високотехнологічне шоу, де машини створені винятково для видовищного знищення.
Та коли людина відкриває збір "Загін роботів 3.0" і бачить фото реального наземного роботизованого комплексу (НРК) - невисокої, кутастої металевої коробки, яка повільно й без жодної граційності везе боєкомплект або воду десь у багнюці на Харківщині - виникає легке розчарування. Цей робот не робить сальто. Він просто їде.
Читайте також: Пентагон екстрено шукає дешеву далекобійну ракету G-BAM, щоб була готова за 3 місяці та летіла на понад 1000 км
Століттями військовий прогрес вимірювався тим, наскільки смертоноснішу зброю людство здатне створити. Та зараз Україна переписує це правило. Справжній технологічний прорив цієї війни - це ефективність порятунку. Ми вимірюємо прогрес у тому, скільки людей інструмент здатний забрати з зони смертельного ризику.
Поява залізних "мулів": від ідеї до масового фронту
Найбільша цінність Сил оборони України - це життя військовослужбовця. А це життя постійно перебуває під ризиком і дуже часто залежить від банальних речей: чи вчасно привезли акумулятори для зв’язку, медикаменти, їжу, чи змогли швидко евакуювати пораненого.
З 2023 року, коли почався розквіт "ери FPV", будь-яке переміщення в сірій зоні перетворилося на задачу з зірочкою. Щільність відносно дешевих і напрочуд ефективних ударних дронів уздовж усієї лінії бойового зіткнення критично ускладнила логістику. Пересування техніки та людей уповільнилося, а подекуди стало взагалі неможливим.
Робота мілітарного департаменту Благодійного фонду Сергія Притули - це постійне відчуття того, що відбувається на передньому краї безпосередньо зараз. Зі співпраці з військовими й народилося розуміння: піхоту треба розвантажувати за допомогою заліза.
У червні 2024 року ми запустили першу ітерацію великого проєкту "Загін роботів" разом із партнерами - WOG та "ПриватБанком". Тоді зібрали понад 60 мільйонів гривень. На ці кошти ми закупили наземні платформи "Рись" та автоматизовані бойові модулі "Шабля" під кулеметне озброєння, які одразу пішли у військові частини.
Що таке НРК у сучасній війні? Це повільні залізні "мули". Вони керуються операторами з відносно безпечних позицій і тягнуть на собі вантажі, евакуюють поранених і полеглих, протидіють дроновим атакам або самі несуть вибухівку як камікадзе. Так, це легка ціль для ворожих FPV. Але втрату металевої коробки неможливо порівняти із втратою людини.
Наскільки важко зараз знаходити НРК на ринку і як змінилося їхнє виробництво
Зараз у цій сфері сформувався повноцінний оборонний кластер. На ринку є понад два десятки виробів, які реально підтвердили свою ефективність.
Найцікавіше те, як цей ринок створювався. Часто це цивільні підприємства, заводи чи навіть невеликі приватні майстерні, які до повномасштабної війни займалися металоконструкціями, механікою чи металообробкою. Вони швидко переорієнтували свої потужності й ресурси на створення роботизованих комплексів.
Справжній буст стався у 2025 році: держава доєдналася до процесів постачання та системно підключила свої ресурси. Сьогодні передній край без наземних роботів уявити вже просто неможливо.
Чому створити механіку простіше, ніж зв’язок
Якщо спростити, будь-який робот складається з двох частин: механічної та електронної. З механікою в Україні все відносно добре. Несучі конструкції, приводи, системи передачі руху, охолодження та змащування - у наших профільних фахівців тут була чудова база. Вони дуже швидко вносили правки під реальні потреби фронту. Як результат, ми маємо цілу низку українських виробників, які роблять справді якісне й надійне залізо.
А от із електронікою та зв’язком усе значно складніше. Це стало головним слабким місцем багатьох розробників.
Чому системи зв’язку зі звичайних повітряних БПЛА не підходять для НРК
Більшість виробників спочатку просто бере звичні й перевірені протоколи зв'язку з повітряних дронів (наприклад, ELRS чи TBS). Але між повітрям і землею - прірва.
Для виконання місії вам треба постійно передавати дані між станцією оператора та роботом. Повітряному дрону простіше - він піднімається високо. А наземний робот їде по землі, де сигналу заважає абсолютно все: рельєф, кущі, дерева, будівлі. Виникає проблема так званого радіогоризонту (прямої радіовидимості).
Зараз цю проблему значною мірою вирішують за допомогою супутникового зв'язку Starlink. Але покладатися тільки на нього - стратегічна помилка. Залежність від іноземної технології, навіть від партнерів, створює ризики. Зараз всередині країни інженери розробляють власні Mesh-мережі (самовідновлювані мережі, де кожен пристрій ретранслює сигнал далі) та кастомну інфраструктуру зв’язку.
Що заважає постачати НРК тисячами, як це відбувається з FPV-дронами
Потреба насправді величезна, а інтенсивність втрат платформ на фронті висока. Проте масштабувати НРК до десятків тисяч одиниць значно складніше - це вимагає кардинально більших фінансових, матеріальних та компонентних ресурсів, ніж виробництво маленьких одноразових квадрокоптерів.
Один робот - три врятовані життя
Ми передаємо платформи під найрізноманітніші задачі: логістичні, евакуаційні, бойові (з вогневими модулями). Ми постійно на зв’язку з екіпажами, маємо зворотний зв'язок. За цей час виконано сотні місій. Щось після виходу повертається на ремонт, щось втрачається безповоротно.
Та є операції, якими ми пишаємося найбільше. Це врятовані життя. Нещодавно була евакуаційна місія у 4-й бригаді оперативного призначення НГУ "Рубіж". Одночасно троє поранених військовослужбовців були успішно евакуйовані з зони активних бойових дій за допомогою одного-єдиного НРК зі спеціальним евакуаційним модулем. Робот вивіз усіх трьох у безпечне місце, куди не могла б під'їхати жодна бронемашина і де люди пішки просто не вижили б.
Бувають і кумедні або зворушливі історії, коли один робот їде рятувати й тягнути за собою іншого підбитого залізного "побратима". Колись усе це викликало вау-ефект. Сьогодні це перетворюється на стабільну, важку, але щоденну роботу.
На початку липня Фонд разом із партнерами запустив збір "WOGОНЬ Допомоги. Загін роботів 3.0". Це вже третя ітерація нашого великого проєкту. Наразі ми акумулюємо сили, щоб забезпечити наземними роботизованими комплексами 20-ту окрему бригаду безпілотних систем К-2 та інші підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ.
Тут є один важливий психологічний момент. Кадри роботи НРК зазвичай не мають такого вірусного чи видовищного ефекту, як епічні відео від ударних дронів. Робот, який пів години повільно пробирається крізь багнюку з коробом набоїв або бочкою води - це не Голлівуд. Але саме ця "невидима" і невидовищна робота тримає фронт і рятує життя тих, хто цей фронт тримає.
Втрата НРК - це лише втрата заліза та бюджету, який ми можемо закрити гривнею. Саме тому збір "Загін роботів 3.0" потребує максимальної залученості та донатів кожного. Логістика - це "кров війни". При її недостатньому об’ємі "організм" гине.
Автор: керівник відділу безпілотних технологій Благодійного фонду Сергія Притули Кирило Люков
З боку Defense Express закликаємо доєднатися до "WOGОНЬ Допомоги. Загін роботів 3.0".
Читайте також: Пробити небо: як удари "вбивчої пари" на 150 км відкривають шлях українським діпстрайкам углиб РФ
