Придбані Анкарою ще у 2017 році зенітні ракетні комплекси С-400 нібито були продані одній з країн Перської затоки - Катару або ОАЕ.
Наразі це поки інсайдерська інформація від авторитетного та наближеного до владних кіл турецького журналіста Абдулкадір Селві на сторінках державного видання Hurriyet. Її достовірність має стати відома найближчим часом, бо він зазначив, що офіційно про продаж Туреччиною С-400 буде оголошено впродовж доби.
Читайте також: Аби знову "не обпектися" на мільярди євро Німеччина бере під контроль купівлю фрегатів F128, або MEKO A-200 DEU
Але з боку Defense Express зазначимо, що такий сценарій виглядає доволі вірогідним. З 2025 року розмови про те, що Анкара хоче позбавитись російських С-400 циркулює дуже активно, а перемовини турецького та американського уряду розпочались ще восени 2025 року.
Також варто нагадати, що мова йде про чотири батареї С-400 (два полкові комплекти) із запасом ракет, на які Анкара витратила 2,5 млрд доларів.
За цей час нібито обговорювались варіанти, що турки можуть повернути С-400 самій РФ, або продати Південній Кореї. І хоча варіант із Катаром або ОАЕ не фігурував, він також виглядає можливим.
Зрештою зараз країни Перської затоки можуть пробувати скуповувати всі можливі засоби ППО з огляду на загрозу з боку Ірану. Хоча досвід експлуатації ОАЕ ЗРГК "Панцирь" й мав насторожити. А на додачу покупець ще має вирішити питання де брати ракети до російських С-400, яких навіть РФ відчуває певну нестачу.
Саме тому для Туреччини рішення позбавитись С-400 виглядало доволі очікувано, бо цей російський ЗРК став не просто "валізою без ручки", а токсичною "валізою без ручки" реальна бойова ефективність якої могла викликати питання в Анкарі. Не говорячи вже про те, що головною умовою повернення Туреччини до активно оборонної співпраці із США була саме відома від С-400.
Саме після того, як Туреччина позбавиться цих комплексів Конгрес США зможе зняти дію закону CAATSA, через який Анкару викинули з програми F-35. Але при його скасуванні повернення до неї Туреччини дійсно стає можливим, але навряд на тих самих умовах, що раніше.
Тоді турецька оборонна промисловість отримала статус участі Level III, разом із Австралією, Канадою, Данією та Норвегією, що передбачало виробництво Туреччиною понад 900 окремих деталей до F-35. За оцінками Анкари це було приблизно 6-7% від загального обсягу та гарантувало близько 9 млрд доларів доходу за весь життєвий цикл F-35.
Але наразі всі інші покупці F-35 здійснюють це через механізм FMS, на загальних підставах з доволі низьким рівнем локалізації. Водночас для Анкари зараз критичним може бути не можливість закупити F-35, а питання постачання американських двигунів до власного винищувача KAAN, яке у Конгресі США вже намагаються блокувати.
Читайте також: Якщо за 96 годин СБС уразили 27,5% всіх суден в Азовському морі, то на скільки днів там ще може залишитись роботи та що важливіше за це
