Початок активного використання рашистами нових реактивних засобів ураження типу "Герань-4", "Герань-5", "Бандероль" викликав не лише питання ефективної протидії, а й проблеми у термінології. Бо у спробі створити новий загальний термін почала втрачатися суть та доступне широкому загалу розуміння загрози, а також питання засобів протидії.
Зокрема сама назва "реактивні дрони" спочатку доволі логічно окреслювала "Герань-3" - оснащену малогабаритним реактивним двигуном російську версію Shahed-238. Тобто той засіб, який ворог почав використовувати ще з 2025 року, але вже зняв з виробництва через низькі характеристики.
Читайте також: До того як з ПЗРК Piorun ЗСУ почали збивати авіацію рашистів, Польща робила на рік 300 ракет до них, а цьогоріч вийде 1700
А вже на початку 2026 року рашисти активно використовують "Герань-4", "Герань-5" і S8000 "Бандероль", які в Україні також почали називати "реактивними дронами". При цьому якщо "Герань-4" ще є еволюцією "Шахеда", то інші два до дронів фактично не мають жодного стосунку.
Зокрема, "Герань-5" - це версія іранського Karrar, а не розвиток Shahed-136. І він, попри назву, не має жодного відношення до "Герань-2", "Герань-3" та "Герань-4". Відповідно до даних ГУР МОУ, цей далекобійний засіб ураження має дожину 6,5 метра, розмах крила 3,2 метра, стартову масу 850 кг, з яких бойова частина - 90 кг. Дальність польоту становить 950 км, а крейсерська швидкість - 450-600 км/год.
Для розуміння габаритів "Герань-5", її злітна маса лише на приблизно 150 кг менша за американську крилату ракету AGM-158 JASSM, яка летить на дальність 370 км, але із 450-кг бойовою частиною. І називати крилату ракету "Герань-5" дроном лише через те, що у назві є "Герань", можливо, не є правильним рішенням.
Щодо S8000 "Бандероль", то її точні ТТХ ще встановлюються, відомо, що вона має довжину близько 5 метрів, дальність польоту становить близько 500 км, а бойова частина - авіаційна авіабомба ОФБЧ-150 вагою близько 115 кг. І це безумовно крилата ракета, як її і класифікували фахівці ГУР МОУ.
Водночас коли замість назви "крилатих ракет" щодо "Герань-5" та "Бандероль" використовуються "реактивні дрони", це спотворює сприйняття реальної загрози. А спроба ввести додаткові пояснювальні терміни призводить до появи "реактивних ракет", терміна, який сам по собі вимагає додаткових пояснень.
Так само навряд існує сенс обирати для головного критерію класифікації засоби наведення на ціль чи можливість ураження рухомих цілей. Враховуючи модульність та відкритість архітектури, це вже давно є опцією. І після встановлення систем автономного виявлення та атаки рухомих цілей крилата ракета не перестане бути крилатою ракетою, яка може уразити об'єкт за координатами.
При цьому поява нових термінів щодо позначень російського озброєння у цьому випадку не пов'язана зі спробами обійти зовнішні політичні та внутрішні законодавчі обмеження. Наприклад, як це було в Україні із появою терміну "ракето-дрони", який використовується для таких виробів, як "Паляниця" чи "Барс".
Бо під терміном "дрон" в Україні створюються навіть балістичні ракети. Тому що це виключно засіб прискорення для розробок за рахунок використання постанови Кабміну №1275, яка у 2022 році ввела режим повного сприяння дронам.
Більше того, деякі західні оборонні компанії та навіть міністерства оборони зараз намагаються назвати крилаті ракети - БПЛА або односторонніми ефекторами. Чому чудовий приклад Project Otto у Швеції. У результаті якого з'явився двигун та "демонстраційний зразок БПЛА", який може доставляти "корисне навантаження" масою 100-300 кг на дальність 600-1000 км.
Але ж причини назвати бойову частину - "корисним навантаженням", а крилату ракету - "БПЛА" лежать виключно у юридичній площині і не змінюють суть.
Таким чином, цілком може бути доцільним не намагатись використати нові терміни для речей, які вже існують. Тобто якщо це безпілотний літальний апарат одноразового застосування призначений для ураження наземних цілей, траєкторія польоту якого визначається аеродинамічною підйомною силою крила, тягою реактивного двигуна та силою тяжіння - це крилата ракета. Яка своєю чергою може мати різні габарити, засоби запуску, швидкості, розмір бойової частини та засоби наведення.
Єдиним винятком, можливо, залишити "Герань-4", у силу значно менших характеристик щодо крейсерської швидкості, яка становить 320 км/год, а також чіткої еволюції з Shahed-136. Хоча й це може бути зайвим, бо вибір аеродинамічної схеми також не може бути у цьому випадку головним критерієм.
Читайте також: Британці "зекономлять" 30 млн фунтів та врахують досвід ЗСУ, скасувавши навчання з Challenger 2 та AH-64E Apache
