191223 Toretck 0Міста не передньому краї оборони несуть на собі весь тягар наслідків російської агресії. Це і тяжке економічне становище та пов’язані з цим соціальні проблеми місцевого населення, і необхідність облаштування та всебічного забезпечення переселенців, і складнощі провадження реформ, в тому числі - із децентралізації влади, зміцнення спроможності та ефективності місцевого самоврядування, а також завершення процесу об'єднання територіальних громад.

 

Незважаючи на всі проблеми, українська влада в прифронтовому Торецьку успішно функціонує, а життя містян потроху обертається на краще. Щоб ці процеси відбувались жвавіше, а громадяни України на окупованих територіях отримали чіткий сигнал про те, що українська модель розвитку є більш привабливою, ніж запропонований окупантами постмодерний «совок», підтримка та увага центральної влади до таких міст, як Торецьк повинні бути на порядок вищими. Про це, про життя поруч з лінією розмежування та про ситуацію у прифронтовому Торецьку кореспонденти Defense Express поспілкувались з головою військово-цивільної адміністрації міста Ярославом Руденком.

 

-           Ярославе Дмитровичу, Ви наразі є одним зі «старожителів» з числа голів ВЦА. Як і в яких умовах Ви потрапили на цю не таку вже і «привабливу» посаду?

 

-           Заступником голови міської ради – фактично мера міста Торецька, мене було призначено влітку 2016 року, опікувався я тоді питаннями координації та співпраці з силовими структурами і збройними силами України. Адже в тих умовах це було конче необхідно. І це певною мірою вдавалося. Однак, наприкінці 2016 року місцевий депутатський корпус «дуже втомився» і перестав ходити на сесії. Цілком зрозуміло з яких причин це відбувалося на той час. З огляду на це було подано подання до Адміністрації Президента щодо введення військово-цивільної адміністрації (ВЦА) в місті. Адже блокувалася повністю вся робота нашого прифронтового міста. Відповідно до Указу Президента України від 12 травня 2017 року в Торецку була створена військово-цивільна адміністрація. А в середині серпня 2017 року мене було призначено її главою.

 

Ці процеси відбувались на реалізацію Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII, що був прийнятий Верховною Радою 3 лютого 2015 року. Незважаючи на те, що він певною мірою є недосконалим, адже десь ВЦА підміняє депутатський корпус і рішення місцевої ради, десь виконує функції місцевого самоврядування, завдяки його прийняттю було створено сприятливі умови для здійснення управлінської діяльності в зоні проведення на той момент антитерористичної операції. Керівником ВЦА підписуються особисто будь-які розпорядження. Це дозволяє достатньо оперативно реагувати на зміни в поточній обстановці і вирішувати нагальні потреби мешканців міста.

 

191223 Toretck 6

Для Ярослава Руденко, який народився, виріс та зробив кар’єру в українському Донецьку, Торецьк за роки, що він очолює ВЦА, вже став майже рідним – з усіма його повсякденними та глобальними проблемами, а також великими радощами людей від того, що тут не стріляють... / Фото: Валерій Рябих, Defense Express

 

-           Ви кажете, про недосконалість законодавчої бази діяльності ВЦА. Що ще, окрім характеру прийняття управлінських рішень, Ви маєте на увазі?

 

-           Це стосується різноманітних питань, що стосуються повсякденного життя. Взяти, наприклад, питання з відчуженням майна. Указ про ВЦА забороняє це робити в поточних умовах і це інколи може паралізовувати нашу роботу. Так, в Торецьку пошкоджено будівлю міськвиконкому, а я не можу розібрати її або просто ліквідувати. Крім того, потребують адаптації до наших умов деякі інші моменти, як, наприклад, мораторій на проведення перевірок податкових, екологічних, Держспоживслужби, сплата податків на землю, оренда нерухомого майна в зоні проведення ООС, тощо. Неврегульованість подібних питань призводить до того, що сьогодні місто не доотримує понад 19 млн грн. на рік. Враховуючи той факт, що видатки на нас з держбюджету – це 580 млн грн, а дохідна частина – це 90 млн. грн., то ви прекрасно розумієте, що ми цілком дотаційні. Це неправильно. На 2020 рік ми плануємо нашу доходну частину збільшити до 110 млн грн. Однак, місто залишатиметься фінансово не спроможним. Економічно ми не вільні. Це, безумовно, ускладнює ситуацію в соціально-економічній сфері та підвищує напругу в суспільстві.

 

191223 Toretck 4

191223 Toretck 3

В Торецьку й досі мовчазним нагадуванням страшних для міста подій російської окупації височить напівзруйнована будівля міськвиконкому. Але життя продовжується… / Фото: Валерій Рябих, Defense Express

 

-           Якщо говорити про роль військово-цивільної адміністрації, чи сприяла її поява стабілізації ситуації, і яка була реакція на це з боку населення?

 

-           Спочатку люди налякались, адже не уявляли собі, як це так, що ними керуватимуть військові. Тим не менш, якихось протестних настроїв не було, адже пересічні громадяни майже не відчули в своєму побуті змін, окрім того, що складні питання стали вирішуватись швидше. Справа в тому, що у ВЦА є дуже великі переваги. Зокрема, це швидкість роботи. Голові військово-цивільної адміністрації не потрібно чекати на прийняття рішення депутатським корпусом, коли народні обранці прийдуть або не прийдуть на засідання, проголосують або не проголосують за те чи інше питання. Це значно пришвидшує процес прийняття та імплементації управлінських рішень. Навіть при ліквідації наслідків обстрілів, ми автоматично складаємо комісію, яку я очолюю, визначаємо, що потрібно – скло, шифер, картон, цегла, будь-що, і видаємо населенню. А депутатам це прийшлось би розглядати на сесії, скликаючи її кожен раз по кожному подібному випадку.

 

Підпорядкованість, знову ж таки, має значення. Очільник ВЦА міста підпорядковується керівнику Обласної військово-цивільної адміністрації, керівнику ООС і безпосередньо Президенту України. Зараз мають прийматись правки до Закону, після чого голова ВЦА підпорядковуватиметься вже безпосередньо керівнику Операції об’єднаних сил та Президенту України. Все, більше нікому!

 

Все це сприяло зростанню довіри населення, яке потребувало швидкої допомоги і вирішення нагальних побутових проблем.

 

-           Як Ви охарактеризуєте співпрацю з військовими, зокрема з підрозділами цивільно-військового співробітництва? (Ред.: CIMIC, похідне від Civil-Military Cooperation (англ.) – цвільно-військове співробітництво)

 

-           Свого часу підрозділ СІМІС був розташований в місті і це забезпечу валило дійсно швидку комунікацію і можливість отримати вчасну допомогу. Потім було прийняте рішення зняти з нас групу і сьогодні триває співпраця лише з бахмутською групою та штабом СІМІС у Краматорську. Коли група була тут, ми достатньо оперативно реагували на всі зміни. Десь постріл – ми поїхали, десь щось інше трапилось - ми також реагуємо негайно. Була тісна гуманітарна співпраця. Військові дуже допомагали місцевому населенню. Наразі нам наявності групи СІМІС в Трецьку не вистачає. Ми про це дуже багато розмовляли з військовими, щоб повернули групу, але щось цього поки не відбувається. Зараз в бригадах є штатні офіцери СІМІС, однак сьогодні в нас дислокується одна бригада, завтра - інша і це не сприяє спадкоємності в роботі. Зовсім інша ситуація складається коли тут на постійній основі працює група з визначеним завданням – співпраця влади і населення стає більш ефектовиною в контексті забезпечення військово-цивільного співробітництва.

 

-           Чи діють у місті іноземні гуманітарні організації?

 

-           Так, наразі, в Торецьку діє багато міжнародних гуманітарних організацій і вони дуже допомагають населенню. Однак, із владою вони почали співпрацювати лише наприкінці 2018 року. І якщо раніше їх діяльність охоплювала такі міста як Бахмут, Краматорськ, Маріуполь – подалі від лінії розмежування, то лише рік тому ситуація дещо змінилася. У 2016 році вони працювали не ближче, ніж за 45 км до лінії зіткнення. Тобто, нормальні реальні вагомі проекти, скажімо так, не заходили в прифронтові міста, такі як Торецьк. І це при тому, що за територіально-адміністративним устроєм в Торецькій міській раді 19 населених пунктів.

 

191223 Toretck 7

Ярослав Руденко: «Без адекватної та постійної уваги та цілеспрямованої комплексної політики Держави в таких населених пунктів як наш перспектив дуже мало» / Фото: Антон Міхненко, Defense Express

 

-           Значною проблемою для прифронтових населених пунктів є зайнятість місцевого населення. Чи відбувається розвиток малого бізнесу?

 

-           Так, однак переважно через гуманітарні організації. Однак там, невеликі гранти - до тисячі доларів. Це мало, адже за такі ресурси нових робочих місць не створити. Крім того, в Обласній державній адміністрації діє дуже гарна програма, започаткована кілька років тому, - «Українській донецький куркуль». Програма передбачає фінансування бізнес-проектів на суму до 500 тисяч гривень. При цьому 70% забезпечується Державою (по 35% між собою ділять місцева та обласна влада), а 30% сплачує безпосередньо підприємець. У нас на території є приклади реалізації лише п’яти таких проектів. На початку люди дуже боялися приєднуваись до цієї програми. Вони тільки на другий або на третій рік її існування зацікавилися, адже боялися і не вірили, що можна просто так отримати гроші для бізнесу, без того, щоб його потім «віджали».

 

Тим не менш, з 2016 року я намагаюсь «воювати» за створення робочих місць в місті. Була розроблена обласна програма створення індустріальних парків, були визначені території, підготовлений проект подібного технопарку, який планувалось размістити на нашій території. Але знайти інвестора сюди – це утопія. Зараз у співпраці з обласним Департаментом економіки та інвестицій, ми розробили проекти, які могли б бути реалізовані. Але не все так просто, має бути державне рішення.

 

Ми намагаємося інформувати людей і долучати їх до нових проектів. Однак, подібних проектів, які б могли суттєво вплинути на вирішення проблеми зайнятості населення у прифронтових містах вкрай недостатньо. Для прикладу – раніше в нашому місті, ще за часів «Дзержинську» діяло 14 шахт. Була висока зайнятість. Майже 12 тисяч громадян працювали у вугледобувній галузі. Наразі діють лише дві державні та одна приватна, де станом на цей час працює близько 3000 осіб. Рівень безробіття дуже високий. А, враховуючи стан вугільно-добувної галузі, і собівартість видобутку вугілля, що в нас становить 6500 гривень при ціні реалізації у 2500 гривень, ми прекрасно розуміємо подальші її «перспективи» ...

 

Ми маємо змінювати структуру зайнятості населення. Ми багато чого розглядали для цього – розвиток тепличного бізнесу, побудову птахофабрик і таке подібне. Але все це не впливає суттєво на рівень зайнятості населення. Потрібно налагоджувати масово якесь мануфактурне виробництво, тобто, повноцінний цикл виробництва з гарантованою реалізацією продукції. І в цьому також на м потрібна підтримка Держави. Це при тому, що для регіону є вкрай необхідним розвивати нові напрямки та галузі виробництва. Наприклад, в селищі Новгородське, наразі є виробництво шахтного обладнання. Це дуже потужне підприємство, воно в нас п’яте або шосте в рейтингу податківців по рівню сплати податків. Дуже гарні умови праці, дуже гарна оплата праці. Всі працюють легально. Але ж ми розуміємо, що це повна залежність від реалізації продукції знову ж таки в вугільно-добувну галузь, яка на спаді. Якщо в нас не буде шахт, то і це підприємство також буде страждати.

 

Вже зараз ми відчуваємо наслідки стагнації в цій сфері. Так, станом на почато грудня, за доповіддю генерального директора виробничого об'єднання «Торецьквугілля», на складі просто неба лежить 84,5 тисяч тонн вугілля. І я не можу відповісти на питання, чому Держава його не використовує. Наше вугілля, використовється безпосередньо в енергетиці для спалвання на ТЕС. Його не можна використовувати в побутових умовах. Наразі ж перемагає вугілля «ДТЕК», а нас залишають на залишок. Хоча з іншого боку держава дотує наші шахти, а тому, к на мою думку, мала б закуповувати вугілля, що добуто на державних шахтах в першу чергу…

 

191223 Toretck 5

В торецької приватної шахти ім. Святої Матрони, як і у більшості вуглевидобувних підприємств регіону славне минуле, але безперспективне майбутнє... / Фото: Валерій Рябих, Defense Express

 

-           На Вашу думку, якщо в подальшому відбуватиметься нормалізація ситуації в регіоні та будуть створені умови для реінтеграції тимчасово окупованих територій, чи зміниться ситуація в місті?

 

-           Звичайно. Ми сподіваємося на це. Але одночасно з цим ми бачимо реалії і розуміємо, що Торецьк – це міст, що знаходиться в ризикованій зоні для інвестицій і навряд чи вони сюди підуть найближчим часом. До того ж, ми маємо 7,5 тисяч переселенців безпосередньо в Торецьку. А взагалі по статистиці з 68 тисяч наявного населення, десь 27 тисяч пенсіонерів. Трудового населення близько 20 тисяч, з яких, десь 12 тис. підприємців, 3,5 тисячі – це шахтарі, близько однієї тисячі – зайнято в хімічній промисловості на підприємствах, що входять до складу груп компаній «Інкор і Ко» та «Метінвест». І дуже багато людей, які виїздять працювати до Костянтинівки, Дружківки та інших найближчих міст.

 

І ми тут повністю залежні від державної політики. Тож без адекватної та постійної уваги та цілеспрямованої комплексної політики Держави в таких населених пунктів як наш перспектив дуже мало.

 

-           На ваших очах відбувалися процеси створення ОТГ в регіоні. Чи вплинули ці процеси на стабілізацію обстановки, на перспективу розвитку регіону взагалі?

 

-           Стосовного ОТГ, які вже створені. Є багато як задоволених, так і незадоволених. Якщо, наприклад, взяти Бахмут, де вже є ОТГ, яке є самодостатнім повністю, то вони задоволені. Ми же, у перспективному плані об’єднання, який було затверджено у 2016 році, навпаки. Адже ми фінансово не спроможна громада. Справа в тому, що у Торецька з 50-х років минулого сторіччя немає власної землі. Тоді влада сказала, що у нас 14 шахт, ми промисловці і нам землю для оброки не потрібна. І роздала її по районам. Ми можемо йти по вулиці і ступити на «горлівську» землю, пройти далі на іншу вулицю і ступити вже на «костянтинівську» чи на «ясинуватську» землю. Ми виглядаємо як скелет риби. У нас є перспективний план і ми відстоюємо його, просимо, щоб його подали на Кабінет міністрів. Але ж хто зараз, в такій ситуації в зоні проведення ООС буде віддавати землю…

 

Складності щодо створення ОТГ додає питання водопостачання. Ми зараз залежимо повністю від Горлівки. Тобто, Донецький водогін подає технічну воду до Горлівської фільтрувальної станції. Вони повертають нам питну воду сюди. Однак той водогін, по якому вона йде, повністю зараз знаходиться в сірій зоні. Якщо там трапляється пошкодження, то місто сидить без води. Наприклад взимку 2018 року, ми 29 діб тримали систему опалення на підвозі води.

 

Ми вже розглядали питання будівництва резервного водогону – його вартість сягатиме 150-200 млн грн. Однак, якщо ми його збудуємо і, умовно, післязавтра, побратими заходять в Горлівку, і все повернеться до нормального стану речей, то нащо тоді зараз витрачати кошти. Тобто, я, як керівник, розумію цю ситуацію. І так само з ОТГ. Не сьогодні, так завтра ми повернемо Донбас і для Торецька економічно обґрунтовано та ефективно було б створювати об’єднану територіальну громаду з Горлівкою. Тож від процесу реінтеграції ми великі очікування!

 

191223 Toretck 2

В 2019 Торецьк живе звичайним, як для українських міст життям – у лічених кілометрах від лінії зіткнення / Фото: Валерій Рябих, Defense Express

 

-           Як ви оцінюєте екологічну ситуацію в місті?

 

-           У нас є великі проблеми в цій сфері. Одну з суттєвих загроз для екології міста становить ламонакопичувач хімічного заводу, який знаходиться поблизу сірої зони. По ньому періодично працюють снайпери. А нам потрібно проводити профілактичні роботи – здійснювати дослідження дамби, її обслуговування та укріплення. Якщо ситуація не зміниться наслідки можуть бути непередбачуваними. І це не лише пов’язано з тим, що Горлівка не отримає технічну воду для виробництва, а із забрудненням навколишнього середовища також.

 

-           І запитання наостанок: Як Ви оцінюєте на сьогодні ставлення населення до поточної ситуації?

 

-           Люди дуже втомилися - адже війна триває вже шостий рік. Більшість мешканців регіону та міста закрилися в собі і бажають лише миру за будь-яку ціну. Одночасно з цим, слід відзначити, що у порівнянні з 2014 роком більшість населення змінює своє ставлення до центральної влади та України в цілому. Якщо раніше можна було б сказати, що тут 70% були проросійські налаштованими, то на сьогодні ситуація інша. Так, є ще дуже багато людей, яким мариться «руський мир». Але більшість свою думку змінили. Вони бачать і чують від знайомих, що відбувається на окупованих територіях, і роблять відповідні висновки. Вони також бачать, процеси розвитку України та її тісної інтеграції з Європою та їх результати для звичайних громадян.

 

Поряд з цим хочу відзначити же десь півроку, в нас відносна тиша. Крайній, я сподіваюсь, що останній раз, ми виїжджали на місце обстрілу будинків цивільного населення влітку 2018 року. На сьогодні пострілів артилерії майже немає. Отже ми сподіваємося на завершення активного протистояння та нормалізації ситуації в регіоні і хочемо вірити в це...

 

Антон МІХНЕНКО, Валерій РЯБИХ,

Defense Express

 

191223 Toretck

Ярослав РУДЕНКО: «Ми сподіваємося на завершення активного протистояння та нормалізації ситуації в регіоні і хочемо вірити в це...» / Фото: Антон Міхненко, Defense Express

 

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues