191112 diversanty9 листопада ц.р. виповнилось три роки, як у 2016 році ФСБ Росії в окупованому Криму за сфабрикованою справою «українських диверсантів» незаконно заарештувало трьох севастопольців – Олексія Бессарабова, Дмитра Штиблікова та Володимира Дудку.

 

Без вини винні...

 

Від самого початку було видно, що йдеться про дуже брудну замовну провокацію ФСБ, що мала на меті створення відповідної інформаційної картинки для російської пропагандистської машини про нібито підготовку затриманими диверсій в анексованому Криму «на замовлення української розвідки».

 

При цьому було широко використано підкидання «речових доказів» і навіть інсценізовано заднім числом «захоплення» на камеру одного з «диверсантів» з «вилученням» при цьому в якості речових «доказів» вибухівки, детонаторів тощо.

 

Нагадаємо, двоє з них, журналісти Олексій Бессарабов і Дмитро Штибліков були членами редакційної колегії севастопольського часопису «Чорноморська безпека» Кримського Аналітичного Центру «Номос» (Севастополь) і ще задовго до подій весни 2014 року передбачали саме такий крок з боку Росії.

 

Зокрема, Олексій Бессарабов, заступник головного редактора часопису, писав у квітні 2011 року: «Сьогодні Росія не застосовує воєнно-політичного тиску на Україну, надаючи перевагу захопленню її стратегічних активів та економічному поглинанню… Такий перебіг не виключає вірогідності переростання ситуації в конфліктну, в т.ч. із застосуванням сили» («Чорноморський регіон: вибухонебезпечна суміш з кількома детонаторами», збірник Центру Розумкова «Крим, Україна в координатах Чорноморської безпеки»).

 

Дмитро Штибліков, керівник міжнародних програм Центру «Номос», член редколегії журналу «Чорноморська безпека», ще у 2008 році, після нападу Росії на Грузію передбачав, що наступною жертвою агресора буде Україна, а «осетинський сценарій» може повторитися у Криму. Зокрема, на основі аналізу політичного курсу РФ після серпневого вторгнення в Грузію він видав статтю з промовистою назвою «Російсько-грузинський конфлікт. Наступна – Україна?» 

 

А у 2012-му з’явився його фундаментальний аналіз «Хотят ли русские войны?», в якому Штибліков писав: «…до якої війни готується і з ким збирається воювати Росія? …за військово-економічними показниками Росія сьогодні не в змозі вести війну ані з країнами НАТО, ані з Китаєм, ані з Японією. Очевидний висновок-збройні сили Російської Федерації сьогодні здатні в повному вирішувати бойові завдання (лише) на пострадянському просторі» («Воєнні загрози Росії або з ким може воювати РФ».

 

Зокрема, зазначав Дмитро, «…Росія може провокувати «загострення ситуації в окремих регіонах», ініціювати звернення до російської влади з приводу «захисту співвітчизників, проголошення незалежності або приєднання до Росії», а також використати свої збройні сили для вторгнення «на захист співвітчизників». Що, власне, й сталося навесні 2014-го. («Чорноморська безпека», №4 (26).

 

Довідково: Аналітичний Центр сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону «Но́мос» - неурядова українська аналітична організація, метою якої є проведення досліджень в сферах міжнародних відносин, національної безпеки, європейської і євроатлантичної інтеграції в чорноморсько-каспійському регіоні.

 

Володимир Дудка, капітан 2 рангу у відставці і колишній командир середнього розвідувального корабля (СРЗК) «Сімферополь». Він не мав жодного відношення до журналістики, але є другом Олексія і Дмитра ще за часів їхньої служби у ВМС України. Для ФСБ цього було достатньо, щоб долучити і його до складу вигаданої «диверсійної групи». Троє друзів, колишніх військових, та ще й проукраїнськи налаштованих, ідеально підходили на роль «диверсантів».

 

До того ж фабрикуванням «справи», за деякими даними, переймалися і колишні севастопольські СБУ-шники, що навесні 2014 року, коли почалася агресія Росії, зрадили Україні і швидко перефарбувалися на ФСБ-шників.

 

А ще це була помста українським патріотам-севастопольцям за активну громадянську і проукраїнську політику, за принципову позицію у важливих питаннях розвитку України і Криму, а головне – за той вплив, небезпечний для агресора, який ці патріоти здійснювали на оточення. Повідомлялося, що в особистій неформальній бесіді один із слідчих у цій справі визнав, що обвинувачених у «справі українських диверсантів» довелося посадити за «наказом згори».

 

Така собі очевидна і підступна помста ворога за правду, яку дозволяли собі ці справжні без перебільшення патріоти України. Тим більше, що, наприклад, Олексій Бессарабов продовжував писати для українського «Главреда» і після анексії Криму, називаючи речі своїми іменами.

 

Вирок для затриманих патріотів, яких задля отримання «визнання вини» жорстко били і катували (у т.ч. електричним струмом) у кращих «традиціях» сталінського НКВС, можна було передбачити заздалегідь.

 

Повідомлялося, що Дмитро Штибліков не витримав нелюдських тортур і зрештою «в усьому зізнався» – можливо навіть, задля звільнення його дружини, затриманої разом з ним. Можливо, були інші обставини, адже Дмитро свого часу звільнився з військової служби через інвалідність внаслідок важкого поранення при спробі розрядити гранатомет з бойовою гранатою, що не спрацював у його підлеглого під час бойових стрільб на полігоні.

 

У листопаді 2017 року Дмитра з урахуванням «визнання вини» і «співпраці зі слідством» засудили до 5 років колонії суворого режиму з виплатою штрафу у 200 тис рублів та етапували до Омська для відбування покарання. Втім, необхідно підкреслити, що ніхто не має морального права засуджувати цю людину за вибиті тортурами вигадані окупантами «зізнання» з огляду на обставини, в яких це відбувалося.

 

4 квітня п.р. Окупаційний «суд» Севастополя засудив у «справі диверсантів» Олексія Бессараба та Володимира Дудку до 14 років колонії суворого режиму. Суворість вироку експерти пояснюють відмовою підсудних «співпрацювати зі слідствовом» - адже жоден з них своєї «провини» так і не визнав. Суд також призначив штраф Дудці – в розмірі 350 тис рублів (до 150 тис грн), Бессарабову – 300 тис рублів.

 

15 жовтня п.р. Верховний суд РФ, розглянувши апеляційну скаргу адвокатів О.Бессарабова і В.Дудки, залишив вироки без змін. Адже маємо справу з репресивною машиною країни, де править не сила закону, а закон сили. Адже в РФ лише імітується діяльність державних і судових органів, тоді як на практиці все вирішує Кремль.

 

Наразі місце перебування засуджених патріотів, що опинилися у кремлівських застінках в числі 113 політичних бранців Кремля, невідоме. Повідомлялося лише, що з московського СІЗО «Матросская тишина» їх вивезли у невідомому напрямку.

 

Чому це важливо

 

Прізвища О.Бессарабова, Д.Штиблікова і В.Дудки містяться у списках українських правозахисних організацій, а також Freedom House, «Мемориал» (РФ) та резолюціях Європейського Парламенту, в якості політичних вязнів. А повірений у справах США при ОБСЄ Гаррі Кеміан зазначає: «Сполучені Штати залишаються стурбованими з приводу несправедливого ув’язнення зростаючої кількості жителів Криму та інших українців. 4 квітня так званий суд м.Севастополя засудив до 14 років ув’язнення двох членів базованого у Севастополі Аналітичного Центру Володимира Дудку і Олексія Бессарабова за сумнівними звинуваченнями у «підривній діяльності».

 

8 листопада Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» провів брифінг, присвячений третій річниці незаконного захоплення і утримання російською стороною О.Бессарабова, Д.Штиблікова і В.Дудки. Колеги заручників нагадали українській владі про необхідність підтримки заручників, що перебувають у російських катівнях і звернулися до Президента України Володимира Зеленського з переліком відповідних вимог. Передусім, не випускати з поля зору міжнародної спільноти питання звільнення усіх українських бранців Кремля, особливо тих, що відбувають тривалі терміни «покарання» в РФ за сфальсифікованими справами.

 

191112 diversanty 1

Брифінг у Центрі глобалістики «Стратегія ХХІ», присвячений третій річниці незаконного захоплення і утримання російською стороною О.Бессарабова, Д.Штиблікова і В.Дудки.

 

Севастопольські «диверсанти» належать до третьої хвилі «украинських диверсантів» Перша була у серпні 2016 року, коли ФСБ взяла у заручники Євгена Панова Андрія ЗахтеяВолодимира Присіча і Редвана Сулейманова, навіть не знайомих між собою і почала «ліпити» таку собі справу.

 

Окупанти широко практикують в анексованому Криму висування фальсифікованих звинувачень проукраїнськи налаштованим громадянам, оголосивши останніх терористами, шпигунами або диверсантами. До останньої категорії включають не лише ветеранів ЗС України, але й кримських татар, українських активістів, що не сприйняли окупацію і анексію Криму і потрапили на приціл репресивної машини агресора.

 

Зі свого боку, Україна, попри усе, має бути більш активною у боротьбі за повернення власних громадян, захоплених агресором. На думку віце-адмірала Сергія Гайдука, командувача ВМСУ у 2014-2016 роках, поки ми не навчимося боротися за кожну особу, що перебуває у російському полоні, вони не вийдуть на волю.

 

191112 diversanty 3

Віце-адмірал С.Гайдук i президент Центру Глобалістики М.Гончар на брифiнгу

 

А якщо зважити на вік наших політв’язнів, вирок у 14 років суворого режиму є надто жорстоким навіть з точки зору російського «правосуддя». Це цинічно і жорстоко і фактично є вироком на довічне ув’язненняякщо не на смерть у буцигарні. Відтак, маємо боротися за них. «Одна держава-один екіпаж» - зазначив інший спікер, керівник програм безпеки Центру глобалістики, капітан 1 рангу у відставці Павло Лакійчук.

 

Як наблизити визволення заручників

 

Організатори брифінгу через ЗМІ звернулися до Президента України з проханням вплинути на ситуацію і посприяти звільненню заручників. Вони також підготували відповідні звернення до Уряду України, Верховної Ради України та уповноважених державних структур. Йдеться про вимогу прискорити звільнення не лише зазначених 3-х осіб, а усіх 113 політичних бранців, що перебувають за гратами у РФ.

 

Як це зробити – Михайло Гончар, президент Центру Глобалістики, в якості варіанту пропонує активізувати перемовини з РФ і навіть піти на відмову від окремих претензій «Нафтогазу» до «Газпрому» у Гаазькому арбітражі, не пов’язаних з судовими рішеннями, що вже відбулися в обмін на визволення РФ усіх 113 політичних в’язнів і 229 військовополонених українських громадян.

 

191112 diversanty 4

Журналістка, представниця «медійної ініціативи за права людини» Тетяна Катриченко

 

Журналістка, представниця «медійної ініціативи за права людини» Тетяна Катриченко, яка працювала разом з Дмитром Штибліковим, вважає, що «... боротьба за визволення бранців Кремля має активізуватися також у недійному просторі. Проте, після визволення у вересні п.р. медійно відомих широкому загалу заручників Кремля, широкому загалу в Україні і світі, на жаль, мало відомо про тих, хто ще залишається за гратами у РФ.

 

Тобто, демократичні сили мають чітко знати, за кого боротися». Журналістка закликала колег по цеху ширше висвітлювати цю тему, щоб шляхом створення медійного тиску на владу примусити її працювати в напрямку визволення наших співвітчизників з російського полону. «Ми маємо доносити інформацію до широкого загалу, що людей треба визволяти якомога скоріше» - зазначила вона.

 

На брифінгу виступив також нещодавно звільнений заручник, волонтер і ветеран АТО Євген Панов, той самий, якого ФСБ заарештувало в рамках першої хвилі «полювання на українських диверсантів» в Криму. Він підкреслив, що перебування прізвищ полонених у медійному просторі значно полегшує їхнє перебування у неволі і зменшує тиск з боку російських тюремників. Якщо цього немає, участь полонених буде важкою. Адже до ув’язнених українців там ставляться, як до представників ворожої країни.

 

За словами Євгена, владі слід частіше нагадувати про заручників. А після того, як О. Бессарабова і В. Дудку росіяни етапують до таборів суворого режиму з важкими умовами перебування, дуже важливо, щоб їх відвідували там консули і адвокати.

 

Як підтримати заручників та їхні родини?

 

Не можна сказати, що держава Україна не допомагає родинам політв’язнів. Допомагає, але, по-перше, недостатньо, а по-друге – робить це нерегулярно і за відсутності чіткої системи. Зокрема, за повідомленням керівника ГО «Обєднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець, соціальну допомогу більшості родин політв’язнів держава виплатила лише одного разу – це сталося у 2018 році. Йшлося про 100 тис грн. від Міністерства по справах тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.

 

Проте, за словами активіста, у 2019 році реалізацію відповідної постанови заблокував особисто міністр Черныш. Лише нещодавно, коли це Міністерство почали об’єднувати з Міністерством ветеранів, новий Міністр, яким стала Оксана Коляда, розблокував рішення попередника і родинам повернули можливість отримувати допомогу.

 

Міністр Коляда працює над тим, щоб усі родини політв’язнів змогли отримати передбачену допомогу до кінця поточного року. Іншим пріоритетом Міністра є прискорення прийняття Верховною Радою України Закону України «Щодо правового і соціального захисту військовополонених, політв’язнів і цивільних бранців».

 

Тим часом, поки державні структури будуть здійснювати відповідні кроки, колишній заступник командира СРЗК «Сімферополь» Сергій Шумський розповів, як кожний з нас може долучитися до допомоги принаймні трьох політв’язнів Кремля, О.Бессарабова, В.Дудки та Д.Штиблікова. Зокрема, колишні члени екіпажу корабля («Сімферополь» давно вже списано) розробили проект під назвою «Одна країна-один екіпаж».

 

Він полягає у виготовленні та розповсюдженні стилізованих капелюхів з назвою корабля. Кожний небайдужий може долучитися до цього і придбати капелюха за персональним замовленням, 30% вартості будуть перераховані на користь справи визволення бранців Кремля.

 

Під час брифінгу С.Шумський презентував перші кілька екземплярів організаторам заходу, у т.ч. персональний командирський капелюх для В.Дудки, як колишнього командира корабля «Сімферополь», який має зберігатися до його повернення у М.Гончара.

 

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ,

Defense Express

 

Публікації та новини по темі:

 

КРИМ ТА НЕБЕЗПЕКА З МОРЯ

 

ЦІНА РАКЕТНОЇ ГОНКИ І НОВІ ОБЛИЧЧЯ ОКУПАЦІЇ КРИМУ

 

«ФОРТЕЦЯ ДЛЯ НАПАДУ»: НАВІЩО РОСІЇ ПОТУЖНА ППО В КРИМУ?

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues