160419 5 0На сьогодні в ЗС США плановому режимі і у відповідності до Договору СНО ІІІ відбувається модернізація їх ядерного арсеналу.

Особливістю даного процесу є скорочення кількості ядерних боєголовок і в той же час підвищення можливостей тих, що залишатимуться на озброєнні, а також продовження розробки повністю нових зразків. Крім самих боєголовок відбувається й модернізація існуючих, а також розробка нових носіїв ядерної зброї.

 

Станом на початок 2016 р. на озброєнні ЗС США знаходиться понад 4,5 тис. ядерних боєголовок. Більшість боєголовок шахтного базування не є готовими до застосування, проте знаходяться в постійній готовності до завантаження на носії (ракети і літаки). В той же час, більшість з них в майбутньому повинні бути списані. За деякими оцінками американських експертів, на сьогодні готовими до застосування є 1930 боєголовок, з яких близько 1750 – стратегічні і встановлені на балістичних ракетах або знаходяться на бомбардувальних авіабазах на території США. Ще 180 тактичних авіабомб знаходяться на території Європи. Решта близько 2740 боєголовок (понад 58% від загальної кількості) перебувають на базах зберігання в готовності, у разі виникнення потреби, до застосування. Більшість з них планується до списання до 2030 р.

 

На додаток до боєголовок, що зберігаються на складах МО США, близько 2340 є списаними і готовими до утилізації та знаходяться під наглядом Департаменту енергетики США.

 

Відповідно до Договору СНО-ІІІ (далі – Договір),на сьогодні відбувається ліквідація раніше вивільнених шахт. Так, в 2016 р. повинні бути ліквідовані шахти на аб Уоррен, а в 2017 р. – чотири шахти на аб Ванденберг.

 

Також, до початку 2017 р., літаки типу B-52H повинні бути переведені в категорію «неядерні». Раніше в дану категорію були переведені літаки типу В-1В та В-52G. Загалом, відповідно до Договору,до 2018 р. загальна кількість діючих бомбардувальників-носіїв ядерної зброї повинна бути зменшена до не більше ніж 60 одиниць.

 

В свою чергу, в ВМС США розпочався процес скорочення кількості пускових установок (ПУ) на кожному підводному атомному човні з балістичними ракетами (далі – ПЧАРБ) з 24 до 20. Даний процес повинен бути завершений до кінця 2016 р. або початку 2017 р. В результаті даних заходів до 2018 р., на ПЧАРБ ВМС США повинні залишитись не більше ніж 240 балістичних ракет підводних човнів (БРПЧ).

 

160419 5 1Модернізація ядерного арсеналу ЗС США

На сьогодні в ЗС США триває масштабний процес модернізації ядерного арсеналу. З цією метою, протягом наступного десятиліття планується витратити майже $ 350 млрд. Дані кошти будуть виділені, зокрема, на такі програми, як: новий клас ПЧАРБ, новий стратегічний бомбардувальник, нова крилата ракета повітряного базування (КРПБ), нова МБР наземного базування, новий винищувач-бомбардувальник здатний  нести тактичні ядерні боєголовки, серійне виробництво одного типу ядерної боєголовки (W76-1) і початок виробництва двох інших типів (B61-12 і W80-4), модернізація об’єктів системи управління і контролю ядерним арсеналом, а також будівництво нових об’єктів виробництва та випробування ядерної зброї.

 

Окрім зазначених програм, також планується значне перепроектування боєголовок для балістичних ракет. В результаті модифікації (шляхом змішування компонентів з різних типів боєголовок) планується отримати інтероперабельні боєголовки (IWS), які будуть встановлені на існуючі носії. Перша з них, відома як ІВ-1 або W78/W88-1, може бути в встановлена на МБР Mk21A і БРПЧ Мк5. Їх розробка повинна розпочатись в 2020 р. Перша поставка у війська – в 2030 р., а виробництво повинне тривати й після 2040 р. Загальна вартість проекту оцінюється в понад $ 15 млрд.

 

В свою чергу, розробка боєголовки IW-2, яка поєднуватиме в собі боєголовки W87 і W88, розпочнеться в 2023 р. Перша поставка у війська – в 2034 р. Загальна вартість проекту оцінюється в понад $ 17 млрд.

 

Боєголовка IW-3 буде модифікованою версією W76-1 і вартуватиме понад $ 18 млрд.

 

В той же час, за словами експертів, на сьогодні поки не відомо чи Конгрес США погодиться фінансувати зазначені дорогі програми замість того, щоб надалі продовжувати ресурс простіших і дешевших версій ядерних боєголовок.

 

160419 5 2МБР наземного базування

На сьогодні на озброєнні ВПС США знаходяться 440 МБР шахтного базування Minuteman III, розподілені між трьома крилами: 90 ракетне крило на аб F.E. Уоррен (шт. Вайомінг); 91 ракетне крило на аб Мінот (шт. Північна Дакота); 341 ракетне крило на аб Мальмстрем (шт. Монтана). Кожне крило має три ескадрильї, кожна з яких – 50 шахт для МБР Minuteman III, управління якими здійснюється з п’яти центрів контролю пусками.

 

В рамках виконання США положень Договору, протягом 2015 р. було вивільнено від МБР 10 шахт. Ще 40 планується вивільнити до лютого 2018 р.

 

Арсенал МБР Minuteman III складається з двох типів ядерних боєголовок: 335-кілотонної W78, яка встановлюється на МБР Mk12A та 300-кілотонної W87, яка встановлюється на МБР Mk21. Як правило, кожна ракета несе одну боєголовку, але на МБР Mk12A можна встановити до трьох боєголовок в індивідуально-націльованому варіанті. В свою чергу, більші і важчі МБР Mk21 можуть нести тільки одну боєголовку W87.

 

Також, на сьогодні в ВПС США триває розробка нового покоління МБР, відомого як Стратегічне стримування наземного базування (ССНБ), якими в період 2028-2035 рр. планується замінити МБР Minuteman III. Відповідно до попередніх планів, має бути закуплено 642 ССНБ, з яких 400 мають бути розгорнуті, а решта – використовуватись для випробувальних пусків і обслуговування. Вартість проекту оцінюється в $62,3 млрд.

 

160419 5 6БРПЧ

На озброєнні ВМС США знаходиться 14 ПЧАРБ класу «Огайо», 8 з яких знаходяться на патрулюванні в Тихому океані з базою недалеко від м.Бангор-Бейс (шт. Вашингтон) та 6, які знаходяться на патрулюванні в Атлантичному океані з базою в Kiнгс Бей (шт. Джорджія). Кожен ПЧАРБ може нести до 24 БРПЧ Trident I.

 

Як правило, 12 з 14 ПЧАРБ вважаються готовими до застосування. 13-й і 14-й ПЧАРБ знаходяться на дозаправці в будь-який момент часу. В той же час, не всі 12 ПЧАРБ є повністю оснащені ракетами чи готовими до застосування. Так, наприклад, в ПУ ПЧАРБ встановлено тільки 236 БРПЧ, тобто на 52 менше, ніж повна ємність всіх 12 підводних човнів.

 

У 2015 р. ВМС США почали процес скорочення кількості ПУ на кожній ПЧАРБ з 24 до 20. Дані заходи здійснюються з метою приведення кількості БРПЧ у відповідність до вимог Договору. Зокрема, до лютого 2018 р. на ПЧАРБ повинні бути встановлені не більше ніж 240 БРПЧ. Процес зменшення кількості БРПЧ повинен бути завершений в 2017 р.

 

На сьогодні на БРПЧ встановлено три версії двох основних типів боєголовок: 100-кілотонна W76-0, нова 100-клітонна W76-1 і 455-кілотонна W88. Боєголовка W76-1 є модернізованою версією W76-0, але з підвищеним рівнем безпеки. Крім того, МБР Mk4A, яка несе боєголовки W76-1, обладнана новою системою заряджання, запалювання і залпу (Arming, Fusing and Firing – (AF&F)), з поліпшеними можливостями прицілювання в порівнянні зі старою системою Mk4/W76.Серійне виробництво майже 1600 боєголовок W76-1 здійснюється на заводі в м.Пантекс (шт. Техас) і планується завершити в 2019 р.

 

Слід зазначити, що ще одним оператором МБР Mk4A є ВМС Великобританії.

 

На сьогодні, також продовжуються проектні роботи на ПЧАРБ нового покоління SSBNX, який повинен замінити існуючі ПЧАРБ до кінця 2020 рр. Новий ПЧАРБ буде на 2000 тонн важчий за ПЧАРБ класу «Огайо» і оснащений 16 ПУ МБР, а не 24. Загалом на озброєння планується прийняти 12 ПЧАРБ  SSBNX, тим самим скоротивши дійсний флот на 2 ПЧАРБ.

 

Вартість кожного нового ПЧАРБ SSBNX оцінюється в $8,2 - $8,6 млрд, а загальна вартість проекту – в $98 - $103 млрд (з яких від $10 млрд до $15 млрд буде витрачено на НДДКР). Закупівля першого човна запланована на 2021 р., а початок виведення його на патрулювання – в 2031 р. Протягом першого десятиліття своєї служби, на ПЧАРБ SSBNX планується встановити модернізовану версію БРПЧ Trident II з новою системою наведення.

 

Крім того, починаючи з 2017 р., БРПЧ Trident II буде повторно встановлена на ПЧАРБ «Огайо» і заходитиметься на їх озброєнні аж до виведення цих підводних човнів зі строю в 2042 р., а також буде розгорнута на ПЧАРБ ВМС Великобританії.

 

160419 5 3Стратегічна бомбардувальна авіація

На даний час на озброєнні ВПС США знаходяться 20 літаків типу B-2 і 93 типу B-52Н. З них, 18 B-2 і 76 B-52H є носіями ядерних боєголовок.

 

З 89 бомбардувальників, близько 60 (16 B-2 і 44 B-52H), призначені для виконання т.з. «ядерних місій». Всі бомбардувальники входять до складу дев'яти бомбардувальних ескадрилій (п'ять бомбардувальних крил) на трьох авіабазах ВПС США: аб Мінот (шт. Північна Дакота), аб Барксдейл (шт. Луїзіана) та аб Вітман (шт. Міссурі).

 

Кожен літак типу B-2 може нести до 16 ядерних авіабомб (бомби вільного падіння B61-7, B61-11 і B83-1), а кожен B-52H може переносити до 20 КРПБ (або ракет типу AGM-86B). Загалом, за оцінками експертів, бомбардувальниками можуть переноситись близько 1000 одиниць ядерної зброї, в тому числі 528 КРПБ.

 

В цілому, на бомбардувальниках ВПС США за звичайних умов знаходиться не більше 200-300 одиниць ядерної зброї. Ще 700-800 одиниць знаходиться на центральній базі зберігання ВПС Кіртленд (шт. Нью-Мексико). В той же час, слід зазначити, що на літаки типу B-52Н більше не передбачено встановлення авіабомб з ядерними боєголовками.

 

Також, на сьогодні тривають 4 програми з модернізації ядерного арсеналу ВПС.

 

Так, 27 жовтня 2015 р. ВПС США заявили про угоду з Northrop-Grumman Corporation стосовно розробки та виготовлення наступного покоління стратегічного ядерного бомбардувальника LRS-B, який повинен бути введений в стрій ВПС США починаючи з кінця 2020-х рр. Відповідно до планів повинно бути закуплено 100 літаків типу LRS-B за ціною щонайменше $550 млн за одиницю. Загалом, протягом 2030-2040 рр. літаками LRS-B в ВПС США планується замінити літаки типу B-52H і B-1B. В той же час, літаки типу B-2 будуть збережені до 2050 х рр.

 

Друга програма з модернізації пов'язана з прийняттям на озброєння керованої авіабомби B61-12, яка, починаючи з середини 2020-х рр., повинна замінити всі існуючі ядерні бомби вільного падіння. На даній авіабомбі буде встановлено модифіковану версію боєголовки, яка використовується в теперішніх авіабомбах B61-4.

 

Третя програма пов’язана з заміною крилатих ракет ALCM (AGM-86B) на нові ракети з більшою дальністю дії LRSO. На ракету LRSO буде встановлено боєголовку W80-4 (модифікована версія W80-1, яка на сьогодні використовується в діючих крилатих ракетах).

 

На відміну від ракет ALCM, які можуть переноситись тільки літаками типу B-52H, LRSO може бути встановлена на літаки B-52H, B-2, а також на LRS-B. Перші ракети заплановані до встановлення на літаки в кінці 2020 рр. Вартість програми LRSO оцінюється в близько $30 млрд. Загалом, ВПС США планують закупити 1000 ракет, хоча за оцінками експертів, достатньо буде й половини з них.

 

Четвертою програмою є модернізація системи управління і контролю діями стратегічної бомбардувальної авіації, яка полягає в тому, щоб замість угруповання супутників Milstar, використовувати угруповання супутникових широкосмугових терміналів FAB-T (Family of Advanced Beyond Line-of-Sight Terminals). Нові пункти управління з терміналами FAB-T призначені для зв’язку з декількома супутниковими угрупованнями, в тому числі з військовими супутниками національної захищеної супутникової системи зв’язку AEHF. Система зв’язку, заснована на терміналах FAB-T, повинна забезпечити високошвидкісний обмін даними для ядерних і звичайних сил, включаючи зв'язок з президентом США (Presidential National Voice Conferencing).

 

160419 5 5Нестратегічна ядерна зброя

На озброєнні ЗС США знаходиться близько 500 тактичних ядерних авіабомб B61 в трьох модифікаціях: B61-3, B61-4, і B61-10 (дві інші модифікації - B61-7 і B61-11 мають стратегічне значення). Понад 180 з них (версії 3 і 4) розміщені на шести базах в п'яти європейських країнах: Авіано (Італія), Бюхель (Німеччина), Геді (Італія), Інджирлік (Туреччина), Кляйне Брогель (Бельгія) і Фолькель (Нідерланди). Дані авіабомби можуть встановлюватись на літаки ВПС Бельгії, Голландії, не виключено - Туреччини (літаки типу F-16), а також Німеччини та Італії (літаки PA-200 Tornado). В звичайних умовах, дані авіабомби, поки їх застосування не санкціоноване президентом США і не затверджено НАТО, зберігаються під контролем ВПС США. Крім того, невелика кількість нестратегічного ядерного озброєння зберігається на території США для потенційного використання на американських винищувачах-бомбардувальниках при підтримці союзників поза межами Європи, в тому числі на Близькому Сході і Північно-Східній Азії.

 

Сьогодні європейськими членами НАТО здійснюються заходи в рамках модернізації ядерної доктрини Альянсу, зокрема, переоснащення визначених літаків їх ВПС під керовані авіабомби B61-12, яке триватиме до 2018 р. Також, слід зазначити, що на бомбах B61-12 будуть встановлені боєголовки з авіабомб B61-4, з потужністю приблизно 50 кілотонн, які також додатково обладнані керованим хвостовим комплектом, який підвищить  точність бомбометання. За оцінками експертів, керована авіабомба B61-12, яка також має здатність проникнення під землю і знищувати укріплені цілі, буде більш ефективною зброєю, в порівнянні з авіабомбами B61-3 чи B61-4. Крім того, їх використання дасть можливість плануючим органам вибрати для існуючих цілей удар меншої потужності, що дозволить зменшити супутні збитки.

 

Крім того, до 2024 р. повинна відбутись сертифікація літаків типу F-35A, як носіїв ядерної зброї. Поряд з цим, деякі з країн-членів НАТО, планують даним типом літаків модернізувати свою винищувально-бомбардувальну авіацію. Зокрема, Голландія вже отримала перший навчально-тренувальний літак F-35A, а перший F-35A італійських ВПС здійснив перший політ у вересні 2015 р. Туреччина також планує придбати даний тип літаків, а Бельгія вирішує чи купувати F-35A, чи французькі літаки Rafale. Німеччина в свою чергу, не планує замінити літаки типу PA-200 Tornado, але очікується, що продовжить термін їх служби після 2020 рр.

 

В цілому, підводячи підсумки, можна зазначити, що на сьогодні в ЗС США модернізація ядерного арсеналу здійснюється в плановому режимі і у відповідності до Договору СНО ІІІ.

 

Особливістю процесу модернізації є скорочення кількості ядерних боєголовок і в той же час підвищення можливостей тих, що залишатимуться на озброєнні, а також розробка нових з ширшими можливостями. Крім самих боєголовок відбувається модернізація існуючих, а також розробка нових носіїв ядерної зброї. Крім того відбувається уніфікація ядерного озброєння для ВПС, з тим, щоб отримати можливість транспортувати його різними носіями.

 

Також, здійснюється модернізація системи управління і контролю діями стратегічної бомбардувальної авіації, яка повинна збільшити гнучкість і стійкість управління нею.

 

Єдиною перешкодою, яка може на сьогодні внести корективи в плани модернізації ядерного арсеналу ЗС США, є висока вартість програм, особливо, що стосується створення інтероперабельних ядерних боєголовок (IWS).

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues