191023 AVIA 0Стан та перспективи реалізації деяких програм розвитку авіаційної техніки ВПС Туреччини.

 

Турецькі Військово-повітряні сили (Türk Hava Kuwetleri, THK) є одними з найбільших у світі й найбільшими в Європі. Однак парк наявної військової авіаційної техніки, який на сьогодні стоїть на озброєнні країни, є не новим і потребує оновлення. З цією метою військово-політичним керівництвом країни проводяться заходи щодо реалізації низки програм, спрямованих на оновлення ВПС шляхом нових та модернізованих зразків озброєння та військової техніки. У рамках оборонного відомства, а також аерокосмічної промисловості країни діє низка програм та проектів, однак попри це, їх успішна реалізації істотно залежить від геополітичної переорієнтації політичного керівництва Туреччини. На переконання західних експертів, спостерігається повільне розвернення країни від Європи та Сполучених Штатів в бік Росії та Китаю, що є наслідком таємничого військового перевороту 2016 року. Крім того, резонансні звільнення та вироки після цього перевороту негативно впливають на професійний склад ВПС, а також доцільність і перспективи різноманітних закупівельних програм.

191023 AVIA 1

 

Дилема навколо програми із закупівлі багатоцільових літаків F-35. За даними SSM або Підсекретаріату оборонної промисловості Туреччини, військово-політичне керівництво країни розраховує придбати щонайменше 100 (за деякими даними 116) літаків звичайного зльоту і посадки F-35A. ВПС країни зацікавлені щонайменше замінити ними старі літаки F-4E, експлуатація яких вже припинена, та новіші F-4E, які модифіковані ізраїльтянами, до 2020 року. Крім того, у планах також заміна ранніх моделей F-16C/D Block 30 і Block 40. Спочатку планувалося отримати у 2019 році чотири F-35 (LRIP-11), у 2020-21 – 8 LRIP-12, у 2022 – 8 LRIP-13 та у 2023 році – 8 LRIP-14. Анкара хотіла розгорнути перші 30 F-35 на 7-ій основній авіаційній базі в Акгадазі (Малатія).

 

191023 F 35

З 1999 року Туреччина інвестувала в проект F-35 близько $1,2 млрд. Крім того, 10 турецьких фірм залучені у виробництво комплектувальних частин до цього літака.

 

З 1999 року Туреччина інвестувала в проект F-35 близько $1,2 млрд. Крім того, 10 турецьких фірм залучені у виробництво комплектувальних частин до цього літака. Серед них Alp Aviation, Ayesas, AYESAS, Fokker Elmo, Havelsan, Kale Aero, Kale Pratt & Whitney Engine Industries, Roketsan, TUBiTAK- SAGE and Turkish Aerospace Industry. Турецькі компанії в рамках контрактів на постачання F-35 до країн НАТО та інших споживачів розраховували отримати фінансових надходжень у $5-6 млрд за 20 років.

 

Однак у 2016 році Туреччина вирішила придбати у РФ ЗРК С-400 за $2,5 млрд. З огляду на це зросла напруженість у відносинах між Вашингтоном та Анкарою. Сполучені Штати вважають, що розміщення на території Туреччини ЗРК С-400 є неможливим з огляду на придбання країною багатоцільових винищувачів F-35. Американські експерти переконані, що РФ може скористатися моментом і ознайомитися з тактикою застосування цих літаків, отримати їх технічні характеристики, зняти апертури літака, виявити сильні та слабкі сторони при виконанні бойових завдань, отримати доступ до системи передачі даних НАТО Link 16, а також окремим аспектам системи «свій-чужий», що в умовах поточного протистояння з РФ є неприпустимим. З огляду на цю ситуацію США в грудні 2018 року знову запропонували Туреччині ЗРК «Patriot» за $3,5 млрд.

 

У свою чергу, турецька сторона не поступається власними позиціями, адже не хоче повторення ситуації 2013-2015 років, коли через ставлення США відмовилась закуповувати китайські системи ППО FD-2000 за $3,4 млрд. Цього разу Анкара говорить про готовність придбати як російські, так і американські ЗРК Patriot, щоб знайти компроміс і забезпечити розв’язання питання захисту повітряного простору країни. З усім тим, США, у випадку закупівлі російських С-400, погрожують витіснити Туреччину з проекту виробничого ланцюжка щодо літаків F-35, а також блокувати постачання до країни газотурбінних корабельних силових установок, двигунів для літаків тактичної авіації, а також до вертольотів. Вже відтерміноване постачання першої партії літаків F-35 до Туреччини.

 

Зрештою, 22 травня 2019 року стало відомо через американські ЗМІ (CNBC), що Вашингтон поставив ультиматум Анкарі щодо цієї закупівлі. У Туреччини є два тижні на те, щоб відмовитися від угоди з Росією щодо постачання ракетних систем С-400. У разі невиконання вимог проти Туреччини можуть ввести санкції, зокрема і по лінії НАТО.

 

Таким чином, на сьогодні перші чотири літаки F-35, призначені для ВПС Туреччини, залишаться на авіаційній базі Luke у США і не будуть доставлені, як було заплановано. А це значить, що у Туреччини виникає проблема із заміною наявного парку літаків тактичної авіації. На сьогодні турецька сторона розглядає можливість або створення власного літака, або закупівлі аналогу в інших країнах, однак це не вирішує остаточно певну залежність оборонної промисловості країни від західних комплектувальних частин, технологій та фінансових ресурсів.

 

Амбіційна програма TF-X. 15 грудня 2010 року Виконавчий комітет з питань оборонної промисловості (вищий та єдиний орган виконавчої влади, уповноважений приймати рішення з усіх оборонних закупівель) затвердив рішення №545 про початок програми створення перспективного вітчизняного винищувача TF-X для потреб турецьких ВПС. Перший турецький винищувач власного виробництва повинен вступити в стрій до 2040 року і замінити в складі ВПС літаки F-16 модифікацій С і D. Згідно з проектом, турецький винищувач буде відповідати стандартам п’ятого покоління. У розробці знаходиться одномісний варіант з нормальною аеродинамічною схемою, оснащений двома турбореактивними двигунами. У конструкції літака передбачені елементи для зниження помітності та поліпшення параметрів крейсерського польоту. Він буде оснащений бортовою електронікою нового покоління, РЛС з активною фазованою антенною решіткою і комплексом РЕБ, і буде використовуватися для супроводу й захисту літаків F-35A LIGHTNING II турецьких ЗС.

 

191023 TF X TURKEY 01

Вигляд перспективного вітчизняного винищувача TF-X для потреб турецьких ВПС.

 

Обсяг серійного виробництва турецького винищувача TF-X планується на рівні 150 одиниць, перші з яких повинні бути готові в 2029 році і надійти на озброєння ВПС Туреччини в 2031 році. Виробництво всіх 150 літаків має завершитись до 2039 року. Експлуатаційний ресурс TF-X розрахований на 40 років, що дозволить йому залишатися в строю до початку 80-х років.

 

Ключовою проблемою в рамках реалізації програми TF-X є оснащення його сучасними двигунами власного виробництва.

 

У січні 2015 року компанія Aselsan (Туреччина) заявила, що підписала меморандум про взаєморозуміння з компанією Eurojet – виробником двигуна EJ200, який використовується в Eurofighter Typhoon. Планувалося, що ці дві компанії будуть співпрацювати та спільно розвивати системи програмного забезпечення для управління двигунами та системами моніторингу обслуговування двигунів. Однак пізніше – у травні 2017 року – стало відомо, що британська компанія Rolls-Royce створила спільне підприємство з турецькою групою Kale з метою розробки та виробництва двигунів для проекту TF-X. Паралельно з цим в Туреччині була створена компанія TRMotor Power Systems, куди увійшли BMC, TAI і SSTEK. Зрештою, 8 листопада 2018 року TRMotor підписав угоду з SSM про розробку реактивного двигуна для проекту TF-X. Водночас General Electric (США) не відкрито висловила зацікавленість у проекті TF-X і її місцевий партнер TUSAS Engine Industries (TEI) оголосила, що буде брати участь у фазі розвитку двигуна. У жовтні 2018 року місцеві ЗМІ повідомили, що невідома кількість первинних літаків буде оснащена двигунами General Electric F110-GE-129, доки TRMotor не завершить національний двигун. Перший політ передбачалося здійснити у 2023 році, однак у березні 2018 стало відомо, що його перенесли на більш пізній термін – не раніше 2026 року.

 

Варто зазначити, що 4 березня 2019 року британський виробник двигунів Rolls-Royce вийшов зі складу спільного підприємства через суперечки з турецькою стороною щодо розподілу інтелектуальної власності та залучення незрозумілого катарсько-турецького посередника. У свою чергу, ситуація з американською General Electric також є непростою, що викликано позицією Білого Дому щодо перспектив російсько-турецької співпраці. Тобто, майже успішна реалізація проекту перебуває під загрозою.

 

Все це впливає на подальший розвиток програми TF-X. Якщо раніше планувалося, що TF-X має здійснити свій перший політ у 2023 році, коли Туреччина святкує 100-річчя заснування республіки, то на сьогодні графік змінено і політ перенесений на 2026 рік. При цьому передбачається, що він має відбутися з імпортними двигунами або EUROJET EJ200, або GE F414- GE-400, або навіть російським UEC-SATURN AL-ЗІР. Планується випустити сім літаючих прототипів TF-X для тестування, оцінки та кваліфікації. У 2018 році керівник TAI оцінив, що програма TF-X коштуватиме близько $20 млрд і створить 11 200 робочих місць.

 

З усім тим, Туреччина на сьогодні через співпрацю з РФ, скептичне ставлення європейських партнерів та принципову позицію США, не має конкретного партнера у сфері виробництва двигуна для винищувача п’ятого покоління. Не варто виключати, що ним може стати РФ, однак про це поки що зарано говорити.

 

Виробництво та оновлення літаків F-16. Туреччина проводить активну роботу в процесі оновлення та виробництва парку літаків F-16 Falcon (зараз Viper).

 

У 1982 році в результаті комплексної оцінки ВПС Туреччини цей літак було обрано основним бойовим винищувачем країни. У 1984 році було створено компанію Turkish Aerospace Industries (TAI), яка у 1985 році створила з США спільне підприємство TUSAS Engine Industries (TEI) для виготовлення деталей та монтажу двигунів F110-GE-100 для F-16C/D ВПС Туреччини. У результаті Туреччина придбала 160 F-16C/D Block-30 (34C, 9D) та Block-40 (102C, 15D), з яких 8 було збудовано в США, а решта 152 зібрані на TAI в Анкарі. У березні 1992 року було встановлено наступні замовлення на дві партії по 40 F-16C/D Block 50 (68C, 12D). TAI також отримав контракт на будівництво 46 F-16C/D Block 40 (34C, 12D) для військово-повітряних сил Єгипту і здійснила постачання протягом 1993-1995 років. Ці постачання зробили ВПС Туреччини третім за величиною в світі оператором літаків F-16. Загалом з 1987 по 2012 рік TAI виготовила 308 F-16C/Ds, а TEI зібрала і випробувала 313 двигунів F110-GE-100, F110-GE-129 IPE та F110-GE-129B з 1987 року до 2010 року.

 

Паралельно із придбанням цих літаків в інтересах ВПС Туреччини відбувався процес підвищення можливостей цих винищувачів. Так, за допомогою TAI 165 F-16 було підвищено до стандартів F-16 Block 50+. Починаючи з 1990 року, TAI також провела низку модернізацій F-16, зокрема і модернізацію F-16C/D EW протягом 1993-1999 років на 148 літаках та FALCON-UP на 134 F-16 у цей же період. TAI також здійснив оновлення MLU Королівських ВПС Йорданії (RJAF) 17 F-16A/B впродовж 2006-2009 років та для ВПС Пакистану (PAF) 41 F-16A/B протягом 2009-2014 років. TAI також реконструював екс-RJAF F-16 для PAF.

 

До 2015 року вдосконаленнями F-16 ВПС Туреччини були інтеграція радару AN/APG-69V-9, кольорових дисплеїв кабіни, модульного комп’ютера, нових процесорів авіоніки, спільної системи кріплення JHMCS на шоломах, системи передачі даних Link 16, ідентифікаторів для системи «свій-чужий», пристроїв нічного бачення AN/AVS-9, системи навігації та комплексу РЕБ AN/ALQ-178(V)5+ від BAE Systems.

 

У грудні 2010 року була прийнята програма ÖZGÜR. Вона передбачає модернізацію та сертифікацію літаків F-16C Block 30, які не отримали оновлення авіоніки за пакетом Peace Onyx III (встановлення власної турецької авіоніки, нового бортового комп’ютера та радара AESA). Однак тривалий час програма не реалізовувалася. Лише 6 березня 2012 року був підписаний контракт між SSB та TAI, який набув чинності 24 травня 2018 року. Aselsan у рамках угоди стала головним субпідрядником програми ÖZGÜR.

 

Прототип літака F-16C Block 30, модернізований за програмою ÖZGÜR і обладнаний трьома кольоровими багатофункціональними дисплеями та комп’ютером провів дев’ять тестових польотів за станом на 27 грудня 2016 року. З усім тим, у грудні 2016 року графік 52-місячної програми був продовжений до 80 місяців. Після тривалого періоду мовчання прототип F-16C Block 30, модифікований за програмою ÖZGÜR, провів випробувальний політ над Анкарою 23 липня 2018 року.

 

Хоча за два останні роки було досягнуто важливих кроків на етапі серійного виробництва літаків F-16 у рамках програми ÖZGÜR, тривалі переговори Туреччини з урядом США щодо спільного використання вихідних кодів, що працюють на комп’ютерах MMC 7000, дещо вплинули на подальший хід її реалізації. Досі не підписано жодної угоди з цього питання. Комп’ютери для F-16 були придбані свого часу у Lockheed Martin, а програмне забезпечення, що працює на цьому комп’ютері, було розроблено турками спеціально для проекту ÖZGÜR.

 

Крім того, Туреччина у 2018 році оснастила 22 літаки F-16 Block-50 новою системою протидії ракетним атакам, розробленою компанією Aselsan. Вона має вбудований приймач радіолокаційної сигналізації (RWR), пакет ECM, який актуальний навіть проти загроз балістичних ракет та РЛС AN/ALQ-178 (V) 5+.

 

4 березня 2019 року Державний секретаріат оборони Туреччини офіційно підтвердив, що було підписано угоду з ASELSAN про подальше оновлення флоту літаків F-16 вітчизняним радаром AESA. Це також означає, що Туреччина може незабаром продати 245 радарів AN/APG-69(V)9, яким виповнилося лише чотири роки. Це може стати ще одним спірним питанням між Туреччиною та США.

 

Реактивний навчально-бойовий літак HURJET. Проект HURJET передбачає створення для потреб турецьких ВПС вітчизняного надзвукового реактивного навчально-бойового літака для заміни чинного парку навчально-бойових літаків Т-38М. Літак планується використовувати з початку 2030-х років для підготовки пілотів перспективних винищувачів F-35A і TF-X, а також як легкий штурмовик при здійсненні ближньої авіаційної підтримки з використанням озброєнь, встановлених на винищувачах F-16C/D турецьких ВПС. Наразі на озброєнні ВПС Туреччини перебувають 68 навчально-тренувальних літаків Т-38М, які використовуються на військово-повітряній базі в Ізмірі для підготовки пілотів турецьких винищувачів F-16. Передбачається, що Hurjet зможе використовуватися і як повітряна мішень під час бойових навчань.

 

У липні 2018 року турецьке агентство закупівель SSB повідомило, що підписаний контракт між TAІ, SSB та командуванням ВПС Туреччини щодо реалізації проекту створення тренувального літака «Advanced Jet Trainer & Light Attack Aircraft» – HurJet. Літак має замінити флот Northrop T-38 турецьких ВПС, який налічує близько 70 літаків, і конкурувати на експортних ринках.

 

191023 HURJET

Реактивний навчально-бойовий літак HURJET

 

Перший прототип реактивного тренувального літака було презентовано ТАІ під IDEF-2019. За наявною інформацією, максимальна швидкість одномоторного літака Hurjet має скласти 1,2 Маха з максимальною робочою висотою 45 000 футів. На виставці IDEF-2019 літак був представлений з ракетами класу повітря-повітря Goktug, а також з бомбами HGK-82/83.

 

Фаза концептуального проектування (CDP) проекту HurJet була завершена в квітні 2018 року; наразі тривають інженерно-аналітичні дослідження в рамках попереднього розгляду проекту (PDR). Очікується, що ця фаза буде завершена в серпні 2019 року, після чого буде проведена фаза критичного розгляду проекту (CDR), яку планується розпочати наприкінці 2019 року.

 

Попередньо відомо, що реалізація програми зайняла більше часу, ніж спочатку очікувалося. Досі залишається невідомий тип авіаційного двигуна та детальні характеристики машини. Перший політ літака, ймовірно, буде в червні 2022, приблизно на шість місяців пізніше, ніж було попередньо визначено.

 

Багатофункціональні бойові гелікоптери T129A/B Mk-I й T-129 Mk-ll ATAK. Компанія TUSAS будує гелікоптери T129A/В за ліцензією італійсько-британської фірми AgustaWestland (з 2016 року Leonardo Helicopters). Станом на 12 квітня 2019 року TUSAS завершила постачання 38-ми гелікоптерів T129A/BS (в модифікаціях 9A і 2913) для Сухопутних сил і 7-ми гелікоптерів T129B для Військової поліції Туреччини. Перші три машини T129A/BS для Військової поліції були поставлені 19 квітня 2018 року, четверта (U-1512 YAVUZ) прибула 7 листопада 2018 року, п’ята – у січні 2019 року, і дві останні – 2 квітня 2019 року.

 

Гвинтокрил T129B ATAK буде створений в двох модифікаціях (Mk-I і Mk-II), які будуть відрізнятися фактично тільки наявністю різних комплексів захисту від ракетних атак. Всього планується побудувати 40 гвинтокрилів (29 в модифікації Mk-I і 21 в модифікації Mk-II). На машинах модифікації Mk-II буде встановлено 39 нових зразків обладнання, яких не буде на Mk-I. Це, у тому числі, й приймачі попередження про радіолокаційне та лазерне опромінювання, радіочастотний постановник перешкод, модуль РЕБ для скидання фальшивих цілей, приймач попередження про ракетну атаку й система захисту від ракет з ІЧ наведенням, а також радіостанція високо-/ультрависокочастотного діапазону 9681. Постачання модифікації Mk-II розпочнуться вже в 2019 році. Відповідний контракт між SSB і TUSAS був підписаний в лютому 2019 року. За умовами контракту, перший випробувальний політ має відбутися через п’ять років після початку дії контракту.

 

191023 T129AВ

Компанія TUSAS будує гелікоптери T129A/В за ліцензією італійсько-британської фірми AgustaWestland.

 

Після підписання контракту стало відомо, що Т129 Mk-II матиме злітну вагу 10 тонн, у тому числі більш як 1,2 тонни корисного навантаження (за цим показником він буде вдвічі більшим за легкий бойовий гвинтокрил T129A/B Mk-I ATAK зі злітною вагою 5 тонн) і оснащений двома турбовальними газотурбінними двигунами. На кожному з крил передбачено по три вузли підвіски для озброєнь. Крім того, в носовій частині під фюзеляжем передбачено місце для установки одноствольної 30-мм автоматичної гармати.

 

Гвинтокрил загального призначення T70TUHP. Контракт на серійне виробництво турецького багатоцільового гвинтокрила T70TUHP загальною вартістю близько $3,5 млрд був підписаний 21 лютого 2014 року й офіційно набув чинності 15 червня 2016 року. За цим контрактом на потужностях авіабудівної корпорації TUSUS протягом 10 років буде побудовано 109 гвинтокрилів Т70 (з можливістю додаткового замовлення ще на 191 машину). При цьому частка імпортних комплектувальних частин і устаткування не повинна перевищувати 37 відсотків. Гвинтокрили цього типу призначені для збройних сил і ще п’яти інших силових структур і державних відомств.

 

Ці 109 гвинтокрилих машин в різних модифікаціях будуть розподілені між наступними структурами:

 

  • Сухопутні сили – 22 багатоцільових гвинтокрили Т70, оснащених, у тому числі, пошуково-рятувальним обладнанням;
  • Сили спеціального призначення і ВПС – 11 і 6 гвинтокрилів відповідно, оснащених для пошуку й евакуації поранених з поля бою;
  • Військова поліція – 30 гвинтокрилів загального призначення та для пошуку й евакуації поранених з поля бою, а також ведення збройної розвідки;
  • Головне управління безпеки (SGD або Національна поліція) – 20 гвинтокрилів загального призначення;
  • Головне управління лісових ресурсів – 20 пожежних гвинтокрилів.

 

Легкий багатоцільовий гвинтокрил Т625 GOKBEY TLUH. Генеральним підрядником контракту на реалізацію програми розробки та серійного виробництва легкого багатоцільового гвинтокрила T625 GOKBEY є авіабудівна корпорація TUSAS. Відповідний контракт вартістю $687,3 млн був підписаний 26 червня 2013 року. Замовником виступило Головне управління оборонної промисловості Туреччини. На сьогоднішній день етап конструкторських робіт вже завершено.

 

T625 GOKBEY, який призначений для заміни старого парку багатоцільових гвинтокрилів UH-1H HUEY, оснащений двома турбовальними газотурбінними двигунами CTS800-4AT. При власній вазі в 5 тонн він може взяти на борт 1 тонну корисного навантаження. Крім командира екіпажу та другого пілота, на борту передбачені місця для 12 пасажирів. Перший політ відбувся 6 вересня 2018 року. Після отримання сертифікату типу  на гвинтокрил буде встановлено бортове обладнання відповідно до вимог турецьких ЗС. Сертифікаційні випробування почалися у 2018 році й завершаться у 2021 році, і в тому ж році планується початок серійного виробництва.

 

Також ТАІ власним коштом реалізує проект створення багатоцільового вертольоту Multirole Heavy Combat Helicopter (MHCH, Atak 2). Вперше він був презентований в рамках IDEF-2019. Atak 2 являє собою демонстратор технологій і бачення турецької сторони обрису майбутнього турецького вертольота. Макет був побудований менш ніж за три місяці. У підсумку вертоліт має вийти вагою 10 тонн, мати місця для двох членів екіпажу.

 

Новий бойовий вертоліт повинен виконувати численні завдання, такі як нанесення вогневого ураження, розвідка, проведення повітряного бою та підтримка наземних сил. Попередньо відомо, що перший політ вертольоту має відбутися до квітня 2024 року. Однак не виключається, що проект може залишитися на рівні дослідного зразка.

 

Безпілотні комплекси. Достатньо важливий напрямок розвитку авіаційної техніки є БпЛА. Оборонною промисловістю країни виготовлено та вже активно експлуатується низка безпілотних апаратів – від розвідувальних до ударних. Так, нещодавно Міністерство оборони Туреччини повідомило, що на озброєнні збройних сил перебуває щонайменше 75 оперативно-тактичних БпЛА типу BAYRAKTAR TB2 (загалом має бути 151) виробництва компанії Baykar Makina. Розробка проекту розпочалася у 2000-них, а перший політ відбувся у 2009 році. За своїми характеристиками цей безпілотний комплекс є одним із найкращих у світі. Ним встановлено рекорд перебування в повітрі (24 години 34 хвилини). У 2014 році БпЛА пройшов бойове хрещення під час операції в турецькій частині Курдистану. У 2016 році з його борту було успішно застосовано комплекс ПТРК UMTAS.

 

Крім того, до турецьких збройних сил постачається бойовий БпЛА ANKA S MALE. Згідно з контрактом з компанією Turkish Aerospace Industries (TAI), підписаним у 2013 році, виробник повинен був поставити армії 6 одиниць Anka-S до кінця 2017 року, а також ще 4 безпілотники у 2018 році. У Міноборони зазначають, що основне призначення дронів – боротьба з курдськими бойовиками всередині країни, а також в прикордонних з Сирією та Іраком районах.

 

Розробка безпілотника ANKA почалася в 2004 році – після відмови США продати Туреччині ударні дрони Reaper і Predator. Компанія TAI розробила дві версії літального апарату: Anka Block A і Anka Block B (Anka-S). У першому варіанті бойова машина може виконувати розвідувальні функції, а Anka-S може нести додаткове навантаження у вигляді бомб і ракет. БпЛА Anka-S проходить модернізацію і отримує нову супутникову систему управління.

 

На початку 2019 року в Туреччині розпочався процес тестування нового безпілотника Karayel. БпЛА розроблений компанією Vestel Elektronik для ЗС Туреччини, у рамках випробувань налітав вже 10 тисяч годин. У минулому році розробники інтегрували в БпЛА Karayel пошуково-рятувальну функцію SAR (Search and Rescue) і систему автоматичної ідентифікації AIS (Automatic Identification System). На кінцевому етапі знаходяться роботи по інтеграції в БпЛА системи супутникового зв’язку. БпЛА Karayel може нести чотири «розумні» ракети MAM-L. Група компаній Zorlu до теперішнього часу інвестувала в розробку БпЛА Karayel понад $100 млн.

191023 BPLA

Оборонною промисловістю Туреччини виготовлена низка безпілотних апаратів – від розвідувальних до ударних.

 

Також на початку 2019 року в Туреччині почалися льотні випробування розробленого турецькою компанією TAI перспективного середньовисотного безпілотника з великою тривалістю польоту YFYK (Yüksek Faydalı Yük Kapasiteli) або Anka-Aksungur. БпЛА має стати стратегічним активом ВПС країни. Основне призначення нового дрона – розвідка і спостереження, проте він також може застосовуватися і для нанесення ударів. Anka-Aksungur оснащений супутниковою системою зв’язку, на ньому планується встановити оптико-електронну систему спостереження, камеру з об’єктивом з широким кутом огляду і радіолокаційну станцію з режимом синтезованої апертури.

 

Висновки

 

Військово-політичне керівництво Туреччини проводить активні заходи щодо оновлення та модернізації парку військової техніки ВПС країни з урахуванням власних можливостей та сучасних трендів. Реалізується низка програм та проектів, які спрямовані на підвищення можливостей виду та приведення його у відповідність для протидії сучасним викликам та загрозам. Проведена значна робота із нарощування можливостей національної оборонної промисловості з метою максимального одомашнення західних технологій, проводяться роботи не лише з модернізації наявних зразків ОВТ, а й створення прототипів нових літаків та вертольотів, а також БпЛА.

 

Однак є низка нагальних проблем, які впливають на рівень боєздатності ВПС країни. Так, невдалий переворот у 2016 році негативно відбився на особовому складі виду. Значна частина пілотів була звільнена чи арештована. У результаті виявився брак професійного персоналу, який не було ким заповнювати. У травні 2018 року більш ніж 200 пілотів, які пішли в відставку, примусово були повернуті до лав ВПС Туреччини. Уряд Р. Ердогану видав указ, який погрожував 330 колишнім льотчикам анулюванням ліцензії на цивільне професійне пілотування, якщо вони не повернуться на службу у ВПС.

 

Крім того, на сьогодні не можна говорити, що турецька авіаційна виробнича галузь є цілком незалежною від західних комплектувальних частин та технологій. Через конфлікт зі США щодо закупівлі ЗРК ППО С-400 у РФ, Туреччина може отримати прогалини за значною кількістю напрямів авіабудування, адже певна кількість критично важливого обладнання досі випускається поза межами країни. А це значить, що низка започаткованих перспективних програм мають ризик не лише уповільнення темпів розвитку (адже відбуватиметься пошук альтернативних постачальників), а й можуть зупинитися загалом.

 

Антон МІХНЕНКО,

Defense Express

 

Цей матеріал розміщено в журналі Defense Express №9 за 2019 рік. Додаткову інформацію про умови та порядок передплати продуктів Інформаційно-консалтингової компанії «Діфенс Експрес» можна знайти тут.

 

191017 Bpla zhurnal 1

 

 

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues