190819 VYKLYKY 0

Ключові виклики і ризики у сфері безпеки і оборони у першій половині серпня 2019 року –аналіз Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР).

 

 

Ключові події, що впливатимуть на безпекове середовище навколо України, у першій половині серпня змістилися в середину сусідньої Росії. Масові зворушення, активна демонстрація непокори росіянами та масові порушення російською владою Конституції, законів (зокрема, про поліцію), наказів (зокрема, 664-го наказу МВС РФ) спричинили нові вири небезпек. Зокрема, суттєво зросла небезпека розширення масштабів війни Росії проти України, в тому числі, з метою «включення зовнішніх факторів» задля досягнення внутрішньої стабільності в Росії.


Між іншим, розхитування влади в Росії здатне призвести як до прогнозованої ЦДАКР заміни влади, так і до непередбачуваних наслідків, схожих на події після розпаду СРСР. Це лише перші активні спроби російського громадського сектору, які не надають підстав сподіватися на швидке розгортання подій, однак дозволяють прискорити негативні сценарії розвитку подій. Політологи та оглядачі вже небезпідставно наголосили, що багатотисячні мітинги незадоволених відмовою опозиційним і незалежним кандидатам взяти участь у виборах у Мосміськдуму, що стали одними з наймасовіших за останні роки, відбуваються впродовж останніх тижнів в Москві не стільки з цієї формальної причини, скільки внаслідок загального незадоволення російською владою (під час жорсткого розгону акцій протесту 3 серпня поліція затримала понад 2 тисяч осіб, 10 серпня – понад 200 людей).

 

190819 VYKLYKY 1


Ці події відбуваються на тлі подальшого загострення відносин між Росією та США – нині внаслідок розгорнутої гонки озброєнь. Перша заявила днями про те, що «виборює у США гонку озброєнь». Останні ставлять під сумнів здатність Росії створювати конкуренцію у площині сучасного переозброєння. Так Сполучені Штати 14 серпня через Reuters зробили припущення, що вибух, котрий стався минулого тижня в Росії, був пов'язаний з програмою гіперзвукових крилатих ракет Кремля. Ба більше, Вашингтон вважає, що у несанкціонованому вибуху були присутні радіоактивні елементи. Це надало підстави американцям через ЗМІ здійснити твердження, що спроби Росії розробити гіперзвукові крилаті ракети ставлять під сумнів, чи слід продовжувати так звану ядерну угоду New START (СНВ-III), термін дії якої закінчується на початку 2021 року. Таким чином риторика двох світових центрів впливів загострюється та не надає підстав сподіватися на перехід до конструктивного діалогу. Крім того, враховуючи, що Кремль активно просував у колективну свідомість власного населення РФ тезу, нібито протистояння між США і Росією здійснюється саме на території України, небезпека воєнного сценарію по відношенню до України не може найближчим часом мати тенденцію до зниження.


У цьому контексті зразковою для України може залишатися стратегія побудови оборони Польщі. Зокрема, на тлі заяви міністра національної оборони Польщі Маріуша Блащака про необхідність майже вдвічі збільшити чисельність армії країни (до 200 тис. особового складу). Цікаво, що для цих цілей в країні була розроблена і запущена програма «Стань солдатом Республіки Польща». Варшава вже анонсувала появу у вересні 2019 року нової дивізії сухопутних військ, яку вже назвали «найпотужнішою у порівнянні з трьома існуючими дивізіями Війська Польського». Не зайвим буде додати, що президент Польщі Анджей Дуда 31 липня ц.р. підписав постанову про основні напрями розвитку Війська Польського на 2021-2035 роки – вони передбачають реалізацію вкрай амбіційної програми переозброєння. Зокрема, закупівлю 32 багатоцільових винищувачів п'ятого покоління, систем ППО ближньої дії, 38 нових ударних вертольотів, американських зенітно-ракетних систем середньої дальності Patriot, партії тактичних безпілотних літальних апаратів середньої дальності, партію мікро-БЛА для ведення розвідки переважно на урбанізованої місцевості, закупівлю партії розвідувальних літаків радіоелектронної і радіолокаційної розвідки та навіть нові підводні човни.


Про що йдеться та до чого тут польські акценти? Країни, які мають досвід боротьби із «імперією зла», добре розуміють, що краще витрачатися на зброю та побудову своєчасного захисту від зазіхань російського «брата», ніж потім десятиліттями таємного опору вибудовувати можливості реінкарнації втраченої державності.


Трансформація Росії як загроза


Як вже зазначалося, варто звернути особливу увагу за суттєві зміни настроїв серед населення Росії. Хоча Кремль не вважає масові протести в Москві політичною кризою, сама реакція російської влади та силовий розгін учасників мітингів свідчить про усвідомлення небезпеки. У цьому контексті цікавими можна назвати висловлення аналітиків – лідерів громадської думки. «Путіна усунуть від влади або в результаті революції, або в результаті розв'язаної ним війни, - написав Дмитро Биков, російський поет та прозаїк, якого вважають в країні серйозним аналітиком. «Мирних сценаріїв він - або його силове оточення - практично не залишає», - додав він, акцентуючи особливу увагу на «масових репресіях» влади, «нехтуванням Конституції», «ліквідації суду та всевладді каральних органів», а головне – на «штучний розколі країни на непримиренних кримнашістов і настільки ж непримиренних опозиціонерів». То ж, йдеться про більш глибокі проблеми у свідомості росіян та самої влади, ніж це може вдаватися на перший погляд. Слід поглянути на стрімке зростання опозиції та розгорнуті у певних групах (в тому числі, в соціальних мережах, де, за серпневими оцінками Левада-центру, отримують інформацію понад 40% росіян молодше 35 років) обговорення ситуації із негативними оцінками дій влади.


З іншого боку, така ситуація в РФ може викликати активізацію проросійських груп в Україні. І передусім, зі складу політичної сили, яка зайшла до парламенту. Досить своєчасно 13 серпня секретар РНБО Олександр Данилюк звернув увагу громадськості на те, що обрання до парламенту голови політсили «Опозиційна платформа - за життя» Віктора Медведчука загрозою нацбезпеці, додавши, що «треба вміти працювати і з такими викликами в парламенті». Усвідомлення цієї проблеми верхівкою чинної української влади є надзвичайно важливим аспектом протистояння Кремлю. Водночас, наразі невідомо, чи буде здатна влада організувати функціонування сектору безпеки у такий спосіб, щоб мінімізувати впливи на ефективність його роботи неоднорідного суспільства та проросійських груп впливу.

 

190819 VYKLYKY 2


На цьому тлі суттєвою проблемою залишається відсутність у нової влади України конкретного плану щодо Донбасу. Показово, що цими проблемами почали опікуватися іноземні аналітичні структури. Які, як правило, відчувають глибину проблеми, але знаходяться під впливом власних ілюзій та не розуміють, як змінити українські реалії. Непересічний приклад – поява тематичної статті у Forreign Affairs в першій декаді серпня. Говорячи про те, що Росія окупувала 7% території України та визнаючи, що окупована частина України стала непереборною точкою тиску, проблемою, яку ніхто не знає, як вирішити, оглядач справедливо робить акцент на регіональні відмінності життя в Україні. І все ж її висновки щодо майбутнього України абсолютно відірвані від життя...

 

Ризики для України на міжнародній арені


Найважливішим меседжем початку серпня стала заява колишнього віце-президента США і одного з головних кандидатів на пост глави Білого дому Джо Байдена про те, що в разі обрання він зробить Україну пріоритетом міжнародної політики. «Я зробив би Україну пріоритетом міжнародної політики. У військовій сфері я надав би безпекову допомогу від США, включаючи зброю, щоб посилити здатність України захищатись. Я також би розширив успішне навчання Збройних сил України, розпочате адміністрацією Обами-Байдена», - сказав Байден. Не менш важливо, що колишній віце-президент США також підтримав би набагато потужнішу роль США поряд з Францією та Німеччиною в переговорах з Росією. Зрозуміло, що українське питання як частина протистояння США з РФ певною мірою експлуатується американськими політиками. Однак заява Байдена – не просто політична риторика. Це ймовірність перетворення України на союзника США, що передбачає зовсім іншу ідеологію підтримки та співробітництва з боку Вашингтону. А також чіткий сигнал про бажання об’єднати сили Заходу для спільної боротьби проти відродженої зусиллями Путіна оновленої «імперії зла».


Цей сигнал Байдена дуже симптоматичний – через вагомий збіг подій. А саме, 10 серпня влади Росії і Білорусії усунули принципові розбіжності і досягли домовленостей у питанні інтеграції до Союзної держави. Згідно з ТАСС, протягом місяця повинна відбутися зустріч прем'єр-міністрів РФ і Білорусії, на якій повинен бути сформований остаточний варіант домовленостей, яких президенти країн досягли на зустрічі в Санкт-Петербурзі в липні ц.р. Путінський Кремль, як відомо, у складній ситуації: почали відчуватися санкції, посилилося невдоволення народу, розпочалася невигідна гонка озброєнь. І все ж Путін невтомно шукає союзників по світу, заграючи із сильними, як Китай, та приборкуючи слабих, як Білорусь...


Між іншим, програма Москви і Мінська щодо інтеграції в рамках Союзної держави охоплює такі сфери економіки, як податкове законодавство, фінансову, бюджетну, кредитно-грошову політику. Можна передбачати без ризику помилитися: ґрунтуючись на економічному союзі, ця політика обов’язково включатиме питання оборони, безпеки та зовнішньополітичної підтримки. Для Києва ця подія та й сама тенденція не є доброю новиною, тому що білоруський кордон стає так само небезпечним, як і російський. Москва намагається створити жорстке напівкільце навколо України – зі сходу, півночі та півдня.

 

Російські проблеми. Український контекст


Водночас у самій Росії проблеми накопичуються швидше, ніж передбачали у Кремлі. І їх діапазон стає все більшим. Варто сфокусувати увагу на технологічні проблеми.


12 серпня ЗМІ стало відомо про вибух на військовому полігоні під Северодвінськом Архангельської області стався під час випробування російськими військовими прототипу крилатої ракети з ядерною силовою установкою "Буревісник", яку президент Росії Володимир Путін особисто анонсував в лютому цього року (Росія називає цю ракету 9М730 "Буревісник", НАТО позначив її як SSC-X-9 Skyfall). Показово, що 14 серпня вже розпочалась евакуація мешканців селища Ненокса внаслідок радіоактивного забруднення території. Інформаційний простір заполонили чутки, які зробили Росію схожою на Радянський Союз, який до останнього применшував масштаби трагедії Чорнобиля і затягував інформування населення щодо катастрофи.

 

190819 VYKLYKY 3


Фахівці вже почали вголос казати, що нарощування такої небезпечної зброї здатне увесь світ поставити під загрозу самознищення. Серед іншого, нештатна ситуація із ракетою «Буревісник» на межі катастрофи чітко продемонструвала , що Росія вже сама по собі несе глобальну загрозу сучасному світу. Країна дуже поспішає виграти збройний баланс, намагається залякати весь світ. При заявах Москви, що Кремль випереджає США в гонці озброєнь, то це лише додає ризиків. Нагадаємо, що в СРСР, коли йшлося не стільки про якісну підготовку зброї, скільки про бажання продемонструвати світу щось дивне, небезпечне й у великій кількості. Росія перейняла подібну естафету в Радянського Союзу.


Однак технологічні та економічні проблеми РФ не вичерпуються ракетною тематикою. Після нещодавньої катастрофи SuperJet-100 РФ повернулася до модернізації літаків Су-34 (винищувач-бомбардувальник покоління 4 ++) через те, що вона не встигає переозброїтись на літаки п’ятого покоління. Все це симптоматика абсолютного відставання в технологіях від провідних країн, коли за кількістю страждає якість, а отже, небезпека є не лише для тих, хто випробує таке озброєння, а й у більш глобальному сенсі. Росія не встигає переозброїтись. Путін анонсував закупівлю 76 новітніх літаків п’ятого покоління, але наразі відомо, що найближчими двома-трьома роками буде закуплено два такі літаки. Ба більше, немає остаточної впевненості, що ці літаки будуть п’ятого покоління. Існує багато інших сфер у цьому питанні, крім теми літаків. Все це свідчить про те, що Росія втягнулася в пагубні тенденції за прикладом СРСР і перетворилася на «мавпу з гранатою», оскільки стає ще більш небезпечною не лише в своїй агресивній політиці, а й у непередбачуваності внаслідок суто технологічних помилок. Для РФ така гонка не під силу ресурсно, не під силу фінансово і врешті-решт додає проблем ситуація, що розпочалася після виборів в Україні. Небезпека для України також збільшується, оскільки коли російська влада відчуває, що на її шиї затягується зашморг, то вона завжди шукає зовнішній чинник, тобто зовнішнього ворога. Їй у такій ситуації потрібна серія бодай невеличких перемог — чи-то в Україні, чи-то в Сирії, чи-то ще десь. Враховуючи все сказане в комплексі, від РФ можна очікувати чого завгодно і сценарій війни може бути непередбачуваним.

 

Внутрішні реформи


Україна, в якій завершується етап трансформації влади, готується до проведення низки реформ.


Важливим анонсом оборонного реформування стала заява помічника глави Офісу Президента України Івана Апаршина щодо необхідності підготовки превентивного удару по Росії. Згідно з Апаршиним, єдина мета існування української армії - це нанесення максимального збитку Росії, і тому Київ повинен нанести «агресору» превентивний удар. З цього приводу Іван Апаршин зазначив наступне: «Ми з вами повинні чітко розуміти, що, якщо РФ прийме рішення щодо широкомасштабної агресії - це не означає, що українська армія буде здатна виграти цю війну. Але це значить, що ми завдамо такої шкоди Росії, в тому числі і на її території, що подальше продовження агресії для них в принципі стане неможливою. Це основна ідея реформи Збройних сил, безпеки і оборони - не виграти війну, а зробити так, щоб у них в дурній голові навіть думки такої не було».

 

190819 VYKLYKY 4


Крім того, сам Президент Зеленський 9 серпня затвердив порядок проведення огляду розвідувальних органів України. А секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Данилюк під час зустрічі з представниками Міжнародної консультативної групи (Євросоюз, США, НАТО, консультативна місія ЄС) 13 серпня оголосив про намір реформування Служби безпеки України як одну з основних вимог закону України "Про національну безпеку".


Ще одна показова новина стосується створення першого спільного підприємства в межах розгортання військово-технічного співробітництва. Зокрема, держкомпанією «Укрспецекспорт», що входить до складу Укроборонпрому, та турецькою компанією Baykar Defence, створено чотири проекти з виробництва нового озброєння та військової техніки. «Логіка такої співпраці наступна. Якщо в загальному, без розголошення деталей, у нас є якийсь вид озброєння, у турецької сторони є багато напрацювань в електроніці. Ми беремо наш зразок, турецька сторона надає сучасні системи електронні. Ми створюємо новий продукт. У нас в роботі вже є чотири такі проекти», пояснив гендиректор ДК «Укроборонпром» Павло Букін.


На початку серпня набрала обертів робота із розслідування ймовірних президентських зловживань Петра Порошенка. Спостерігачі зазначають, що «ніколи ще лавина кримінальних виробництв не накривала екс-главу держави з такою потужністю». Нині проти екс-Президента відкрито десяток проваджень, а одним із розробником справ є Андрій Портнов. Одна із справ торкається й оборонної сфери, зокрема містить слова «про відмивання Порошенко засобів і несплати податків на «Кузні на Рибальському». Згідно із обвинуваченням Портнова, Порошенко ніби то легалізував 300 млн дол. доходів через офшорні компанії, уклавши неіснуючу угоду за рахунок вкрадених в української армії коштів». Показово, що й директор Державного бюро розслідувань Роман Труба 12 серпня повідомив, що наступний допит п'ятого президента України Петра Порошенка може проводитися з використанням поліграфа.


Отже, події навколо реформ та наведення ладу всередині України здаються рішучими. Наскільки вдасться владі довести до кінця анонсовані ініціативи, покаже час.


Валентин Бадрак,


директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)


Джерело

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues