190612 new formatВ Україні слід вдосконалити систему управління оборонною сферою. До цього спонукають як внутрішні, так і зовнішні чинники. Які ж рішення та підходи можуть бути взяті за основу? На цю тему головний редактор журналу Defense Express Сергій ЗГУРЕЦЬ поспілкувався із Першим заступником Міністра оборони України, доктором воєнних наук, професором, заслуженим діячем науки й техніки України, генерал-полковником у відставці Іваном РУСНАКОМ.

 

190612 Rusnak

І в а н  Р У С Н А К,

Перший заступник Міністра оборони України, доктор воєнних наук, професор, заслужений діяч науки й техніки України, генерал-полковник у відставці

– Іване Степановичу, приводом до цієї розмови стала ваша реакція на публікацію в одному з нещодавніх номерів нашого журналу, яка була присвячена ситуації навколо нашої оборонної промисловості та заяв про необхідність створення центрального органу виконавчої влади для управління підприємствами ОПК.

 

Ви стверджували, що треба більш широко подивитися на всю ситуацію з сектором оборони, а не обмежуватись лише діяльністю «оборонки» – державних та приватних підприємств. І що треба переглянути, скажімо так, формат управління в секторі оборони в цілому. Тобто, інакше кажучи, у системі управління обороною країни є слабкі ланки, яких треба позбутися?

 

– Перед тим, як говорити про слабкі ланки, слід окреслити загальну картину ієрархії посадових осіб та структур, повноваження та діяльність яких, власне, і формує каркас сектору оборони нашої країни. Чинна система управління у сфері оборони України включає п’ять рівнів.

 

Перший – це Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, який здійснює керівництво у сфері національної безпеки та оборони держави.

 

Другий рівень – це Прем’єр-міністр України, який очолює уряд і, власне, діє для забезпечення обороноздатності і національної безпеки України.

 

Третій рівень – це Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі та п’ять Віце-прем’єр-міністрів. Перший віце-прем’єр-міністр України, серед іншого, відповідає і за координацію діяльності у сфері оборонного замовлення.

 

Міністри та керівники центральних органів виконавчої влади складають четвертий рівень системи управління сферою оборони країни. Серед них і Міністр оборони України, який відповідає за формування та реалізацію державної політики у сфері оборони, його повноваження поширюються на Збройні Сили України та Державну спеціальну службу транспорту.

 

П’ятий рівень – це вже самі структури та організації, Збройні Сили України, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Державний концерн «Укроборонпром», інші органи виконавчої влади, що входять до складових сил оборони – Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації, інші військові формування, а також правоохоронні та розвідувальні органи в частині залучення їх до виконання завдань з оборони держави.

 

Проте, головне питання в тому, як ці рівні взаємодіють.

 

Можу стверджувати, що де-факто у нинішній системі управління обороною є проблемні питання, які впливають на ефективність побудови та управління обороною України. Так, у Кабінеті Міністрів України, коли йдеться про відповідальність у сфері оборони держави, бракує централізації. Скоріше, йдеться про децентралізацію як при ухваленні рішень, так і при відповідальності щодо їхньої реалізації.

 

У нас шість віце-прем’єрів, включно з Першим віце-прем’єром. І є чотири урядових комітети. Де розглядається питання оборони? На комітеті з економічних питань, під головуванням віце-прем’єр-міністра Степана Кубіва. Тобто, у нас, у воюючій країні, в уряді немає жодного урядового комітету, де б профільно вирішувались питання оборони в цілому, та оборонної промисловості – зокрема. При цьому на комітеті з економічних питань зазвичай збирається 30-40 осіб, засідання тривають десь 3-4 години, а питання оборони доповідається в кінці засідання, бо всі наші теми закриті.

 

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оборони, є Міністерство оборони України. Проте, це лише четвертий рівень в оборонній ієрархії. При цьому Міністр оборони не має відповідних повноважень щодо інших складових сил оборони та оборонно-промислового комплексу. Міністр оборони не формує державне оборонне замовлення. Бо координація державного оборонного замовлення здійснюється в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі. Бюджет, у свою чергу, формує Міністерство фінансів. Тож, фактично, Міністр оборони не проводить жодних узгоджувальних чи координувальних дій у секторі оборони. Тому не дивно, наприклад, що у державі відсутні єдині системи планування оборони держави та застосування сил оборони, логістики та медичного забезпечення, замовлення та постачання матеріально-технічних засобів.

 

190612 new format 1

 

Все це призвело до того, що в уявленні молодих політиків Міністерство оборони – це, власне, такий собі «офіс» для Збройних Сил. І що головне для Міноборони – це «вибити» бюджет, і віддати цей бюджет Збройним Силам. Але якщо так, то хто тоді у нас в країні відповідає за оборону?

 

Тож можна констатувати наступне. З огляду на наявність зовнішньої військової загрози, нинішня децентралізація у підходах до управління сектором оборони не може оцінюватися як правильна. Заходи з планування оборони є значно ширшими та масштабнішими, аніж діяльність одних лише Збройних Сил.

 

– Які пропозиції?

 

– Йдеться про низку рекомендацій задля підвищення ефективності управління сферою оборони. Насамперед, це стосується запровадження посади Віце-прем’єр-міністра з питань управління сферою оборони – Міністра оборони України. Ця посадова особа, крім іншого, повинна мати повноваження щодо координації діяльності складових сил оборони, організації оборонного замовлення та постачання матеріально-технічних засобів, функціонування оборонно-промислового комплексу, єдиних систем їхньої логістики та медичного забезпечення.

 

Для реалізації цих повноважень потрібні відповідні механізми. В органі виконавчої влади, яким є уряд, має діяти профільний урядовий Комітет з питань оборони. Урядовий комітет – це колективний орган, який готує пропозиції уряду для ухвалення рішень з того чи іншого питання.

 

Також потрібно буде підсилити й Міністерство оборони – шляхом передачі з Міністерства економічного розвитку та торгівлі департаменту оборонної політики, який займається формуванням державного оборонного замовлення. У рамках своїх повноважень Віце-прем’єр-міністр з питань управління сферою оборони – Міністр оборони України зможе координувати цю роботу, спираючись на цей департамент. Навіщо створювати якийсь новий орган для управління оборонним комплексом, адже після затвердження державного оборонного замовлення все буде розписано – яку продукцію, в якій кількості і яке підприємство виготовляє, з ким взаємодіє у виготовленні цієї продукції.

 

Також на Міністерство оборони слід покласти функції щодо організації планування обороною держави й розроблення окремого документу, якого поки що не існує. Це документ під назвою «План оборони держави».

 

– Чи не несе поява такого Віце-прем’єр-міністра з питань управління сферою оборони – Міністра оборони України ризики концентрації в одній точці ухвалення ключових рішень. Наприклад, коли йтиметься про формування того ж державного оборонного замовлення?

 

– Ми говоримо про модель, яка забезпечує баланс між усіма гілками влади, включно з відносинами Президента та уряду. Президент не є елементом виконавчої влади. Він є гарантом Конституції, свобод та територіальної цілісності. А в Кабінеті Міністрів, у виконавчій владі, має бути, скажімо так, людина Президента з відповідним механізмом для реалізації своїх повноважень у контексті політики Президента як Верховного Головнокомандувача. Ця посадова особа по закону підпорядкована Президентові України.

 

190612 new format 2

 

Щодо формування ДОЗу, то наявність Віце-прем’єр-міністра з питань управління сферою оборони – Міністра оборони України, навпаки, мінімізує ризики впливу на формування державного оборонного замовлення певних фінансово-політичних угруповань чи окремих осіб. Тому що всі питання ДОЗу будуть формуватися і розглядатися не кулуарно, а на урядовому комітеті з питань оборони, де будуть представлені представники усіх силових міністерств, Мінекономрозвитку та торгівлі, Мінфіну, Служби безпеки, Мінюсту, приватних компаній тощо. Державне оборонне замовлення, яке детально обговорено на профільному урядовому комітеті, далі йде на розгляд Ради національної безпеки та оборони, де Віце-прем’єр-міністра з питань управління сферою оборони – Міністра оборони України так само його представляє та обґрунтовує його логіку та наповнення…

 

– Україна вже має певну практику з «оборонними» віце-прем’єрами. Але ж вона не була успішною.

 

– У нас був віце-прем’єр-міністр Валерій Шмаров, який також керував і Міністерством оборони. Але тоді його не сприйняли генерали. Коли призначили віце-прем’єром колишнього міністра оборони Олександра Кузьмука, то він керував у Кабміні, але без наслідків. Бо не мав робочого органу, який міг би впливати на роботу Міністерства оборони.

 

– А чи є закордонний досвід у поєднанні посад міністра оборони й віце-прем’єра?

 

– Можу навести приклад Ізраїлю. Країна, що воює, так само, як і наша. Там немає віце-прем’єрів. Там є міністри. Але міністр оборони має широкі повноваження. Йому підпорядковані всі сили оборони країни, йому підпорядкована армія, йому підпорядковані складові оборонно-промислової галузі. Якщо є необхідність, міністр оборони набуває статусу прем’єр-міністра, або передає свої повноваження прем’єр-міністру.

 

– Як пропозиції щодо вдосконалення системи управління оборонною сферою можуть бути впроваджені в реальне життя?

 

– Першочергові кроки можуть потребувати внесення змін до Конституції України щодо посади Віце-прем’єр-міністра з питань управління сферою оборони – Міністра оборони України. Також потрібне внесення змін до законів України та інших нормативно-правових актів. Зокрема, внести в Закон про національну безпеку визначення, що таке є План оборони держави, його роль та місце серед інших документів оборонного планування країни, його зміст, хто розробляє План оборони та як він погоджується. Також потрібно юридично закріпити повноваження Міністра оборони щодо координації діяльності складових сил оборони. У цьому контексті, до речі, з Закону про національну безпеку слід виключити тезу, що Міністр оборони відповідає за застосування Збройних Сил. Адже в системі управління Збройними Силами є розмежування повноважень і відповідальності органів військового управління щодо військово-політичного керівництва, яке покладатиметься на Міністерство оборони як центрального органу виконавчої влади, та військового керівництва силами оборони, яке буде компетенцією Головнокомандувача ЗСУ та Генерального штабу як головного військового органу планування оборони держави, а також управління застосуванням сил оборони. Також є розмежування ланки підготовки військ (сил), якою мають опікуватися види Збройних Сил, та питання оперативного управління застосуванням військ, яке покладено на Об’єднаний оперативний штаб.

 

– Але якщо Віце-прем’єр-міністра з питань управління сферою оборони – Міністра оборони України не буде?

 

- Якщо ви не хочете мати Віце-прем’єра, то хай це буде просто Міністр оборони, але наділіть його відповідними повноваженнями. Призначайте в уряд людину з такими повноваженнями й дайте йому Комітет з питань оборони. Пропишіть все це і вносьте зміни в Закон про національну безпеку. Якщо такої людини не буде, то це буде просто номінальний Міністр оборони, завдання якого – бути лише керівником «офісу» оборони. Але за оборону так ніхто і не буде відповідати...

 

Хочу деталізувати одну річ. Ви сказали, що Міністерство оборони в рамках організації планування обороною країни має розробити документ під назвою «План оборони». А хіба у нас немає такого плану? Як же ми тоді захищаємося від агресії?

 

– У нас є план стратегічного застосування Збройних Сил. І Мобілізаційний план. Але це зовсім інше. Все це, по суті, є лише частиною Плану оборони. На сьогодні ми маємо лише приблизний план заходів при введенні воєнного стану, яке вводиться розпорядженням уряду. Можете собі уявити? А якщо є План оборони, де є підписи усіх міністрів, який погоджений віце-прем’єр-міністром, розглянутий на засіданні РНБО і затверджений Президентом, то цей документ – як закон, необхідний до виконання всіма.

 

У Плані оборони мають бути прописані першочергові заходи, які здійснюються Мінфіном, Мінекономіки, Міноборони та іншими відомствами, з термінами та завданнями. Там мають бути визначені переглянуті мобілізаційні завдання. Також мають бути прописані завдання Силам оборони – Збройним Силам, Національній гвардії, Прикордонним військам. Так само мають бути визначені завдання територіальній обороні, до якої сьогодні є багато питань.

 

У цьому Плані має бути все погоджено за зонами посадових та структурних відповідальностей, за термінами, за кінцевим результатом. І з визначенням необхідних ресурсів для здійснення цих заходів. Досі ніхто не хотів брати відповідальність за створення такого документу. Але за п’ять років, проведених на своїй посаді й в уряді, я розумію, що цей документ вкрай необхідний і вкрай актуальний для країни в сучасних умовах.

 

190612 new format 3

 

– Ви очолюєте міжвідомчу комісію, що відповідає за проведення нового Оборонного огляду. Це відповідальна робота з формування майбутнього силового каркаса України. І, власне, у цьому контексті є абсолютно логічнім запропоновувати рішення, які дозволять позбутися нинішніх вразливих місць нашої системи оборони. Тож чи буде все це відображено і в Оборонному огляді?

 

– Вже розпочато роботу над новим Оборонним оглядом, яка має бути завершена у грудні цього року. Буде новий Стратегічний оборонний бюлетень. Замість воєнної доктрини буде Стратегія воєнної безпеки. Загалом оборонний огляд матиме вплив на всі програми – розвитку Збройних Сил, розвитку озброєнь, розвитку оборонно-промислового комплексу, програми розвитку інших силових структур – Національної гвардії, Прикордонних військ тощо. Одним з результатів оборонного огляду, дійсно, мають бути й нові підходи до управління сектором оборони. Усі необхідні зміни до Законів ми підготуємо. Бо у секторі оборони треба запровадити й відпрацювати роботу механізму, який буде діяти за процедурами, а не за важелями ручного управління.

 

– Чи розраховуєте Ви на підтримку цих рішень з боку нової політичної влади країни, а особливо з боку Верховного Головнокомандувача?

 

 

– Я мав на цю тему розмову з представниками з оточення Президента України. Здається, суть цієї ідеї вони сприйняли позитивно і за певних умов вона може бути реалізована в низці інших практичних кроків, пов’язаних з підвищенням рівня обороноздатності країни. Проте все буде залежати й від фахівців в АП, які будуть опікуватися питаннями оборони, і від подальшої ролі й місця Міноборони в системі оборони країни. Я ж кажу про речі, які викристалізувались з огляду на мій досвід і на моє бачення нового формату роботи з сектором оборони в сучасних умовах.

 

– Дякую за розмову.

 

Розпитував Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express

 

Публікації та новини по темі:

 

НАША «ОБОРОНКА». ЗМІНИ ЯК НЕЗВОРОТНІСТЬ ЧАСТИНА 1

 

НАША «ОБОРОНКА». МІЖ СИЛОЮ ТА СЛАБКІСТЮ. ЧАСТИНА 2

 

ЄХАНУРОВ : ВІТЧИЗНЯНА «ОБОРОНКА» МАЄ СТАТИ ЛОКОМОТИВОМ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues