181227 opkНа думку керівництва корпорації «УкрІннМаш», успішні дії ЗСУ на Донбасі у значній мірі залежать від оснащення військ сучасним, високотехнологічним озброєнням, що передусім неможливо без системних змін в управлінні ОПК. 

 

 

Про це – у розмові з заступником генерального директора, керівником офісу оборонних проектів Корпорації, кандидатом технічних наук Ігорем ОДНОРАЛОВИМ.

 

Оdnraлов

І г о р  О д н о р а л о в

Заступник генерального директора — керівник офісу оборонних проектів

корпорації «УкрІннМаш», кандидат технічних наук

Ігорю Васильовичу, чим займається приватна корпорація «УкрІннМаш»?

 

– Корпорація була створена ще в 1996 році й об’єднує сім приватних машинобудівних підприємств. До початку війни основними напрямками діяльності підприємств були розробка та виробництво холодильної техніки, спеціальної техніки для нафто-, газо- та водовидобування, елементів забезпечення наземних комплексів космодромів та іншого спеціалізованого високотехнологічного обладнання. Проте з початком війни перед усім промисловим комплексом держави постали завдання, вирішення яких потребувало негайних та інколи кардинальних змін в діяльності підприємств. Саме тоді в Корпорації був започаткований окремий напрямок діяльності – оборонні проекти. Тому правильно буде сказати, що в сьогоднішньому вигляді Корпорацію сформували виклики й загрози, пов’язані з російською агресією на сході країни. У цьому новому форматі Офіс оборонних проектів виступає у ролі зв’язуючої ланки між державними замовниками продукції оборонного призначення та безпосередньо підприємствами Корпорації. Це опрацювання спільних із замовниками організаційних рішень, тактико-технічних завдань, координація дій науково-дослідних установ замовника та підприємств Корпорації у частині науково-технічного супроводження їхньої діяльності, підготовки та проведення різних видів випробувань включно до прийняття зразків на озброєння або постачання.

 

– Які напрямки нині можна виділити в оборонній діяльності Корпорації?

 

– Таких основних напрямків сьогодні три.

 

Перший – це створення новітніх зразків озброєння. Прикладом такої роботи є плаваючий гусеничний бронетранспортер «Кевлар-БТ», призначений для транспортування 9 осіб особового складу механізованих підрозділів військ на дорогах з різним покриттям та в умовах бездоріжжя, їхньої вогневої підтримки в бою. Зазначений бронетранспортер озброєний бойовим модулем БМ-3М «Штурм». Бронетранспортер має рознесений броньовий захист від бронебійно-запалювальних куль набою 7,62х39 з відстані 30 м та протиосколковий захист від підриву 155-мм осколково-фугасного снаряда на відстані 80 м. Як і личить сучасній бойовій машині, «Кевлар-БТ» обладнана системою нічного бачення, кругового телевізійного огляду та іншими спеціальними системами. Бронетранспортер «Кевлар-БТ» є базовою машиною для сімейства максимально уніфікованих бойових та допоміжних плаваючих машин. Крім власне бронетранспортера, це також бойова машина піхоти, протитанковий ракетний комплекс із 152-мм керованими ракетами, реактивна система залпового вогню (аналог «Град»), машина управління, бойова розвідувальна машина, ремонтно-евакуаційна та санітарна машини. За думкою фахівців Корпорації, яка підтверджена експертними висновками спецекспортерів, крім постачання у Збройні Сили України, запропоноване сімейство машин буде мати великий попит на зовнішньому ринку. Утім, за рішенням власників підприємств, розгляд цього питання буде здійснено після повного задоволення потреб українських Збройних Сил.

 

Другий напрям – це модернізація теперішніх зразків. Насамперед, це комплексна ремоторизація зразків виробництва СРСР – БТР-70, БТР-50, МТЛБ та МТЛБ-У.

 

Третій напрям – це серійне виготовлення складових частин для озброєння та військової техніки. Це повнокомплектна підвіска та елементи трансмісії для колісних бронетранспортерів БТР-80, БТР-3, БТР-4 (колісні редуктори з комплектами установки, важелі підвіски, торсіони підвіски, ведучі мости, роздавальні коробки, гідропідсилювачі керма), гідравлічні циліндри для інженерної техніки, комплектувальні бойових модулів «Парус», «Сармат», «Арбалет», блоки ідентифікації повітряних та надводних об’єктів, електронні блоки керування протитанковими ракетами, індивідуальні пристрої фільтрації та знезараження води, стійки шасі вертольотів, вироби точної механіки на замовлення інших, як державних, так і приватних оборонних підприємств України.

 

181227 hhm

Стендові випробування комплектуючих для бронетанкової техніки

– Збройний напад РФ на Україну стимулював розвиток приватних оборонних підприємств, кількість яких сьогодні наближається до 200, а їхня доля в державному оборонному замовленні становить близько 60 %. Яку роль вони відіграють нині, особливо через призму діяльності об’єднання «Ліга оборонних підприємств України»?

 

Коли йдеться про «Лігу оборонних підприємств України», з гордістю можу сказати, що Корпорація була одним із співзасновників цієї громадської організації, а сьогодні наш представник входить до складу її правління. За рік роботи Ліга, як організація, відбулася, про неї знають як в Україні, так і за її межами. Представники підприємств, що входять до її складу, запрошені та беруть плідну участь у роботі профільних урядових комісій. Втім, поки що зроблено тільки перші кроки на шляху досягнення амбітних цілей, що визначені рішеннями правління.

 

Безперечно, як у кожному робочому організмі, ми вже бачимо певні недоліки в роботі організації, зокрема системи її управління, інколи маємо різні думки з приводу концептуальних підходів. Але все це робочі моменти, які у своїй більшості успішно вирішуються під час інколи досить напружених засідань правління. Сьогодні на підприємствах-співзасновниках Ліги вдалося залучити до роботи висококваліфікованих спеціалістів, дати їм пристойну зарплату, що забезпечило кардинальне зниження текучості кадрів та перманентне підвищення якості продукції.

 

– Часто від керівників приватних та державних підприємств доводиться чути про складності щодо співпраці з державними замовниками. Насамперед у контексті формування ціни на військову продукцію. Йдеться як про обмеження рівня зарплат, так і рівня рентабельності на продукцію, що замовляється тим же Міністерством оборони. Ваша думка з цього приводу?

 

– Насамперед відзначу таке. Державний замовник повинен приймати реальні витрати виробника які, до речі, контролюються представниками замовника, акредитованими на підприємствах. Крім того, усі повинні надавати собі звіт, що, по-перше, персонал з обмеженою якимись середніми показниками зарплатою не забезпечує створення, ритмічне та якісне виробництво високотехнологічної продукції, якою є сучасна зброя. По-друге, якщо заробітна плата висококваліфікованих працівників буде менше ринкової, то вони будуть їхати працювати за кордон. І, як наслідок, держава втратить свій оборонно-промисловий потенціал, а замовник буде змушений купляти значно дорожчу та не завжди набагато кращу імпортну продукцію.

 

На мою думку, яку зарплату встановити для робітника чи конструктора повинен вирішувати власник підприємства, а не замовник. Останній мусить подбати про гарантоване завантаження підприємства замовленням не на рік чи два, а на п’ять років, як це передбачено державною Програмою розвитку озброєння та військової техніки, шляхом укладання відповідних довгострокових контрактів за показниками програми. Тоді не треба буде збільшувати рентабельність, державний замовник буде компенсувати підприємству його реальні витрати, а заробляти підприємство буде на обсягах та експортних постачаннях, збільшуючи при цьому валютні надходження до бюджету. У результаті ми знизимо рівень трудової міграції, збережемо дефіцитні робітничі кадри та забезпечимо хоча б системне малосерійне виробництво без «провалів».

 

Ще однією дуже важливою складовою, яка опосередковано впливає на ціноутворення, є питання фінансування підготовки виробництва на приватних підприємствах. Так, Закон України «Про державне оборонне замовлення» передбачає, що виконавці держзамовлення, незалежно від форми власності, мають рівні права, у тому числі й при отриманні державних коштів, на підготовку виробництва. Але гроші на ці цілі отримують лише державні підприємства. Приватні підприємства підготовку виробництва здійснюють власним коштом, а це мільйони гривень, які треба «витягти» з обороту, що кінець кінцем лягає на собівартість продукції. Іншими словами, Закон у цьому питанні носить чисто декларативний характер, тому що нормативно-правові акти уряду, що мають створити інструменти реалізації положень Закону, або не відповідають нормам зазначеного Закону, або взагалі відсутні. І таке становище, на превеликий жаль, не змінюється роками.

 

Наступним важливим чинником, що стримує можливості приватних підприємств у здешевлені продукції для внутрішнього споживача шляхом збільшення експорту, є положення, що не передбачені законодавством держави, але дивним чином з’явилися у підзаконних актах Уряду. Низка чинних невідповідностей дозволяють дійти висновку про доцільність та необхідність внесення змін до ряду постанов Кабінету Міністрів України задля забезпечення рівних прав підприємств різних форм власності, прозорої конкуренції, впровадження основних положень принципу «єдиного вікна».

 

Виходячи з цього, фахівцями Корпорації були відпрацьовані відповідні проекти рішень Уряду, які через Федерацію роботодавців України надані до Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Слід зазначити, що завдяки плідній співпраці з фахівцями департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки Мінекономрозвитку, та конструктивній позиції заступника міністра Мінекономрозвитку Юрія Бровченка, проект рішення Уряду стосовно внесення змін у чинні нормативні документи було розглянуто на засіданні Кабінету Міністрів України.

 

І тут вже можна перейти до питання управління оборонно-промисловим комплексом держави, а правильніше сказати – до низької ефективності цього управління у зв’язку з відсутністю ефективної координації зусиль державного та приватного секторів оборонної промисловості задля досягнення єдиної мети – отримання Збройними Силами та іншими силовими структурами України достатньої кількості новітніх та модернізованих, максимально уніфікованих і надійних зразків озброєння та військової техніки.

 

181227 mgp

Виробництво точної механіки

 

– Що має покращити ефективність управління оборонно-промисловим комплексом?

 

– Ще у 2014 році, з початком збройної агресії Російської Федерації проти нашої країни, відбулися парламентські слухання на тему «Обороноздатність України у XXI столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання». Відповідною Постановою Верховної Ради України «Про рекомендації парламентських слухань» Кабінету Міністрів було запропоновано здійснити ряд організаційних заходів, а саме:

 

утворити Державне агентство оборонної промисловості як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого буде направлена на забезпечення розвитку оборонного сектору економіки, забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань сучасним озброєнням і військовою технікою, створення та організацію виробництва наукомісткої конкурентоздатної продукції цивільного призначення, адаптацію національного законодавства з питань оборонної промисловості та військово-промислової політики до законодавства Європейського Союзу;

 

– розробити та впровадити дієвий механізм підтримання та стимулювання, у тому числі фінансового, експорту продукції військового призначення та подвійного використання вітчизняного виробництва;

 

 – розробити та впровадити в практику економічні механізми стимулювання інноваційної діяльності в оборонній промисловості;

 

 – створити умови для нарощування оборонного потенціалу держави, у тому числі через налагодження ефективного державно-приватного партнерства.

 

Через чотири роки війни зазначені рекомендації частково знайшли відображення в підписаному Президентом України у червні цього року Законі України «Про національну безпеку», де передбачено існування Центрального органу виконавчої влади, що буде забезпечувати формування та реалізацію державної військово-промислової політики. Цей орган повинен визначати пріоритетні напрями розвитку ОПК, забезпечувати нормативно-правове регулювання в цій сфері, аналізувати стан та тенденції розвитку ОПК, розробляти та організовувати виконання державних програм розвитку ОПК.

 

Втім, очікуючи оперативної практичної реалізації положень цього Закону, я маю на увазі вихід у світ пакету підзаконних актів Уряду, розформування та формування низки структур управління, та, найголовніше, пошук досвідчених, фахових та державницько-орієнтованих і мотивованих управлінців у сфері ОПК. При цьому кожен день відсутності централізованого та ефективного управління державною і приватною складовими ОПК, а найголовніше – вдумлива координація їх зусиль – то недоотримані нашими воїнами такі необхідні новітні зразки озброєння і військової техніки. Тому коли у корифеїв державного управління з’являються ідеї створення нових міністерств з досить чудернацькими назвами і такими ж функціями, є сенс замислитися, чому у всіх країнах, що воюють, є міністерство оборонної промисловості (справа не в назві, а в суті), а в Україні немає.

 

Defense Express

 

Публікації по темі:

 

РЕФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ Ч.1

 

РЕФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ Ч.2

 

РЕФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ Ч.3

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues