181121 image01Defense Express продовжує серію публікацій з дослідження «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики» над яким спільно працюють фахівці Інформаційно-консалтингової компанії Діфенс Експрес та Центру дослідження сучасних конфліктів.

 

В черговому матеріалі в рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО» показується механізм використання російськими керманичами релігії, зокрема православ’я московського толку, у якості активного та дієвого механізму гібридної війни.

 

Наразі ця тема є вкрай актуальною, зокрема через активізацію діяльності агентури ФСБ-СВР, що діє під прикриттям ряс в Україні та по всьому Світу, в зв’язку з усвідомленням московськими керманичами смертельної загрози від унезалежнення українських релігійних православних громад та необхідністю активної протидії отриманню Українською православною церквою Томосу. Бо, втрата примату Московського патріархату над українським православ'ям позбавляє Кремль не лише ідеологічного підґрунтя, а й у великій мірі знищує чи то нейтралізує його багатьох фізичних і матеріальних позицій в плані проведення конвенційних дій з боку військових та спецслужб Росії.

 

Автори та експлуатанти церковного механізму гібридної війни повинні понести належне покарання за скоєні ними злочини проти людства перед людьми та Богом...

 

181121 image1

 

Московське православ'я та «гібридна» війна

 

«Тут не тільки релігія, тут – геополітика… Це питання національної безпеки, тому що Кремль розглядає РПЦ як один з інструментів впливу на Україну».

Із промови Президента України за підсумками 6-ти годинної зустрічі з Константинопольським патріархом Варфоломієм у квітні 2018 року.

 

У 2014-му році Україна виступила у війні проти Москви явно ослабленою і непідготовленою. Адже довелося протистояти не лише збройній агресії 2-ої за рейтингом армії світу, а ще і у форматі нового типу війн — гібридному.

 

Тлумачення суті «гібридної» війни у 2013 році викладене у доктрині начальника Генерального штабу ЗС РФ В. Гєрасімова. Правда, в якості агресора, в цій доктрині подаються Захід, НАТО, Китай, решта країн, але ніяк не Росія. Отримані за останні 10-15 років знання, досвід, факти свідчать про зворотне. Найбільш активне вивчення феномену «гібридності» війни відбувається наразі, а саме з весни 2014 року. Доктрина Гєрасімова – або концепція «війни нового покоління» – передбачає переосмислення сутності війни, і урівноважує конвенційні (військові) операції із заходами в політичній, економічній, інформаційній, гуманітарній, кібернетичній, соціальній, суспільній та інших сферах життєдіяльності.

 

Втім, стає більш зрозумілим вислів беззмінного президента РФ Путіна під час нагородження лауреатів премії «Русского гєографічєского общєства» 24 листопада 2016 року про те, що «кордон Росії ніде не закінчується», був невипадковим - «експромт» ретельно готували. Агресивні дії Кремля по всьому світу доводять, що Путін констатував факт, надсилав меседж Заходу, а не жартував.

 

Важливо зафіксувати, що сам президент країни-агресора Російської Федерації визнає: сучасна гібридна війна Москви не має кордонів, усталеної лінії фронту тощо, а ведеться по всій глибині і ширині – будь то за місцем або за часом.

 

Поступово і цивілізоване людство дійшло розуміння того, що «гібридна» війна є комплексом взаємопов'язаних спеціальних операцій Росії, підпорядкованих омріяній меті – задоволення імперських амбіцій впливу, створення хаосу з ціллю розколу Заходу через паплюження демократичних інститутів, ідей, окупацію не лише географічних територій, а ментального простору - через панування в просторі інформаційному.

 

Президент Путін вже не приховує, що всі дії РФ спрямовані на помсту Заходу за нібито нанесену Росії образу за підсумками «холодної» війни. Таким чином, програвши у війні «холодній», Кремль вирішив взяти реванш у війні «гібридній».

 

Сьогоднішня «гібридна» війна – московський винахід ХХІ сторіччя (з коренями у віковій історії російської імперскості) – спирається на давно відомі людству принципи кримінальної поведінки: тотальна брехня, лицемірство, підміна і перекручування понять, жорстокість і безсоромність, системне зловживання нормами, правами і свободами людини й суспільства.

 

Сфера релігійних відносин абсолютно не є виключенням, а, навпаки, активно використовується кремлівською політичною верхівкою та керівництвом силовиків, як інструментарій поширення (спроб відновлення) експансії. Тож одним із аспектів «війни нового покоління» є використання Кремлем конфесійної складової, насамперед, - православ'я, якщо ми говоримо про «гібридну» війну Росії проти України (з лютого 2014 року, і ще раніше).

 

Теоретично релігійний аспект мали б віднести до гуманітарної чи то суспільної (громадської) сфери. Проте бачимо, що Москві вдалося релігію із суто цивільних форматів перевести до конвенційної сфери, в першу чергу, що стосується діяльності Сил спеціальних операцій та спецслужб РФ.

 

І. Православ'я в Україні

 

Щодо диспропорції на конфесійному полі України, спричиненому активністю спецслужб РФ у взаємодії (а інде частіше, під керівництвом ФСБ, СВР, ГРУ ГШ) з Російською Православною Церковью (РПЦ), свідчить суха статистика. Для розуміння проблеми проаналізуємо стислу характеристику однієї із провідних релігій України – православ'я.

 

Православ'я – це одна із християнських релігій, що має найбільше поширення в країнах Східної Європи – Греції (98% віруючих, вірян), Болгарії (83%), Румунії (87%), Сербії (84%), Чорногорії (84%), Молдові (98%), Грузії (89%), Білорусі (88%), на Росії (80%), в Македонії (80%) та деяких інших країнах, частка православних в яких набагато менша – наприклад, Естонія (до 40%) або Хорватія і Литва – по 4%.

 

В Україні православними вважають себе від 68,8% до 72% віруючих.

 

Особливістю сучасного православ'я в Україні є те, що воно, після важких перемовин і московських провокацій 1991-94 років, майже до кінця жовтня 2018 року було поділене на три конфесії:

 

  • Українська Православна Церква Київського патріархату (УПЦ-КП);
  • Українська Православна Церква Московського патріархату (УПЦ-МП);
  • Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ)

 

Станом на 2014-2015 роки 45,2 – 45,6%% православних України вважають себе вірянами УПЦ-КП, від 16,5 до 16,9%% - прихильниками Московського патріархату, до УАПЦ себе відносять близько 2,1 – 2,3 відсотків православних вірян, решта православних (близько 33,6%) не віддають переваги жодній з конфесій і, за умовчанням, вважають себе «нейтральними» православними.

 

181121 image012 1

Москва і до агресії 2014-го року через своїх місцевих «посіпак при владі» та «козачків» всіляко не допускала Українську православну церкву Київського патріархату до Криму

 

Разюча диспропорція виникла між кількістю віруючих перелічених православних конфесій та їхнім майновим, земельним і науково-освітнім володінням на території України. Так, на цей час умовна УПЦ-МП мала у своєму розпорядженні 11 000 громад (приходів), у той час, як УПЦ-КП, УАПЦ разом з Українською Греко-католицькою Церквою (УГКЦ) мали лише 8000 громад. Тобто за рахунок різних маніпуляцій Москва захопила більшу частину діючих на момент розвалу СРСР, а також побудувала на відчужених земельних ділянках, велику кількість власних ритуальних споруд – храмів, церков, адміністративних та житлових приміщень. Достатньо сказати, що найвеличніші монастирі (лаври) – Києво-Печерська (м. Київ), Святогірська (Донецька обл.), Почаївська (Кременецький район, Тернопільська обл.) лаври, а також Мгарський монастир (Полтавська область) перебувають під Московським патріархатом. На 2013 рік УПЦ МП мала 203 монастирі з 4873 «монахами» (ченцями), яких в Московському патріархаті відкрито називають «передовим загоном церкви» (можливо на кшталт того, як за часів СРСР «передовим загоном КПРС» іменували КДБ). Для порівняння, УПЦ-КП на той період (2013) має 59 монастирів та 181 ченці, а УАПЦ взагалі – 11 монастирів та 10 ченців.

 

Духовні академії – семінарії – також не на перевазі УАПЦ та УПЦ-КП:

 

УПЦ-МП має у володінні 7 закладів рівня академій – Київська духовна семінарія, Таврійська духовна семінарія, Волинська духовна семінарія, Одеська духовна семінарія, Полтавська Місіонерська Духовна Семінарія, Харківська духовна семінарія, Почаївська духовна семінарія. На той же період часу під керівництвом УПЦ-КП діють такі духовні навчальні заклади: Київська православна богословська академія (КПБА), Львівська православна богословська академія, Волинська православна богословська академія – всі рівня академії; Богословське відділення КПБА при філософсько-теологічному факультеті Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича, Івано-Франківський Богословський університет, Рівненська духовна семінарія. В системі духовної освіти УАПЦ діють 4 навчальні заклади (станом на 2016 рік): Українська богословська академія Карпатського університету, Івано-Франківська православна богословська академія, Тернопільська духовна академія та семінарія.

 

За потужністю фінансування та іншого забезпечення духовні навчальні заклади Московського патріархату значно перевищують заклади УПЦ-КП та УАПЦ, бо мають величезну підтримку з Росії. І справа не в тому, що до монастирів і навчальних закладів УАПЦ та УПЦ-КП не йдуть люди, а в тому, що цим двом конфесіям протягом десятиліть практично не надавалося ніякої суттєвої допомоги для розвитку, а навпаки – лише чинилися перешкоди.

 

Наразі Москва та РПЦ користується багатоконфесійністю українського православ'я в своїх інтересах, коли проводить спеціальні операції в рамках «гібридної» війни, хоча і до 2014 року УПЦ-МП виступала суто кремлівським важелем впливу щодо України. Особливо це було і залишається відчутним у східних та південних областях. Достатньо підкреслити той факт, що на момент початку російської воєнної агресії проти України в Луганській та Донецькій областях не функціонувало жодної впливової православної установи Київського патріархату: 99,8% в Луганській та 99,4% у Донецькій області закладів православ’я підпорядковувалися УПЦ-МП (тобто, РПЦ), а на території Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі цей відсоток взагалі практично дорівнював 100%. Більш-менш потужний храм Київського патріархату у м. Сімферополі (Кафедральний собор святих Рівноапостольних князів Володимира і Ольги) практично припинив своє функціонування у 2015 році, а головний православний священик Криму від Київського патріархату – архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент (Кущ) - піддався тиску з боку російських окупаційних силовиків, і був змушений переїхати і здебільшого проживати на материковій частині України. Решта храмів та капличок УПЦ-КП на території окупованої АРК на час проведення дослідження є фактично захопленими, а їхнє майно та церковне начиння («утварь», рос.) експропрійовані окупаційною владою та РПЦ. Наприклад, ще в березні 2014 року було інвентаризоване, а згодом і захоплене майно та земельні ділянки церковних парафій УПЦ-КП в мм. Севастополі, Євпаторії, Саках, Керчі, Красноперекопську, селищах Краснолісся, Мраморне, Ліснолісся, Перевальне та інших.

 

Разом із майном, РПЦ захоплює помисли, оскільки православні змушені ходити на служіння і проповіді під проводом московських ставлеників.

 

Москва і до агресії 2014-го року через своїх місцевих «посіпак при владі» всіляко не допускала Українську православну церкву Київського патріархату до Криму, східних та південних регіонів – не виділялись земельні ділянки, ускладнювали оренду будівель та приміщень тощо. В результаті, на 2013 рік, із 40 єпархій КП в Криму реально працювали лише 15, а приміщень, пристосованих для молитов, взагалі було 9. Будівля і ремонт решти приміщень УПЦ-КП затягувалися на рівні влади автономії, хоча варто відмітити, що у 2014 році РПЦ захопила і недобудовані споруди Київського патріархату. Аналогічні кроки чинилися і на сході та півдні України (Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Харків, Одеса, Кропивницький (колишній Кіровоград), Запоріжжя, Дніпро (кол. Дніпропетровськ), а також Полтава, Чернігів та Ужгород). Таким чином Кремль у неконвенційний спосіб готував основу на майбутнє, тобто для гібридної анексії Кримського півострова та створення так званого «поясу Новоросії».

 

181121 image2

181121 image3

 

Репетиції втілення сценарію, коли неконвенційні заходи мали перерости у конвенційні - із захопленням Росією території України, відбувалися ще до 2014 року: 1-й сценарій - у 1993-94 роках в Криму розігрувалася операція, аналогічна тій, яку було проведено у 2014 році. Тоді, у 1994 році, завдяки оперативним діям СБУ під керівництвом Євгена Марчука із задіянням київської «Альфи» (спецпідрозділ антитерору СБУ), російські сили отримали рішучу відсіч і відступили; 2-й сценарій – у 2003-му році навколо острова Тузла в Керченській протоці. Там неконвенційна фаза мала всі шанси перерости у конвенційну. Рішучі дії української армії та силовиків (тоді міністром оборони був Є.К. Марчук), а також вищого керівництва держави, зупинили російську агресію.

 

В обох прикладах Московський патріархат виступав на боці агресора, надаючи йому моральну та матеріальну підтримку.

 

Доречно сказати, що проникнення РПЦ через УПЦ-МП до владних структур України до 2015 року було тотальним. Достатньо лише згадати, що священики та ставленики Московського патріархату мали безпрецедентні привілеї навіть у Кабінеті міністрів України (КМУ): відділи-сектора КМУ, відповідальні за релігію та міжнаціональні відносини, практично повністю складалися з представників МП. В минулі роки це давало їм безперешкодну змогу відчужувати та відсуджувати майно, земельні ділянки, а коридорами Кабінету міністрів України вільно пересувалися певні особи - за перепустками, виписаними московськими ставлениками. Крім того, вони мали доступ до державних документів, а також можливість напряму впливати на державну політику України.

 

Після введення в українських Збройних силах посад військових капеланів, спостерігається активність УПЦ-МП у спробах проникнення до цього інституту воєнного духовенства. Причому до цього часу, священики Московського патріархату не особливо бажали потрапити до зони бойових дій – АТО/ООС. Поведінка попів МП свідчить, що вони і зараз не особливо прагнуть потрапити на гарячу війну, і лише виконують наказ, отриманий ззовні. Промосковські священики виявляють інтерес і до військових частин на мірній території України. Так, в серпні 2018 року група попів УПЦ-МП в супроводі групи прихожан намагалися проникнути на територію Військової академії Одеси, мотивуючи свої дії необхідністю проведення богослужіння в храмі св. св. Кирила і Мефодія, розташованого на території академії. Московським попам було роз'яснено, що для проходу на територію військового об'єкту потрібна відповідна перепустка, через відсутність якої їх і не пропустили. Розголосу цієї локальної події додали московські пропагандисти, і з невеличкого інциденту, вона набула майже міжнародного статусу. На цьому прикладі бачимо, що у мінімально некомфортних ситуаціях, в які потрапляють московські священики, коли Україна намагається країну-агресора поставити в правові рамки, вони одразу апелюють до світової спільноти, посилаючись на порушення прав і свободи. Тим самим, Москва демонструє, як можна у «гібридній» війні спотворенням використовувати особливості правового демократичного суспільства.

 

ІІ. Автокефалія проти «КДБ»

 

Автокефалія Української православної церкви, що замайоріла на обрії у 2018-ому році, є разючою для Москви. Справа не лише в тому, що Московський патріархат-РПЦ лише з пожертв православних вірян України щорічно втрачатиме щонайменше 40 млн. доларів чистих прибутків.

 

Справа набагато більш глибинна – бо вона є головною тезою вигаданого «русского міра», нібито його коріння простягається ще за часів Київської Русі, а російське православ'я, як фундамент Російської імперії, начебто існує з моменту хрещення Київського князя Володимира, тобто ще з 988 року н.е.

 

В разі визнання Константинопольською Церквою української автокефалії, Москві доведеться зізнатися, що її християнська історія тягнеться не з 988 року, а набагато пізніше – з середини XІV сторіччя, і почалася вона не з свята хрещення Русі, а з трагедії розколу.

 

Ситуація є критично важливою і для царської, і для комуністичної, а тепер – і путінської Росії. Це найпотужніший удар по основах ідеології, віками фальсифікованої «історії государства Російского». Глобальність такого удару можна собі уявити, якщо пригадати, що ця фальсифікація коїлася не в один день. Її основи закладали цар Пьотр І та цариця Єкатєріна ІІ і, науково підтримували імперські історики Карамзін, Ключєвскій і Соловйов, цілісні ідеологічні інституції Російської Імперії та більшовицького Радянського Союзу... Апарат опричників, царської охранки, потужні ідеологічні загони КДБ, ФСБ, підрозділи «Е» РФ, сама Русская православная цєрковь (РПЦ), створена у 1943 році за наказом Сталіна із священників-агентів НКВД та співробітників МГБ СРСР (підтверджено нещодавно розсекреченими матеріалами із архівів СБ України), «русская» інтелігенція, і, навіть російське дворянство – весь цей наворот інституцій і персон під тиском правди водночас перетворюється на бруд і піддається невизнанню з боку цивілізованого світу.

 

Константинопольський патріархат вже зробив декілька значущих кроків, які засвідчили, що Москва (РПЦ) ніколи не отримувала у Константинополя права на духовне керування Україною, оскільки у 1686 році в дуже сумнівний спосіб здобула від тодішнього Вселенського патріарха Діонісія IV і Священного Синоду Константинопольської Церкви суперечливий дозвіл про передачу Київської митрополії в канонічну юрисдикцію Московського патріархату.

 

Крім того, дуже чутливим для Москви стало повідомлення адміністрації Константинопольського патріархату, що вони не визнають анафему, неканонічно накладену МП на легендарного українського гетьмана Мазепу, який у ХVIII сторіччі під час Північної війни (1700-1721 роки) разом зі шведами боровся проти московського царя Пєтра І. Скасовані анафеми стосовно Філарета та Макарія. Україна, в особі Президента Петра Порошенка, та Вселенський Патріархат (Константинопіль/Стамбул - Вселенський Патріарх Варфоломій) в листопаді 2018-го підписали Угоду, якою додатково підтверджується неухильність курсу Української Церкви на автокефалію та отримання Томосу.

 

Для РПЦ і Кремля все це – є знаковими сигналами із Стамбулу, бо пропаганда Росії та Радянського Союзу всіх часів настирливо доводила до суспільства, що Іван Мазепа – ворог і зрадник, Філарет – відступник, а Україна – всього-навсього невгамовний сателит в орбіті Московії.

 

17 вересня 2018 року для завершення процесу надання автокефалії українській православній церкві прибули екзархи Вселенського Патріархату архієпископ Данило Памфілійський та єпископ Іларіон Едмонтонський.

 

А 11 жовтня 2018 року Константинополь наголосив про рішення повернути автокефалію Україні.

 

На Москві зрозуміли, що українська церква для них втрачається однозначно. Скільки ще триватиме цей процес, прогнозувати важко, але ж в історичному і стратегічному вимірах Москва зазнає серйозної поразки. Тому, хоч і з запізненням, але ж Кремль приступив до нового етапу і виду «гібридної» війни проти України – конфесійно-релігійного.

 

РПЦ виступила з відкритими погрозами щодо розв'язання нової хвилі кровопролиття в Україні. Згодом, мітрополит РПЦ Кірілл 15 жовтня цього року надтерміново скликав у Мінську Синод РПЦ, на якому було прийняте неадекватне рішення порвати зв’язки РПЦ з Вселенським Патріархатом. Московське православ’я починало власну історію з розколу – схоже, що розколом її й завершує...

 

Водночас, в РПЦ вже не приховують, що саме московські попи стануть генератором хвилі вбивств і насильства в Україні. Адміністрація Почаївської лаври (УПЦ-МП) вже виступила із заявою, в якій фактично призвала своїх вірян, ченців і священників «Московського патріархату» до актів суїциду, а монастирі і храми перетворити на фортеці, в разі отримання Києвом права на духовну автокефалію. За даними спецслужб та Ради національної безпеки і оброни України, ФСБ/СЗР/ГРУ – через позиції РПЦ в середовищі православних вірян – готують провокації, в тому числі такі, що можуть будуть пов'язані з людськими жертвами.

 

Досліджуючи роль московського православ'я у «гібридній» війні, зауважимо, що безпосередньо з 1943 року, з моменту утворення сучасної РПЦ, на Росії заведено традицію (яка згодом перетворилася на усталену), коли керівництво РПЦ, а особливо апарату Відділу по зв'язкам РПЦ, призначається з числа агентів КДБ або діючих під глибоким прикриттям співробітників кремлівських спецслужб.

 

Безпосередньо глава РПЦ митрополит Кірілл (Владімір Міхайловіч Гундяєв) в 1970-80-х роках був агентом-інформатором 5 і 1 управлінь КГБ під псевдонімом «Міхайлов», а за окремими свідченнями наразі взагалі переведений до штату кадрових співробітників російської розвідки.

 

181121 image5

 

Публікація по темі: Про що слід пам’ятати, коли дізнаєшся, що ієрархія Польської автокефальної православної церкви не підтримала процес надання автокефалії православній церкві в Україні

 

У контексті викладеного, дещо показовою є історія російського шпигуна Шаповала Ігоря Пєтровіча, який до 2014 року працював у Києві під дипломатичним прикриттям 2-го секретаря посольства РФ в Україні. Як потім з'ясувалося, Шаповал І.П. використовував дипломатичну посаду для створення резидентури агентів із числа священників УПЦ Московського патріархату. Вербовки перспективних агентів «дипломат» Шаповал здійснював на основі компрометуючих матеріалів гомосексуального змісту. Цікаво, що сам Шаповал входив у гомосексуальні стосунки із священниками УПЦ-МП, фіксував процес на відеокамеру, а згодом шантажував об'єктів вербовки. Після розкриття його шпигунської діяльності, Ігорь Шаповал повернувся до Москви, і влаштувався на роботу до Міністерства освіти та науки РФ, на посаду начальника Департаменту внутрішніх зав'язків. Скоріш за все, це нова посада прикриття Ігоря Пєтровича.

 

ІІІ. Під прикриттям РПЦ працюють співробітники спецслужб РФ – ФСБ, «ГРУ» та СВР

 

В інформаційній складовій гібридної спецоперації проти України, російському православ'ю відведено першочергову роль. «Московський патріархат» в Україні є рупором, ретранслятором кремлівських імперських прагнень.

 

Але ж, МП бере безпосередню участь у конвенційній війні Росії проти України – через надання церковних приміщень для приховування зброї, бойовиків, російських шпигунів тощо. За свідченнями марнозвісного Стрєлкова-Гіркіна, під час захоплення ним Слов’янська Донецької області, в якості його особистих охоронців виступали два монахи Святогірського монастиря.

 

 

Новина по темі: Так точно. РОССИЙСКИЙ СВЯЩЕННИК СЛУЧАЙНО РАЗОБЛАЧИЛСЯ В ПРЯМОМ ЭФИРЕ - ВИДЕО

 

Що стосується неконвенційної участі, то МП організовує провокаційні акції у вигляді нібито «мирної хресної ходи вірян», демонстративно відмовляється від відспівування дітей, дорослих, якщо вони якимось чином знаходилися в опозиції до Росії, московські попи ведуть масовану психологічну та ідеологічну атаку проти України під час церковної служби та у проповідях.

 

У березні-червні 2014 році головним місцем збору і приховування озброєних російських спецназівців та бойовиків на півночі Донецької області став, вже згаданий раніше, Святогірський монастир (УПЦ МП, м. Святогірськ Донецької обл.); церкви та адміністративні будівлі УПЦ-МП в Криму – в Керчі, Феодосії, Севастополі, Сімферополі тощо – взимку-навесні 2014 року стали місцем тривалого конспіративного перебування груп спецназу ГРУ ГШ-СВР-ФСБ РФ та підготовлених бойовиків - під виглядом козаків та паломників з Кубані, Дону, Оренбургу, Сибіру, Москви, Санкт-Петербургу та інших російських регіонів. Саме попи Московського патріархату проводили агітаційно-пропагандистську роботу, надихали окупантів на дії, вселяючи в них віру у правоті їхніх вчинків. Окремі служителі МП брали участь в катуванні українських заручників в Донецьку, Луганську, Севастополі, а зараз освячують стратегічні ракети для ядерного удару по США та іншу зброю та воєнних РФ.

 

Священники Московського патріархату діяли у зв'язці з іншим іноземним радикальним православним угрупованням – сербськими «Четниками». В Криму, під час його окупації, «Четники» разом із російським спецназом та проросійськими колабораціоністами проводили диверсійні та розвідувальні заходи, чергували на блок-постах, викрадали українських активістів, захоплювали адміністративні будівлі української влади і телерадіокомунікаційні споруди тощо. Конспіративний зв'язок між «Четниками» та рештою російських сил (в тому числі, з пропутінськими байкерами «Ночниє волкі») здійснювався – особливо на першому етапі окупації Автономної Республіки Крим – через створені на базі Московського патріархату російські розвідувальні точки (пункти). На Донбасі у 2014 році сербські «Четники» також діяли, користуючись агентурно-оперативним ресурсом Росії у місцевому православному середовищі. Згадаємо також, що у жовтні 2016 року «Четники» відігравали не останню роль у заколоті з метою вчинення державного перевороту, і повалення прозахідного керівництва Чорногорії. Заколот провалився, але ж, не слід забувати, що Сербська православна церква (СПЦ) підтримує найтісніші стосунки з РПЦ, і вони разом тиснуть на процес отримання автокефалії вже Чорногорською православною церквою. Крім того, СПЦ не визнала проголошену Константинополем автокефалію Української Церкви, підіграючи РПЦ і Москві. «Четники» категорично підтримуються СПЦ. А спостерігачі за діяльністю спецслужб неодноразово відмічали, що і «Четники», і Сербська ПЦ мають зв'язки з вітчизняними та московськими спеціальними службами. Особливо це було характерно за часів правління диктатора-президента Слободана Мілошевіча, і набуло нового подиху з приходом на правління у Белграді президента Александра Вучича.

 

181121 image4

Священники Московського патріархату діяли у зв'язці з іншим іноземним радикальним православним угрупованням – сербськими «Четниками». Конспіративний зв'язок між «Четниками» та рештою російських сил (в тому числі, з пропутінськими байкерами «Ночниє волкі») здійснювався – особливо на першому етапі окупації Автономної Республіки Крим – через створені на базі Московського патріархату російські розвідувальні точки (пункти).

 

Трошки відходячи від основної теми публікації, зауважимо, що РПЦ під проводом Московського патріархату бере найактивнішу участь у просуванні кремлівських інтересів за кордоном. Наприклад, відкритий у жовтні 2016 року під егідою Російського посольства і з дипломатичним імунітетом «Русскій духовно-культурний центр в Паріжє» з православним храмом Святої Трійці в професійних колах вже іменують найбільшою легальною резидентурою російської розвідки в Європі або «паризьким Троянським конем». Так це чи не так, час покаже. Натомість, нагадаємо, що активність російських спецслужб в інших країнах значно зростає, коли там з'являється чергова споруда московського православ'я. Так відбувалося не лише в Парижі, бо так було і у Каїрі, де 10 листопада 2000 року відкрили відновлену церкву РПЦ – Храм великомученика Дмітрія Солунского, так було і в українському севастопольському Херсонесі, де у 2000-2004 роках відновили Володимирський собор – улюблене місце релігійних святкувань колишнього президента-втікача В. Януковича, а з 2014 року – президента РФ В. Путіна.

 

Втрата примату Московського патріархату над українським православ'ям позбавляє Кремль не лише ідеологічного підґрунтя, а й у великій мірі знищує чи то нейтралізує його багатьох фізичних і матеріальних позицій в плані проведення конвенційних (кінестетичних) дій з боку військових та спецслужб Росії.

 

Публікація по темі: ЧВК И ТЕРРОРИСТЫ НА СЛУЖБЕ УПЦ МП

 

 IV. Підсумок

 

Дослідження участі московського православ'я у гібридній війні проти України доводять, що Росія у своїх спецопераціях в Україні використовує московське православ'я для:

 

  • Агітації і пропаганди так званого «русского міра», підриву боєготовності Збройних сил, штучного утворення хаосу і невпевненості воєнних і цивільного населення;
  • Розбудови розгалуженої мережі (розгалужених мереж) агентурної і технічної розвідки, резидентур, розвідувальних точок (пунктів), конспіративних квартир та явочних місць, вербовки джерел інформації;
  • Створення місць для таємного зберігання зброї, боєприпасів, спеціальної техніки, приладів, а також зберігання і виготовлення пропагандистської літератури та інших засобів психологічного впливу;
  • Розміщення і легалізації на території України осіб зі складу незаконних збройних формувань, а також кадрових співробітників російських спецслужб, надання площ і приміщень для спеціальної і бойової підготовки резерву з числа місцевих осіб;
  • Організації конспіративного зв'язку між спеціальними службами РФ та діючими на території України завербованими джерелами інформації;
  • Надання правового і публічного захисту з використанням статусу релігійної установи окремим особам та групам осіб, що потрапляють в поле зору українських спеціальних і правоохоронних служб у зв'язку з протиправною діяльністю вказаних осіб (груп);
  • Штучного створення телевізійних та інших пропагандистських приводів – для їх подальшого використання у репортажах прокремлівських ЗМІ;
  • Безпосереднього здобування представниками УПЦ-МП розвідувальної інформації по всіх напрямах зацікавленості спецслужб Російської Федерації;
  • Сприяння промосковським політикам і публічним особам в їх просуванні до органів влади та управління України;
  • Задіяння на інших напрямах і ділянках гібридної війни, яку веде Росія проти України та всього цивілізованого людства.

 

Висновок:

 

- військова та релігійна компоненти – найважливіші складові комплексного явища з назвою «гібридна війна». Вміле маніпулювання цими компонентами приносить свої плоди російському агресору – і позитивні, і негативні.

 

- Для успішної протидії російській гібридній агресії потрібні три речі:

 

а. осмислити і визнати, що Росія веде війну проти цивілізації із застосуванням будь-яких засобів, в тому числі, використовуючи релігійні інституції;

b. розуміти, що на теренах України опрацьовуються формати ведення цієї війни: від неконвенційної до відкритої воєнної агресії;

c. відповідь цивілізованого світу повинна бути спільною, оперативною, обов'язковою – безкарність злочинця лише стимулює його подальші злочини у більш критичному форматі, дає йому можливість для маневру, мутації, напрацювання імунітету, атаки. І в цьому контексті жорстка позиція Вселенського Патріархату, Українського православ’я та вищого керівництва України щодо отримання УПЦ автокефалії має бути неухильною.

 

Читайте також розділи дослідження «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики», що вже оприлюднені:

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ДОСВІД РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ЯК РФ ПІДРИВАЄ МИР, ВИКОРИСТОВУЮЧИ НЕДЕРЖАВНІ ВОЄНІЗОВАНІ ФОРМУВАННЯ

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ВИКОРИСТАННЯ РФ ТЕРОРИЗМУ В ХОДІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ З ЛЮДСТВОМ

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ЯК ПІД ВИГЛЯДОМ ВОЄННОЇ ХИТРОСТІ РФ СКОЮЄ ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ОРГАНІЗОВАНІ ЗЛОЧИННІ УГРУПОВАННЯ НА СЛУЖБІ КРЕМЛЯ

 

ЛИЦЕМІРСТВО: «ВОЄННИЙ ВЕЛОСИПЕД» ЯК ПРИНЦИП ФУНКЦІОНУВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ МАШИНИ

 

Інформаційно-консалтингова компанія Діфенс Експрес спільно з Центром дослідження сучасних започатквали рубрику «ЛИЦЕМІРСТВО» в якій оприлюднюються матеріали спільного дослідження - «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики».

 

В рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО» автори крок за кроком в популярній формі викривають інструменти, які Кремль використовує для поширення власного деструктивного впливу, як на власне населення так і на специфічні групи людей по всьому світу.

 

Об’єктом дослідження публікацій рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО» є політика Російської Федерації, як ключового агресора сучасного світу, що зробив ставку на проведення силових і гібридних сценаріїв для реалізації власних імперських інтересів, а також тенденції розповсюдження цих сценаріїв за межами свого прикордоння – у європейському та глобальному масштабах.

 

Предметом нашого аналізу є інструменти цієї політики РФ: військовий і економічний шантаж, використання терористичних угруповань, інформаційно-психологічна агресія та ін.

 

Зазвичай ЛИЦЕМІРСТВО розуміється як «поведінка, що прикриває нещирість, зловмисність удаваною щирість, чеснотою…» - тож одним з дієвих способів боротьби з лицемірством є методичне та ґрунтовне викриття справжніх намірів та цілей лицеміра.

 

Ми впевнені в тому, що рано, чи пізно ЛИЦЕМІРСТВО діючої на сьогодні в РФ політичної конструкції стане явним для всіх, включаючи тих, що нею достатньо ефективно на сьогодні гіпнотизуються.

 

Чим більше буде оприлюднено викривальної інформації, тим скоріше велика частка людства зможе вийти з сомнамбулічного стану, джерелом якого є ЛИЦЕМІРСТВО кремлівських демагогів. Тож запрошуємо тих, хто має впевненість у важливості цієї місії та необхідні професійні знання, навички та уміння долучитись до числа авторів Рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО».

 

РАЗОМ ПОДОЛАЄМО МОРОК!

 

171130 08

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues