180731 mainГолова Наглядової Ради ДК «Укроборонпром» Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ – про сьогодення ОПК країни, про політичну необхідність аудиту концерну та бажане майбутнє.

 

Друга частина інтерв’ю.

 

 

Перша частина інтерв’ю: НАША «ОБОРОНКА». ЗМІНИ ЯК НЕЗВОРОТНІСТЬ

 

 

180730 Zgurovskiy2 1

М и х а й л о  З Г У Р О В С Ь К И Й,

голова Наглядової Ради ДК «Укроборонпром»,

ректор НТТУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського»


- На наших очах розгорталася ситуація навколо закупівлі французьких вертольотів для МВС України при фактичній наявності національного виробника, яким є “Мотор-Січ”. Рішення про закупівлі вже ухвалено. Створено прецедент якісного лобізму. “Купуй українське ” забулося. Чи можливо створити механізм регулювання чи запобігання таким ситуацій?

- Перш за все, знаючи можливості «Мотор Січ» та групи підприємств, пов’язаних з цим флагманом авіаційного моторобудування, я абсолютно переконаний - Україна здатна бути одним із серйозних гравців у галузі створення і виробництва сучасних вертольотів. Вже зараз «Мотор Січ» має замовлення на вертольоти від багатьох країн світу. Чому прийняте таке рішення, я не володію інформацією. На мій погляд, у цьому випадку не вистачило регуляторних функцій держави в частині імпорту. Подивіться на Німеччину, Сполучені Штати Америки та інші розвинуті країни світу, де держава регулює імпорт, особливо високотехнологічний за формулою: купуй вітчизняну продукцію, а якщо купляєш за кордоном за умови, що подібна продукція виробляється в країні, то плати велике мито. Проте у нас існує зайва кількість інших регуляторів, які лише стримують розвиток промисловості і бізнесу, окрім вищезгаданого. І мені видається, що це слабка позиція України.

 

- А які ваші загальні оцінки нашого авіапрому? Чи можуть бути виконані плани, про які оголосив новий керівник ДП «Антонов» - щорічно виробляти сім-вісім літаків. Чи може це відбутися без внутрішнього замовлення? І як нам знайти місце на світових ринках?

- На мою думку, зовнішні ринки дуже чітко розподілені великими авіаційними компаніями світу. І увійти у цей розподіл надзвичайно складно. Тому я абсолютно переконаний - зсунути ситуацію з мертвої точки, в якій знаходиться наш авіапром, можливо лише за рахунок державних замовлень. Наприклад, зараз держава потребує значної кількості транспортних літаків АН-158 та АН-178 для виконання завдань оборонного та цивільного характеру. Виробляючи для власної країни по 7-10 літаків цього класу на рік, широку лінійку вертольотів та безпілотників ми швидше відродимо власний авіапром і повернемо авторитет потужної авіаційної держави. За таких умов для України відкриються і зовнішні ринки.

 

- Але ситуація і з гелікоптерами, і з нашою авіацією вкотре підтверджує, що оборонною промисловістю треба займатися з більшою увагою. Тому хотілося б запитати про наболіле. Підписаний Президентом України Закон «Про національну безпеку» передбачає визначення центрального органу виконавчої влади, який має відповідати за формування та реалізацію оборонно-промислової політики та управління оборонно-промисловим комплексом. Бо такого «відповідального» за «оборонку» у нас в країні досі не існує. Яким є Ваше бачення оптимального рішення?

- Я можу підтвердити, що координація діяльності окремих ланок оборонно-промислового комплексу України і вироблення ефективної політики у цій сфері є нагальною проблемою держави. РНБО України на високому рівні виконує цю місію в політичній площині, а в площині оперативного управління усім оборонно-промисловим комплексом ми маємо підсилювати свою діяльність. Тому єдиний центр координації і оперативного управління цією ланкою потрібен країні. Покращення координації у системі оборонно-промислового комплексу – це актуальна задача для усунення дублювання, для інтегрування потенціалу підприємств різного відомчого підпорядкування з метою створення комплексних видів зброї. Оскільки коштів в тих чи інших відомствах недостатньо, їх потрібно використовувати раціонально і строго за призначенням, відповідно до програм, які б напрацьовувалися таким органом. Для того, щоб ми просунулися далі у напрямку створення складних видів зброї, ми повинні об’єднувати людські, виробничі та фінансові ресурси – за рахунок покращення системи управління.

 

Бойовий резерв науки

 

- Є чітке розуміння, що без надійного наукового фундаменту, нових рішень, які спираються на нові ідеї та нові технології, прогрес неможливий. Ні у цивільному сегменті. Ні у військовому. Тому особливі надії покладалися на створення в Україні державної агенції перспективних досліджень, скорочено – GARDA. Стверджувалось, що GARDA об'єднає розробників, стартапи, інвестиційні фонди і військових і базуватиметься на моделі американського агентства перспективних оборонних проектів DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency) міністерства оборони США.

 

Новина по темі: В УКРАЇНІ З’ЯВИТЬСЯ ІННОВАЦІЙНИЙ ЦЕНТР GARDA ДЛЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОБОРОННІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Були пропозиції створити GARDA на базі КПІ. Проте ваш колега по Наглядовій Раді “Укроборонпрому”, Ентоні Тетер, колишній директор DARPA, цю ідею не підтримав. У інтерв’ю нашому журналу він сказав про те, що GARDA має бути незалежним агентством, що має підпорядковуватись Кабінету Міністрів. За його словами “... створення GARDA на базі КПІ є помилкою. Безумовно, КПІ – це чудовий університет, але це не те місце, куди людям зручно було б звертатися зі своїми ідеями, що можуть виглядати недостатньо опрацьованими”. А яке ваше бачення щодо місця GARDA?

- Звісно, я також був би зацікавлений в тому, щоб GARDA діяла в Україні так само, як DARPA у США - як ефективний орган державного управління, спроможний поєднати в єдиному середовищі пропозиції та ідеї вчених-винахідників з запитами розробників нової зброї. Але в нинішніх українських реаліях швидко створити ще один такий орган за наявності багатьох інших, навряд чи можливо. Тому після вивчення цього питання ми дійшли висновку, що в Україні орган державного управління, який відповідає за інноваційний розвиток, вже існує. Це Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (Діфку). Установа відноситься до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. ДІФКУ має декілька регіональних представництв по Україні. Метою ДІФКУ є здійснення фінансової підтримки суб’єктів господарювання різних форм власності в рамках державної інноваційної політики. Зараз відбуваються консультації між ДК «Укроборонпром» і Діфку стосовно доповнення до регламенту діяльності ДІФКУ деяких положень з урахуванням специфіки оборонних, інноваційних проектів, які могли б підтримуватися цією державною установою.

 

Новина по темі:  ЕНТОНІ ТЕТЕР, ЧЛЕН НАГЛЯДОВОЇ РАДИ ДК «УКРОБОРОНПРОМ» – ПРО РЕФОРМУВАННЯ ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

- А звідки має здійснюватись фінансування?

- Я вважаю, що фінансування оборонних розробок має здійснюватися за багатоканальним принципом. Перше джерело – це державні кошти. Держава, через відповідні фонди, має фінансувати передові проекти, які можуть підвищувати обороноздатність країни. І це модель американської DARPA. Сподіваюсь, що такий механізм має бути закладено в діяльність Державної агенції передових оборонних проектів GARDA, яку маємо створити в Україні на базі ДІФКУ чи іншого подібного органу державного управління.

 

Друге джерело фінансування – це приватні інвестиційні капітали. Модель їх залучення до підтримки перспективних стартапів відпрацьована в інноваційній екосистемі Sikorsky Challenge, створеної навколо КПІ ім. горя Сікорського. Зараз вона функціонує вже в дев’яти регіонах України. Більш ніж десятирічний досвід роботи цієї екосистеми показав, що в Україні з’являється все більше приватних компаній, інвестиційних та венчурних фондів, які зацікавленні у пошуку високотехнологічних проектів, з метою інвестування в них і виведення їх на ринки. Зокрема, лише в згаданій інноваційній екосистемі за останні 10 років виведено на ринки понад 100 нових технологій із значним соціальним і економічним ефектом. Більш ніж 20% з них відноситься до воєнного і подвійного призначення. За подібною моделлю оборонні проекти можуть підтримуватися і багатьма іншими інноваційними системами, які останнім часом започатковуються і стрімко розвиваються в Україні.

 

- Які найбільш яскраві проекти реалізовані в рамках екосистеми Sikorsky Challenge?

- Наприклад, два наносупутники КПІ ім. Ігоря Сікорського - «Політан-1» і «Політан-2» - створені за цією моделлю і зараз працюють в космосі. У супутники здійснили інвестиції компанія Boeing, український благодійний фонд науково-технічного розвитку ім. академіка Міхалевича та Фонд Костянтина Калініна. Безпілотні літальні апарати Spectator, які зараз випускаються серійно підприємством «Меридіан» і закуповуються прикордонниками. Це також був стартап. Системи кібербезпеки, які зараз використовуються деякими силовими відомствами України, банками та великими компаніями. Також я можу назвати багато інших розробок, які пройшли через цю модель трансферу технологій і в яку вклали гроші приватні вітчизняні та іноземні інвестори.

 

Новина по темі: КПІ І «УКРОБОРОНПРОМ» ПРЕЗЕНТУВАЛИ ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ СПІЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ РОЗРОБКИ

 

- На завершення розмови знову повернемось до Наглядової Ради «Укроборонпрому», де ви є головою. Й досі там не заповнені усі вакансії, особливо за квотою уряду. Чи є вже рішення по новим кандидатурам?

- Зараз залишилася незаповненою ще одна вакансія за квотою Кабінету Міністрів. Ми звернулися до уряду з проханням про її заповнення фахівцем високого рівня у сфері оборонно-промислового комплексу. Цей фахівець може бути громадянином нашої країни, або іншої, дружньої до нас країни світу. Важливо, щоб ця людина мала великий досвід організації роботи в галузі безпеки та оборонно-промислового комплексу. Ми зацікавлені, аби Наглядова Рада мала високі компетенції, а її пропозиції та рекомендації ставали основою для вірних рішень з помітними позитивними результатами.

 

Розпитували

Валентин БАДРАК та Сергій ЗГУРЕЦЬ,

повна версія інтерв’ю буде надрукована в журналі Defense Express

 
В інноваційній екосистемі Sikorsky Challenge, створеної навколо КПІ ім. Ігоря Сікорського, за останні 10 років виведено на ринки понад 100 нових технологій із значним соціальним і економічним ефектом. Більш ніж 20% з них відноситься до воєнного і подвійного призначення. На фото наведено окремі іноваційні розробки: безпілотний літальний комплекс Spectator; наносупутник «Політан-1»; переносна система для очищення та обеззаражування води; спеціальні радіолокаційні системи; армована металокераміка та вироби з неї; відновлена композиційним паянням у вакуумі лопатка газотурбінного двигуна; гідроакустичні станції та гідроакустичні буї військового призначення.

180731 Спектатор

Безпілотний літальний комплекс Spectator

180731 Спутник Политан

Наносупутник «Політан-1»

180731 переносна система для очищення води

Переносна система для очищення та обеззаражування води

180731 Гидроакустическая станция

Гідроакустична станція

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues