ukraina zagrozu copy copyФахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони першої половини травня 2018 року.

 

Операція об’єднаних сил пройшла бойове хрещення

 

30 квітня на зміну АТО  прийшла Операція об’єднаних сил (ООС). Новий режим опору російській агресії на сході України передбачений законом про деокупацію Донбасу. Відтепер уся повнота відповідальності за комплекс дій і заходів замикається на Збройні сили України. За оцінкою ЦДАКР, відсутність «посередника» - Антитерористичного центру СБУ - створить належні умови для більш оперативного реагування на загрози, покращиться оперативність управління та логістика.

 

180516 OOC

На Донбасі офіційно розпочинається Операція об'єднаних сил / фото Міноборони України

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/war/10099739-na-donbasi-oficiyno-rozpochinayetsya-operaciya-ob-yednanih-sil.html

На Донбасі офіційно розпочинається Операція об'єднаних сил / фото Міноборони України

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/war/10099739-na-donbasi-oficiyno-rozpochinayetsya-operaciya-ob-yednanih-sil.html

30 квітня офіційно розпочалась Операція об’єднаних сил (ООС) / фото Міноборони України

 

За підсумком перших тижнів проведення ООС, військові відзначають, що нова система  дає можливість  за лічені секунди передавати командуванню  інформацію про координати цілей противника. Командування, у свою чергу, так само швидко може приймати рішення про враження і передавати відповідні команди бойовим підрозділам. Окрім зменшення часу на ухвалення рішення про знищення диверсійно-розвідувальних груп противника, відбувається вдосконалення системи розвідки вздовж лінії розмежування.

 

За словами командувача Об’єднаних сил Сергія Наєва, першочергове завдання ООС полягає в тому, щоб припинити безкарні обстріли позицій українських військових та загибель українських військових і цивільного населення.  Однак право на жорстку відповідь не гарантує стабілізації ситуації у зоні бойових дій.  Навпаки, відповіддю російських окупаційних військ стало збільшення інтенсивності вогневих ударів. У середньому протягом  травня сепаратисти завдають  60-70 обстрілів за добу, що вдвічі більше, ніж у березні та квітні. Протягом першої половини поточного місяця бойові дії тривали фактично вздовж усієї лінії розмежування, а найбільш складна обстановка зберігається на Авдіївському, Маріупольському напрямках, а також на Світлодарській дузі. При цьому ворог застосовував танки, міномети, гармати калібру 152 та 122 мм та інше озброєння, заборонене Мінськими домовленостями. Активізували роботу і ворожі снайпери.

 

180516 CN OOC

За словами Сергія Наєва, першочерговим завданням ООС є припинення обстрілів позицій українських військових та загибелі українських військових і цивільного населення.

 

Як відомо, загострення ситуації на Донбасі  –  один із симптомів травневого «побєдобесія» бойовиків. Також активність ворога обумовлюється бажанням спровокувати українську армію на пропорційну вогневу відповідь, яку російська сторона використає для розгону пропагандистської кампанії проти ООС.  Втім цього разу Кремль запустив чергову хвилю дезінформації, навіть не попіклувавшись про бодай якісь «докази».  Прокремлівські коментатори «на всі лади» розмірковують про те, що під вивіскою ООС Київ готується до наступальної операції або ж планує застосовувати військову силу без конституційних обмежень.

 

З огляду на подібні «потуги» ворога, в ЦДАКР вважають за доцільне наголосити на необхідності посилення інформаційної підтримки ООС (особливо в підконтрольних районах Донецької та Луганської областей).  Поряд із тим, одним з найбільш ефективних способів забезпечити підтримку в суспільстві нової операції є ефективна боротьба з контрабандою. Саме такий пріоритет визначив Сергій Наєв, зазначивши, що одним із його завдань буде зупинка контрабанди через контрольні пункти в’їзду-виїзду.  

 

Звісно, у випадку відновлення активних бойових дій, режим ООС відкриває додаткові оперативні можливості перед українським командуванням.  Однак на даному етапі в арсеналі української влади немає наступальних ініціатив, а Кремль, вочевидь, не бажає роздмухувати конфлікт, оскільки розраховує заморозити його на прийнятних для себе умовах. Тому без політичних домовленостей із Москвою зміна структури управління обороною на Донбасі не наближує Україну до звільнення окупованих територій і відновлення територіальної цілісності.  

 

Що змінять Джавеліни?

 

Днями Спеціальний представник Державного департаменту США в справах України Курт Волкер висловив переконання, що в контексті політики стримування Москви доречним було би створення більшого потенціалу ЗСУ для підвищення ціни, яку доведеться заплатити Росії «якщо вона захоче розширити контроль над українською територією».

 

Важливим кроком у цьому напрямку став початок (2 травня) практичної роботи Збройних сил України з протитанковими ракетними комплексами Джавелін. Нагадаємо, Білий дім прийняв остаточне рішення про надання Україні 35 пускових установок і 210 протитанкових ракет у грудні 2017 р. З того часу у вітчизняному дискурсі на зміну тезі про те, що «Україна ніколи не отримає таке високотехнологічне озброєння», прийшла інша – «Джавеліни нічого не змінять у контексті спроможностей ЗСУ».

 

Публікація по темі: МИХАЙЛО САМУСЬ: КОД ДЖАВЕЛІНІВ

 

Фахівці ЦДАКР зазначають, що роль Джавелінів в українських реаліях не обмежується військовою тактикою або сухими тактико-технічними характеристиками. Навіть враховуючи те, що за нинішньої динаміки конфлікту заокеанські протитанкові ракетні комплекси (ПТРК) не з’являться на передовій, варто звернути увагу на такі аспекти:    

 

- Надання такої зброї Україні  свідчить про якісно новий рівень військово-технічної співпраці Києва та Вашингтона.

- Передача Україні Джавелінів є чітким сигналом США своїм союзникам по НАТО, що Україна заслуговує на довіру і може імпортувати зброю з країн Альянсу. (У більшості країн ЄС зберігається негласна заборона на поставки озброєнь Україні).   

- Поставки сучасних американських ПТРК відкривають перед Україною можливість отримання інших оборонних технологій.

- Надходження високотехнологічних протитанкових комплексів на озброєння ЗСУ є потужним фактором морально-психологічної переваги українських військових.   

 

180508 jav 1.jpeg

Фото: army.mil

 

Попри наведені переваги, Україна повинна працювати над зняттям умови про зберігання Джавелінів далеко від зони бойових дій, яку встановив американський  посадовець. Важливо, що ця позиція озвучується в експертних колах США. Таке  бачення нещодавно висловив колишній високопосадовець Пентагону Майкл Карпентер. Американський фахівець зазначив, що: «зберігати протитанкові ракети за сотні миль від передової шкодить самій цілі використання цієї зброї для стримування» і «значно зменшує її ефективність».  

 

Публікація по темі: «ДЖАВЕЛІНИ» Є ЗЕЛЕНОЮ КАРТКОЮ ДЛЯ УКРАЇНИ У СФЕРІ ПОСТАЧАННЯ ЗБРОЇ З-ЗА КОРДОНУ, – ЗГУРЕЦЬ

 

Втім протитанкові комплекси – лише один із багатьох спектрів підтримки обороноздатності України з боку США. Новиною останніх тижнів став проект закону про «Бюджет США на 2019 рік на потреби національної оборони», який представив Комітет з питань збройних сил Палати представників Конгресу США. Документ передбачає надання Україні безпекової допомоги на 250 мільйонів доларів. При цьому 50 млн доларів із зазначеної суми пропонується спрямувати виключно для надання летальної зброї оборонного характеру.  Окрім цього Сполучені Штати Америки збільшують допомогу Україні за напрямком кібербезпеки з 5 до 10 млн. доларів.

 

180516 1 ukr

180516 1 ukr1

Інфографіка:"Слово і Діло"

 

Берлін згладжує гострі кути Північного потоку-2

 

7 травня відбулося засідання Комісії Україна–НАТО на рівні заступників постійних представників. У порядку денному зустрічі ключове місце було відведено питанням енергетичної безпеки, що стало для Києва чудовою можливістю вкотре нагадати про ризики, які приховує газпромівське дітище «Північний потік-2». Позицію нашої держави озвучив голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв. За словами посадовця, «для забезпечення комфортного постачання газу до європейських споживачів слід створити міжнародний консорціум, який керуватиме роботою української ГТС. Другий елемент – третя європейська директива повинна поширюватися на всі офшорні газопроводи, а також на «Північний потік-2». Втім варто зауважити, що ні у НАТО, ні у  Європейської комісії немає достатньо важелів для того щоб впливати на позицію урядів країн ЄС, в руках яких перебувають необхідні дозволи.

 

Новина по темі: УКРАЇНА СПОДІВАЄТЬСЯ НА ТІСНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЄС ТА США У ПИТАННІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МИРОТВОРЧОЇ МІСІЇ ООН – ПРЕЗИДЕНТ

 

Після квітневого візиту президента Порошенка до ФРН, в ході якого канцлер ФРН Ангела Меркель фактично вперше публічно визнала політичну складову російського енергопроекту, Берлін розпочав дипломатичні маневри. При цьому контекст українських інтересів враховується досить умовно – уряд Німеччини обстоює формулу «Північний потік-2» в обмін на збереження Україною статусу країни-транзитера. Меркель донесла цю позицію до відома Дональна Трампа під час візиту до Вашингтону 27 квітня. Вочевидь, наразі рано говорити про гарантії з боку Кремля стосовно фіксованих об’ємів транзиту газу через Україну після запуску «Північного потоку-2». Менше з тим дане питання, без сумніву, стане предметом дискусії з Путіним в рамках візиту пані канцлер до Сочі 18 травня.

 

Напередодні Москву відвідав новий керівник МЗС ФРН Гайко Маас в рамках підготовки зустрічі лідерів двох країн. Показово, що очільник німецької дипломатії засвідчив підтримку урядом його країни будівництва «Північного потоку-2». 13 травня до Києва з човниковою місією прибув міністр економіки ФРН Петер Альтмайер. Після переговорів з українським прем’єром німецький урядовець відвідає Москву.

 

Попри всі аргументи Києва, українська дипломатія, схоже, програє цю битву Давида з Голіафом. Проте, в нинішній ситуації пріоритет України залишається незмінним, а саме - модернізація вітчизняної ГТС із залученням західного інвестора. На думку фахівців ЦДАКР, точкою опори в даному питанні має залишатись принципова позиція про неприйнятність політики європейських прихильників російської енергетичної ініціативи - одною рукою прокладати «Північний потік-2», а іншою - намагатись зберегти крихти транзитного постачання газу територією України.

 

«Морський» фронт російсько-української війни

 

В травні зросла конфліктність у відносинах РФ і України довкола акваторії Азовського моря. За оцінкою ЦДАКР, події останніх тижнів вказують на тенденцію розвитку різнопланових загроз на морському театрі російсько-української війни. Перш за все, слід реконструювати нещодавні етапи ескалації.

 

25 березня корабель морської охорони українських прикордонників затримав в Азовському морі риболовецьке судно «Норд» під прапором РФ.

 

180516 nord

Фото: ТСН

 

Після цього Москва ініціювала істеричну інформаційну кампанію, що рясніла закликами «фізично звільнити команду корабля». Вже 24 квітня міністерство інфраструктури України запропонувало закрити російським судам вхід у внутрішні води України - тобто де-факто в усі порти країни. Профільний міністр Володимир Омелян заявив, що російські судна «складають реальну терористичну загрозу об'єктам критичної інфраструктури». За декілька днів МЗС Росії попередило судновласників про «ризики піратських захоплень російських транспортних засобів українськими силовими структурами». Під «шумок», член комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Ольга Ковітіді виступила з пропозицією внесення до законопроекту РФ «Про державне управління морською діяльністю РФ» поняття «піратство» і норм, які б дозволили ототожнювати дії «держави-ворога», передбачені статтею 101 Конвенції ООН з морського права, з поняттям піратства. Відповідно у Росії з'являться «законні» права на захоплення українських суден, арешт присутніх на ньому осіб і судилище над ними.

 

30 квітня російська влада посилила «заходи безпеки» в Керченській протоці, тобто було санкціоновано огляд суден, які прямують до України. Невдовзі, 4 травня Федеральна служба безпеки РФ заявила про затримання в українського рибальського судна з п’ятьма членами екіпажу в акваторії Чорного моря. Моряки досі утримуються в окупованому Криму, а в Держприкордонслужбі України  припускають можливість того, що так звана прокуратура півострова висуне проти них звинувачення у тероризмі. Наступний інцидент стався 10 травня, коли співробітники прикордонного управління ФСБ Росії по Краснодарському краю загримали чергове українське судно і двох рибалок.

 

У ЦДАКР вважають, що зростаючий психологічний тиск на українську сторону свідчить про можливу морську блокаду з боку Росії азовського узбережжя України. При цьому Кремль навряд чи наважиться на відкритий збройний акт агресії, оскільки в очах міжнародної спільноти це об’єднає питання Криму та війну на Донбасі в єдиний кейс. Саме цього з 2014 року всіляко намагається уникнути РФ. Тому більш ймовірною є тактика  дрібних провокацій у поєднанні з масивною інформаційною кампанією, що дає можливість Кремлю уникнути додаткових санкцій.  

 

Паралельно Росія продовжує нарощувати своє військове угрупування на півострові. Так, командувач військами Південного військового округу генерал-полковник Олександр Дворніков на початку травня розповів, що з'єднання ППО, які знаходяться в Криму, отримають ракетні комплекси С-400 і ракетно-гарматні комплекси «Панцир-С». Отож належною відповіддю у цьому випадку має стати збільшення кількості спільних морських навчань країн НАТО та України в Чорноморському регіоні.

 

Росію стримують навчаннями

 

Перша половина травня не принесла помітних зрушень в «мовному» конфлікті Києва та Будапешта, що негативно позначилось на динаміці діалогу України та НАТО. Так, засідання Комісії НАТО-Україна на рівні міністрів закордонних справ країн Альянсу, що мало відбутися 27 квітня, напередодні   заблокувала Угорщина. Свій демарш Будапешт пояснив тим, що «Україна робить безпрецедентно жорстокі і навмисні дії щодо національних меншин». Позиція Угорщини сформульована в заяві глави МЗС Угорщини Петера Сійярто: «Президент і парламент України крок за кроком позбавляють національні меншини існуючих прав, при цьому виставляючи себе жертвою геополітики». Слід відзначити - Сійярто, який перебуває на вістрі критики української позиції в даному питанні, зберіг своє крісло в переформатованому уряді Угорщини. Така жорстка риторика свідчить, що найближчим часом навряд чи слід очікувати на пом’якшення політики нового угорського уряду стосовно України. Отож, ймовірно, конфлікт не буде вичерпано протягом травня-червня. В такому випадку проведення Комісії НАТО-Україна на рівні глав держав в рамках саміту НАТО (11-12 липня) опиниться під великим питанням.

 

0F20AABE 1B37 4774 A5DD 26F875B1170F cx0 cy8 cw0 w1023 r1 s

 Петер Сійярто: «Президент і парламент України крок за кроком позбавляють національні меншини існуючих прав, при цьому виставляючи себе жертвою геополітики»

 

27 квітня на зустрічі Міністрів закордонних справ країн-членів НАТО відбувся міжнародний дебют держсекретаря США Майка Помпео. Серед іншого, в своєму виступі дипломат зазначив, що НАТО не повернеться до нормальних відносин з РФ, поки вона «не виконає зобов'язання по мінським угодами» і «не поверне контроль над Кримом Україні».

 

Оскільки Москва не демонструє готовності відмовитись від політики ревізіонізму, США не втрачають час і збільшують свою присутність в Атлантиці. Протидіяти російській військовій присутності відтепер буде Другий флот ВМС США, що був розформований у 2011 році.

 

Помітну роль в контексті стримування РФ і посилення спроможностей Альянсу союзники відводять військовим навчанням. Особливий фокус, традиційно, зосереджено на Балтійських країнах. З 2 по 14 травня на території Естонії тривали найбільші в країни військові навчання «Siil 2018».

 

180516 Siil2018

180516 Siil2018 1

Фото: mil.ee

 

В залагодженнях візьмуть участь більше 15 тисяч військовослужбовців і співробітників силових служб з Великої Британії, США, Данії, Німеччини, Польщі, Франції, Латвії, Литви, Бельгії, Канади, Фінляндії, Швеції, Грузії, України та Ірландії. Сценарій навчань передбачає дестабілізацію ситуації в Естонії і спроби країни-агресора спричинити розкол між державами-членами НАТО. Незабаром, з 3 по 15 червня в Литві, Польщі, Естонії та Латвії відбудуться міжнародні навчання "Saber Strike", в яких візьмуть участь 18 тисяч військових з 19 країн НАТО і партнерів альянсу. Для участі в цих навчаннях будуть відправлені близько 1100 одиниць військової техніки США. В інших морських навчаннях, «Baltops -2018» влізуть участь 5 тисяч американських військових. Також в Литві пройдуть національні навчання "Блискавка Перкунаса", за участі 9 тисяч військових, а також навчання "Твердий кобальт" в Каунаському районі. До речі, 8 травня у Вашингтоні міністри оборони Фінляндії, Швеції та США Юссі Нііністе, Петер Хультквіст і Джеймс Меттіс підписали декларацію про намір розвивати співпрацю в сфері оборони, яка передбачає проводження спільних навчань, обмін інформацією та координацію дій в межах міжнародних операцій. При цьому голова оборонного відомства Фінляндії поспішив запевнити, що Договір з Пентагоном не означає курс на вступ до НАТО.

 

Тим часом Євросоюз оголосив про плани витрати близько 20 млрд євро на оборону в рамках нового довгострокового бюджету на 2021-2027 роки. 13 млрд євро із зазначеної суми передбачені для Європейського фонду оборони. Ці кошти спрямовані на покращення співпраці між країнами-членами ЄС у виробництві військової техніки та озброєнь (8,9 млрд) та дослідження в галузі оборони (4,1 млрд). Окрім того 6,5 млрд євро будуть витрачені на потреби "військової мобільності" - амбітного проекту, який полегшує переміщення військ та обладнання континентом, що є необхідним компонентом стримування Росії. 

 

Джерело

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues