180410 imp.ozb 800Імпорт зброї в Україну може стати «сірим», якщо при розробці нових правил закупок озброєння та техніки для силових міністерств будуть проігноровані очевидні ризики. Такий попередній висновок можна зробити з оцінки поточних рішень та пропозицій задля спрощення імпортно-експортних операцій оборонного призначення.

 

Фраза, що «благими намірами вимощена дорога в пекло» - якраз в тему. Але почну з позитиву. Баталії про те, що силові відомства України повинні мати право самостійно закуповувати озброєння та військову техніку закордонного виробництва для задоволення нагальних потреб, коли немає вітчизняних аналогів, завершилися на користь «силовиків». Таке рішення запроваджено насамперед з огляду на нову і гнучку позицію «Укроборонпрому» та Мінекономрозвитку та торгівлі щодо лібералізації процедур отримання суб’єктами господарювання повноважень на здійснення експортно-імпортних операцій у оборонній сфері. Саме зараз якраз і триває робота над розробкою цих правил.

 

180410 imp.ozb 1

 

Шлях лібералізації

 

Нові правила мають поширюватись не лише на «силовиків». Але й на вітчизняних розробників та виробників озброєння – як приватних, так і державних. Заходи з лібералізації дозволять державним замовникам – серед них Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Національна гвардія, Служба безпеки та ін. - самостійно здійснювати імпортні операції для закупівлі необхідних озброєнь, військової продукції та товарів. Так само можуть діяти і підприємства, державні та приватні, при закупівлі запасних частин чи комплектуючих, які їм потрібні для створення озброєнь та техніки власного виробництва. Як в рамках виконання державного оборонного замовлення, так і для виконання експортних контрактів.

 

Звісно, при укладанні та реалізації контрактів з імпорту озброєнь та техніки є ризики. Бо це потребує і знання партнерів, і розуміння дозвільних процедур у тій чи іншій країні, де Україна збирається придбати військовий дефіцит. Тож не дивно, що зараз Міноборони – попри спокусливе вікно можливостей – не палає бажанням зануритись у імпортні справи. Напевно, чільним представникам оборонного відомства дається взнаки болючий досвід спілкування з НАБУ по іншим, навіть надуманим справам.

 

Публікація по темі: ПАВЛО БУКІН: КОРПОРАТИЗАЦІЮ «УКРОБОРОНПРОМУ» ПОТРІБНО ГОТУВАТИ, ПРИВАТИЗАЦІЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ В КРАЇНІ – ЦЕ БЕЗЛІЧ РИЗИКІВ

 

На питання про те, чи впораються військові з завданням імпорту, генеральний директор держконцерну «Укроборонпром» Павло Букін в інтерв'ю журналу Defense Express відповів так: «Міністерство оборони при здійсненні самостійних закупівель за імпортом дійсно зіткнеться з певними проблемами. І проблеми ці стосуватимуться формування ефективних органів закупівлі, залучення людей зі знанням мов і, що ще більш складно, зі знанням всіх плюсів та мінусів зарубіжної техніки, включаючи нюанси її застосування в наших умовах. З досвіду, напрацьованого за три останні роки компанією «Укрспецекспорт», можу сказати – у нас на базі науково-технічного управління створено якісний інструментарій, бази даних по імпортних закупівлях. Напевно, перейти на нову систему швидко у Міністерства оборони не вийде. Тож на перших етапах становлення ми будемо допомагати – для забезпечення чистоти процесу і найбільшої його ефективності. Але там, де нас попросять».

 

Публікація по темі: ПАВЛО БУКІН: «З ПОЗИЦІЇ «УКРОБОРОНПРОМУ» МОЖНА РЕФОРМУВАТИ ОБОРОННУ ГАЛУЗЬ»

 

Десь два тижні тому, після низки нарад на рівні міжвідомчих комісій Ради національної безпеки та оборони, на перехідний період був запропонований варіант, коли державні замовники можуть укладати зі спецекспортерами комісійні договори У такому разі державний замовник у договорі комісії може визначити усі деталі роботи зі спецекспортером, включно з його прибутками, вимогами щодо якості продукції, гарантійними умовами, обсягами, термінами доставки, умов оплати тощо.

 

За договором комісії спецекспортер діє за дорученням замовника – наприклад, тих же Міноборони чи Нацгвардії. Погоджує із замовником усі витрати за проектом, а за свої послуги бере фіксовано, затверджену замовником винагороду. Формат договору комісії дозволяє замовнику при бажанні приймати участь у всіх етапах переговорів.

 

Оформлення таких угод у формі комісійних договорів потребує внесення змін до постанови Кабінету Міністрів від 27.04.2011 р. № 464 «Про державне оборонне замовлення». Такі документи вже готуються. Самі спецекспортери-держпосередники налаштовані до цього не занадто оптимістично, бо такі контракти для них виглядають скоріш як громадське навантаження, аніж прибуткова справа. Але під контролем «Укроборонпрому» вони будуть це робити. Також «Укроборонпром», як повідомили Defense Express у прес-службі концерну, готовий надавати допомогу у підготовці відповідних документів і підприємствам-виробникам.

 

180410 imp.ozb 2

 

Граблі на дорозі

 

Окрім цього, ДК «Укроборонпром» та МЄРТ виступили з ініціативою, що українським компаніям, незалежно від форми власності, слід дозволити імпортувати зброю та військові товари – на вимогу державних замовників. Такі компанії повинні мати відповідні дилерські угоди (контракти) безпосередньо з виробником. Наявність дилерських угод є одним з запобіжників, коли йдеться про гарантії щодо якості устаткування, про вирішення питань сервісного обслуговування, чи залагодження рекламацій. Негативний досвід у цій царині в українських спецекспортерів є і тому намагання врахувати помилки минулого виглядають цілком логічними. Але, як виявилось, є нюанси.

 

Публікація по темі: РЕФОРМА ОПК: З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ

 

Почали лунати пропозиції про те, що так, вітчизняні компанії, які працюють з «силовиками», мають право отримати право на імпорт зразків озброєнь та техніки. Але укладання дилерських угод з іноземними виробниками цієї зброї не повинно бути обов’язковим. У чому ризики такого підходу? «Позадилерський» формат дозволить запровадити схеми, коли українська компанія «А» зможе закуповувати техніку чи озброєння в інтересах силового відомства не безпосередньо у виробника, а у якоїсь компанії «Б». Така компанія «Б» може бути заснована за межами України в інтересах компанії «А», навіть якщо жодні афільовані зв’язки не простежуються. Ну, щонайменше, на перший погляд. У такому разі всі прибутки можуть осідати у компанії «Б». А інтерес до ефективної співпраці «А» та «Б» буде підживлюватись лояльністю до довгого ланцюжка з боку того чи іншого силового міністра. Певен, такі «кишенькові» імпортери почнуть плодитися в Україні та за її межами як гриби після рясного дощу.

 

Якщо ситуація піде саме за таким сценарієм, то імпорт озброєнь та техніки для задоволення потреб силових структур стане дойною коровою для нових корупційних схем, які, втім, виглядатимуть абсолютного по-білому. Особливо з точки зору національного законодавства. Ми гарантовано вийдемо на нове коло звинувачень і підозр – як внутрішніх, так і зовнішніх. У підсумку девальвується увесь позитив лібералізації експортно-імпортних операцій. Тож якщо усе це помітно здалеку, то наступати на ці граблі зовсім не обов`язково.

 

Сергій ЗГУРЕЦЬ,

директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express

180410 imp.ozb 3

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues