180405 MQ 9 Reaper2Для протидії загрозам майбутнього у США нині впроваджують нову концепцію, яка багатьох американських документах, заявах та публікаціях згадується як «Треться офсетна стратегія», або Third Offset Strategy. З виокремленням самої суті, її можна назвати як «Третя стратегія компенсації», або СК-3. Ця стратегія передбачаєє здійснення комплексу заходів, що у результаті, серед іншого, мають забезпечити Сполученим Штатам дієві, беззаперечні та конкурентні переваги над ворогом у всіх сферах військового протистояння.

 

Перша, Друга та Третя стратегії компенсації

 

У Сполучених Штатах Перша стратегії компенсації, або СК-1 мала за мету наситити свої війська тактичною і стратегічною ядерною зброєю в рамках розпочатої в 1950-х роках програми «Нового вигляду» (New Look) збройних сил США. «Перша стратегія компенсації» вичерпала себе після досягнення у кінці 1960-х роках ядерного паритету між СРСР та США.

 

180405 ROS

 

Після цього США розробили та реалізували комплекс технологічних ініціатив, що дістав назву Друга стратегія компенсації, або СК-2. Цей період охопив 1970-1980 роки. Заходи СК-2 призвели до насичення військ високоточною зброєю, сучасними засобами розвідки та управління, широкого застосування технології малопомітності тощо. Результати «Другої стратегії компенсації» ніколи не були випробувані у бою з рівним противником. Однак реалізовані тоді програми помітно вплинули на громадянську економіку, забезпечили її стрімкий розвиток на новими напрямками, що раніше навіть не існували. Як приклад - прямим результатом СК-2 стала поява супутникової навігаційної системи GPS, народження та розвиток інтернету та багатьох сучасних технологій зв’язку. СК-2 з позицій дня сьогоднішнього розцінюється як початок нового американського методу ведення війни та прикладом безпрецедентного успіху, який має повторитися в майбутньому.

 

Третя стратегія компенсації (Third Offser Strategy, СК-3) спочатку була висунута як ідея американським Центром стратегічних та бюджетних оцінок (Center for Strategic and Budgetary Assessments, CSBA) у докладі колишнього заступника міністра ВМС США Роберта Мартінейджа під назвою «До нової стратегії компенсації: використання довгострокових переваг США для відновлення глобальних можливостей з проектування сили». Згодом основі положення СК-3 були відображені у Оборонній інноваційній ініціативі (Defense Innovation initiative, DII), яка була оголошена до реалізації 15 листопада 2014 року міністром оборони США Чаком Хейгелом. Він обіймав цю посаду до 17 лютого 2015 року. Хейгел відзначав, що «ми визначаємо третю стратегію компенсації як таку, що гарантовано віддасть перевагу над конкурентами в руки американського проектування сили на майбутні десятиліття».

 

Тож СК-3 націлена на «збереження та укріплення військової переваги США в XXI сторіччі» в умовах бюджетних обмежень та «ерозії» американського домінування в ключових сферах ведення бойових дій.

 

Основною ідеєю СК-3 є укріплення американської переваги шляхом розробки та реалізації саме «інтелектуальних» рішень. Серед них:

 

— вдосконалення системи управління оборонними науково-дослідними та дослідно-конструкторські роботам (НДДКР);

— створення довгострокової програми планування оборонних НДДКР та доведення до фази серійного виробництва «проривних» технологій;

— розробка нових концепцій проведення операцій з метою покращення взаємодії наявних ресурсів;

— проведення серії заходів з вдосконалення управління в рамках міністерства оборони США.

 

Кого і як збираються «компенсувати» США

 

Не зважаючи на те, що Росія, Іран та Північна Корея згадувалися в доповіді американського оборонного відомства Defense Innovation initiative, яка, власне, і є рамочним викладенням СК-3, особливу увагу США приділяють насамперед Китаю. Адже, як очікувалося, зростаюча економічна сила Китаю може привести КНР до панування над Сполученими Штатами по номінальному обсягу ВВП вже в 2024 році. Також було проаналізовано китайські успіхи у реалізації стратегії ізоляції театру військових дій (ТВД). Результатом цих успіхів вважався китайський прогрес у створенні інтегрованої системи протиповітряної оборони (ППО), протисупутниковій зброї, розробці нових систем зброї (протикорабельні балістичні ракети, підводний флот тощо).

 

Для відповіді на ці виклики пропонувалося зробити акцент на сферах технологій, де США мали впевнену, стійку перевагу. Успіх у цьому напрямку би сформувати Глобальну ударно-розвідувальну мережу та відновити американську перевагу.

 

Для цього в рамках СК-3 запропоновані конкретні заходи, зокрема:

 

— створення ряду безпілотних літальних апаратів (БпЛА) з великою тривалістю польоту, можливістю дозаправки у повітрі та здатністю взяти на себе завдання зв’язку, навігації, спостереження тощо;

— нарощування власних можливостей ураження космічних цілей, щоб стримувати противника від ударів по американських супутниках;

— розширення географії застосування підводних сил шляхом прискореного розвитку технологій безпілотних підводних апаратів;

— розширення можливостей підводних сил по доставці корисного навантаження - від вдосконалення нових модулів корисного навантаження для атомних багатоцільових підводних човнів типу Virginia (Virginia Payload Module) до створення донних та буксированих модулей корисного навантаження, у тому числі, оснащених модифікованими варіантами крилатих ракет Tomahawk та зенітних ракет сімейства Standart;

— створення нових сімейств морської мінної зброї для застосування з землі, моря та повітря, а також нового типу протичовнової зброї великої дальності;

— інвестиції в прискорену розробку електромагнітних гармат та лазерної зброї на направленій енергії;

— створення нових систем для ураження сенсорів противника (системи на мікрохвильовому випромінюванні, лазерні системи, системи РЕБ);

— прискорена розробка технології автоматизованого дозаправлення паливом у повітрі;

— прискорена розробка стратегічного бомбардувальника нового покоління LRS-B;

— розробка власних «наземних локальних систем A2/AD», що складаються з систем ППО малої та середньої дальності, берегових протикорабельних ракетних комплексів, ракет «поверхня — поверхня», морських мін та безпілотних підводних апаратів.

 

Ці пропозиції були розроблені згідно зі специфічними умовами Тихоокеанського ТВД. Вони враховують реалії протидії Китаю з його великим арсеналом ракет середньої дальності, потужною системою ППО та береговою авіацією, значними амфібійними силами, прискореним розвитком протисупутникової зброї, швидко зростаючими силами загального призначення та ВМС. Стратегія також бере до уваги слабкі сторони американської військової присутності в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), де більшість країн прагнуть до нейтральної позиції в американсько-китайській суперечці.

 

Також важливо враховувати, що стратегія не пропонує ініціювання великої кількості нових масштабних програм, а радить інвентаризувати поточні НДДКР та надати пріоритетного характеру тим з них, які дозволяють досягти вирішальної переваги над імовірним противником.

 

Стратегія має на меті досягнення військово-технічної переваги над КНР в умовах, коли можливості США з різкого збільшення військових витрат обмежені, а військові витрати КНР продовжують рости швидкими темпами. Китай вже є найбільшою економікою світу з паритету купівельної спроможності та другою по номінальному обсягу свого ВВП.

 

Збройні сили США розкидані по світу, а ЗС Китаю сконцентровані в західній частині Тихоокеанського ТВД. У результаті можливості по ряду напрямків знаходяться у стані рівноваги, а по деяких (завдання ударів по базах ВПС у регіоні, боротьби з надводними цілями) відмічається перевага китайців. DII та СК-3 є спробою змінити негативну для США динаміку в балансі сил на Тихому океані.

 

180405 KTY

 

Що ж до стримування Росії, то вважаться, що комплекс заходів в рамках СК-3 є цілком достатнім, аби компенсувати також і будь-які ініціативи Росії у оборонній царині і стримати їх на етапі, коли вони не увійшли у стадію, на якій вони можуть призвести до порушення балансу сил, який нині є на користь США.

 

Кроки по реалізації. Від Обами до Трампа

 

Реалізація стратегії СК-3 матиме ключове значення для успіху американської політики стримування Китаю, яка почалася здійснюватися ще на початку першого терміну президентства Барака Обами. У сфері військової думки втіленням цього підходу стала створена у 2009 році концепція «повітряно-морського бою» (AirSea Battle), специфічно націлена на протидію китайській стратегії ізоляції ТВД. У 2014 році стало зрозумілим те, що в довгостроковій перспективі у США в протиборстві з Китаєм залишається один козир: технологічна перевага, заснована на динамічній інноваційній економіці.

 

Перемога на американських президентських виборах у США 2016 року Дональда Трампа призвела до дискусій та спекуляцій навколо СК-3. На початку каденції новий американський президент демонстрував намір збільшити витрати на оборону, однак він же проявив схильність до радикальної зміни окремих великих програм, що почалися у минулому, окресливши їх неефективні. Проте його гучні заяви про можливий перегляд програми закупівлі літаків F-35 та відмові від електромагнітних катапульт на авіаносцях наразі не мають якихось наслідків. У підсумку нині СК-3 посіла одне з центральних місць в американському військовому плануванні.

 

Початковий набір технологій, запропонований на ранньому етапі розвитку програми, зазнав у заявах американських офіційних облич певного коригування. Так, Хейгел у згаданому раніш програмному виступі у листопаді 2014 року, присвяченому DII/СК-3, називав такі пріоритети як «робототехніка, автономні системи, мініатюризація, робота з великими масивами даних, перспективні технології виробництва, включаючи 3D друк».

 

Згодом вказувалися наступні пріоритети СК-3 у сфері інформаційних технологій:

 

— навчальні машини (технології штучного інтелекту) — в інтересах побудови автономної системи, кращого захисту від кібератак, удосконалення систем управління тощо;

— інтерфейси між людиною та машиною, зокрема системи відображення інформації, які дозволяють оператору приймати швидкі та якісні рішення;

— взаємодія пілотованих та безпілотних систем у бойових умовах;

— створення автономних систем, захищених від кібератак.

 

Більшість названих пріоритетів збігаються з магістральним напрямком розвитку та громадянською високотехнологічною індустрією, де відбувається роботизація, впровадження безпілотного транспорту, розширення використання великих масивів даних, 3D друку тощо. Тісна інтеграція між військово-промисловим комплексом та громадянським бізнесом грає принципову роль у стратегії СК-3. Починаючи з 2014 року, Пентагон нарощував зусилля з налагодження взаємодії з компаніями Кремнієвої долини, де було відкрито спеціальний офіс військового відомства.

 

Оскільки СК-3 є переоцінкою пріоритетності програм, що вже існували, обсяги фінансування, що проходять по відповідній статті бюджету Пентагона, не надто високі. Вони показують лише фінансування нових проектів, розпочатих у рамках СК-3. У 2017 році на ці цілі було виділено $3,5 млрд дол., а витрати за п’ять років, починаючи з 2017 року, складуть в межах $18 млрд дол. Значна частина бюджету йде на конкретні прикладні проекти, пов’язані, наприклад, з перешкодозахищеністю високоточних боєприпасів, створенням нових типів протичовнових підводних автономних апаратів, модернізацією систем ППО тощо. Низка досліджень на основі аналізу американського бюджету також відмічають різкий зріст витрат на НДДКР з таких пов’язаними з СК-3 напрямами як гіперзвукові літальні апарати, зброя на направленій енергії та на нових фізичних принципах, перспективні підводні апарати, передові технології ведення бойових дій в кіберпросторі (наступальних і оборонних).

 

Дані щодо американського бюджету на 2018 рік говорять про те, що пріоритетність СК-3 лише посилюється. У бюджету Пентагону розділ «НДДКР, випробування та оцінка» збільшено на 14%. При цьому підрозділ «Наука та технологія», що входить у цей розділ та фінансує фундаментальні й прикладні дослідження на подальшу перспективу, скорочено десь на 5%, а практично всі додаткові засоби будуть направлені на розробку, випробування та підготовку до оперативного розгортання систем нового покоління, створюваних у рамках СК-3.

 

Реакція на СК-3

 

Китай як країна, на яку безпосередньо направлена СК-3, судячи з усього, сприйняв її як серйозну загрозу своїй обороноздатності. На початку 2017 року у КНР було створено спеціальний державний орган — Центральна комісія з інтегрованого військового та громадянського розвитку, задачею якого, наскільки можна зрозуміти, є концентрація ресурсів на невеликій кількості ключових «проривних» напрямках науки та техніки. Показником важливості нової структури стало те, що її особисто очолив голова КНР Сі Цзиньпін.

 

У Росії комплекс заходів США в рамках стратегії СК-3 знаходиться у полі зору Міністерства оборони та академічної науки. Військові РФ відстежують розвиток цієї стратегії та її наслідки для власної обороноздатності.

 

Можна припустити, що заходи США, які скеровані на те, аби інноваційними рішеннями нівелювати перевагу ворога, що має великий арсенал керованих ракет різних класів та дальності, потужну систему ППО, значні амфібійні та авіаційні сили, арсенал протисупутникової зброї та РЕБ, матимуть суттєві наслідки на блокування військових потенціалів як Китаю, так і Росії. Успішна реалізація «Третьої офсетної стратегії», або Third Offser Strategy має для США ключове значення для здійснення політики стримування з позиції домінуючої економічної, військової та технологічної сили.

 

Олексій ЛЕВКОВ,

спеціально для Defense Express

 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues