ct bsi iobt u of i 20171011Інформаційні технології, що впроваджуються як у військовій, так і в цивільній сферах, вже традиційно впливають на специфіку концепцій ведення війни провідних держав світу та визначають тренди на наступні роки для тих країн, що тільки впроваджують ці нововведення.

 

Швидкість є критичною

 

Симбіоз військових розробників із цивільними якісно впливає на інтеграцію сучасних технологій у військово-промисловий комплекс. З іншого боку, військовий прогрес має значну вагу для громадянської економіки. Яскравим прикладом такого “співіснування” є Друга стратегія компенсації (комплекс технологічних ініціатив США, здійснених протягом 1970-1980 років), завдяки якій стало можливим створення та розвиток інтернету, поява супутникової навігаційної системи GPS тощо.

 

Як відзначають експерти, зокрема, фахівець з гібридних війн Є.Магда, “в інформаційну епоху військова конкурентоздатність пов’язана з можливостями обробляти інформацію та інтегрувати її у військові операції, таким чином забезпечуючи їх успішність”. Тому інтернет та GPS вивели перегони озброєнь на якісно новий рівень, що стало поштовхом до появи доктрини мережево-центричної війни (МЦВ). Деякі початкові положення ідеї мережевої війни були викладені радянським маршалом Миколою Огарковим на початку 1980-х років, однак першими, хто розвинули та впровадили цю доктрину, були Сполучені Штати.

 

Публікація по темі: НОВА КІБЕРСТРАТЕГІЯ США: ПЛАНИ І ЦІЛІ

 

Основні тезиси МЦВ викладені в роботі віце-адмірала ВМС ЗС США Артура Сербовські та наукового співробітника Пентагону Джона Гарстка “Мережево-центрична війна: її походження та майбутнє” (Network-Centric Warfare: Its Origin and Future). Сьогодні головна думка, виражена в дослідженні, фактично, є аксіоматичною: “На стратегічному рівні важливим елементом для обох сторін є детальне розуміння відповідного конкурентного простору: всіх елементів бойового ландшафту та бою... Тактично, швидкість є критичною.” Інший важливий тезис висуває генерал армії США Марк Міллі: протягом бою солдат завжди буде в небезпеці, через це йому треба постійно рухатися, змінювати місце дислокації, щоб залишитися живим.

 

Публікація по темі: «СВІТ СТОЯТИМЕ НА МЕЖІ ЯДЕРНОГО КОНФЛІКТУ» - ЕКСПЕРТ ПРО НОВУ ГОНКУ ОЗБРОЄННЯ

 

З початком МЦВ стає очевидним перехід від стихійного стилю ведення війни до більш швидких та ефективних дій з використанням нових концепцій командування, зокрема, перехід від системи “знизу-догори” до керування з єдиного стратегічного центру, коли інформацію отримають усі ланки керівництва одночасно. Домінування над ворогом в інформпросторі дозволяє “заблокувати” альтернативні стратегії ворога та закріпити перевагу на всій глибині театру бойових дій. “Однією з сильних сторін МЦВ є потенціал, який дозволяє компенсувати недолік у кількості, технологіях чи місця дислокації ”, — зазначається в доктрині.

 

1

Інтернет та GPS вивели перегони озброєнь на якісно новий рівень, що стало поштовхом до появи доктрини мережево-центричної війни (МЦВ)

 

Домінування на всіх фронтах

 

Однак концепція мережевої війни мала і свої слабкі сторони: стійка загроза кібератак однозначно стала хиткою ланкою МЦВ. Окрім того, концепція одразу знайшла своє відображення у програмних документах НАТО (“Комплексні мережеві можливості”), Китаю тощо. Застосування МЦВ іншими країнами, особливо Китаєм, призводить до нівелювання військової переваги США в цьому напрямку.  

 

Одним із результатів пошуку нових шляхів до забезпечення військового домінування стало створення концепції комбінованого бою (Multi-Domain Battle), в основі якого — ідея єдиного безперервного наступу на суші, морі, повітрі, космосі та кіберпросторі: від постійних піхотних битв до «стельових» ударів авіації, від блокування GPS до запобігання кібератакам. Хоча повноцінне втілення концепції розраховане на 2025-2040 роки, армія хоче почати реалізовувати деякі її частини вже зараз.

 

Комбінований бій потребує створення швидких та потужних мереж, технологій відображення тощо. Важливим аспектом цієї концепції є нагальна потреба армії отримувати дані не тільки вчасно, але і в значних обсягах. Тому військовий інтернет речей (Internet of Batlle Things, IoBT) є не стільки логічним, скільки необхідним, обґрунтованим продовженням як МЦВ, так і концепції комбінованого бою.

 

IoBT — це мережа взаємопов’язаних фізичних пристроїв із датчиками та програмне забезпечення, завдяки яким здійснюється обмін даними між фізичним світом та комп’ютерними системами. Втілення IoBT залежить від двох технологій: штучного інтелекту та мережевого зв’язку. Чим більше варіантів взаємодії між собою та іншими об’єктами вони будуть мати, тим корисніше вони стануть для тих, хто бере участь у війні.

 

Публікація по темі: ЗНИЩИТИ НЕВИДИМИМ ПОСТРІЛОМ: НОВА ЗБРОЯ ПРОТИ БПЛА

 

Можливості IoBT охоплюють збирання та обробку будь-якої корисної інформації; вона виступає у ролі агентів, які допомагають здійснити скоординовані оборонні дії; забезпечують керування та логістичну підтримку комбінованих операцій; здійснюють контроль стану транспортних засобів та солдат, моніторинг навколишнього середовища. Деякі функції будуть новими і залежатимуть від функціональної здатності самих “розумних речей”, наприклад, використання IoBT для позицій, навігації та часу, а також як доповнення чи заміна GPS.

 

З перспективою втілення IoBT залишається актуальним питання: як відбуватиметься керування великими масивами інформації, перерозподіл даних та протидія кібератакам?

 

2

Одним із результатів пошуку нових шляхів до забезпечення військового домінування стало створення концепції комбінованого бою (Multi-Domain Battle)

 

Перспективи та проблеми IoBT

 

У статті Олександра Котта, Анантрама Свамі та Брюса Веста “Військовий інтернет речей” висвітлено основні положення та тези, що обговорювалися на стратегічному плануванні Дослідницької лабораторії армії США, проведеному в листопаді 2015 спільно з науковцями та спеціалістами промислової сфери. На основі цих положень ми виокремили найважливіші питання втілення IoBT.

 

Розробка IoBT та його адаптація у великих масштабах вимагатиме як нових теоретичних результатів, моделей та концепцій, так і значного фінансування, що постійно зростатиме. Наприклад, наявність великої кількості щільно розташованих пристроїв, таких як датчики, може допомогти усунути поточну проблему щодо доступності цих пристроїв у певний час. Тому масові дослідження IoBT важливі як для теоретичних, так і для практичних цілей.

 

Публікація по темі: КІБЕРБЕЗПЕКА СУЧАСНОЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

 

Розподіл ресурсів мережі вимагатиме нових підходів та інтелектуальної автоматизації, адже керування комунікаційними каналами відбуватиметься за участі великої кількості різних пристроїв та систем. В екстремальних ситуаціях автономне керування IoBT має забезпечити функцію “повернення додому”, що дозволить оператору продовжити операцію, хоч і на обмеженому рівні функціональності.  

 

Важливим питанням стане сприйняття тієї кількості інформації, яку буде надавати IoBT. Її неможливо буде обробити, використовуючи тільки людський ресурс. Якщо в одній місії конкретна інформація буде надважливою, то в іншій вона вже не матиме значення. Тому необхідно правильно розподіляти інформаційний потік, працювати з ним.

 

Відбір інформації має починатися з найнижчого рівня: всі пристрої, що отримають дані, повинні бути обладнані засобами локального виконання фільтрації інформації перед надсиланням її в мережу. Звісно, що це може ускладнити або обмежити виявлення важливої інформації, однак це необхідна ціна за отримання значущих даних, якими можна було б оперувати.

 

Ще один варіант відбору інформації полягає в плануванні та “репетиції” місій. Це допоможе визначити, які саме дані допоможуть виконати завдання, а які будуть зайвими.

 

Публікація по темі: СВЯЗЬ, КАК ОБЪЕКТ НАПАДЕНИЯ ВРАГА

 

Значною проблемою є протистояння ворогу, який може фізично знищити IoBT кінетичною, спрямованою енергією, руйнуванням радіочастотних каналів чи позбавленням IoBT джерел живлення. Також виникає загроза конфіденційності, цілісності та доступності інформації IoBT, якщо ворог використовуватиме електронне підслуховування та шкідливе програмне забезпечення.

 

Серед пріоритетів протидії силам противника — мінімізація можливості отримати інформацію про IoBT та функції, які він виконує. IoBT має винятковий масштаб та щільність пристроїв, що надає додаткові можливості для захисту, особливо в тих випадках, коли військові використовують союзний IoT. Актуальним засобом протидії буде і “одноразова” безпека: якщо є підозра, що приклад використовується ворогом, він відключається від загальної мережі IoBT.

 

Від теорії до практики. Окремі приклади

 

Як ми згадували на початку статті, без співпраці військових із цивільними втілення багатьох проектів може затягнутися на багато років. Тому ми на прикладі Нідерландів розглянули, як відбувається впровадження IoT в громадянській сфері та чим це може допомогти військовим.

 

У 2016 році Нідерланди стали першою країною світу, яка повністю покрила себе національною мережею для IoT. В основі ідеї лежить створення енергоефективної мережі, яка б дозволила передавати невеликі обсяги інформації на значні відстані.

 

Оператор KPN побудував нову мережу, яка дістала назву LoRa — Low Range, тобто, низький діапазон. Відповідно, мережа працює в нижньому діапазоні частот, що забезпечує значний радіус покриття при мінімальній кількості базових станцій. Швидкість передачі даних становить від 300 б/с до 50 Кб/с, чого достатньо для невеликих обсягів інформації. Мінімізовані енергозатрати дозволяють змінювати датчики раз на 10 років. Стандарт працює виключно в неліцензованих діапазонах спектра ISM (індустріальний, науковий, медичний). LoRa працює з CSS-модуляцією (Chirp Spread Spectrum), яка також використовується у військовій та космічній сферах. Фахівці відзначають потенціал LoRa у військовій сфері, хоча і не мають одностайної думки щодо цього.

 

3

У 2016 році Нідерланди стали першою країною світу, яка повністю покрила себе національною мережею для IoT

 

Інтернет речей та Україна

 

Про актуальні проблеми та перспективи IoBT в Україні нам розповів директор Департаменту інноваційних технологій компанії “Еверест” Віктор Долгоп’ятов:

 

“Для України тема інтернету речей є вкрай актуальною і повинна впроваджуватися у військово-промисловий комплекс. Це ті датчики та засоби, які можуть допомогти як солдату, так і підрозділам: системи збору інформації, погодні датчики тощо. Було б непогано використовувати інтернет речей у бронетехніці, зокрема в системах наведення на ціль з урахуванням параметрів вистрілу: температури снаряду, тиску, вологості, вітру.   Важливим питанням буде обробка та зберігання інформації, яку надаватимуть ці датчики. Інфраструктура, яку наразі має Генеральний штаб, має Міністерство оборони України, може бути налаштована під систему зберігання та аналізу big data, однак не можна стверджувати, що це вже готове рішення. Наша компанія зараз займається тим, що максимально спростити користування інтернет речами безпосередньо для користувача, у цьому випадку — солдата. Взагалі, в Україні є багато розробок по big data, є і додаток, і програмне забезпечення, однак не у військовому секторі. Знову ж таки, з ними треба спочатку попрацювати, переробити під конкретні задачі й вже потім впроваджувати у війська Чи безпечно використовувати інтернет речей, враховуючи загрозу кібератак? Якщо буде залучено шифрування, технологія блокчейн, то в такому випадку можна мінімізувати ризики”.

 

Олексій ЛЕВКОВ, спеціально для Defense Express

 

 

Публікації по темі:

 

ОСНАЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ: ПОТЕНЦІАЛ ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ

 

ЮРІЙ БРОВЧЕНКО: ВНЕСОК ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ У РОЗБУДОВУ УКРАЇНСЬКОГО ОПК ВАЖКО ПЕРЕОЦІНИТИ

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues