ukraina zagrozu copy copyФахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони першої половини лютого 2018 року.

 

Головні ризики воєнного характеру

 

З початку року в зоні проведення АТО зберігається режим «турбуючого» вогню. Проросійські бойовики щоденно обстрілюють позиції ЗСУ з важкої артилерії та мінометів різного калібру. При цьому кожен другий обстріл відбувається з використанням заборонених Мінськими домовленостями озброєнь. Водночас зросла прицільність вогню противника, внаслідок чого українська сторона щоденно зазнає бойових втрат - у поточному місяці (з 1 по 14 лютого) загинуло двоє захисників, 14 отримали поранення. Також не зменшують активність  ДРГ і снайперські групи противника, продовжується розвідка диспозиції українських підрозділів з використанням БПЛА.

 

На початку лютого складна оперативна ситуація зберігалась в «трикутнику» Ясинувата-Авдіївка-Донецький аеропорт. У зв’язку з інтенсифікацією бойовиків на цьому напрямку впродовж першого тижня поточного місяця спостерігачі СММ ОБСЄ зафіксували збільшення випадків порушень режиму припинення вогню на 30%. Також традиційно «гаряче» було на околицях Маріуполя та Світлодарська. Згідно з останніми повідомленнями, саме в районі Світлодарської  дуги переміститься епіцентр протистояння. За інформацією штабу АТО, командування проросійських бойовиків віддало наказ на застосування артилерії калібром 122 мм,  що заборонено Мінськими угодами. Також надходить інформація про стягування  проросійськими силами  танків на цьому напрямку.

 

160218 BIR

 Традиційно «гаряче» було на околицях Маріуполя та Світлодарська. Саме в районі Світлодарської  дуги переміститься епіцентр протистояння

 

Тому про відносну стабілізацію бойової обстановки можна говорити лише в контексті  ескалації, яка передувала укладенню так званого "новорічно-різдвяного перемир'я". Про небажання російських кураторів ОРДЛО виконувати безпекову складову Мінська свідчить також скупчення військової техніки поблизу лінії розмежування. При цьому бойовики активно використовують тактику «живого щита», розміщаючи її в житлових районах.  

 

В найближчі тижні фактор виборчої кампанії у РФ, яка виходить на фінішну пряму, значною мірою сповільнить динаміку бойових дій. Перш за все, це пов’язано зі спробами Москви напередодні переобрання Путіна, в рамках переговорного процесу закласти основу для маневру, який би вивів російські фінансові еліти та економіку з-під удару західних санкцій. Необхідний оперативний простір російське керівництво отримає лише у випадку  прямого діалогу Києва з  маріонетками Кремля в ОРДЛО. Такий сценарій значно спростить завдання  Росії на  міжнародній арені, яке полягає у переведенні війни на Донбасі в русло внутрішньоукраїнського конфлікту за умови збереження окупаційної адміністрації в Донецьку та Луганську.

 

Реалізацію цієї стратегії Москві не вдалось  втиснути в  часові рамки ритуалу переобрання Путіна.  Однак її мета – послабити санкційний тиск – ні на йоту не втратила актуальність для кремлівських бонз. Відтак, слід очікувати продовження дипломатичного тиску на Київ. Останнім підтвердженням того, що Кремль не збирається згортати кампанію політико-дипломатичного тиску з елементами військового шантажу, стала заява  заступника міністра закордонних справ РФ Григорія Карасіна. За словами дипломата, попередньою умову щодо повернення російських офіцерів у Спільний центр з контролю і координації режиму припинення вогню на Донбасі (СЦКК) є отримання відповідного мандата і включення до складу центру представників незаконних угруповань так званих ЛДНР.

 

 Іншим об’єктом критики високопосадовців держави-агресора залишається закон про деокупацію Донбасу. Фахівці ЦДАКРу зазначають, що даний документ зруйнував архітектуру «миротворчої» стратегії Кремля щодо України. Незмінним аспектом усіх ініціатив Москви стосовно  міжнародної миротворчої місії ООН на сході нашої держави була фіксація так званих ЛДНР стороною переговорів, з якою слід домовлятись і узгоджувати миротворчі формати. Закономірною відповіддю Києва стало визнання на законодавчому рівні Росії державою-агресором, що автоматично унеможливлює будь-які формати участі Кремля у миротворчому врегулюванні на Донбасі. Тим не менш, днями, певно, за інерцією кремлівської риторики, очільник російської дипломатії Сергій Лавров вкотре вирішив повчати Київ, мовляв Україна «зробить колосальну помилку щодо зламу мінських угод», якщо закон про реінтеграцію Донбасу буде ухвалено остаточно.

 

Намагання російських керівників позиціонувати себе «хранителями» Мінських домовленостей виглядають досить незграбно, адже попри словесну еклектику, військова  присутність РФ на Донбасі  не викликає жодних сумнівів у міжнародного співтовариства. ЦДАКР констатує, що  в західних столицях підтримали позицію Києва в історії з демаршем російської сторони в СЦКК, а закон  про реінтеграцію Донбасу також не зустрів помітної критики на Заході. Більш того, в процесі консультацій щодо миротворців на Донбасі, головним майданчиком для яких сьогодні є формат Волкер-Сурков, Росія не спромоглася нав’язати Україні і Заходу власне бачення   основних параметрів даної ініціативи.

 

Внутрішньополітичні виклики

 

Про сприяння удосконаленню законодавчої основи протидії російській агресії міжнародними  партнерами України свідчать слова глави Пентагону Джеймса Меттіса про підтримку прийнятого Києвом закону «Про національну безпеку України». Нагадаємо, що 5 лютого Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 січня 2018 року "Про проект Закону України "Про національну безпеку України". За словами президента,  цей законодавчий акт "ставить перед собою завдання членства України і в Європейському союзі, і в Північноатлантичному договорі, що має бути безумовною гарантією безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави". Секретар РНБО Олександр Турчинов, у свою чергу, заявив, що законопроект має узагальнити і звести до єдиного знаменника вже здійснені та заплановані реформи сектору безпеки й оборони України, а також підвищити їхню ефективність відповідно до норм і стандартів НАТО та ЄС. Новий законопроект  буде направлений до парламенту в найближчі дні.

 

На думку експертів ЦДАКР даний законопроект повинен стати  основою для ухвалення наступних програмних документів, зокрема, воєнної доктрини та програми розвитку ЗСУ. Також важливим є дотримання відповідності  положенням інших законів та деяких підзаконних актів, таким як ЗУ «Про основи національної безпеки України».

 

Перший акт трагікомічного протистояння Банкової і екс-президента Грузії  Міхеіла Саакашвілі завершився процедурою реадмісії останнього до Польщі. Фізична відсутність політика в Україні на певний час дезорганізує очолюваний ним політичний протест і зменшить присутність в інформаційному полі. Але на цьому практично всі вигоди для влади вичерпуються.

 

Натомість опозиція отримала черговий імпульс для узгодження спільної платформи, що, між іншим, буде легше зробити в умовах, коли Саакашвілі не залишається нічого іншого окрім дистанційної участі в процесах вітчизняної політики. Опальний губернатор Одещини також може використати дану ситуацію на власну користь. Вочевидь, головним чином через брак розуміння політичної культури українського суспільства, Саакашвілі так і не зумів «акліматизуватись» у вітчизняній політиці, і в потрібний момент мобілізувати громадськість. Активний пошук «ключа» до нового масового протесту, здатного змінити нинішню конфігурацію влади в Україні, зробив тактику Саакашвілі вкрай хаотичною. Перманентний опір владі без послідовної і зрозумілої широкому загалу програми дій знецінив потенціал «вулиці» та відштовхнув багатьох союзників із опозиційного табору. Перспектива численних судових тяганин, розкручування скандалу, пов’язаного з сумнівністю джерел фінансування протесту, завчасно знівелювали політичний капітал Саакашвілі як в Україні, так і за її межами.

 

180216 reuters

Саакашвілі так і не зумів «акліматизуватись» у вітчизняній політиці / Фото: Reuters

REUTERS

Подробности читайте на УНИАН: https://www.unian.net/politics/2392324-saakashvili-vyidvorili-iz-ukrainyi-gpsu.html

 

В нових умовах колишній президент Грузії отримає можливість безперешкодно комунікувати з представниками західного політикуму та лідерами громадської думки, що навряд чи гратиме на користь репутації нинішнього керівництва держави. Завдання у Саакашвілі не з найскладніших - не секрет, що на Заході вельми стримано оцінюють успіхи офіційного Києва у боротьбі з корупцією. Цілком показово те, що старший науковий співробітник аналітичного центру Atlantic Council Андерс Ослунд, один із авторів рекомендацій в рамках «кремлівського докладу», в нещодавньому інтерв’ю  поклав відповідальність за повільний темп реформ у сфері боротьби з корупцією на українських можновладців. Серед іншого експерт зазначив, що  нинішня ситуація в Україні дозволяє їм отримувати надприбутки з монополій. Загалом публічна оцінка більшості європейських та американських аналітиків історії з депортацією політика з міжнародним ім’ям виявилась не на користь української влади. Отож взаємопоборювання Порошенка та Саакашвілі зашкодило  не лише їх репутації, але й іміджу всієї держави. 

 

Загрози та виклики на міжнародній арені

 

Важливою подією в контексті координації панєвропейської політики протидії гібридним загрозам сьогодення вже традиційно  стане Мюнхенська конференція з безпеки, яка відбудеться 16-18 лютого. Особливу увагу організаторів привернула проблема військової та гуманітарної інтервенції  Росії в Східній Європі. В програмному документі конференції зазначається, що  у Центральній та Східній Європі Москві вдалося створити мережу політично та економічно залежних від неї структур, що дозволяє РФ безпосередньо впливати на прийняття рішень. Що ж до конвенційної складової російської агресії, то за оцінкою аналітиків авторитетної платформи, війна на Донбасі «заморозила шанси Києва стати членом ЄС чи НАТО». Втім ці положення навряд чи можуть претендувати на новаторство.

 

Ковтком свіжого повітря стане презентація в рамках конференції доповіді «Чи зможе ООН відновити єдність України?», яку підготували у фонді екс-генерального секретаря НАТО, радника президента Порошенка Андерса Фог Расмуссена. Задум експертів полягає в тому, що «миротворчі сили мають отримати посилений мандат і включати 20 тис. персоналу із європейських країн, які не є членами НАТО». Відповідно в проекті ключова роль відведена представникам таких країн як Швеція, Фінляндія або Австрія, а також країнам із досвідом роботи в сфері підтримання миру, на кшталт Бразилії, та державам, що користуються довірою Росії, таких як Білорусь.

 

180216 rassmusen

Екс-генеральний секретарь НАТО, радник президента Порошенка Андерса Фог Расмуссен/ Фото: Reuters

 

Ініціатива передбачає охоплення окупованої території Донбасу, розведення сторін, взяття під контроль доріг і кордонів, створення буферних зон, організацію патрулювання та забезпечення правопорядку. З огляду на це, міжнародний контингент має включати також цивільний персонал, що становитиме від двох до чотирьох тисяч осіб, в тому числі, правоохоронців. На думку міжнародних експертів, введення миротворців може забезпечити проведення місцевих виборів у східній Україні впродовж одного року, а члени місії  залишатимуться  на території Донбасу впродовж  двох років.

 

Ахіллесова п’ята проекту помітна неозброєним оком - це готовність країн, які відповідають «критеріям» доповіді долучитись до миротворчої місії на Донбасі. Серед європейських держав, наразі відомо про прихильну позицію офіційного Відня (висловлену в ході візиту Петра Порошенка). Втім формулювання, які використав канцлер Себастіан Курц («…якщо з українського боку буде прохання або бажання, щоб Австрія теж долучилася чи надала якусь допомогу, то ми зі сторони федерального уряду проведемо обговорення») позбавлені бодай якоїсь конкретики. Тим паче, проти участі Австрії, скоріш за все, виступлять союзники Курца по коаліції – праві популісти з Австрійської партії свободи. Якщо ж справа таки дійде до прийняття рішення, то вибір між збереженням політичної стабільності у власній країні і участю в замиренні Донбасу, вочевидь, буде зроблено не на користь останнього варіанту.

 

На противагу обережній позиції Відня, Стокгольма та Хельсінкі, білоруське керівництво послідовно декларує готовність долучитись до миротворчої місії ООН в Україні. Днями міністр закордонних справ Білорусії Володимир Макей заявив про готовність Мінська відправити   миротворців на Донбас.   Очільник оборонного відомства Білорусі Андрій Равков зазначив, що його країна готова відправити своїх миротворців на Донбас за наявності мандату Радбезу ООН. Водночас міністр повідомив що сьогодні Білорусь здійснює підготовку миротворчої роти, чисельністю   100 осіб. В масштабах проектованої чисельності контингенту (щонайменше 20 тисяч) – вкрай незначна кількість.

 

Тим не менш, активна позиція Мінська не в останню чергу пояснюється бажанням захистити потенціал переговорного майданчика по Донбасу в контексті готовності Астани перехопити ініціативу. Саме в такому ракурсі в ЦДАКР вважають за доцільне розглядати заяву президента Білорусі Олександра Лукашенка про «безальтернативність Мінська» для діалогу між Києвом та Москвою. Зокрема, він заявив, що «…незважаючи на різні і досить несподівані заяви (для громадськості, може бути, несподівані, а для мене це цілком очікувані заяви), реальної альтернативи цьому переговорному майданчику на сьогоднішній день не існує».

 

На думку експертів ЦДАКР стосовно нейтральності білоруської сторони існують великі сумніви. З точки зору міжнародного права, Білорусь зараз є недружньою державою до України. Оскільки, Росія офіційно визнана Україною країною-агресором та окупантом, Білорусь, яка входить до складу наддержавного утворення «Союзна держава Росії та Білорусі», об’єктивно, не може бути нейтральною. Про це, окрім суто теоретичних припущень, говорять регулярні антиукраїнські голосування білоруської делегації в ООН, агресивні навчання «Запад-2017», ситуація з захопленням російськими спецслужбами на території Білорусі українця Гриба та арешт КДБ РБ українського журналіста Шаройка. Отож «перетягування ковдри» між Мінськом і Астаною з точки зору Києва є другорядним процесом, особливо, зважаючи на те, що і Білорусь, і Казахстан входять до складу проросійського воєнно-політичного блоку ОДКБ.

 

Експерти ЦДАКР вважають, що в рамках цієї організації Росія відпрацьовує формати, які можуть стати інструментами завуальованої участі Кремля в гіпотетичній місії ООН на Донбасі. Нещодавно заступник генсека ОДКБ Валерій Семериков розповів про підготовку блоку до можливої участі в миротворчих місіях під егідою ООН. 30 січня відбулось погодження «дорожньої карти» щодо створення «миротворчого підрозділу поліцейської спрямованості», який   перебуватиме «в постійній готовності». За словами Семерикова, на даний момент «проведена вся підготовча робота» і в цьому році лише «залишилося прийняти нормативний документ, який би узаконив створення такого підрозділу». Окрім того, чиновник не виключає участі в місіях ООН не тільки поліцейського, а й військового контингенту.

 

За оцінкою фахівців ЦДАКР, Кремль може обрати переговорну стратегію щодо миротворчої місії ООН, яка передбачатиме участь на Донбасі маріонеткового «миротворчого» контингенту ОДКБ. Наразі така можливість заблокована двома обставинами - для відправки контингенту ОДКБ в гарячу точку потрібно рішення Ради колективної безпеки блоку (з-поміж членів організації про готовність відправити на Донбас миротворців окрім Кремля заявив лише Мінськ), а також схвалення з боку Ради Безпеки ООН.  

 

Тим часом департамент зовнішньої розвідки Естонії оприлюднив щорічник «Естонія в міжнародному середовищі безпеки». Автори документу констатували нарощування військового потенціалу РФ в регіоні, свідченням чого в лютому стало розгортання на постійній основі в Калінінградській області оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК) "Іскандер", які можуть нести ядерний заряд. Водночас естонські експерти зосередили увагу і на слабких сторонах   Збройних сил РФ. Як відзначають фахівці, російській армії, як і раніше, властиві недбалість, корупція і крадіжки. Через економічні труднощі збільшилася кількість бажаючих піти на службу, а разом з тим і чисельність дисциплінарних порушень, що вказує на слабку мораль рядових російських військовослужбовців.

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues