171221 pescoМинулого тижня відбулася важлива подія в історії розвитку сектору безпеки та оборони на європейському континенті. Лідери країн Євросоюзу на саміті в Брюсселі офіційно затвердили рішення про запуск нової програми у сфері оборони PESCO (Permanent Structured Cooperation, «Постійне структурне співробітництво»). Проект, якому пророкували низку ймовірність здійснення, все ж таки став реальністю. Серед низки чинників, які сприяли його реалізації, незважаючи на існуючи суперечності в рамках союзу, стала і російська агресія проти України.

 

«Сьогодні ми запускаємо PESCO - амбітний, всеосяжний і дуже прагматичний проект у сфері оборони», - заявив президент Європейської ради Дональд Туск, виступаючи перед засіданням Ради ЄС 14 грудня ц.р. Ці слова, фактично, поставила крапку в тривалому підготовчому процесі реалізації даного проекту.


Для розуміння слід нагадати, що PESCO - це певна модель постійного структурованого співробітництва групи країн-членів ЄС, яка передбачає створення оптимальної системи військового партнерства з метою укріплення європейської оборони. Рішення стосовно його реалізації було визначене в Лісабонському договорі, який був підписаний ще у 2007 році та вступив в силу у 2009. Тоді головною причиною появи PESCO було приведення до ладу ситуацію в секторі безпеки та оборони на європейському континенті.


Справа в тому, що в оборонній промисловості ЄС досі не має єдиного ринку, а є фрагментація, дублювання та протекціонізм. Національні оборонні бюджети витрачаються неефективно: багато країн-членів підтримують неконкурентоспроможну оборонну промисловість, субсидовану державою, або ж вони купують озброєння та військову техніку у третіх країн, головним чином у США. Крім того, має місце низький рівень європейських витрат на оборону. Лише чотири країни-члени ЄС витрачають 2% ВВП - Великобританія, Естонія, Польща та Греція (хоча багато хто вже обіцяли досягти цього рівня вже після 2020 року). Більшість країн ЄС витрачають менше 20% свого оборонного бюджету на закупівлі, дослідження та розробки (R&D), що не є достатнім.

171221 pesco1
PESCO, фактично, мав дати можливість створити постійну структурну співпрацю в межах Союзу. При цьому встановлював певний порядок прийому нових членів групи, а також вихід з лав структури. Будь-яка нова країна-член мала відповідати критеріям та бажати взяти участь у групі, беручі на себе відповідні зобов’язання.


Критерії, які були встановлені в протоколі PESCO, були наступні:
- співпрацювати та узгоджувати вимоги та об'єднувати ресурси у сферах пов'язаних із придбанням, дослідженням, фінансуванням та використанням оборонного обладнання в рамках програм Європейського агентства з питань оборони;
- брати участь у багатонаціональних силових групах, цільових бойових підрозділах для виконання планових місій у відповідь на запити Організації Об'єднаних Націй;
- виконувати завдання в рамках спільних операцій з роззброєння, гуманітарних та рятувальних місій, здійснювати військові консультації та надавати допомогу в питаннях запобігання конфліктам, врегулюванні кризових ситуацій, включаючи миротворчі та постконфліктні операції.


При цьому наголошувалося, що зміцнюючи військове співробітництво, ЄС не стане конкурувати з НАТО. Це лише має дати можливість Євросоюзу проводити власні масштабні операції, в яких, крім збройних сил, також будуть задіяні дипломатія та допомога у розвитку інших країн.
Однак, достатньо тривалий час реалізація PESCО, по факту, була заморожена. І лише російська агресія проти України та дестабілізуючи дії Кремля по всій Європі, реанімували проект. Впродовж 2016-2017 років ситуація істотно змінилася, провідні країни Європи - Франція та Німеччина, взялися активно сприяти його реалізації.


Врешті решт, впродовж вже поточного року був підготовлений Загальний щорічний оборонний огляд - Common Annual Review on Defense (CARD), прийнятий проект створення Постійної структурованої співпраці - Permanent Structured Cooperation (PESCO) та створено Європейський оборонний фонд - European Defense Fund (EDF). При цьому передбачалося, що CARD сприятиме виявленню прогалин в силах та можливостях ЄС, EDF - забезпечуватиме фінансування оборонних проектів, а само PESCO - стане політичною складовою, яка забезпечуватиме скоординований підхід до реалізації двох інших ініціатив, а також визначатиме перспективи.

171221 pesco2
В результаті кропіткої роботи в грудні 2017 року до проекту PESCO долучилися вже 25 країн Європи: Австрія, Бельгія, Болгарія, Чехія, Хорватія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словаччина, Іспанія та Швеція.


Той факт, що така кількість держав підтримали дану ініціативу, говорить про те, що наявні суперечності між Францією та Німеччиною, були подолані. Раніше, проблема полягала в тому, що Париж та Берлін тривалий час пропагували дві різні точки зору щодо PESCO: французи зосереджували увагу на потенціалі ініціатив, наполягаючи на високих критеріях вступу та сильних оперативних зобов'язаннях, натомість німці, вимагали включення бажаючих членів ЄС, адже вважали, що встановлення занадто високих стандартів для членства в PESCO створить нові розбіжності в союзі і відштовхне велику кількість потенційних держав учасниць. Франції та Німеччині вдалося знайти компроміс, який відповідає їх несумісним бажанням щодо амбіційної (Паризької) і всеохоплюючої (Берлінської) структури оборони. Вони перетворили PESCO на процес. Запропонували прийняти поетапний підхід, шляхом покрокового розвитку нових спільних можливостей відкладаючи наявні розбіжності на більш пізній час. Це нововведення в умовах розуміння поточної політичної та безпекової обстановки в Європі було підтримано в Брюсселі. Держави-члени вже не повинні були володіти високими можливостями, але зобов'язувалися досягти амбітних цілей, серед яких і досягнення рівня видатків на оборону в розмірі не менше 2% від ВВП.


За підсумками грудневої зустрічі було підтримано низку спільних проектів в рамках яких країни ЄС будуть співпрацювати впродовж, що також було причиною довготривалих дискусій. Врешті на сьогодні маємо 17: з підготовки військ і розвитку бойового потенціалу, реагування на кризові ситуації та перерозподіл військових контингентів, посилення морської безпеки та реагування на кібер-загрози та інші. Офіційний список погоджуватиметься в наступному році. І в подальшому він, звичайно, буде мінятися. Скільки їх буде остаточно, важко сказати, але, наприклад, до цього на обговорення виносилося, принаймні, 50 проектів.


На сьогодні не має точних даних стосовно кожного з прийнятих проектів, однак відомо, що, наприклад, Німеччина, активно пропонує проект створення Центру досконалості (Center of Excellence), який має забезпечити підготовку особового складу та структур ЄС до операцій EUFOR та навчальних місій EUTM. В свою чергу Париж зацікавлений у створенні оперативного корпусу з реагування на кризи (Crisis Response Operational Corps). Інший потенційний проект, це створення Єдиного європейського неба - Single European Sky initiative. Він передбачає координацію повітряного простору по всьому Європейському Союзу, створення спільної законодавчої бази для європейської авіації та сприяння стратегічній єдності європейських збройних сил через розробку спільних наративів та сприйняття загроз безпеці.


Однак наскільки успішною буде співпраця в рамках PESCO, залежить також від самих європейців. Оборонне співробітництво на європейському рівні часто починалося і закінчувалося фундаментальним розривом між стратегічними культурами Франції та Німеччини, і являло собою «постійні обмеження» до об’єднання.


Це стосується неможливості справедливого розподілу відповідальності за безпеку між Францією та Німеччиною. З цієї точки зору, історія та стратегічна культура Німеччини, на відміну від Франції, свідчить про неможливість мати однакові види військового втручання та участі у військових операціях. Це може стати проблематичним, коли країни-члени намагатимуться визначити ступінь участі в місіях тієї чи іншої сторони.


Крім того, залишається певна культурна проблема, пов'язана із сприйняттям європейськими країнами питання збільшення військових можливостей Німеччини. Гігантські сусіди, і особливо Франція, часто кажуть, що воліють, щоб Берлін залишався з обмеженими збройними силами з огляду на свою історію. Головний аргумент в цьому, це запобігання дискомфорту інших європейських країн. Питання стоїть втому, щоб Берлін зайняв більш відповідальну позицію в секторі безпеки в поточний час – в умовах наявних загроз, і став військово-домінуючим, принаймні, у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Стосовно більш довгострокових перспектив, то це поки не розглядається і виноситься за «червону лінію».

171221 pesco3
Можливе лідерство Франції у європейських оборонних питаннях іноді також ставлять під сумнів. Особливо країни, які найбільше прив'язані до гарантій безпеки наданих НАТО. Адже французька дипломатія, яка сприяє стратегічній автономії та диверсифікація форм оборонного співробітництва, а також власна історія в рамках Альянсу, турбує тих, хто бачить загрозу у поглибленні оборонного співробітництва в рамках ЄС. В результаті, лідерство Франції розглядається, як потенційне послаблення трансатлантичного партнерства в галузі безпеки. І це, незважаючи на те, що поки принципова позиція Парижу, як це було підтверджено в липневих (2017) пропозиціях PESCO, полягає в тому, що «територіальна оборона Європи буде продовжувати покладатися на НАТО, а розвиток оборонних ініціатив ЄС має на меті зміцнити Альянс шляхом підвищення колективного потенціалу багатьох союзників. При цьому європейська стратегічна автономія не повинна означати стратегічну незалежність».


Окремим питанням для успішної реалізації PESCO є фінансовий аспект, зокрема успішна реалізація Європейського оборонного фонду – EDF. Саме ця структура має акумулювати фінансову ресурси країн-членів для проведення оборонних досліджень та закупівлі нових військових технологій. З 2020 року Європейська комісія хоче витратити €500 млн на рік для оборонних досліджень. Це зробило б ЄС найпопулярнішим спонсором оборонних досліджень у Європі. Перед початком запуску повноцінного фонду, Комісія планує витратити в мінімум €90 млн протягом наступних трьох років до 2020 та вже виділила €25 млн на 2017 рік.


Однак, незважаючи на те, що початкові реакції були позитивними, узгодження деталей щодо EDF буде достатньо складним процесом. Так, по-перше, держави-члени, представники оборонної промисловості та Європейська комісія до кінця не розуміють перспективи та роль в майбутньому EDA. Деякі ставлять під сумнів готовність та наявність відповідних ресурсів у агентства для управління значними фінансовими надходженнями. До того ж, щоб EDF мав успіх, державам-членам потрібно визначитися та погодитися на включення амбітних проектів до спільного оборонного розвитку. Також, не має чіткого розуміння яким підприємствам і кому конкретно буде корисна ця співпраця. Що отримають держави-члени, які не мають одного з головних європейських оборонних підрядників, включаючи BAE Systems, Airbus, Finmeccanica, Thales і Rheinmetall. Країни стурбовані тим, що фонд продовжуватиме консолідувати ринок навколо великих фірм та виштовхне малі та середні підприємства, які часто є субпідрядниками в європейських ланцюжках оборонних постачань.

 

Тим не мнеш, PESCO даний старт. Якщо він спрацює, то стане не тільки процесом конвергенції, спільного оборонного планування, а й можливим першим кроком до спільної оборони ЄС. З іншого боку, якщо цього не відбудеться, то PESCO може продемонструвати не готовність Євросоюзу до організації ефективного оборонного співробітництва. Чи матиме даний проект перспективи і які, стане вже відомо впродовж наступного року. Поки можна говорити, що є політична воля в сучасних умовах вдосконалювати оборонну співпрацю та максимально оптимізувати видатки в секторі безпеки та оборони серед країн ЄС.

 

Антон Міхненко, Defense Express

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues