DSC 79958-9 листопада 2017 р. в Брюсселі пройшла чергова зустріч міністрів оборони країн-членів НАТО під час якої, пулу українських журналістів вдалось поспілкуватись з Главою Місії України при НАТО Вадимом Пристайко. Про вплив «угорського демаршу» на відносини Україна-НАТО, розширення участі України в операції Альянсу в Афганістані, перехід України на натівські стандарти, а також інші важливі питання – в інтерв’ю з українським дипломатом.

 

Сьогодні відносини України з НАТО висвітлюється, в основному, крізь призму погіршення двосторонніх угорсько-українських відносин через нещодавно прийнятий закон «Про освіту». Наскільки серйозно ця проблема впливає на відносини Україна-НАТО і чи є якісь шляхи її вирішення?

Мені дуже шкода, що ми сьогодні в день такої важливої події, як зустріч міністрів оборони НАТО, приділяємо стільки уваги питанню відносин між Україною та Угорщиною. Звичайно, я розумію наскільки це важливо для нас і ми говорили сьогодні про це з віце-прем’єр міністром Климпуш-Цинцадзе. Зокрема, про те, що істерія Угорщини не закінчується. Насправді ж поведінка угорської сторони на фоні намагань Альянсу пояснити їй, що «нічого не сталося, що це робочі процеси, що нічого не скасовується і не блокується», є свідченням того, що все що робиться нею – це просто використання такого інструменту, як НАТО, який призначений зовсім не для цього, а для того, щоб вирішувати безпекові питання країн-членів і таких партнерів як ми, для своїх внутрішніх задач. І це нас сьогодні найбільше дратує і турбує.

Ukraina Vengriya

 

Нещодавно були заяви, що до 2020 р. Україна повинна перейти на стандарти НАТО. Зараз є ознаки того, що цей процес дещо відтягується. Яка реальна ситуація в даному питанні?

Насправді перехід на стандарти НАТО – це досить амбітне завдання для нас. І в НАТО це розуміють. В той же час, це не означає, що його не можна виконати. Просто іноді стикаючись з українським затягуванням всіх наших обіцянок, партнери і союзники висловлюють певний сумнів на скільки це завдання є для нас реальним. Тому ми повинні сьогодні продемонструвати Альянсу, що наші плани – реальні і ми можемо їх виконати. Просто треба працювати.

 

Яке значення для України має сьогоднішнє засідання міністрів оборони країн-членів Альянсу?

Це засідання має для України насправді велике значення: у нас є дуже болючий і в той же час великий досвід по Афганістану, який сьогодні цікавить союзників. Враховуючи те, що ми, нажаль, маємо на своїй власній території війну, нашим завданням є зрозуміти, яким чином ми можемо допомогти загальним зусиллям Альянсу не допустити, щоб Афганістан знову перетворився на місце, де будуть готуватись терористи для всіх країн світу, включаючи й Україну. Ми також маємо подумати, яким чином ми можемо збільшити й іншу нашу допомогу НАТО. Є насправді дуже багато варіантів для цього і ми сьогодні обговорюємо їх з союзниками. Зокрема, ми вже прийняли рішення про невелике збільшення нашого контингенту в Афганістані.

vlcsnap 2016 07 26 12h57m59s953

 

Це буде збільшення за рахунок військових?

На сьогодні потреба Альянсу стосується, в основному, інструкторів. Однак, є так звані радники, завдання яких включають поїздки по всіх регіонах Афганістану, під час яких вони повинні знаходитись під охороною. Тобто є радники і є люди, які їх охороняють – переважно військові, або спеціалісти з охорони і безпеки. Також є потреба в військових викладачах, які навчатимуть майбутніх афганських офіцерів, поліцейських інструкторах, представниках сил безпеки – те, що у нас називається СБУ... Ведеться також розмова про допомогу в побудові ВПС Афганістану – відповідно є потреба в інструкторах з ВПС. Тобто на сьогодні є потреба в посилені можливостей НАТО в Афганістані, які країни-партнери, зокрема й Україна, можуть задовольнити.

При цьому сьогодні союзники дійшли до розуміння того, що операція в Афганістані не повинна бути обмежена часом. Адже визначення для неї часових рамок дає ворогу розуміння того, що потрібно трохи протриматись і далі союзники підуть. Сьогодні ж питання полягає в тому, що майбутня операція буде визначатись не часовими рамками а умовами на театрі дій, тобто в самому Афганістані. І союзники налаштовані дуже серйозно. Є серйозні виділення як фінансових, так і людських ресурсів. Також ви мабуть чули, слова Генерального секретаря НАТО про те, що потреба контингенту Альянсу в Афганістані доходить до 1100 спеціалістів. Дана потреба доведена для розгляду до країн-партнерів і якщо хтось зможе знайти в себе якісь можливості для того, щоб зробити свій внесок – це буде дуже вітатись союзниками. На приклад, сьогодні міністр оборони Македонії вже заявила про те, що її країна збільшить у 2018 р. свій внесок в операцію НАТО в Афганістані на 20%. Тому, що Македонія як країна, яка намагається стати членом НАТО, розуміє наскільки це важливо робити свій внесок в безпеку, а не тільки брати її від Альянсу.

 

І українська сторона готова надати НАТО таку допомогу?

Ми будемо розглядати ті потреби, які на сьогодні є в Альянсу і які не можуть бути забезпечені силами союзників, чи інших партнерів. Деякі партнери беруть на себе дуже серйозні зобов’язання. Ми ж можемо допомогти там, де ми можемо. Тобто ми повинні на сьогодні визначити, які у нас на сьогодні є можливості допомогти Альянсу враховуючи нашу безпекову ситуацію. Союзники з повним розумінням ставляться до цього, оскільки вони самі допомагають нам. Тобто у них є певні бажання, однак в той же час є й чітке розуміння нашої безпекової ситуації і, відповідно, наших можливостей.

image

 

Чи буде така допомога України НАТО своєрідним підґрунтям для того, щоб підняти в перспективі питання щодо надання Україні статусу «aspiring member»?

Отримання статусу «aspiring member» залежить, зокрема, від підготовленості України бути майбутнім членом Альянсу. Чим більше ми взаємодіємо з Альянсом, тим  більше ми стаємо одним цілим і тим простіше і швидше ми зможемо його отримати. Наприклад сьогодні вході розмови була порушена дуже цікава фраза, яку я раніше не чув від союзників, але давно хотів почути. Зокрема, було сказано, що потрібно протистояти гібридній загрозі Росії в Афганістані. І тут ми можемо поділитись з Альянсом нашим досвідом гібридного протистояння з Росією, яка вже дотягла свої руки і до Афганістану.

 

Як в НАТО оцінюють виконання Україною Річної національної програми співробітництва Україна-НАТО (РНП) за 2017 рік, і на будуть робитись акценти в наступному році?

Під час візиту віце-прем’єр міністра Климпуш-Цинцадзе до штаб-квартири НАТО відбулась її зустріч заступником генерального секретаря Енріке Альваргонсалесом, в ході якої як раз і була обговорена дана оцінка. Я б не хотів розкривати всі деталі тієї розмови, адже вона проводилась в закритому форматі. Однак можу сказати, що натівська сторона реально незадоволена тим, як ми виконуємо РНП. І це було сказано прямо. Цим, зокрема, мені іноді подобається НАТО: тут, на відміну від багатьох інших організацій, люди звикли говорити те, що є. В НАТО незадоволені ні результатом, ні темпом виконання РНП. І це вже не перша річна програма, яку можна було б навчитись виконувати більш ефективно. Ми сприйняли ці зауваження і тепер будемо працювати над недоліками.

 

Що не так з РНП? Які основні зауваження Альянсу?

Зауваження починаються із самої програми: вона грандіозна за розміром. Ми беремо зобов’язання щодо дуже амбітних завдань, які потім не в змозі виконати. Ми також забуваємо, що кожний захід повинен мати свої ресурси: і людські і фінансові. Але це, насправді, є типовою для України проблемою, яка стосується не тільки НАТО. Ми беремо на себе багато зобов’язань навіть в середині країни, і не завжди виокремлюємо для цього необхідні ресурси.

04 08 05 1 600x328

 

Чи планується розширення співпраці Україна-НАТО в рамках трастових фондів чи двосторонньої співпраці з країнами-членами Альянсу?

Трастові фонди, як ви знаєте, наповнюються по різному. Дехто дуже серйозно підходить до цього і наповнює фонд, в якому бере участь, до 100%. Якийсь фонд заповнений на 25%. Всі ці питання обговорюються кожен день. Що стосується окремих фондів, то на приклад, користуючись нагодою, мною було обговорено з міноборони Норвегії питання щодо роботи трастового фонду з розмінування. Зокрема, ми говорили про реалізацію проекту так званого «3D розмінування», який є для нас надзвичайно цікавим і до реалізації якого залучені і норвезькі наукові інститути, і наші програмісти та спеціалісти. В ході нашої розмови ми дійшли згоди в тому, що якщо нам вдасться його реалізувати, то  це не тільки підвищить можливості і ефективність України в розміновуванні своєї території, але й буде переворотом в технології розмінування в світі загалом.

 

На якому етапі сьогодні перебуває цей проект? Чи були вже проведені випробування?  

Ці випробування були і на сьогодні вже існує модель, яку можна використовувати.

 

Чи ведуться сьогодні переговори з іншими членами НАТО щодо надання Україні такої допомоги, яку ми сьогодні отримуємо, на приклад, від Литви?

Ми ведемо розмови з усіма членами Альянсу і їх не обов’язково вести в цій штаб-квартирі. Переговори та рішення про постачання необхідних нам видів озброєнь, а також про те, яким чином перевести це на індустріальний процес, є виключно двосторонніми. Сам же Альянс є цікавим для нас в першу чергу стандартами, якими в ньому користуються. Тобто не тільки отриманням від його країн-членів боєприпасів, але й інформацією щодо їх якісного зберігання, що, слід зазначити, є для нас сьогодні більш болючим.

 

Як події в Балаклеї та Калинівці вплинули на такі переговори?

Вони, щонайменше підштовхують нас, як країну, діяти набагато активніше.

 

 

Ігор Федик,

Київ-Брюссель-Київ

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues