171004 putDefense Express продовжує серію публікацій з дослідження «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики» над яким спільно працюють фахівці Інформаційно-консалтингової компанії Діфенс Експрес та Центру дослідження сучасних конфліктів.

Черговий матеріал в рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО» викриває схему використання Кремлем організованих злочинних угруповань. Хоча Кремль і сам з деяких часів є найжахливішим світовим злочинним угрупованням. Наскільки давно це сталось – відповідь шукайте в матеріалі…

 

Кримінальна ієрархія як принцип сучасного державного управління РФ. Організовані злочинні угруповання на службі Кремля

 

Середина 2000-х ознаменувалася широкомасштабними заходами правоохоронних органів Європи та Сполучених Штатів, спрямованих на виявлення та нейтралізацію діяльності організованих злочинних угруповань, причетних до так званої “російської мафії”. Західні силовики, схоже, були шоковані масштабністю і незвичністю нового для них явища – глибокими і системними зв’язками традиційного криміналітету «російського» або «пострадянського» походження (контрабандистами, вбивцями, фінансовими шахраями, наркоділками тощо) з представниками вищих рівнів державного керівництва та чиновництва Російської Федерації.

 

Тоді такий симбіоз викликав зрозумілий подив в іноземних правоохоронців, які, звикли працювати у режимі протистояння як власній (у кордонах своєї окремої країни), так і міжнародній злочинності. На первинному етапі розробок російських ОЗУ іноземні фахівці відмовлялись повірити в те, що було очевидним. А саме – у повну підпорядкованість “руських” верхівці російської держави та їхню керованість з боку ФСБ, СЗР, ГРУ, МВС РФ. Іноземні силовики були шоковані зухвалістю та відчуттям безкарності осіб, яких їм доводилося арештовувати. У той же час, була помітною стурбованість затриманих, які відверто казали, що ув’язнення за кордоном буде кращим за очікування помсти з боку Росії. Оперативники та слідчі з натугою зрозуміли, що говорячи про “Росію”, російські кримінальні елементи мали на увазі не лише своїх “соратників”, а саме Росію, як державу, в особі спецслужб та їхньої агентури... Тому значна тривалість дізнання була наслідком не стільки “воровської солідарності”, скільки жахом перед помстою з боку державних російських органів... Поступово західні правоохоронці почали розуміти, що вони мають справу з новим явищем небаченого масштабу: коли держава та її перші керманичі і є організаторами, виконавцями і координаторами міжнародної злочинної діяльності.

 

Історична спадковість

 

Втім, описана ситуація була менш дивною чи неочікуваною для досвідчених політологів, що орієнтуються у радянській та російській історії. Фахівці, добре обізнані з історичними коренями і традиціями російського державотворення, мають у своєму розпорядженні безліч фактів, які вказують на те, що свідоме ігнорування вимог ЗАКОНУ, нехтування загальноприйнятими (нехай – і залежними від конкретного історичного моменту) нормами людського співіснування, схильність до насильства, презирливе ставлення до «гуманітарних» цінностей чи міркувань, тотальна брехня як принцип існування – усе це здавна характеризувало багато поколінь керманичів руської держави.

 

З позиції такої історичної перспективи вже мало дивує факт недавнього встановлення у Москві пам’ятника Івану Грозному – патологічному садисту загальнодержавного масштабу. Тут же згадаймо появу і розквіт під час його правління нових для держави структур: опричнини (персональної гвардії царя) і «дізнавального відомства», очолюваних Малютою Скуратовим, практична діяльність якого через певний історичний період стала навчальним посібником для державних «м’ясників» з ГПУ-ОГПУ-НКВС-МДБ-КДБ. (До речі, під час захоплення Москви кримським ханом Давлет-Гіреєм у 1571 році опричне військо (на відміну від земських, «загальнотериторіальних» військових формувань) проявило повну безпорадність, і це зрозуміло: його «бійці» були навчені тільки грабувати, вбивати беззахисних, насилувати, палити, насолоджуватися тортурами в «ім’я держави», а не ризикувати власним життям на полі бою.

 

Кримінальне світосприйняття на довгі століття залишалося характерною рисою розвитку великоруського національного характеру, у певні історичні періоди розквітаючи пишним цвітом, а часом – приховуючись під тонким шаром, як правило нетривким і напівпрозорим, проєвропейських культурно-політичних вподобань і гасел. Чи не тому марксистські максими про «переоблаштування» економічного життя саме у Росії набули таких потворно-трагічних трактувань і наслідків, бо саме тут теоретичні положення про «диктатуру», «переділ власності», політичне «насильство» отримали поживний грунт у вигляді підготовленої кримінальної суспільної свідомості і реалізувалися спочатку у масштабну терористичну практику «революціонерів», згодом у масові вбивства і державний терор більшовистського штибу, а у середині 20-го століття «подарували» людству небачений винахід соціального експерименту у вигляді ГУЛАГУ. Характерно, що найосвіченіші моральні європейські авторитети нового часу – Б.Шоу, А.Барбюс, А.Франс та ін. – фактично відмовлялися сприймати правду про «нову Росію», оскільки навіть теоретично не могли уявити, що величезна країна може управлятися криміналітетом.

 

Та й сьогодні багато європейських і світових лідерів з тієї ж причини «не хочуть чути» реальну інформацію про Путіна і Ко, оскільки не можуть повірити, що людина у костюмі, з краваткою, з повноваженнями президента ядерної країни насправді є ставлеником великого (в масштабах регіональної країни!) ДЕРЖАВНОГО організованого злочинного угруповання (ОЗУ).

 

У попередніх публікаціях (див. матеріал «Спеціальні операції і військові операції. Досвід російської агресії проти України») ми вже говорили про комплексний характер застосування сил та засобів при проведенні Росією спеціальних операцій гібридного характеру за кордоном. Однією із суттєвих складових таких операцій є активне використання організованих злочинних угруповань та окремих їх членів. З урахуванням наведеної вище короткої історичної розвідки, стає очевидним, що таке залучення не є чимось унікально-виключним, винаходом сучасної наукової військової думки геніїв гібридних дій з Генштабу РФ. Ця практика – звичайне використання можливостей і навичок злочинця нижчого рівня більш потужним кримінальним авторитетом. Так вуличні крадії «працюють» на районного «смотрящего», який у свою чергу виконує доручення регіонального «общака»… і так - аж до адміністрації у Кремлі. При цьому формати організації взаємодії «держава-криміналітет» можуть в значній мірі різнитися: від «справедливого» розділу отриманого від операції чи оборудки зиску (наприклад – взяття під контроль Санкт-Петербурзького морського порту в інтересах наркомафії та з дольовою участю путінського оточення) і аж до традиційного примушення до співпраці з використанням компромату, силового тиску чи залякування з боку державних силовиків.

 

Згадаймо, що сталінські “органи” також активно використовували злочинців для придушення, в т.ч. фізичного, «небажаних елементів». Це було особливо характерно для місць позбавлення волі, де кримінальних злочинців натравлювали на “політичних”. Характерним штрихом сталінського політичного устрою було те, що в обліках правоохоронців представники загального криміналітету відносили до категорії «соціально близьких» (!), з відповідними пільгами й послабленнями в умовах гулагівських реалій, на відміну від засуджених за «політичними» статтями карного кодексу – або «ворогів народу», для яких передбачалися найсуворіші заходи утримання.

 

Втім, таке системне та масове використання загальнокримінального середовища в інтересах правлячої верхівки потужної світової держави, тісне переплетіння поміж російською адміністрацією та криміналом, як це відбувається у наші дні — річ безпрецедентна. Авторам, однак, здається природнім припустити, що це явище є свідченням глибокої системної кризи «путінської» моделі державного управління і ознакою її скорого політичного кінця.

 

Новітня історія свідчить

 

Залучення кримінальних елементів та ОЗУ до здійснення спеціальних операцій найбільш характерне для перших - неконвенційних або напівконвенційних - етапів заходів. Наприклад, для створення хаосу та безладу в окремих містах, регіонах чи у державах в цілому.

 

171004im titushka

Залучення кримінальних елементів та ОЗУ до здійснення спеціальних операцій найбільш характерне для перших - неконвенційних або напівконвенційних - етапів заходів. Яскравим прикладом системного використання пересічних злочинців та організованого криміналітету з цією метою є події на Майдані 2014 р. та у післямайданний період в Криму і на Сході України.

 

Яскравим прикладом системного використання пересічних злочинців та організованого криміналітету з цією метою є події на Майдані 2014 р. та у після майданний період в Криму і на Сході України. Усі ми могли спостерігати шайки «політичних супротивників» Майдану у Маріїнському парку, на площах Харкова, Одеси, Черкас, Запоріжжя: цих молодиків у шкіряних куртках, спортивних штанях, із біло-блакитними знаменами, металевими прутками й кастетами у кишенях будь-який спостерігач безпомилково відносив до мілкої шпани – молодняка майбутнього криміналітету. Пізніше на сцені почали з’являтися різноманітні «Гобліни» (Аксьонов С., активіст с), «Каратисти» (І.Лукашев – утримувач голвного «общака» ОЗУ «Сейлем», сьогодні – голова окупаційної «адміністрації» Сімферополя), риночні «кидали» «Допа» і «Гепа», які перебралися до крісел очільників міського та обласного керівництва Харкова, тощо; уся ця «публіка» склала актив озброєної антиукраїнської масовки під керівництвом кураторів з ФСБ, ГРУ ГШ ЗС РФ. Пізніше від частки з них московське керівництво вимушене було звільнитися шляхом фізичного усунення (решта, слід гадати, чекає своєї черги у політичних розкладках Кремля) – так часто криміналітетом вищого рівня здійснюється ліквідація виконавця замовного вбивства.

 

171004 07

Характерною особливістю спецоперацій, що проводяться спецслужбами Росії (як, власне, й колишнього СРСР) є активне створення, підтримка і використання кримінальних угруповань, які практично завжди мають контакти із російськими організованими злочинними угрупованнями. У Криму були власні злочинні угруповання, лідери яких взяли активну участь у т.зв. «кримській весні» 2014 року, а нині займають керівні посади у місцевих (міських і районних) і республіканських окупаційних «органах влади і управління».

 

Процитуємо кремлівського натхненника й ідеолога «російської весни» на Сході України і в Криму Владислава Суркова, який у колі думців-однодумців так охарактеризував «вільне проросійське воєвиявлення» в Криму: «…із самого початку колишні регіонали усі кримські сказали, що ми тут самі усе зробимо, що в нас усе під контролем, але потім прийшли кримські татари й усіх розігнали, і тоді стало зрозумілим, що нам потрібні пасіонарії і ми звернулися за допомогою кримінала на чолі з Аксьоновим і Константіновим». Зрозуміло, що подібних «пасіонаріїв» в українському Донбасі також не бракувало…

 

Кримінальні елементи давно й широко застосовувалися спецслужбами РФ у ході реалізації великодержавної політики «новітнього періоду» на північному Кавказі, Придністров’ї, у Грузії та Вірменії.

 

Найбільш яскраво на тлі відомих фактів виглядає феномен зльоту на посаду чеченського президента патентованого терориста Рамзана Кадирова. Характерно, що тільки із цим кримінальним авторитетом державного масштабу Кремль спромігся знайти спільну мову, фігури ж типу інтелектуала А.Масхадова чи заслуженого генерала Д.Дудаєва для «пацанського» діалогу із Лубянкою ніяк не підходили… Тільки «молодший Кадиров» міг погодитися на виконання «чутливих» доручень по впровадженню агентури ФСБ-ГРУ-СЗР Росії до закордонних чеченських організацій або ж виведенню сотень північнокавказьких бойовиків до лав бойовиків ІДІЛ (з якою декларативно «борються» російські спецслужби, одночасно залякуючи загрозою ІДІЛ ліберальну західноєвропейську публіку).

 

З плином часу все більше з’являється свідчень про те, що і «трудова» біографія шапкового крадія «Хама» ( в миру – Януковича Віктора Федоровича) – від зони для неповнолітніх, через щаблі росту в адміністративно-господарчих структурах та кримінальних угрупованнях Донеччини, звання «проффессора» і аж до прем’єрсько-президентських висот у державному керівництві України реалізовувалося під пильним контролем з боку КДБ СРСР-ФСБ РФ. Залишимо для розважальних передач байки про «спасительні» бесіди з космонавтом Береговим, які наставили юного Вітю на шлях перевиховання. Натомість звернімо увагу, що донецький криміналітет завжди був тісно пов'язаний із ростовським, і також традиційно перебував під щільним контролем російських спецслужб.

 

Використання ОЗУ російськими силовиками в інтересах реалізації політики Кремля не обмежується «російськомовним» геополітичним простором.

 

Вдома вже тісно

 

Численні факти свідчать про те, що МВС-ФСБ-ГРУ-СЗР проводять активну роботу з вербування осіб, затриманих у зв’язку із контрабандними порушеннями. Залучених до співробітництва на цій компрометуючій основі осіб надалі використовують для найрізноманітніших завдань: хтось стане пересічним інформатором, інших втягнуть у більш складні контрабандні схеми під власним контролем, дехто згодиться для разових провокаційних або дезінформаційних акцій на кшталт інтерв’ю про «злочини жидобандерівських нацистів», дехто може стати потенційним кандидатом до органів влади і управління новоутворених «республік»…

 

Іще один відпрацьований у СЗР і ФСБ формат використання ОЗУ – агентурне проникнення до кадрового складу іноземних правоохоронних і спеціальних служб. У цьому випадку завербований росіянами член ОЗУ “підставляється” іноземним силовикам, закликаним боротися з оргзлочинністю. Далі, за координації та підтримки російських кураторів організується вивчення особистих та професійних якостей євро-силовика, створюються передумови для втягування його у компрометуючу ситуацію, “заплямування” його репутації. На кінцевому етапі підключається штатний співробітник ФСБ-ГРУ-СЗР, який і здійснює вербування силовика-невдахи або ж реалізується інший вигідний для московського «центру» сценарій, спрямований на дезорганізацію іноземних правоохоронців. Таким чином росіяни діяли в Іспанії, Франції, Об’єднаному Королівстві та деяких інших країнах.

 

У вересні 2014 р. саме через заздалегідь «підставленого» російського контрабандиста співробітниками ФСБ було організовано захоплення, переправку через копрдон до РФ і засудження естонського поліцейського Е.Кохвера, який «занадто близько» підібрався до справ російського ОЗУ, яке спрямовувало частину зароблених на контрабанді грошей для фінансування «активних політичних проектів» Москви за кордоном.

 

Матеріали судового розслідування проти російської мафії в Іспанії (основний фігурант – лідер тамбовського ОЗУ Генадій Петров, наближений до перших керівників кремлівських відомств і людей із близького оточення В.Путіна) переконливо свідчать про те, що російська організована злочинність з одного боку глибоко адаптувалася до економічних структур європейських країн, а з іншого – тісно пов’язана із керівництвом політичних та силових структур сьогоднішньої Росії. Так, з матеріалів телефонних перехоплень стало відомо, що саме Г.Петров безпосередньо впливав на призначення керівників силових і правоохоронних відомств Росії.

 

171004 w641 s

Арешт Геннадія Пєтрова в Іспанії, 2008 рік / Фото: AFP

 

За таких умов не викликає великого подиву можливість масштабного прихованого інвестування російських капіталів до вигідних Кремлю політичних чи інформаційних проектів на Заході, використання можливостей та інструментів ОЗУ для здійснення найрізноманітніших акцій: провокацій терористичного чи екстремістського плану, фінансових диверсій, кібератак, акцій залякування, вбивств і викрадень. Не виглядає вже фантастичним у даній ситуації придбання Кремлем «оптом та вроздріб» не тільки маргінальних політичних партій на Заході, але й більш важких політичних фігур типу Г.Шрьодера чи С.Берлусконі.

 

Допитаний в 2007 р. іспанською поліцією в якості свідка російський антиквар і екс-депутат Держдуми РФ М.Монастирський заявив: «Їхній (пітерських бандитів) вплив закінчиться тоді, коли Путін перестане займати посаду президента»… Невдовзі після дачі показань М.Монастирський загинув «через нещасний випадок».

 

Сьогодні, через 10 років можна і слід говорити не про «пітерський», а про «великоросійський» державний бандитизм, який поглинув собою державний апарат, правоохоронні та силові структури Росії, і загрожує існуванню не тільки самій російській державі і російському суспільству, а й усьому світові…

 

Читайте також розділи дослідження «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики», що вже оприлюднені:

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ДОСВІД РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

ЛИЦЕМІРСТВО: ЯК РФ ПІДРИВАЄ МИР, ВИКОРИСТОВУЮЧИ НЕДЕРЖАВНІ ВОЄНІЗОВАНІ ФОРМУВАННЯ

ЛИЦЕМІРСТВО: ВИКОРИСТАННЯ РФ ТЕРОРИЗМУ В ХОДІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ З ЛЮДСТВОМ

ЛИЦЕМІРСТВО: ЯК ПІД ВИГЛЯДОМ ВОЄННОЇ ХИТРОСТІ РФ СКОЮЄ ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ

 

Інформаційно-консалтингова компанія Діфенс Експрес спільно з Центром дослідження сучасних започатквали рубрику «ЛИЦЕМІРСТВО» в якій оприлюднюються матеріали спільного дослідження - «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики».

 

В рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО» автори крок за кроком в популярній формі викривають інструменти, які Кремль використовує для поширення власного деструктивного впливу, як на власне населення так і на специфічні групи людей по всьому світу.

 

Об’єктом дослідження публікацій рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО» є політика Російської Федерації, як ключового агресора сучасного світу, що зробив ставку на проведення силових і гібридних сценаріїв для реалізації власних імперських інтересів, а також тенденції розповсюдження цих сценаріїв за межами свого прикордоння – у європейському та глобальному масштабах.

 

Предметом нашого аналізу є інструменти цієї політики РФ: військовий і економічний шантаж, використання терористичних угруповань, інформаційно-психологічна агресія та ін.

 

Зазвичай ЛИЦЕМІРСТВО розуміється як «поведінка, що прикриває нещирість, зловмисність удаваною щирість, чеснотою…» - тож одним з дієвих способів боротьби з лицемірством є методичне та ґрунтовне викриття справжніх намірів та цілей лицеміра.

 

Ми впевнені в тому, що рано, чи пізно ЛИЦЕМІРСТВО діючої на сьогодні в РФ політичної конструкції стане явним для всіх, включаючи тих, що нею достатньо ефективно на сьогодні гіпнотизуються.

 

Чим більше буде оприлюднено викривальної інформації, тим скоріше велика частка людства зможе вийти з сомнамбулічного стану, джерелом якого є ЛИЦЕМІРСТВО кремлівських демагогів. Тож запрошуємо тих, хто має впевненість у важливості цієї місії та необхідні професійні знання, навички та уміння долучитись до числа авторів Рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО».

 

РАЗОМ ПОДОЛАЄМО МОРОК!

171004 08

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues