начало8 липня в Українському Кризовому медіа-центрі відбулася дискусія «Газові війни Росії: що потрібно зробити Україні та ЄС, щоб енергетична безпека перестала бути зброєю» та презентація доповіді Іллі Заславського «Газові ігри Кремля в Європі: наслідки для політики» за участі провідних екстертів, політиків, урядовців, представників громадянського суспільства, ЗМІ тощо.

Якщо говорити про використання Кремлем своєї енергетичної зброї, це не є жодною таємницею. РФ, економіка якої дуже залежить саме від експорту вуглеводневої сировини, активно намагається забезпечити собі ринки збуту і політичний вплив в Європі шляхом домінування на газовому ринку, для чого активно скуповуються об’єкти існуючої газотранспортної інфраструктури та будуються нові газогони, що здебільшого не мають економічного підґрунтя, а лише політичне.

13072017_1
Головний акцент під час дискусії експерти присвятили рекомендаціям, що саме має робити Україна для протидії планам Кремля побудувати новий експортний газопровід NS-2 («Північний потік-2»), будівництво якого створює не лише небезпеку втрати Україною прибутків від транзиту російського газу до ЄС, але й загрожує енергетичній і політичній безпеці країн Центральної і Східної Європи в цілому. Зокрема, українській стороні слід активніше здійснювати реформи у газовому секторі, нарощувати видобуток власного газу, а на переговорах з європейськими партнерами апелювати до умов договорів, до яких приєдналася Україна, і наголошувати, що Україна є надійним партнером.

 

Ілля Заславський

Ілля Заславський, експерт Фонду «Вільна Росія»


Ілля Заславський, експерт Фонду «Вільна Росія», який презентував на цьому заході своє аналітичне дослідження «Газові ігри Кремля в Європі: наслідки для політики», вважає, що NS-2 є політично вмотивованим проектом, який створює серйозні виклики для європейського законодавства і основних принципів ЄС та ставить під загрозу безпекові інтереси ЄС і США. А «Газпром» є не комерційним і діловим партнером, а виключно бізнес – інструментом Кремля для геополітичних ігор.


«Північний потік-2» і «Турецький потік-2» створюються не лише для обходу України, це також про створення нових газових хабів на території Європи, у Німеччині, можливо, у Туреччині, Йдеться про обхід усієї Центральної і Східної Європи і зміну на користь Кремля економічної і політичної ситуації в Європі в цілому.


Висновок для України – говорити, що країна змінюється і стає більш надійним партнером, що вона і до цього була надійним партнером і не перекривала кран ні у 2006, ні у 2009 році. І другий висновок – потрібно говорити про колективну безпеку усієї Центральної і Східної Європи. В ЄС, який Кремль бажає розділити і мати справу з окремими слабкими гравцями, нездатними до спротиву, має бути єдина позиція і розуміння необхідності протидіяти енергетичній агресії Кремля.


Водночас, важливо протидіяти агресивній російській пропаганді, реально оцінювати попит і пропозицію на газ на ринках ЄС, які суттєво відрізняються від того, що зазвичай нав’язують російські пропагандистські канали. Альтернатива російському газу є, передусім, це диверсифікація країнами ЄС джерел постачання газу, прозорість та головування закону, тобто саме те, чого боїться Кремль з його корупційними схемами та спробами «шрьодерізації» партнерів - колишніх впливових політиків тощо.


На думку експерта, будь-які переговори із «Газпромом» мають починатися з того, що у будь-який спосіб має бути гарантована безпека поставок в Україну, а існуючу інфраструктуру не можна змінювати настільки швидко: потрібно розібратися, які це буде мати наслідки для всіх – для України, для країн ЦСЄ, для споживачів у Німеччині, прослідкувати увесь цей грошовий потік тощо.


Водночас, Міхаіл Крутіхін, експерт RusEnergy, зауважив, що шанси на реалізацію проекту досить високі: у цьому зацікавлені німецькі партнери «Газпрому», які вкладають в його будівництво значні кошти в очікування значних постійних прибутків (300 млн євро на рік) дохід від перекачування газу, незалежно від обсягів, а також та компанії, які за його рахунок отримають нове джерело газу. Хоча запровадження США санкцій проти NS-2 і навіть німецьких фірм, що афільовані з ним, створює для зацікавлених сторін зовсім нові можливості протидіяти його реалізації, повністю виключати цього поки що не можна.


Для України в цьому плані варто активніше просувати в ЄС меседжі щодо потенційної привабливості української ГТС для забезпечення енергетичної безпеки європейців, важливо стати більш зрозумілим партнером, для чого важливо виконувати зобов’язання у рамках Третього енергетичного пакету та інших договорів. Російський експерт підкреслив, що Україні важливо наполягати на тому, що головна небезпека для енергетичної безпеки Європи – не стан української ГТС, яка досі чудово працює, попри зношеність устаткування, а непередбачуваність політичних рішень у Кремлі..


Алан Райлі, професор права, експерт Атлантичної Ради, наголосив, що від України очікують реформування «Нафтогазу» (анбандлінг), лібералізації газового ринку, презентації чіткої «дорожньої карти» дій до 2019 року, зокрема, визначення, якими будуть тарифи за транзит. На думку експерта, якщо Україна запропонує дуже конкурентні низькі тарифи для транспортування російського газу, цей зробить «Північний потік-2» абсолютно економічно недоцільним. З іншого боку, українська ГТС, яку протягом останніх 25 років так або інакше намагалась привласнити собі РФ, і наявні запаси природного газу відкривають перед Україною чимало можливостей для участі у розвитку відкритого європейського ринку газу. Питання тільки в тому, чи зможе Україна ними скористатися, чи не виснажить зволікання з реформами сподівання і готовність західних партнерів підтримувати її.

 

Наталія Бойко

Наталія Бойко, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України


З боку українських урядових структур є повне розуміння того, що треба робити для протидії агресору на різних напрямках і поступово ці заходи вже реалізуються. Зокрема, наголосила Наталія Бойко, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України, для того, щоб мати можливість щось протиставляти із зовні в плані політики, ми повинні добре робити нашу «домашню роботу». Коли ми виконаємо усі наші зобов’язання за Третім енергетичним пакетом, коли ми розберемося з тим, як формується ціна в Україні, як у нас все працює, і зможемо вільно говорити з потенційними інвесторами і пропонувати їм заходити на функціонуючий ринок, тоді ми зможемо ефективно відстоювати наші інтереси. […].Паралельно з тим ми маємо продовжувати діалог як із Брюсселем, так і Штатами, спілкуватися на майданчиках у Брюсселі із Газпромом про те, яка буде ситуація у 2019 році і використовувати усі доступні юридичні інструменти… Тільки будучи прозорими і зрозумілими для потенційних інвесторів, для ЄС і США, ми зможемо отримати підтримку, на яку ми розраховуємо. Зараз триває робота над змінами в Угоді про Енергетичне співтовариство, ідея яких полягає у тому, що ми маємо внести туди окремі інструменти, до яких ми потім зможемо апелювати в подібних ситуаціях – щодо транскордонних комунікацій, погодження таких стратегічних речей, зокрема – стосовно використання стратегічної інфраструктури.

 

Михайло Гончар

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»


Цікаву думку висловив Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», який зауважив, що відповідно до ст. 274 Угоди про Асоціацію, щодо таких питань мали б відбуватися консультації не лише України з Брюсселем, але і навпаки. У випадку із питаннями OPAL і «Північного потоку-2» це проігнорували. Хоча тепер кажуть, що такі консультації таки мають відбутися. Отже, це треба використати і ми маємо жорстко ставити перед Брюсселем і Берліном питання: або «Північного потоку-2» не має бути – бо він не тільки протирічить інтересам України та Польщі, а й ЄС в цілому, у контексті Енергетичного союзу, або ЄС має відшкодувати країнам-транзитерам потенційні збитки від втрати транзиту. Для України це конкретна шкода - 2 мільярди втрачених доларів на рік. Отже, якщо ЄС реалізовуватиме «Північний потік» спільно з Росією – тоді ми маємо отримати відповідну компенсацію. Має бути лише такий, цілком прагматичний підхід до цього важливого питання. Можливо, коли мова піде про відшкодування, законослухняні німці діятимуть інакше?

 

Олена Павленко

Олена Павленко, президент аналітичного центру DiXi Group


На думку Олени Павленко, президента аналітичного центру DiXi Group, «точкою неповернення» у будівництві «Північного потоку-2» і українській газовій реформі буде «точка входу» на східному кордоні України. Відтоді українська ГТС буде вважатися європейськими країнами вже європейською ГТС, яка грає за європейськими правилами, з якою можна працювати за європейськими законами і вимагати європейської відповідальності. … До цього нас чекає надзвичайно складний шлях – буде багато спроб не допустити цього переходу на східний кордон.
І ця робота має йти у тісній кооперації з європейськими партнерами, оскільки вона вимагає роботи з європейськими компаніями. Експерт також зауважила також, що у Європі розмови про потік «в обхід» України завжди активізуються після чергових заяв (які можна розглядати, як загрози) Росії про можливе перекриття постачання газу через Україну. Але це можна розглядати, як інформаційний вплив на свою користь. Так вже було і буде надалі, доки російський монополіст намагатиметься вплинути на нас і європейських партнерів. Слід очікувати чергових спроб розказати про те, що транзит ніби-то буде зупинено, щоб максимально привертати увагу до своїх «обхідних» потоків, і нам потрібно цю тезу враховувати у нашій внутрішній політиці і не допускати її.


Володимир Заблоцький

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues