170630 00Черговий матеріал в рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО», продовжує серію публікацій з дослідження «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики» над яким спільно працюють фахівці Інформаційно-консалтингової компанії Діфенс Експрес та Центру дослідження сучасних конфліктів.

 

Стаття присвячена тому, як російські військові, обслуговуючи злочинний кремлівський режим, свідомо йдуть на скоєння військових злочинів, що рано чи пізно стануть предметом розгляду Міжнародного трибуналу.

 

Російська гібридна війна: Воєнна хитрість чи військовий злочин?

 

In hostem omnia licita - по відношенню до ворога дозволено усе.

Староримська максима

 

Грабувати під час пожежі.

Зі збірки китайських стратагем (принципів ведення війни), 6 ст. до н.е.

 

Спостереження за розвитком російського суспільства свідчать про очевидну тенденцію «обертання в минуле», зокрема – про героїзацію морально-етичного досвіду попередніх поколінь, ідеалізацію нормативів і максим, притаманних раннім історичним періодам розвитку міждержавних і міжетнічних відносин, що характеризувалися примітивною дихотомією «ми – цивілізовані, вони – варвари». Власне ця фіксованість на минулому, неспроможність до проективного цивілізаційного мислення є родовим пороком вчк-нквд-кгб-істського світосприйняття, яке сьогодні не тільки визначає стратегічні напрямки і стиль діяльності російської державної імперської машини, але й, на превеликий жаль, завдає масштабного згубного впливу на усе російське суспільство.

 

Звідси – й дитячий захват кремлівських стратегів від «морально-стратегічних відкриттів» тисячолітньої давнини, які так вдало й вчасно співпали із практикою й внутрішніми інтенціями імперського мислення у контексті реалій і викликів 21-го століття. І вже байдуже кремлівським ідеологам й стратегам (на кшталт «придворного кардинала» В.Суркова чи «військового генія» В.Герасімова), що подібні погляди й підходи до проблем військових конфліктів сучасності вже неодноразово офіційно засуджені світовою спільнотою, а практика російської силової машини на сьогоднішній день більше нагадує стиль та ідеали кримінального світу й терористично-бандитських угруповань. Так, на відміну від наведеної в епіграфі римської максими про «вседозволеність по відношенню до супротивника», четверта Гаазька конвенція 1907 р. задекларувала, що «право воюючих сторін на вибір засобів нанесення шкоди супротивнику не є необмеженим».

 

Міжнародне гуманітарне право, скажімо, проводить чітку грань між поняттями «військова хитрість» (як елемент методів і прийомів ведення війни) і «віроломством», яке визначається як «невиконання обіцянки, даної супротивнику». Так, статтею 37 вже згаданої Гаазької конвенції «Заборонено вбивати, спричиняти поранення або брати у полон супротивника, вдаючись до віроломства».

 

Командири російських військових у січні 2015 року запросили у оборонців Донецького аеропорту перемир’я для того, щоб забрати з поля бою своїх поранених та тіла загиблих. Українці погодились з цим проханням. Під час «евакуації» російські військові сапери, прикриваючись трупами своїх же бійців, приховано замінували будівлю ДАП. В ніч на 21 січня 2015 року російські найманці підірвали закладену вибухівку під залою терміналу, в якому кіборги тримали оборону. Від вибуху перекриття на трьох поверхах обвалилися а українські бійці опинилися під бетонними завалами. Згадаймо при цьому, що саме на 21 січня (!) планувалося зняття українцями оборони ДАП, про що було попередньо досягнуто відповідної «офіцерської домовленості» з російською стороною.

 

 

Ціна «слова російського офіцера» вчергове яскраво підтвердилася 29 серпня 2014 р. У цей день о 6 годині ранку російським офіцером було повідомлено українську сторону про домовленість щодо виведення з Іловайського оточення українських підрозділів, які мали пересуватися у походному положенні (яке, на відміну від бойового, виключало можливість ведення бойових дій). В результаті колони українських військових були розстріляні на марші з російської артилерійської, танкової та стрілецької зброї, втрачено біля 1000 бійців вбитими й пораненими, велика кількість військової техніки й спорядження.

 

170630 01

Російські десантники, що були захоплені в полон українськими військами поблизу села Дзеркальне, Донецької області, в 20-30 км від російського кордону 28 серпня 2014 року/ Фото: Служба безпеки України

 

Як тут не згадати схожої у декількох рисах ганебної операції «Тайфун», вчиненої радянським військовим командуванням під час виведення, на цей раз – радянського військового контингенту, з Афганістану у січні 1989 р. через території Південний Саланг і Панджшер, які контролювалися силами афганського військового командира Ахмад шах Масуда. Тоді генералом Б.Громовим було досягнуто домовленості із Масудом щодо безперешкодного пропуску військових колон через контрольовані афганцями території; зі свого боку радянські війська зобов’язувалися не застосовувати зброю проти моджахедів Масуда. Незважаючи на це, радянська авіація і артилерія нанесли «упереджувальну» серію нищівних ударів по афганських селищах, перетворивши їх у суцільні руїни. Після цього Ахмад шах Масуд, який раніше виявляв певну стриманість до московських окупантів, став найзапеклішим антипатиком усього, що пов’язане із Росією і Москвою.

 

Взагалі, масовані, невибіркові бомбардування вже стали візитівкою російського «військового мистецтва». Згадаймо нищівні авіаційні удари по Грозному під час 1-ї і особливо 2-ї російсько-чеченських воєн, в результаті яких по-звірячому знищувалося усе живе в населених пунктах та столиці Ічкерії. Кількість загиблого цивільного населення ніхто на Росії особливо не підраховував, але у доповідях журналістів та правозахисників йдеться про десятки тисяч загиблих чеченців.

 

170630 02

170630 03

Масовані, невибіркові бомбардування вже стали візитівкою російського «військового мистецтва». Грозний (фото вверху), трагедія сирійського Алеппо (фото внизу) - продемонстрували, наскільки цинічно ставляться у Кремлі до людського життя...

 

Трагедія сьогоднішнього сирійського Алеппо знову продемонструвала, наскільки цинічно ставляться у Кремлі до людського життя: використання потужних бомб, у тому числі – начинених білим фосфором та напалмом, повне ігнорування проблем влучності та вибірковості бомбометання... Результат – рахунок загиблих та важко поранених сирійців сягнув вже за сотню тисяч. Об'єктами бомбардувань систематично ставали шпиталі, школи, інші незахищені елементи міської інфраструктури. В аналогічному стилі, хоча і в не таких жахливих масштабах проводились бомбардування росіянами грузинських міст у 2008 році. Така ж тактика застосовується і зараз, у ході проведення «контртерористичних операцій» на Північному Кавказі проти місцевого партизанського спротиву, коли місця перебування місцевих ополченців рівняються із землею артилерійським вогнем та бомбовими ударами (таку ж «військову майстерність» застосовували радянські війська під час окупації Афганістану, коли кішлаки, в яких міг перебувати загін моджахедів, руйнувалися вщент; при цьому навіть помилкові бомбардування, за неперевіреними розвідувальними даними, військових командирів особливо не хвилювали: важливіше були міркування помсти або залякування населення.

 

170630 04

Схоже, що саме китайська стратагема «красти під час пожежі» надихнула путінську «бригаду» на військовий подвиг – кримську анексію навесні 2014 р.

 

Схоже, що саме китайська стратагема «красти під час пожежі» надихнула путінську «бригаду» на військовий подвиг – кримську анексію навесні 2014 р. При цьому й сама пожежа була старанно роздмухана московськими вітрами, які співали гімни підтримки «легітимному Януковичу», підбурювали багаття громадянського протистояння на Майдані за допомогою поставок російського спорядження для силовиків, методичної допомоги у плануванні силових акцій проти протестуючого населення, а наприкінці – й прямої участі російських спецпризначенців у розстрілі на Інститутській.

 

Прикладами такого роду «військових і політичних звитяг» густо позначена карта Європи і світу новітньої історії 21 століття: Боснія і Герцеговина, Південна Осетія, Абхазія, Чечня, Придністров’я, Україна…

 

Черговим «відкриттям російської військової науки», яке стало одним із основних ознак і елементів гібридної російської війни, стало масоване задіяння громадських, напіввійськових і цивільних статусних ознак з метою приховування участі своєї військової машини у тій чи іншій операції. Ми вже раніше детально розглянули тактику використання Росією приватних військових компаній та недержавних воєнізованих організацій. При цьому військові «науковці» з російського Генштабу та Академії воєнних наук намагаються не помічати положень вже згаданої ст. 37 Додаткового протоколу до Гаазької конвенції, яка в якості прикладу віроломства наводить «симулювання статусу цивільної особи або некомбатанта».

 

Публікація по темі: ЛИЦЕМІРСТВО: ЯК РФ ПІДРИВАЄ МИР, ВИКОРИСТОВУЮЧИ НЕДЕРЖАВНІ ВОЄНІЗОВАНІ ФОРМУВАННЯ

 

170630 05

Президент РФ В.Путін: «И пусть кто-то из украинских военных попробует стрелять в своих людей, российские военные будут стоять позади людей, не спереди…»

 

 

Ну а класикою путінського «воєнного генія» вже став його крилатий вислів про свої плани «поставити російських військових в Криму позаду жінок та дітей.. не попереду, а позаду»! Таким чином він збирався забезпечити «захист українських громадян в Криму» напередодні скандального опереточного референдуму у березні 2014 р.

 

Згадаймо, як сколихнула увесь свідомий журналістський, та і взагалі – цивілізований світ, ганебна поведінка російського кіноактора Пореченкова, який у жовтні 2014 р., позуючи в мілітарній уніформі із позначками «ПРЕСА», вів вогонь з крупнокаліберного кулемета по позиціях українських оборонців Донецького аеропорту.

 

 

Характерно, що на той момент ні сам «актор геройського жанру», ні оточуючі його російські військові та місцеві бойовики, ні кремлівська пропагандистська машина не угледіли у цьому мерзотному вчинкові нічого «компрометуючого». І саме ця обставина свідчить про те, що підлість, лицемірство і підступність є органічним джерелом і середовищем російського військового імперського мислення.

 

Вражаючим прикладом лицемірства й підступності стали також масовані артилерійські удари з території Росії по позиціях українських військових влітку 2014 року. Незалежними міжнародними експертами зафіксовано 149 лише документально підтверджених таких ударів, під час яких випущено декілька тисяч снарядів по території України.

 

Публікація по темі: НЕОБЪЯВЛЕННАЯ ВОЙНА ПУТИНА: РОССИЙСКИЕ АРТИЛЛЕРИЙСКИЕ УДАРЫ ПО ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ ЛЕТОМ 2014 ГОДА 

 

І в цей же час кремлівські пропагандисти продовжували говорити про громадянський конфлікт в нашій країні, про необхідність почати діалог зі Сходом! Більше того, в усе це майже повірила Європа! Додаткової пікантності додає цій огидливій практиці та обставина, що у багатьох випадках самі ж російські артилеристи були введені в оману своїм командуванням: намічені для обстрілів цілі позначалися на виданих оперативно-тактичних картах як такі, що розташовані на території Російської Федерації, а самі стрільби проводилися як учбові навчання.

 

Дуже схоже також на те, що і в даному випадку путінські креативщики лише оперлися на досвід своїх попередників із сталінської когорти військових «мислителів»: згадаймо, що фейкові артилерійські обстріли «білофінською воєнщиною» російських прикордонних об’єктів стали у 1940 році приводом для початку ганебної війни проти Фінляндії.

 

 

Обстрілюючи українські війська через кордон в 2014 році, путінські креативщики лише оперлися на досвід своїх попередників із сталінської когорти військових «мислителів»: фейкові артилерійські обстріли «білофінською воєнщиною» російських прикордонних об’єктів стали у 1940 році приводом для початку ганебної війни проти Фінляндії.

 

Публикация по теме: Обнародован состав российских войск, воюющих против Украины

 

Що ж, зрадити й підставити власних військових, грати в буквальному сенсі «крапленими картами» – це теж у глибоко вкоріненій традиції великоруського державницького стилю. Інша річ, що багато хто з російських військових був «обманываться рад», радо підігруючи шовіністичній політиці Кремля.

 

Систематичне використання цивільних об’єктів (дитсадків, лікарень, тощо) для розміщення військових позицій, бомбардування населених пунктів противної сторони, руйнування цивільної інфраструктури, об’єктів життєзабезпечення, небезпечних в екологічному відношенні споруд, використання забороненої міжнародними домовленостями видів зброї – усі ці дії сповна реалізовані російським військово-політичним командуванням в ході кампанії по «захисту російськомовного населення» і «відновлення скрєп» на українській території; ці ж самі дії віднесені міжнародним правом до категорії військових злочинів.

 

Наприклад, база проросійського угруповання «Сомалі» знаходиться у приміщенні колишнього Макіївського проектного інституту, а у декількох корпусах Донецького політехнічного інституту розмістилися підрозділи спецугруповання «Спарта». Місця дислокації російських військових формувань навмисно розташовуються у густонаселених районах, під захистом «живого щита» з цивільного населення. Тривалий час поблизу «Донбас-Арени» розміщувалися ракетно-артилерійські підрозділи російських окупаційних військ, що вели вогонь по Донецькому аеропорту та Авдіївці. Вогонь українських підрозділів у відповідь обов’язково знімався на камери роспропаганди, щоби показати влучання у «гордість Донецька» – стадіон, побудований до Євро-2012. Суттєвою перешкодою для визволення міста Горлівки стала та обставина, що на хімічному підприємстві «Стирол» росіяни здійснили замінування найнебезпечнішої в екологічному плані частини комбінату. На випадок українського наступу російські окупанти були готові підірвати хімічне підприємство, що стовідсотково призвело б до масштабної екологічної катастрофи, винуватцем якої було б проголошено державу Україна. Декілька спроб підірвати об’єкти інфраструктури каналу «Сєвєрській Донець – Донбас» диверсійними групами Росії – це також дії, спрямовані на штучне створення та використання екологічних катаклізмів у військових цілях гібридної агресії.

 

Мало в кого виникають сумніви у причетності Росії й до хімічних бомбардувань сирійського міста Хан-Шейхун 4 квітня 2017 року. Саме російське керівництво було гарантом знищення Асадом хімічної зброї, саме російські сили охороняли повітряний простір в районі аеродрому, з якого проводилися вильоти на бомбардування, російські інструктори планували й узгоджували силові операції Дамаску. Тому, справедливо засуджуючи Башара Асада, ми маємо не меншу провину покладати на Путіна у міжнародних військових злочинах проти людства.

 

170630 06

170630 07

Мало в кого виникають сумніви у причетності РФ до хімічних бомбардувань сирійського міста Хан-Шейхун 4 квітня 2017 року. Саме російське керівництво було гарантом знищення Асадом хімічної зброї, саме російські сили охороняли повітряний простір в районі аеродрому, з якого проводилися вильоти на бомбардування, російські інструктори планували й узгоджували силові операції Дамаску.

 

У всіх цих випадках маємо справу також із цікавим феноменом, характерним для авторитарно-фашистського типу держави – глибокою деградацією морально-етичних цінностей, яка вражає усі шари суспільства. Згадаймо масовий психоз російських політиків, акторів, письменників, музикантів, службовців, студентів, домогосподарок й бомжів з приводу «кримнаша»! А у військовому розрізі маємо вкорінені традиції лицемірства, підлості і брехні, що тягнуть за собою вчинення військових злочинів, на трьох основних рівнях:

  • стратегічному – брехня та лицемірство вищого керівництва РФ та вищого воєнного командування;
  • оперативному – на рівні командирів та начальників середньої ланки і старшого офіцерського складу, а також адміністрацій рівня області, краю, регіону;
  • тактичному – на рівні молодшого офіцерського, сержантського та рядового складу силових та армійських підрозділів, побутова брехня, шахрайство і лицемірство пересічних громадян Росії.

 

Саме готовність суспільства сприймати й генерувати брехню на різних своїх рівнях і дозволяє кремлівському керівництву успішно здійснювати «спецоперації» різної глибини заради власного політичного виживання ціною національної гідності свого народу та страждань і втрат навколишніх і дальніх сусідів.

 

Публікація по темі: ЯК БУДУТЬ ПОКАРАНІ ТІ, ХТО ЗДІЙСНИВ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ УКРАЇНИ

 

Ця кругова порука, кримінальна солідарність, повне і принципове нехтування загальноприйнятими нормами поведінки і є квінтесенцією сталінсько-путінського типу державного режиму, корені якого виходять з глибини кримінальних витоків більшовицької теорії і практики, через гарт партійно-кдбістської етики і до сьогоднішніх сумних і загрозливих російських реалій.

 

170630 08 1

Інфографіка, що ілюструє участь російських військ в бойових діях на територій України на Донбасі / Informnapalm.org

 

Зрозуміти сутність і джерела сьогоднішньої російської політики – ще не до кінця виконаний урок для міжнародної спільноти. Формулювання правильних висновків з уроку і відповідним чином вибудування відносин із кримінальним керівництвом країни, що претендує на ключову роль в світі, допоможе зробити вірний і рішучий крок для подолання найбільшої глобальної загрози сьогодення – злочинного режиму на чолі ядерної країни.

 

Читайте також розділи дослідження «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики», що вже оприлюднені:

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ДОСВІД РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

ЛИЦЕМІРСТВО: ЯК РФ ПІДРИВАЄ МИР, ВИКОРИСТОВУЮЧИ НЕДЕРЖАВНІ ВОЄНІЗОВАНІ ФОРМУВАННЯ

ЛИЦЕМІРСТВО: ВИКОРИСТАННЯ РФ ТЕРОРИЗМУ В ХОДІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ З ЛЮДСТВОМ

 

Інформаційно-консалтингова компанія Діфенс Експрес спільно з Центром дослідження сучасних започатквали рубрику «ЛИЦЕМІРСТВО» в якій оприлюднюються матеріали спільного дослідження - «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики».

 

В рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО» автори крок за кроком в популярній формі викривають інструменти, які Кремль використовує для поширення власного деструктивного впливу, як на власне населення так і на специфічні групи людей по всьому світу.

 

Об’єктом дослідження публікацій рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО» є політика Російської Федерації, як ключового агресора сучасного світу, що зробив ставку на проведення силових і гібридних сценаріїв для реалізації власних імперських інтересів, а також тенденції розповсюдження цих сценаріїв за межами свого прикордоння – у європейському та глобальному масштабах.

 

Предметом нашого аналізу є інструменти цієї політики РФ: військовий і економічний шантаж, використання терористичних угруповань, інформаційно-психологічна агресія та ін.

 

Зазвичай ЛИЦЕМІРСТВО розуміється як «поведінка, що прикриває нещирість, зловмисність удаваною щирість, чеснотою…» - тож одним з дієвих способів боротьби з лицемірством є методичне та ґрунтовне викриття справжніх намірів та цілей лицеміра.

 

Ми впевнені в тому, що рано, чи пізно ЛИЦЕМІРСТВО діючої на сьогодні в РФ політичної конструкції стане явним для всіх, включаючи тих, що нею достатньо ефективно на сьогодні гіпнотизуються.

 

Чим більше буде оприлюднено викривальної інформації, тим скоріше велика частка людства зможе вийти з сомнамбулічного стану, джерелом якого є ЛИЦЕМІРСТВО кремлівських демагогів. Тож запрошуємо тих, хто має впевненість у важливості цієї місії та необхідні професійні знання, навички та уміння долучитись до числа авторів Рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО».

 

РАЗОМ ПОДОЛАЄМО МОРОК!

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues