170620 СТРАТКОМ 00В сучасному інформаційному суспільстві правильна організація комунікації є ключовим фактором, що впливає на результативність діяльності будь-якого суб’єкта – чи то компанія, чи держава, чи, навіть, суспільство. Противник все частіше і частіше робить ставку саме не на знищення об’єкту, а на порушення комунікації, як внутрішньої, так і зовнішньої, що може мати не менш руйнівні наслідки. Тут важливо враховувати існуючий досвід, але не сліпо, а адаптуючи до власних потреб та реалій. Фахівці Центру дослідження сучасних конфліктів вважають, що в Україні це ще не усвідомили до кінця, хоча мали б робити це скоріше та ефективніше…

 

Долю повідомлення визначає не голос, а вухо.

Італо Кальвіно, італійський письменник і публіцист, 1923-1985

 

Коли висловлюєшся неправильно, сказане не відповідає твоїй думці; коли сказане не відповідає твоїй думці, не буде зроблено те, що мало б бути зроблено.

Конфуцій, китайський філософ, 5 ст. до н.е.

 

 

Для початку типовий приклад порушення стратегічної комунікації: Згадаймо звичну практику радянських і ранніх пострадянських часів: як тільки офіціоз розповсюджував повідомлення про «недопущення подорожчання основних предметів повсякденного попиту», люди моментально шикувалися у чергах і змітали з полиць магазинів крупи, цукор, сірники, сіль… Що відбувалося? Було кардинально зіпсовано і скомпрометовано стратегічні комунікації у суспільстві, а точніше – інформаційну взаємодію між державою (на той час – джерелом продуктів і послуг) і населенням-«споживачем».

 

Чи може бути продуктивним плагіат?

 

Термін стратегічні комунікації останнім часом набуває усе більшого вжитку у сучасному політологічному просторі. Найбільш активно він використовується у контексті євроатлантичних устремлінь України (зближення і співробітництво з НАТО), а також обговорення форматів протидії комплексним загрозам з боку Росії, у першу чергу – їх інформаційно-психологічній складовій.

 

Так, цей термін навіть набув офіційного визначення в Указі Президента України від 24.09.2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 р. «Про нову редакцію воєнної доктрини України», де сказано: «Стратегічні комунікації – скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави – публічної дипломатії, зв’язків з громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави». Аналіз тексту цього визначення вказує на те, що він практично повторює визначення терміну «strategic communications», прийнятий в НАТО. При цьому, схоже, поза увагою залишається та обставина, що НАТО являє собою багатонаціональну військово-політичну організацію, яка функціонує протягом кількох десятиліть на просторах двох континентів, а у своїй діяльності стикається з міжнародними кризами різного ступеню напруженості й майже глобальної географічної локалізації.

 

Механістичне копіювання і некритичне адаптування начебто апробованих на Заході «текстів» в результаті призводить до нісенітниць, коли метою стратегічних комунікацій виявляється «просування цілей держави», а не суспільства і нації, як це годилося б розуміти у контексті обговорення проблем національної безпеки і оборони. Звідси ж – запозичений із того ж джерела, але слабо обґрунтований об’єктивними українськими реаліями поділ складових стратегічних комунікацій на громадську дипломатію (Public Diplomacy), зв’язки з громадськістю (Public Affairs), військові громадські справи (Military Public Affairs), інформаційні операції (Information Operations), психологічні операції (Psychological Operations).

 

170620 01

Досвід стратегічної комунікації в НАТО цікавий, алей його механістичне копіювання призводить до нісенітниць та знижує продуктивність вжитих зусиль, відволікаючи частину їх на обслуговування симулякрів, тобто – понять і образів неіснуючих в реальності об’єктів

 

Причина плутанини - у вихідних завданнях стратегічних комунікацій: для НАТО це – забезпечення сприйняття присутності Альянсу й конкретних операцій населенням країн базування (тобто по суті іноземною аудиторією), а також інформаційно-психологічне забезпечення у процесі власне проведення поточних військово-силових акцій; для сучасної України – це перш за все підготовка власного населення і його захист від гібридної навали північного сусіда. Бачимо, що йдеться наразі про два зовсім різні типи комунікаційного процесу з принципово різними типами відношень між учасниками комунікації. Відповідно – й організаційна структура забезпечення такої комунікації в «українському випадку» має суттєво відрізнятися від вироблених раніше в НАТО підходів; автоматичне ж копіювання термінології і структурних особливостей організації, без детального аналізу реальної ситуації і потреб у відносинах «держава-суспільство» знизить продуктивність вжитих зусиль, відволікаючи частину їх на обслуговування симулякрів, тобто – понять і образів неіснуючих в реальності об’єктів. Наприклад, механічно перенесений із натівських посібників термін «публічна дипломатія» (органічний для взаємовідносин суб’єктів різної національної підпорядкованості) стає малозрозумілим і слабообґрунтованим у випадку інформаційної взаємодії українських державних структур із населенням і громадянським суспільством власної країни.

 

Системна безсистемність, або дорогу кращим практикам

 

А чи актуальне для України поняття «стратегічні комунікації» взагалі? Згадаймо, що вперше цей термін став використовуватися великими транснаціональними західними компаніями з метою формулювання підходів до просування свого іміджу (і товарів/послуг) до публіки (споживачів). Вже тоді було сформульовано основні принципи стратегічних комунікацій: системність, систематичність і послідовність, багатоканальність, відповідність меседжів-заяв реальному стану справ, врахування специфіки аудиторії, забезпечення зворотного зв’язку тощо. Бачимо, що в даному випадку маємо фактично перелік традиційних принципів «public relations», або зв’язків із громадськістю.

 

170620 02

Завданням українських державних структур повинно стати налагодження якісної комунікації із населенням і громадянським суспільством власної країни… 5 липня 2015 року жителі Краматорську відсвяткували річницю звільнення від російсько-терористичних угрупувань / Фото: president.gov.ua

 

Вже пізніше цей же термін було взято до використання керівниками НАТО; при цьому «стратегічна» складова назви підкреслювала перш за все такі особливості процесу комунікації як багатонаціональність адресної аудиторії, глобальне охоплення проблем і територій, системність підходів, а також певна орієнтованість на питання військово-безпекового характеру. У даному контексті фактор гібридних комплексних загроз з боку Росії не грав вирішального значення, оскільки основні підходи до формування концепції «стратегічних комунікацій» було сформовано ще раніше. Інша справа, що у ході активного розгортання Кремлем фронту «гібридного» тиску на Захід певні підходи у рамках стратегічних комунікацій набули уточнення, подальшої конкретизації з урахуванням специфіки і рівня нових загроз. Звідси – й вироблений на основі досить довгого досвіду інструментарій та організаційні структури здійснення «стратегічних комунікацій» НАТО.

 

Українським державникам, політикам, військовим було б нерозумно ігнорувати цей корисний досвід, вироблені принципові підходи до організації комунікативного процесу. Звернімо увагу на головні його визначальні принципи:

 

Системність, довгостроковість, послідовність (відповідність заяв і меседжів об’єктивній реальності і дійсним власним діям). У цьому відношенні процес «стратегічних комунікацій» НАТО відрізняється від звичайних комерційних PR-компаній, націлених на просування конкретного продукту/послуги у відносно обмежений часовий проміжок. Тим помітніша різниця у випадках, скажімо, просування продукту «подвійної якості» (алкоголю, сигарет, азартних ігор, енергетичних препаратів), коли об’єктивна реальність свідомо «коригується». І взагалі неможливо говорити про «стратегічні комунікації», коли йдеться про російську практику інформаційно-пропагандистської агресії: чи можна говорити про послідовність, коли з одного джерела чуємо про «єдиний з українцями народ та історію» і «укрофашистів», коли чи не протягом дня міняються «етикетки» на президентах іноземних держав з «друг» на «чмо», коли «іхтамнєти» збивають пасажирські літаки з високоточної ракетної зброї, придбаної у «воєнторзі», коли «розіп’яті хлопчики» заповнюють екрани і монітори російської аудиторії.

 

Важливо підкреслити, що у нашому («українському») випадку мова має йти не обов’язково про справи «військові» чи «безпекові». Довіра між державою і суспільством має тенденцію порушуватися (а саме на це спрямовує зусилля російська інформаційна агресія) також (а можливо, й частіше) з інших інформаційних приводів. Згадаймо, які бурі в українському суспільстві здіймалися навколо політики вітчизняного Нацбанку, протизаконних (реальних чи вигаданих) статків державних керманичів, резонансних призначень на державні посади, політики економічних відносин з окупованими Росією українськими територіями. В усіх названих випадках, брак прозорості, послідовності у інформаційному супроводженні виникаючих проблем (тобто саме порушення принципів «стратегічних комунікацій») активно використовувався супротивником і внутрішньою «опозицією» для розхитування і послаблення української нації.

 

170620 СТРАТКОМ 03

Довіра між державою і суспільством має тенденцію порушуватися, що активно використовувався супротивником і внутрішньою «опозицією» для розхитування і послаблення української нації / Протест проти політики Нацбанку. Фото: justus.com.ua

 

Принцип детального аналізу специфіки цільової аудиторії, розроблений фахівцями НАТО в умовах мультинаціональної і мультетнічної комунікації (від німецького бюргера до афганського моджахеда, від британського службовця – до албанського селянина) також залишається актуальним для українських реалій, оскільки одне й те ж явище чи проблема сьогодення має свої відтінки й специфіку у сприйнятті різних верств суспільства – від переважно російськомовного українського півдня до західних областей, від кримськотатарської спільноти до польських, румунських, угорських національних меншин чи єврейських громад.

 

Особливого значення, як здається, набуває у сучасних умовах принцип зворотного зв’язку, врахування думок і реакцій цільової аудиторії на месседжі та конкретні події. Саме послідовне втілення цього принципу дозволить державі вчасно діагностувати наростаючі проблеми, коригувати власні інформаційні акції. Саме це допоможе досягти синергетичної взаємодії держави і громадянського суспільства, результатом чого стане формування національного інформаційно-психологічного простору, практично недосяжного для пропагандистських потуг кремлівських фахівців гібридної війни.

 

Заслуговують на окрему увагу і творче переосмислення в умовах конкретних українських реалій також такі важливі положення з теорії натівських «стратегічних комунікацій» як вибір правильного каналу і часових параметрів доставки інформації до адресата, поєднання вербальних і невербальних засобів інформування, використання усього арсеналу сучасних засобів обміну інформацією, коректна оцінка інформаційного середовища адресата, варіативність емоційно-інформаційної концентрації підготовлених матеріалів, необхідність контролю за фактом доставки інформації до адресата і оцінки ефекту інформаційного впливу та ін.

 

Досвід конкретних акцій спеціалістів НАТО у сфері публічної дипломатії і зв’язків із громадськістю також має стати прикладом для вітчизняних державних і військових керівників. Саме такі зв’язки дозволяють перекинути місток між воєнними та цивільним населенням, а також допомогти військовим, силовим та іншим структурам, що зараз виконують завдання із захисту держави, формувати розуміння громадянами необхідності такої допомоги та спиратися на їхню підтримку.

 

Так, у 2016-17 рр. окремі країни-члени НАТО, а саме, Об’єднане Королівство, США, Німеччина, Норвегія, Франція, Іспанія посилили свою присутність у Східній Європі та країнах Балтії збільшенням чисельності особового складу та якості озброєння і військової техніки. Перед заведенням додаткового контингенту та під час його облаштування місцевому населенню були продемонстровані художні та документальні фільми про небезпеку, що несе російська агресія у ХХІ-му столітті. Органи місцевого самоврядування та активісти провели безпрецедентну за масштабами і змістовністю роз’яснювальну роботу. Запроваджений комплекс заходів було спрямовано як на нейтралізацію проросійської «п’ятої колони», присутньої у країнах, так і того валу масованої антинатівської пропаганди, який Росія намагалася вивалити на голови місцевих мешканців. Зокрема, у Литві росіяни організували провокацію, замішану на відвертій цинічній брехні про зґвалтування німецькими військовими місцевої неповнолітньої дівчинки. Як з’ясувалося, ніякої «згвалтованої» не існувало, а німецьких військових у вказаному російськими ЗМІ регіоні взагалі не було.

 

170620 СТРАТКОМ 04

Влітку 2016 року в Латвії біля Центру стратегічної комунікації НАТО акції"проти" посиления військової присутності НАТО / Фото: BaltNews.lv

 

170620 05

Літо 2017: у Латвії розміщено контингент сил НАТО та пройшли міжнародні навчання НАТО Saber Strike-2017 Фото: REUTERS

 

Позитивну нейтралізуючу роль у цьому випадку відіграло те, що литовська влада завчасно, ще у 2014-15 рр., запровадила низку адміністративних випереджувальних заходів: були заблоковані ряд пропагандистських каналів Рос-ТБ; на законодавчому рівні ухвалено нормативно-правові акти, якими передбачається суворе покарання за розповсюдження радянської символіки – одного із видів «озброєння» інформаційної війни, розв’язаної Росією; активну роботу провели литовські молодіжні та патріотичні організації, які організували публічні зустрічі з ветеранами боротьби проти російсько-радянської окупації, розповідали про війну, розв’язану Росією проти України, запрошували на зустрічі очевидців та учасників бойових дій на сході України, а також українських активістів, які розповідали про неконвенційні методи діяльності росіян у Харківській, Одеській, Запорізькій областях, на Донбасі, в Криму, у західних областях України та в інших місцях. Таким чином, своєчасно проведена робота стала надійним підґрунтям швидкого і комфортного розміщення іноземних воїнів на литовській землі. Крім того, це дало можливість викриття провокацій з боку Росії по відношенню до розміщеного контингенту з інших країн-членів НАТО.

 

Власний досвід ближче до тіла

 

Слід зазначити, що заходи з арсеналу «стратегічних комунікацій» вже досить активно застосовуються українською стороною на прифронтових українських територіях Донецької і Луганської областей, цивільне населення яких тривалий час піддавалося російській пропаганді. Тому виступи військових та громадських агітаторів перед місцевим населенням відіграють значущу роль, а конкретні позитивні вчинки воєнних та представників місцевих державних адміністрацій демонструють добру волю центральної української влади та світової спільноти по припиненню війни, стримуванню агресії Росії. Вірно обрана тактика демонстрації обґрунтованості обраного курсу України на євроінтеграцію разом з викриттям реваншистських імперських намірів Москви дозволяє розраховувати на зростання авторитету армії, інших силових структур серед місцевих жителів. Крім того, така робота позитивно впливає і на населення, що залишається під російською окупацією на Донбасі і в Криму. Відкритість і неупередженість у висвітленні подій стали запорукою виграшного протистояння з московською пропагандою, тому що саме мешканці окупованих та прифронтових територій є безпосередніми очевидцями того, що відбувається навколо, і мають можливість об’єктивно оцінювати події. Але формуванню таких оцінок слід активно сприяти. Коли цього не робить українська сторона, цією недолугістю в ту ж мить користається російський агресор.

 

Відомо, що певний прошарок населення східних областей та Криму, особливо люди старшого і похилого віку, тривалий час перебували під масованим впливом московської пропаганди. Тому, у 2014 році, дезорієнтовані й дезінофрмовані, вони кидались на українських військових і техніку, вважаючи, що ті несуть із собою зло і незгоди. Слід віддати належне українським воякам, які не лише швидко навчилися веденню бойових дій, а й виявляють стриманість та мужність, іноді - ціною свого життя і здоров’я. Підрозділи ЗСУ лише у найкритичніших випадках можуть відкривати вогонь у відповідь по ворожих цілях, якщо ті розташовуються у житлових кварталах чи на об’єктах цивільної інфраструктури. Якщо на початку війни це залишалося непомітним, то згодом, жителі Донецька, Макіївки, Горлівки, Луганська, інших міст ОРДЛО пересвідчилися, що українські силовики не застосовують методів ведення війни, які б призводили до масової загибелі цивільного населення, намагаються уникати вогневих контактів, якщо ті можуть завдати шкоди мирним мешканцям. І, навпаки, російські окупанти та колабораціоністи залюбки користуються «живим щитом» для прикриття себе і своєї техніки. Жителі північних та західних районів Донецька неодноразово висловлювали протести проти того, що окупаційна «адміністрація ДНР» розміщує важку артилерію, ракетні системи залпового вогню безпосередньо у житлових кварталах. Крім того, місцеві давним-давно розкусили цинічні прийоми імітації «обстрілів украми» цивільних об’єктів: вони вирахували, що українська артилерія ніяк не в змозі обстрілювати південні райони Донецька, бо мінометами до них не дістати, а «арта» більших калібрів залишала би сліди інших розмірів та форми. Варварський обстріл Маріуполя 24 січня 2015 року з лівобережжя Кальміуса офіційно визнано терористичним актом. Крім того, на побутовому рівні він став однією з відправних точок розуміння місцевим населенням цинічності та брехливості путінської влади. На той час багато жителів Маріуполя спокійно ловили на свої телевізори російські програми і для них стало реальною несподіванкою, коли про обстріли 24 січня рос-пропаганда у перші 2-3 дні говорила, як про обстріли з боку ЗС України та полку «Азов». Такої брехні не витримали навіть найзапекліші прибічники «руської весни». Обдурити можна зомбованого москвича чи пєрмяка, але ж з людьми, які бачили смерть близьких на власні очі, це зробити набагато важче…

 

170620 СТРАТКОМ 06

Заходи з арсеналу «стратегічних комунікацій» вже досить активно застосовуються українською стороною на прифронтових українських територіях Донецької і Луганської областей. 11 червня, у перший день набуття чинності безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом в місті Покровськ Донецької області відбулося святкування Дня Європи. До урочистостей долучилися і військовослужбовці Збройних Сил України, які виконують завдання у районі проведення антитерористичної операції на чолі із генерал-лейтенантом Олександром Сирським / Фото: http://volyn.com.ua

 

Зауважимо втім, що ці трагічні факти на той час не стали об’єктом повномасштабної роботи у контексті «стратегічних комунікацій», а дії української сторони у цьому контексті залишаються епізодичними, несистемними, носять переважно реактивний (а не проактивний) характер. Дається в знаки відсутність досвіду, необхідних медійних можливостей, нераціональне використання інтелектуального ресурсу. Тим більш важливим і нагальним є проблема ТВОРЧОГО і КРИТИЧНОГО використання вже набутого партнерами (в НАТО) досвіду, його впровадження у повсякденну практику органів державної влади і військового керівництва, громадського сектору та інформаційної спільноти. А чи називати такий підхід терміном «стратегічні комунікації» (оказіонального, як бачили ми раніше, походження) – питання другорядного характеру. Головне – застосовувати вироблені і сформульовані принципи у жорсткій відповідності до конкретних викликів і ситуацій сучасності, не допускаючи механістичного копіювання структурних зразків та створення нових «симулякрів», ми їх надивилися достатньо за часів «євроінтеграційних устремлінь» влади Януковича и Ко.

 

Центр дослідження сучасних конфліктів

 

Інші публікації автора:

 

ЛИЦЕМІРСТВО: ДОСВІД РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

ЛИЦЕМІРСТВО: ЯК РФ ПІДРИВАЄ МИР, ВИКОРИСТОВУЮЧИ НЕДЕРЖАВНІ ВОЄНІЗОВАНІ ФОРМУВАННЯ

ЛИЦЕМІРСТВО: ВИКОРИСТАННЯ РФ ТЕРОРИЗМУ В ХОДІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ З ЛЮДСТВОМ

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues