10 01Перші 100 днів Адміністрації Д.Трампа не надали нам можливості зрозуміти чіткі обриси ядерної стратегії США на найближчі 4 роки. На відміну від Б.Обами, який прийшов у офіс із детально продуманою стратегією ядерного стримування, перші кроки новообраного президента виявили те тільки відсутність у нього аналогічного підходу до нової роботи, не тільки хоча б поверхового розуміння самої проблематики, але всерйоз стурбували увесь «сектор безпеки» США на перший погляд непродуманими та відверто шкідливими для національної безпеки США ініціативами та заявами.

 

Ще кандидатом в ході виборчої кампанії Д.Трамп висловив низку суперечливих позицій щодо цієї чутливої проблематики[1]: в березні 2016 року він допускав можливість використання ядерної зброї проти ІДІЛ[2] та пізніше - відновлення переваги Америки в цій сфер в протистоянні із РФ попри існуючий з паритет, звинуватив Договору про Скорочення СНО-3 у наданні односторонніх переваг РФ, і це далеко не повний перелік. Це виявило не тільки слабку обізнаність політика-бізнесмена та його радників в цій чутливій сфері, але і можливий пошук в США нових формул досягнення національної безпеки в сучасному світі.

 

У нашому аналізі ми будемо спиратися на позицію Адміністрації Д.Трампа після інаугурації 20 січня 2017[3], яка вже формувалася командою військових професіоналів та експертів, першим з яких став міністр оборони Джеймс Меттіс, відставний генерал корпусу Морської піхоти. Проте, подальші заяви представників нової Адміністрації та самого Президента щодо цієї сфери можна назвати щонайм’якіше суперечливими: то він прагне подальшої ліквідації ядерної зброї та суттєвого скорочення ядерної програми США, то бідкається через те, що ядерний арсенал США є застарілим і його треба негайно модернізувати, то військовим союзникам в Європі (НАТО) та Азії (Японії та Кореї) доцільно обзавестися власними ядерними силами, щоб краще відбивати загрози.

 

Президент заявив про те, що прагне бачити США стати лідером серед країн, які мають ядерну зброю[4], чим здивував та занепокоїв експертів у сфері нерозповсюдження ядерної зброї не тільки в Росії, але і в США. Д.Трамп висловив стурбованість з приводу відставанням ядерного потенціалу США та односторонніх вигод для Росії в наслідок укладання угода про скорочення СНО-3 із РФ.

 

Адміністрація Б.Обами проводила політику скорочення ядерного озброєння, однак одночасно запустила потужну та коштовну програму модернізації залишку. Експерти США вважають ядерну програму Адміністрації Б.Обами, найбільш потужною та сучасною в світі. Згідно з угодою про скорочення СНО-3 від 2010 року ядерний арсенал США сьогодні менше встановлених лімітів на лютий 2018 року десь на 200 боєголовок, оскільки частина атомних підводних човнів наразі проходить переобладнання стартових установок. Проте їх конверсія скоро завершиться і кожний човен буде нести по 80-100 боєголовок. Водночас, РФ має десь на 200 боєголовок більше за встановлені ліміти, однак значна частина носіїв (МКБР SS-18, SS-19) давно вичерпали свої ліміти експлуатації і будуть зняті з чергування, відтак до лютого 2018 року, паритет буде знов відновлено.

 

Ряд експертів наполягають на необхідності модернізації усього ядерного потенціалу в частині носіїв – тактичної та стратегічної зброї протягом 10 років, що буде потребувати щорічних витрат в розмірі 40 млрд. дол. Такі великі витрати створюють потужні виклики для державного бюджету США: нова Адміністрація Д.Трампа заявляє, що з огляду на перспективу скорочення ядерних потенціалів в рамках угоду про СНО-3 варто також скоротити і ядерну програму США, з чим експерти[5] не погоджуються. 

 

27 січня 2017 року, тобто відразу після інаугурації Д.Трамп за традицією наказав міністру оборони США переглянути ядерної доктрини (Nuclear Posture Review (NPR), однак напрямки змін залишаються для експертів поки невідомими. Останній раз в квітні 2010 році Б.Обама презентував відкриту частину такої доктрини, в якій звузив перелік випадків застосування ядерної зброї. Відомо тільки, що нове керівництво Пентагону не підтримує ідею створення ударного безпілотників з ядерними бомбами. Російські експерти прогнозують, що Д.Трамп додасть нові напрямки модернізації ядерної зброї та залучить КНР до процесу скорочення стратегічного ядерного озброєння[6].

 

Тут слід визнати, що теорія застосування ядерної зброї, розроблена в 40-50-х роках в США та скопійована в СРСР, в останні роки зазнала небезпечних змін, відтак актуальність ядерних сил знов зросла. Коли на початку 1970-х років ядерні потенціали США та СРСР досягали обсягів більше 70 тисяч зарядів, прийшло розуміння, що подальша ядерна гонка переваг не надає жодній стороні. Доцільним стало витрачати гроші на скорочення ядерних озброєнь. Однак усе має свої наслідки, і стрімке скорочення ядерних озброєнь також. К моменту приходу до влади команди Д.Трампа, коли США та РФ завершують третій  етап взаємного скорочення ядерних озброєнь (Договір про скорочення СНО -3 діє до лютого 2018 року + 3 роки), скоротивши перед цим по 80% своїх арсеналів, у лідерів ядерних супердержав виникло відчуття, що нинішній обсяг ядерних озброєнь у разі ядерного конфлікту вже не призведе неминуче до глобальної катастрофи, що обмежений ядерний конфлікт можливий як варіант силових дій регіонального рівня.

 

Це хибне відчуття, але воно почало існувати і відбилося в публічних заявах Д.Трампа: в березні 2016 року він говорив про жахи, які несе ядерна зброя і завіряв, «бути останньою людиною, яка застосую ядерну зброю, тому що це буде «кінцем гри»[7]. Новий Президент погоджувався із необхідністю скорочення запасів ядерної зброї в світі. Водночас, на тому самому заході Трамп не виключив застосування ядерною зброю проти ІДІЛ «якщо хтось нанесе по нам удар». Пізніше, в квітні 2017 року представник США при ООН Хейлі заявила, що США виступають за без`ядерний світ, однак за нинішніх умов відмова від ядерних озброєнь є нереалістичною.[8]

 

Проблема ядерної стратегії нової Адміністрації США не тільки є вкрай актуальною, але набула цього разу безпрецедентного характеру: в жовтні 2016 року 36 колишніх офіцерів Пентагону, які відповідали за запуст ядерних ракет,  звернулися із відкритим листом до суспільства, в якому поставили під сумнів лідерські та професійні здібності Д.Трампа як головнокомандувача у разі ядерної атаки, звернули увагу на його схильність приймати швидкі невиважені рішення та ігнорувати експертну думку, його погану обізнаність щодо базових військових справ, особливо в частині ядерної зброї, та вміння вести міжнародні справи. Критики Д.Трампа вказують на авантюрність його характеру та стурбовані тим, що для застосування ядерної зброї Президент США не потребує ані погодження із Конгресом, ані із своїм Кабінетом або будь з ким. Хіба що Міністр оброни США може завчасно попередити чергових бойових офіцерів у Пентагоні, які відповідають за передачу сигналу, проігнорувати такий наказ, однак невідомо чи вони зроблять таке. Теза про необмежені повноваження Президента для надання наказу про ядерну атаку використовувався штабом Х.Клінтон під час президентської кампанії в 2016 році для дискредитації Д.Трампа.

 

Значного відчуття невизначеності додає безлад із формуванням команди радників, в першу чергу, в РНБ та в Департаменті  енергетики, який насправді відповідає не за енергетику, а за модернізацію ядерної зброї: новий міністр Рік Перрі, колишній губернатор Тексасу із досвідом в нафтогазовому бізнесі, не обізнаний в цій сфері, він колись навіть пропонував взагалі скасував це міністерство.

 

Як це не дивно але в сфері ядерного протистояння нова Адміністрація Д.Трампа має найбільший негайний виклик не з боку войовничої Росії В.Путіна, яка веде модернізацію паритетного із США ядерного озброєння, а маленької Північної Кореї, економічного банкруту та світової парії. Команда Д.Трампа має бути вдячною попередникам за те, що ядерна програма Ірану, яка багато років серйозно турбувала Адміністрацію США,  була зупинена спільними міжнародними зусиллями в 2015 році, а керівництво КНР, попри войовничість в сфері звичайних озброєнь в регіоні Китайського моря, передбачливо утримується від перенесення напруги у сферу ядерних озброєнь. Дії нового президента США, зокрема його твіт від 22 грудня 2016 року про те, що США мають посилити та розширити свої ядерні арсенали, тільки погіршують ситуацію з Пхеньяном.

 

Режим у Пхеньяні є узурпаторським, але не самогубцем або божевільним. Все що він прагне, так це захиститися від зовнішнього повалення, і для цього йому потрібна обмежена кількість ракет середньої дальності наземного базування в якості фактора стримування, а в перспективі – невеликий флот дизельних підводних човнів з ядерними ракетами, здатними вражати цілі в Японії та в США, і який можна сховати від знищення у власних прибережних водах. Кожне випробування ядерних боєголовок та ракет наближає його до цієї мети. При цьому протягом останніх 25 років США не спромоглися створити для цієї мети серйозних перешкод.

 

Довідкова інформація: Тільки протягом 2016 року ця країна провела випробування 2 ядерних пристрої, запустила 20 балістичних ракет, вивела на орбіту супутник, просунулася у складних технологіях виготовлення МКБР та проведення їх підводних запусків. В лютому 2017 року Північна Корея знов здійснила пуск МКБР, демонстративно загрожуючи не тільки військовим союзникам США у Східній Азії Японії та Кореї, але і наближається до здатності наносити удари МКБР по цілям на континентальних США. Лідер країни Кім Джонг-ан у своїй новорічній промові попередив, що програма розбудови сил самооборони буде продовжена, в основі якої ядерні сили, а воєнна доктрина на випадок війни передбачає упереджувальний ядерний удар. При цьому технології цієї країни невдовзі дозволять вражати цілі на континентальному США.

 

До  Трампа американські Адміністрації - від Клінтона до Обами - без успіху намагалися вирішити цю проблему. Проте, проблема не в тому, що у США немає ресурсів для протидії цій загрозі, а в тому що новій Адміністрації США все ще бракує плану дій (на що вказує тиха реакція на останній пуск), скептики висловлюють сумніви щодо здатності Д.Трампа впоратися із проблемою. Слід зазначити, що поточна поведінка керівництва Північної Кореї спровокована політикою самих США щодо заміни місцевих режимів на ліберально-демократичні. Починалося все з того, що Пхеньян був членом договору про нерозповсюдження ядерної зброї, і в 1993 році перехідний режим балансував на межі колапсу, а населення голодувало. Саме тоді  режим під тиском з боку США вперше провів успішні випробування ракет і почав погрожувати виходом із договору. Б.Клінтон невдало домагався в 1994 році рамкової угоди для припинення ядерної програми в обмін на зменшення санкцій та поставки палива для легководних реакторів. Дж.Буш посилив тиск на країну «вісі зла», що спровокувало другу ядерну кризу та вихід Пхеньяну із режиму нерозповсюдження. Водночас, жорсткий фінал С.Хуссейна в 2003 році та М.Каддафі в 2011 році посилили мотивацію для керівництва режиму у Пхеньяні прискорити ядерну програму. Сподівання Б.Обами на те, що Пхеньян просто збанкрутує під тривалими санкціями, не виправдалися.

 

Північна Корея, за оцінками МАГАТЕ, має до 50 кг плутонію, якого вистачить на виготовлення 10 вибухових пристроїв. Наразі в 2017 році Пхеньян подвоїв свої спроможності виробляти високозбагачений уран, що дозволить йому до 2020 року мати 100 боєголовок, а невдовзі він стане спроможним запускати МКБР[9].

 

Якщо поточна реактивна політика США по відношенню до ядерної програми Пхеньяну не зміниться, ризики ядерної війни значно зростуть. Така політика має ефективно включати дипломатію та тиск для створення мотивації у Пхеньяна виконувати зобов’язання по нерозповсюдженню ядерної зброї. Д.Трампу навряд чи вдасться змусити Північну Корею повністю відмовитися від ядерної програми, оскільки він перший Президент США за останні 30 років, який не прагне відновити «холодну війну» та апокаліптичні очікування ядерної війни. На відміну від своїх попередників, Д.Трамп не прагне трансформувати увесь світ у ліберальну демократію західного типу, у тому числі, Північну Корею.

 

Д.Трамп вже продемонстрував свою готовність вирішувати геополітичні проблеми суто з бізнесових позицій, у його команди є розуміння того, що саме Китай є рішенням проблеми. В кінці квітня 2017 року, Д.Трамп вирішив відійти від традиційної практики не вирішувати політичні питання із третіми країнами за рахунок економічних інтересів нації і запропонував лідеру КНР збереження позитивного сальдо в торгівлі із США в обмін на вирішення проблеми Північної Кореї. Цей крок викликав жорстку критику з боку демократів, частини республіканців та істеблішменту, однак правда полягає у тому, що попередня практика також успіху з Пхеньяном не принесла. Проте, питання є значно складнішим: у разі колапсу режиму в Пхеньяні під боком у КНР виникне безлад з перспективою встановлення прозахідного режиму, що тільки загострить стосунки США із КНР.

 

Рекомендації для України

 

Проблема ядерної програми Північної Кореї несе для України як уроки, так і ризики. Уроком є те, що зусилля Заходу із введення санкцій, погроз, ізоляції, порівняно слабкої країни з узурпаторським режимом, який має ядерну зброю, може взагалі не мати жодного ефекту, якщо йдеться про виживання режиму.  Ризиком є те, що провал чергової спроби вирішити проблему (або знов відкласти рішення на невизначений час) веде до дискредитації супердержави, висвітлює її слабкість перед союзниками та дружніми країнами, та призводить до зростання у вивільненому політичному просторі впливу іншої супердержави, у даному випадку Китаю та РФ. 

 

З приходом нової Адміністрації у Білий дім відносини США та Росії входять у нову фазу: з одного боку Трамп заявив про готовність покращити відносини між країнами, а з іншого закликав суттєво посилити ефективність національних збройних сил, включаючи ядерний арсенал, розширити можливості ПРО США, суттєво посилити бойові можливості звичайних сил, реформувати та відновити дієвість НАТО.

 

Проблема  загострення ядерного протистояння РФ із США справді турбує нову Адміністрацію США і полягає у тому, що стратегічні ядерні сили США та система ПРО не спроможні захистити континентальні США від ядерного удару Росії у відповідь.[10] Навіть у разі швидкого нарощування ядерних арсеналів та нанесення неочікуваного удару по РФ США все одно понесе неприйнятні втрати: тільки 145 боєголовок з наземних мобільних установок влучать по об’єктах в США, загинуть 22 мільйона душ. [11]  .

 

Перед самою інаугурацією Д.Трамп зробив через газету Times of London  бізнес-пропозицію до РФ у сфері ядерних озброєнь – запропонував односторонню ліквідацію ядерної зброї в обмін на зняття санкцій. Керівництво РФ холодно відхилило таку пропозицію, оскільки не змішує торгівлю з національною безпекою: перший постріл Трампа пішов у «молоко». Наступний крок був зроблений через тиждень 28 січня: в телефонній бесіді з В.Путіним Д.Трамп не тільки виявився необізнаним щодо суті нової угоди 2010 року про скорочення СНО, але і необачно поквапився оголосити її невигідною для США, що не відповідає консолідованій точці зору в секторі безпеки США.

 

Щоправда, Д.Трамп не перший з Президентів США який робить такі промахи – в 1980 році Р.Рейган також почав із залякування СРСР ядерною атакою, але через 6 місяців змушений був докорінним чином змінити курс.

 

Модернізація звичайних та ядерних сил США, їх швидке розміщення в Європі надасть дві негайні переваги: це покаже рішучість США виконувати свої без пекові зобов’язання перед союзниками по НАТО та змусить Європу збільшити свої оборонні витрати та посилити бойові спроможності НАТО в Центральній та Східній Європі, як про це заявив новий міністр оборони під час слухань в Сенаті. Все це стане противагою для російських ядерних погроз в час, коли військовий бюджет РФ потрапив у скрутну ситуацію. Саме санкції спільно із нарощуванням звичайних озброєнь в Європі здатні ефективно протистояти ядерним силам РФ. [12]

 

До кінця свого першого терміну перебування на посаді Адміністрації Д.Трампа треба визначитися із ключових моментів нової національної ядерної стратегії, а саме:

 

1.Чи будуть США подовжувати термін дії угоди про скорочення СНО-3 із РФ на наступні 5 років, зберігаючи в такий спосіб як тенденцію до скорочення ядерних озброєнь, так і верифікаційний механізм,

2.Або Адміністрація США започаткує та проведе переговори з укладання якоїсь нової угоди із РФ із ядерного стримування,

3.Або буде проводити подальшу ядерну політику поза межами будь-яких угод із РФ, не притримуючись якихось лімітів та не використовуючи існуючих верифікаційних механізмів.

 

Відповіді на ці питання нова Адміністрація США поки що не надала. Проте, в  останні місяці низка експертів США заговорила про вірогідність ядерного конфлікту США із РФ з огляду на агресивну поведінку останньої, хоча сам Д.Трамп висловлювався за тепліші відносини із цією країною, підкресливши, що «ядерна зброя має бути суттєво скорочена». Проте, факти є такими:

 

1. В грудні 2006 року Наукова рада з питань оборони (Defense Science Board) представила для нового Президента доповідь з рекомендаціями щодо більш гнучкого обмеженого використання тактичного ядерного арсеналу США з низькозбагаченим ураном в Європі в ході ймовірного конфлікту із Росією[13]. Стратегія застосування такої ядерної зброї - оманливо проста: для припинення конфлікту треба провести його ескалацію до достатнього рівня. Саме застосування боєприпасів з низько збагачений ураном має сигналізувати супротивнику, за задумом, про вашу боже вільність та рішучість застосувати звичайну ядерну зброю – тактика,  розрахована на залякування[14]. І в цьому її авантюрність та нереальність – кожна ядерна атака неминуче переходить у повномасштабний ядерний конфлікт на суцільне знищення.

 

2. Окремі конгресмени та сенатори, включаючи сенатора Тома Коттона (Sen. Tom Cotton (R-Ark.), запропонували проект закону, який обмежує фінансування Організації щодо виконання угоди про всебічну заборону та випробування ядерної зброї, а також звільняє США від виконання резолюції РБ ООН від 23 вересня 2016 року про заборону на ядерні випробування. Фактично мова йде про вихід США із угоди з РФ 1996 року, яку обидві сторони підписали, але тільки РФ ратифікувала, і двері до нової гонки ядерних озброєнь з непередбачуваним результатом будуть відчинені. 

 

Таким чином, як ми бачимо, з приходом нової Адміністрації США основи глобальної ядерної безпеки вже не можна сприймати як чинні та беззаперечні. Проблема погіршується розбіжностями у стратегічному мисленні РФ та США щодо двох моментів:

 

1. Вашингтон має намір захистити своїх союзників у разі нападу на них переважаючими звичайними озброєннями (РФ такого положення не має),

2. РФ готова застосувати ядерну зброю у разі загрози розгрому звичайними озброєннями, США таку ситуацію не передбачає.

 

Парадоксально, але концепція стратегічної стабільності як військовий базис для попередження війн та контролю над озброєннями почав розмиватися, оскільки збройний конфлікт між РФ та НАТО був політично немислимим. В 2017 році сторони так само розходяться у своєму стратегічному мисленні, як і у далекому 1980 році, щодо розуміння ролі ядерної зброї, ядерного стримування та стратегічної стабільності[15]. Більше того, за останні 9 років був зруйнований канал стратегічного спілкування між керівництвом країн через відсутність регулярних зустрічей військових та прихід до влади нового покоління лідерів, більш войовничих та більш схильних виявляти неповагу один до одного. Все це створює небезпечні ризики збройного протистояння під час військових навчань сторін. 

 

ВИСНОВКИ

Республіканська Адміністрація Д.Трампа в питання ядерної зброї констатувала, що ядерні сили США (за часів адміністрації демократів) втратили частину своїх можливостей, що вона не збирається втрачати лідерські позицій в цій сфері, що існуючі домовленості надають РФ односторонні переваги[16].  Американські експерти ставлять під сумнів обґрунтованість усіх позицій.

 

По-перше, ставиться під сумнів (а фактично спростовується) намір Д.Трампа зберігати перевагу в сфері ядерних озброєнь, оскільки ніякої переваги насправді немає, а є паритет, зафіксований верифікаційним механізмом (правом сторін на 18 неочікуваних щорічних перевірок) згідно договору СТАРТ-3 2011-2018 рр. 

 

По-друге, спростовується твердження Президента про застарілість ядерного потенціалу США у порівнянні до російського. Зокрема, С.Пайфер вказав на надійність основних МКБР «Трайдент Д5», які за 30 років дали збій тільки у 2-3 випадках, чого не скажеш про випробування нових російських МКБР.

 

По-третє, експерти не погоджуються із твердженням Д.Трампа про «недбале ставлення» Адміністрації Б.Обами до модернізації ядерного арсеналу США. Хоча його формальна модернізація ще не почалася, тим не менше бюджет на підтримування та вдосконалення існуючого арсеналу значно перевищує мізерні кошти, які виділяє на аналогічні цілі керівництво РФ. Різниця в бюджеті настільки разюча (1 трлн. дол. США протягом останніх 30 років та 400 млрд. дол протягом наступних 10 років)[17], що експерти навіть схильні називати це «ескалацією ядерних озброєнь з боку США». В цьому контексті навіть висловлюються побоювання, що програма модернізації ядерного арсеналу США, зважаючи на тренд договору СТАРТ-3 до його скорочення, передбачає занадто великі кошти в умовах бюджетного дефіциту США і потребують скоріше скорочення або переорієнтації на інші типи озброєнь, які Пентагон зможе реально застосовувати. 

 

По-четверте, скорочення ядерних озброєнь та умови договору СТАРТ-3 були схвалені не тільки керівниками Пентагону та військовими експертами США в 2010 році, але і значною частиною провідних сенаторів та конгресменів від республіканців.

 

Заяви про ядерну перевагу мають бюджетні наслідки (або обмеження) та відповідну реакцію супротивників (Росія) і недружніх та нейтральних країн (Південна Корея та Іран, КНР), яка призведе до зростання ядерної конфронтації у світі. України веде війну із однією з двох ядерних супердержав і прагне її принаймні не програти, при цьому намагається отримати військову допомогу від антипода РФ у ядерному протистоянні. Відтак, нам важливо мати чітке розуміння ядерних стратегії обох країн.

 

Олексій КУРОП'ЯТНИК,

фонд «Майдан закордонних справ»


[1] Donald Trump’s very confusing thoughts on nuclear weapons, explained Updated by Zack Beauchamp@zackbeauchampЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  Jan 18, 2017 http://www.vox.com/world/2017/1/18/14310168/trump-nuclear-policy-inauguration-explained

[2] Trump’s nuclear wake-up call By MICHAEL CROWLEY 01/19/17 http://www.politico.com/story/2017/01/donald-trump-nuclear-weapons-233822 

[3] “To journalists asking me what nuclear policies Trump will adopt: I have absolutely no idea,” James Acton, the director of the Carnegie Endowment for International Peace’s Nuclear Policy Program, wrote two days after Trump’s upset win. “And neither, I strongly suspect, does he.”

[4] Trump's call for US nuclear supremacy raises questions By Nicole Gaouette, February 26, 2017, http://edition.cnn.com/2017/02/25/politics/trump-nuclear-arsenal/

[5] Martin, of Peace Action

[6] Trump’s Nuclear Doctrine May Involve China in Strategic Arms Reduction 11.02.2017 http://fortunascorner.com/2017/02/21/trumps-nuclear-doctrine-may-involve-china-in-strategic-arms-reduction/

[7] March 2016 MSNBC, Trump’s nuclear wake-up call, By MICHAEL CROWLEY 01/19/17

http://www.politico.com/story/2017/01/donald-trump-nuclear-weapons-233822

[8] США разом із КНР, РФ, Великобританією та ще 30 країнами, які мають ядерну зброю або ядерні технології, відмовилися навесні 2017 року від участі у переговорах під егідою ООН про відмову від ядерної зброї.

[9] Curbing the North Korean Nuclear Threat, April 2017, By Daryl G. Kimball, https://www.armscontrol.org/act/2017-04/focus/curbing-north-korean-nuclear-threat

[10] What Trump Doesn’t Get About Nukes, Will Trump come to his senses in time to avert an arms race and a nuclear war?

By BRUCE BLAIR, February 11, 2017 http://www.politico.com/magazine/story/2017/02/trump-putin-call-nuclear-weapons-214768

[11] according to a new study by Global Zero

[12] Bring Russia to the Table and Promote America's Security, The Art of the Deal by Stephen Blank and Peter Huessy February 2, 2017 https://www.gatestoneinstitute.org/9877/american-security-russi

[13] A Both/And Approach: Next Steps on Disarmament and the Role of the Ban Treaty,Remarks by Daryl G. Kimball, Executive Director, Arms Control Association, Roundtable on “Global and Regional Nuclear Orders in a Moment of Geopolitical Uncertainty", Thursday, March 16, 2017, United Nations, UN Delegates Dining Room, https://www.armscontrol.org/events/2017-03/both-and-approach-next-steps-disarmament-role-ban-treaty

[14] A Nuclear War by Tyler Durden Feb 28, 2017 http://www.zerohedge.com/news/2017-02-27/heres-how-deep-state-trying-lead-trump-nuclear-war

[15] Understanding the US–Russia Nuclear Schism, Alexey Arbatov, 20 March 2017, Publication: Survival: Global Politics and Strategy April–May 2017 http://www.iiss.org/en/publications/survival/sections/2017-579b/survival--global-politics-and-strategy-april-may-2017-89ac/59-2-06-arbatov-3be5?mkt_tok=eyJpIjoiTlRnNU9ETTNaR013Tm1ZMSIsInQiOiJNVEpHWjBoZVB4NXlQempTY3JvdElvN

3kwODl0a2REYm9CT3o1NDBUcHJlRzZjdmVIeE84RGRKeCsyR1Eyb2tJNGQwRllHT2Ixdmhya1F

EZU16M291b0RQVUpFelZJSHJyUjBNOUszTWtiOUowc0RxSEJoOGhmNEJDSnVqSURkaSJ9#.

WNQ5iGkYn6I.facebook

[16] Steven Pifer, director of arms control and nonproliferation at the Brookings Institution, who said he and other experts are "just not sure where Trump's getting his information.""I know of no senior American military officer who says 'I would like to trade American nuclear forces with anybody else.'"

[17] Trump's call for US nuclear supremacy raises questions By Nicole Gaouette February 26, 2017  http://edition.cnn.com/2017/02/25/politics/trump-nuclear-arsenal/

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues