170523 Arktika 0Наразі можна спостерігати розгортання боротби за  Арктику, яка набуває все більшого значення, як новий центр зосередження уваги провідних країн світу. Це викликано низкою обставин, передусім, глобальним потеплінням, а також появою на Заході нових технологій, що потенційно уможливлюють доступ до природних ресурсів та транспортних комунікацій регіону. І РФ саме завзято вступило  в боротьбу за Арктику, яка набуває наразі чи не містичного значення для збереження при владі путінського режиму та його впливу на російське населення. Це вже такий собі Арктика-наш. А чи спроможна РФ не надірвати пупок такими занадто дорогими змаганнями, за те, що має мало економічного сенсу? На це та інші запитання шукали відповіді у Києві.

 

 

12 травня в Дипломатичній академії України пройшла конференція «Російська активність в Арктиці: цілі, напрямки та виклики безпеці», організована Центром дослідження Росії за участі відомих українських та іноземних (зокрема, з Фінляндії, Естонії, Росії тощо) фахівців, представників експертного середовища, дипломатичного корпусу, громадянського суспільства, ЗМІ.

 

Під час роботи конференції було проаналізовано стратегію та тактику дій Росії в Арктиці; місце «арктичного напрямку» у її зовнішній політиці; конфлікти інтересів, а також реальні та потенційні виклики світовій безпеці, що виникають через політику Росії. Також розглядалися роль і місце України в цьому питанні, Тематика конференції є і актуальною, і недостатньо дослідженою в Україні, а тому залишається цікавою для всіх експертів, які займаються російською та багатогранною арктичною проблематикою.


За попередніми оцінками, на арктичному шельфі знаходяться значні поклади нерозвіданих світових запасів нафти (13%) і природного газу (30%). З огляду на наявність саме в Арктиці значних покладів нафти, газу і рідкоземельних металів, вкрай необхідних для подальшого розвитку світової економіки, регіон приречений на особливу увагу світових гравців. Відповідно, слід очікувати подальшого посилення суперечностей між провідними державами світу за вплив в Арктичному регіоні та можливість використання його потенціалу.


Арктика – це особливий регіон, який потребує міжнародного правового захисту. Основним міжнародним консультативним органом з вирішення проблем Арктики, а також налагодження співробітництва країн регіону є Арктична рада, створена у 1996 р за участі США, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Данії, Ісландії та РФ (в подальшому до них приєдналися країни Балтії, а також, в якості спостерігача, Польща). Про зацікавленість щодо Арктики заявив також Китай.


Проте, налагодженню продуктивного співробітництва заважають принципові розбіжності між західними учасниками Арктичної ради та РФ, що виключає можливість досягнення компромісів. І головною причиною цього є дії Москви, яка проводить відверто конфронтаційну та реваншистську політику, претендуючи, зокрема, на володіння шельфом Північного Льодовитого океану від узбережжя Сибіру до Північного полюсу.

 

170523 Arktika 1

12 травня в Дипломатичній академії України пройшла конференція «Російська активність в Арктиці: цілі, напрямки та виклики безпеці». Конференція була організована києвським Центром дослідження Росії


Експерти зазначили, що з середини 2000-х років політика РФ стала набувати все більших ознак неоімперіалізму, що супроводжувалося прямими та непрямими експансіоністськими кроками у зовнішній політиці. Аналіз російської політики та оголошених Москвою проектів в Арктиці викликає певні питання. А реалізація останніх має інші від офіційно задекларованих Кремлем на доктринально-стратегічному рівні цілі. Насправді, корупційний, політико-символічний та демографічний чинники виявляються більш вагомими в системі російського експансіонізму в арктичній зоні, ніж економічний.


Продовження російського експансіонізму в Арктиці з економічної точки зору лежить в площині резервування потенційної сировинної бази на майбутнє та збільшення території за рахунок претензій на розширення континентального шельфу. Тобто, не маючи внаслідок дії запроваджених міжнародних санкцій доступу до дешевих кредитів та сучасних технологій, РФ (а вона вже сьогодні контролює понад 45% Арктики) має намір «застовпити» на майбутнє арктичний шельф за собою і обмежити в цьому плані можливості потенційних конкурентів. Така політика може бути обумовлена прогнозами вичерпання нафтогазових запасів Росії. За оцінками голови Сбербанка РФ Германа Грефа, це може статися протягом 2028-2032 рр. Відтак, експансія РФ в Арктиці поки що просто ігнорує поточну економічну доцільность видобутку нафти та газу. Адже йдеться не просто про збереження ключової для наповнення центрального бюджету Федерації галузі економіки. Головними цілями арктичної експансії РФ є контроль над перспективними запасами сировини на арктичному шельфі, збереження та посилення статусу світового продуцента вуглеводної сировини, та її постачальника на ринок ЄС, контроль трубопровідної інфраструктури тощо.


Щоправда, достовірних даних про зміну світової цінової кон’юнктури на енергоносії на краще немає. Більш того, експертні прогнози залишаються для енергоцентричної економіки РФ невтішними, а ціна за барель нафти не перевищить 100 доларів. Собівартість видобутку бареля нафти в деяких районах Баренцева моря становить 120-150 дол. В поточних умовах світових цін це нівелює будь-яку економічну доцільність таких проектів.


За даними компанії Shell, навіть якщо ціна нафти збільшиться удвічі до 2030 року, її видобування в Арктиці буде нерентабельним через вартість робіт та ліцензій.


Оцінки рентабельності роботи на арктичних родовищах коливаються від 90 дол. за барель до 150-250 дол. Російська платформа на родовищі Прирозломна є заздалегідь збитковою і працює сьогодні при собівартості видобутку у 60 дол.за барель. Втім така ціна не є ринковою та сформована завдяки суттєвій податковій знижці, державним неринковим інвестиціям в інфраструктуру платформи, що призводить до дефіциту рентабельності у 600 млн.дол. За таких показників продовження спроб видобутку нафти з боку РФ очевидно має на меті представити привабливість арктичних проектів в рамках пошуку інвестицій та «пробиття» режиму санкцій або ж можливості обійти його через можливих союзників. Характерно, що при обговоренні арктичного питання РФ завжди пропонує «забути» про кримське питання та свою війну на Донбасі.

 

170523 Arktika 2

Наразі триває розгляд в комісії ООН вже другого позиву РФ щодо визнання підводного Хребта Ломоносова в Арктиці продовженням материкового шельфу Євразії, що може дозволити скоригувати в сторону збільшення на понад 1 млн кВ км площу Арктики, що підконтрольна Кремлю...

 


Однією з стратегічних цілей освоєння Арктики Росія проголосила Північний морський шлях (NSR), використання якого має скоротити час, а відповідно й вартість транспортування товарів з Азії в Європу. Проте, він не може бути реальним конкурентом для існуючих маршрутів через свою сезонність функціювання, складність маршруту, необхідність супроводження криголамами, високу вартість фрахту, відсутність логістичної інфраструктури на маршруті переходу і, як наслідок, малу привабливість.


Однією з проблем NSR може стати позиція Китаю, який розглядає Індійський океан, як пріоритетний та стратегічно важливий для себе регіон, що забезпечує майже 50% європейсько-азійської торгівлі. Китайський капітал повністю контролює порти Читтагонга, Коломбо, Гвадара, Джибуті та Дамама. Сьогодні відбувається активне будівництво швидкісних залізничних доріг з Юнаня, Сичуаня і Гуйчжоу до М’янмиі глибоководних портів Давей та Карагота, що будуються КНР. Завершення такого коридору дозволить скоротити маршрут на 3-3,5 тисячі миль.


До того ж, Китай не збирається використовувати російський маршрут NSR та платити збори РФ. Більш того, Пекін обирає для перевезення вантажів нейтральні води поза 12-мильною зоною російських територіальних вод, судна мають супроводжувати китайські криголами (зараз в Китаї ведуть роботи з будівництва власних атомних криголамів). Такий підхід КНР обмежує потенціал NSR. Зважаючи на дефіцит тоннажу під прапором РФ, вибір китайських суден буде визначати як маршрут, так і супровід останніх північними маршрутами.

 

170523 Arktika 3

Транспортні маршрути в Арктиці


Таким чином, зміни на світовому ринку енергоносіїв, збереження тренду відносно низьких цін на нафту, а також розвиток транспортно-логістичних проектів Суецького та Панамського каналів з одночасним зниженням ризиків для судноплавства в Індійському океані ставлять під сумнів економічну доцільність арктичних проектів, пов’язаних зокрема з розбудовою Північного Морського шляху, як потенційної альтернативи існуючим маршрутам транспортних морських сполучень Європи, зокрема, Роттердам-Шанхай та інших.


Військовий чинник арктичної експансії РФ є силовим підтвердженням претензій Федерації на арктичні території. Продовжується формування нового Арктичного об’єднаного стратегічного командування (ОСК) «Північ», створеного у 2014 р на базі Північного флоту, частин і з’єднань Західного, Центрального і Східного округів ЗС РФ, 45-ї армії ВПС та ППО Повітряно-космічних сил ЗС РФ та сил Камчатської флотилії Тихоокеанського флоту. В сховищах на Кольському півострові зберігаються 420 ядерних боєголовок для МБР морського базування, триває будівництво 5 нових сховищ. Ще 250 боєголовок зберігаються на Камчатці. 


Розміщення військових баз має на меті передусім силове забезпечення процесу територіальних претензій РФ. Поряд з цим, як зазначалося, у випадку створення кон’юнктурних умов для розробки родовищ природних ресурсів регіону, Москва може всупереч нормам міжнародного права вдатися до силового захоплення, як це вже було в Криму.


Мілітаризація Арктики з боку Російської Федерації розглядається в таких аспектах, як забезпечення захисту від ракетного удару, оперативне розгортання ВМФ РФ у Світовому океані та контроль Північного Морського шляху.


Протиракетний аспект зумовлений ще з часів Холодної війни найкоротшим маршрутом підльоту міжконтинентальних балістичних ракет та стратегічної бомбардувальної авіації до цілей на території РФ є Північний полюс. Фактично в Кремлі розуміють, що реально воювати з США вони неспроможні, проте продовжують свої масштабні військові приготування. Так, Росія з 2014 р створює суцільне радіолокаційне поле в Арктиці, єдину систему спостереження за повітряною, надводною та підводною обстановкою на усіх арктичних архіпелагах та островах тощо. Кількість комплексів ППО-ПРО С-300, Тор М2ДТ та Панцир-СА в підрозділах ППО свідчить саме про намагання прикрити найкоротший маршрут ракетного удару по європейській частині РФ з території Північної Америки та Баренцева моря.


Оперативне розгортання сил ВМФ у Світовому океані, незважаючи на обвальне зменшення кількості кораблів ВМФ РФ, залишається важливим для Кремля. Передусім, це прорив у випадку війни російських атомних підводних човнів в Атлантику. Крім того, у складі ПФ є кілька підрозділів військового спецназу, що мають сучасні транспортні засоби прихованої доставки і можуть діяти на території інших держав. Експерти не виключають ймовірність проведення гібридної операції проти Фінляндії з наступною частковою або повною окупацією її території. Також можливі провокації проти Норвегії, як потенційного конкурента у сфері видобутку газу в Арктиці та постачання цієї сировини в Європу.

 

170523 Arktika 5

Росія здійснює мілітаризацію Арктики, витрачаючи на це колосальні ресурси, що не може не виснажувати її економіку...


Розгортання в Арктиці нових військових баз та аеродромів вимагає прикриття з моря та забезпечення шляхів сполучення з материковими базами у складних географічних та погодних умовах. Одним з наслідків подальшої мілітаризації Арктики з боку РФ є подальше забруднення довкілля, особливо ядерними відходами, що в специфічних умовах Півночі не лише створює загрозу для унікальної фауни і флори, але й поряд з нецивілізованим видобутком нафти на материковій частині (з подальшим спаленням великих обсягів супутнього газу – до 10% усіх парникових викидів РФ) негативно впливає на зміни клімату в цілому.


Втім, несприятлива для Кремля політична обстановка поки не дозволяє Кремлю розраховувати на територіальні претензії в Арктиці в правовому полі. Хоча зараз триває розгляд в комісії ООН вже другого позиву РФ щодо визнання підводного Хребта Ломоносова в Арктиці продовженням материкового шельфу Євразії, що дозволить скоригувати в сторону збільшення на понад 1 млн кВ км площу Арктики, підконтрольну Кремлю. Отже, у випадку необхідності (якщо рішення комісії ООН буде не на її користь) РФ може вдатися до використання військової складової з метою розширення своїх арктичних територій, що призведе до подальшого загострення військово-політичної обстановки.


Суттєвим для реалізації планів РФ залишається і несприятливий демографічний фактор. За даними Північного (Арктичного) федерального університету в Архангельську, за останні 20 років населення арктичних районів РФ зменшилося вдвічі (Республіка Комі і Саха, Красноярський край, Архангельська та Мурманська області, Ненецький, Ямало-Ненецький та Чукотський автономні округи). Причому скорочення кількості населення регіону відбувається прогресуючими темпами. Деякі території, як наприклад Усть-Янський район з 1990 по 2016 рр втратили 83,2% населення. Станом на 1 січня 2016 р в арктичній зоні РФ мешкало лише 2,38 млн.осіб (1,6% населення РФ).


Експерти звернули увагу, що проголошені Кремлем цілі Росії в Арктиці носять переважно символічний характер, оскільки не підкріплюються реальними ресурсами і не лише через банальну відсутність останніх. Пояснення цьому просте - адже Арктику намагаються використати для відновити великодержавного статусу Росії та забезпечення відповідного потужного постімперського ресентименту.


Північ традиційно відіграє міфологічну роль в російській масовій свідомості, державна пропаганда подає це, як символ територіальної величі, джерело невичерпних ресурсів та ключовий маркер російської державності. Таким чином, символічне значення Арктики в контексті неоімперської ідеології та майбутні перспективи використання її потенціалу значно переважають у свідомості практичні переваги від самого такого використання.


Російська експансія в Арктиці є черговою симуляцією суверенітету, політикою символічних дій, територіальних претензій та мілітаризації з метою відбити загрозу з боку противника, якого не існує. Кремль намагається використовувати Арктику для символічної демонстрації суверенітету, де відбувається штучне творення російської ідентичності шляхом втілення національного міфу та легенд про жертовність та велич нації.


Повернення ж Кремля до планів централізованого освоєння Арктики суперечить економічній доцільності та світовій практиці, де перевагу віддають вахтовому методу. Втім, виділення коштів на відповідні проекти в таких умовах є свідченням їх нецільового використання.


Арктична стратегія РФ спирається на мету взяти реванш після Холодної війни та компенсувати іміджеві втрати від розпаду СРСР. В цьому контексті Арктика є тим інструментом, що дозволяє, на думку військово-політичного керівництва РФ, продемонструвати повернення Росії у геополітику в якості потужного гравця та потужного центру впливу.


Таким чином, політику РФ в Арктиці слід перш за все розглядати в контексті внутрішнього та зовнішнього політичного позиціонування військово-політичного керівництва країни, можливості доступу до ресурсів, розподілу бюджетних та інвестиційних фінансів, а також управління електоральними настроями всередині держави.


За умов збереження нинішнього стану в Арктиці протистояння там буде лише посилюватись. В той же час, на жаль, на відміну від активної позиції РФ, світ все ще чекає, хоча мав би давно зрозуміти, що домовлятись з Кремлем неможливо в принципі. На думку експертів, цивілізований світ все ще не має дієвої стратегії стримування агресора, отже, маємо спільними зусиллями створити її.


Що ж стосується позиції України в цьому питанні, експерти зазначили наступне. Передусім, РФ активно використовує суперечності в Арктиці для відвернення уваги світової спільноти від власної збройної агресії проти України. З огляду на це, наша країна має право на вжиття усіх цивілізованих заходів задля відстоювання власних національних інтересів, в т.ч. в Арктиці, пошуку потенційних союзників та привертання уваги світової спільноти до злочинів агресора. Маємо наполягати на всіх рівнях на забороні видобутку нафти в Арктиці, адже потенційна аварія тут матиме катастрофічні наслідки для екології та клімату планети в цілому. Тут варто згадати хоча б про наслідки аварії на буровій платформі ВР в Мексиканській затоці у 2010 р біля берегів США та завдані нею величезні збитки.


Маємо робити акцент на необхідності збереження унікальної природи Арктики, флори і фауни, тобто цінностей планетарного рівня, що без сумніву знайде підтримку світової спільноти. Це дуже чутливе для РФ питання і тому маємо бути активними, а не діяти в рамках порядку денного, що нав’язує зазвичай РФ.


З огляду на зазначене, дуже корисним на перспективу і ефективним може бути набуття Україною статусу спостерігача в Арктичній раді, як це вже зробили деякі країни, в т.ч. Польща.

 

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ

 

170523 Arktika 7

Арктика - лід з космосу. Жовтою лінією показано стару лінію меж морських льдів...

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues