170519 00Сьогодні в рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО», читач зможе ознайомитись з черговим матеріалом дослідження «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики» над яким спільно працюють фахівці Інформаційно-консалтингової компанії Діфенс Експрес та Центру дослідження сучасних конфліктів. Стаття присвячена тому, як російська воєнщина використовує недержавні воєнізовані формування при проведенні спеціальних операцій.

 

НЕДЕРЖАВНІ ВОЄНІЗОВАНІ ФОРМУВАННЯ РФ: ВИКОРИСТАННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

«Это (система приватних військових компаній - ЦДСК) действительно является инструментом реализации национальных интересов без прямого участия государства… над этим можно подумать, рассмотреть…»

 

Прем’єр РФ В.Путін, 11.04.2012 р.

 

Я хату покинул,

Пошел воевать,

Чтоб землю в Гренаде

Крестьянам отдать.

 

М.Свєтлов (Шейнкман), російський поет, 1926 р.

 

170519 01

 

Слова В.Путіна, винесені в епіграф цієї статті, сказані у відповідь на пропозицію депутата Державної думи РФ від ЛДПР А.Мітрофанова про законотворче унормування використання російських приватних військових компаній, зокрема – як інструменту впливу за кордоном. З того часу, процес, як бачимо, «пішов». Втім саме законодавче врегулювання діяльності приватних військових компаній в Росії, пригальмувалося: так, внесений тим же Мітрофановим у 2013 році законопроект №62015-6 «О государственном регулировании создания и деятельности частных военных компаний» і досі перебуває на розгляді у законодавчому органі. Також з 2015 р. залишається не ухваленим іще один законопроект – «О частной военно-охранной деятельности» депатута Держдуми Г.Носовка. І це, на наш погляд, є симптоматичним: путінське угруповання, як власне й інші злочинці, звикло діяти у «сірій зоні», прозорий законодавчий простір – не для них.

 

Тим часом, відсутність закону не заважає практичній позазаконній, а фактично злочинній діяльності численних російських озброєних угруповань на захист інтересів прогнилої наскрізь російської імперії. А історія питання починається навіть не з участі російських «православних добровольців» у бойових діях на боці «сербських братів» у балканських кривавих конфліктах на теренах дезінтегрованої Югославії на рубежі ХХ та ХХІ століть (згадаймо: саме там починав свою міжнародну «героїчну» діяльність «історичний бойовий реконструктор» І.Гіркін).

 

У генетичній пам’яті «гіркіних» – десятиліття радянського лицемірства: під виглядом «комуністичного інтернаціоналу», усілякого роду «інтербригад», виконання «почесного інтернаціонального обов’язку» тощо, гаслами яких з одного боку успішно затуманювали мозки романтично налаштованої, але соціально незрілої молоді, а з іншого – виправдовувалися злочини як кримінального контингенту, так і державної геронто- і клептократії. Скільки за усю історію радянщини знівечено і покалічено душ і тіл обдурених романтиків, які, покинувши рідних і домівку, пішли «воевать, чтоб землю в Гренаде (! – ЦДСК) крестьянам отдать»! А потім втовкмачувалася у свідомість наступних поколінь ідея про виправданість обману, дволикості, лицемірства – якщо вони використовуються заради «великої мети» (а мету формували й затверджували вже в Кремлі). От і знов – посунули за кордони «великої й неділимої» натовпи обдурених студентів із Санкт-Петербургу, автослюсарів з Ростова, плебсу з Москви, безробітних машинобудівників і шахтарів з Уралу, захисників «руського міра» з Північного Кавказу і Бурятії, а разом з ними – військові шахраї, кримінальні злочинці й патологічні вбивці.

 

Зручним і політично вигідним для сьогоднішньої злочинної кремлівської верхівки (у контексті широкомасштабної спеціальної операції, розгорнутої нею проти України) став формат використання недержавних воєнізованих організацій.

 

170519 02

Зручним і політично вигідним для сьогоднішньої злочинної кремлівської верхівки став формат використання недержавних воєнізованих організацій

 

Згадаймо: спеціальна операція завжди носить комплексний характер, суміщає у собі усі компоненти впливу: спеціальний (агентурно-оперативний, оперативно-технічний, інформаційний або пропагандистський), економічний, політичний, соціальний, воєнний – у необхідному для конкретної операції співвідношенні.

 

Для досягнення найбільшої ефективності результату спецоперації росіяни віддають пріоритет (особливо на початковому етапі) тим формам і методам, а також таким силам і засобам, які б дозволяли протягом максимально тривалого терміну приховувати присутність власної військової компоненти, досягати якомога вищого рівня маскування мілітарної складової, а також реального задуму вищого керівництва у Москві.

 

Широкого застосування, у контексті вищевикладеного, набуло використання російською стороною так званих «приватних військових компаній» (ПВК, російською, відповідно, - «ЧВК»).

 

При цьому ми розглядаємо ПВК як частковий випадок більш широкої категорії «недержавних воєнізованих формувань» (НВФ). Так, до НВФ відноситимемо, перш за все, формування різного роду «казачества», «народні міліції», «народні ополчення», які структурно і функціонально мають також ознаки громадських та політичних об’єднань. ПВК ж переважно створюються на базі, чи під виглядом, охоронних фірм і компаній; вони, як правило, утримуються від декларування політичних уподобань чи історичних чи етно-національної коренів, акцентують увагу на суто «професійних», «експертних» якостях, послугах і сервісах. В рамках даної публікації використовуватимемо скорочення ПВК (як більш розповсюджений) для позначення як власне приватних, так і недержавних воєнізованих формувань, виділяючи термін НВФ у випадках, коли виникне потреба позначити категоріальні розбіжності між власне НВФ і ПВК.

 

Публікація по темі: ВСІМ, ХТО ПОВІВСЯ НА КРИВАВІ ДОВГІ РУБЛІ ПУТІНСЬКОЇ АРМІЇ, ПРИСВЯЧУЄЬТСЯ

 

По-перше: використання ПВК дає змогу російському агресору заперечувати свою причетність до військових чи інших силових дій за кордоном (згадаймо вже відомі історичні «меми» за авторством В.Путіна про «трактористів» і «шахтарів», які придбали зброю і військове спорядження у «воєнторгах»);

 

по-друге, заміна регулярних військ на ПВК звільняє уряд держави-агресора від необхідності публічного декларування військових втрат (а за експертними висновками, кількість загиблих в Україні росіян за три роки конфлікту оцінюється цифрою у 10 тисяч!);

 

по-третє, відсутність ознак приналежності особи до регулярних збройних сил агресора вводить в оману (улюблений кгб-істський трюк кремлівської верхівки!) противну сторону; згадаймо, як у перші дні російського вторгнення навесні 2014 р., українські прикордонники відмовлялися виконувати накази про відкриття вогню проти порушників кордону, посилаючися на те, що «це – цивільні особи». Що ж, набутий з того часу досвід вже довів, що порушення будь-яких правил і звичаїв ведення війни, розрахунок на «гуманні» міркування супротивника є фірмовими ознаками російських політиків і військових командирів.

 

Так, спецпідрозділами ФСБ/СЗР/ГРУ РФ у тісній взаємодії з російськими ПВК здійснювалися практично всі первинні заходи спецоперацій в Україні (у першу чергу, в Криму, на Донбасі): заволодіння транспортними засобами і комунікаціями (Керченська поромна переправа, Кримська і Донецька залізниці), захоплення урядових приміщень, будівель і споруд стаціонарного та мобільного зв’язку, пошти, телецентрів, об’єктів інфраструктури та засобів масової інформації тощо.

 

Росія масово використовувала і використовує членів ПВК, як засіб інформаційного, пропагандистського впливу, фізичного тиску.

 

Найбільш гучно останні 2-3 роки лунає така назва як ПВК «Вагнера», а ось всередині 90-х років вузькопрофільним фахівцям та експертам була відома охоронна структура у Санкт-Петербурзі під назвою «Рубікон». Співробітники (а по факту, бійці) «Рубікону», за дивним збігом обставин, виявилися ярими поборниками «слов’янського», «православного» та інших подібних фейкових «міров» і з 1992 по 1995 роки брали активну участь у бойових діях на теренах колишньої Югославії на боці сербів; при цьому, застосовувались «рубіконівці» виключно для ведення диверсійно-розвідувальної роботи. Останнє, як розуміємо, вимагало неабияких фізичної, вогневої та спеціальної підготовки. Зауважимо, що втрати або поранення серед підрозділів «Рубікону» були мінімальними. За різними джерелами, сукупна кількість його бійців складала близько 250-300 осіб, а поранень різної тяжкості зазнали не більше 25-28 із них. Вбитими втрачено двоє (за іншими даними, до 15 осіб). Зауважимо, що по різні боки конфлікту воювали добровольці з ряду інших країн. Однак групи представників «Рубікону» відрізнялися організованістю дій, вишколом, володінням навичками диверсійної та агентурної роботи, стабільним матеріально-фінансовим забезпеченням, а також зброєю, що використовувалася колишніми спецпідрозділами КДБ та ЗС СРСР. Все це вказувало на приналежність бійців «Рубікону» до формувань, не схожих на пересічні добровольчі угруповання.

 

170519 03

38-річний Максим Колганов зі станиці Жигульовська. За даними російської «Фонтанка.ру», загинв 3 лютого 2016 року, воююючи у складі «ПВК Вагнера»

 

 

Протягом останніх десяти років, особливо у період з 2013 по 2015 рр., спостерігається збільшення як кількості російських ПВК, так і чисельності їхнього особового складу.

 

Так, в Ірак, за безпосередньої підтримки СЗР та ФСБ РФ, введено та практично задіяно ПВК «Антитерор». До його складу увійшли колишні спецпризначенці з різних міністерств і відомств Росії.

 

Публічною спеціалізацією російської ПВК «МАР» є сприяння у забезпеченні охорони гуманітарних та інших вантажів до місць з високою терористичною активністю та нестабільною воєнно-політичною ситуацією. «МАР» проводить інструкторську роботу, здійснює розвідку, логістику, займається продажем виробів військового та подвійного призначення, напряму контактує з Міністерством з надзвичайних ситуацій та ФСБ РФ. На український Донбас «МАР» засилала своїх бойовиків під виглядом супроводжувачів «гуманітарних конвоїв». У травні-червні 2014 року Москва закликала світову спільноту посприяти переміщенню свого гуманітарного конвою (100-150 вантажівок) через Харківську область в район проведення АТО на Донбасі. Керівництво України категорично заборонило подібне переміщення. Подальший перебіг подій довів повну обґрунтованість такого рішення: крім того, що подібні «гумконвої» здійснюють пряме матеріально-технічне забезпечення російсько-терористичних збройних формувань на Донбасі, вони також використовуються для організації безперешкодного проникнення на територію України бійців РФ: повноцінний батальйон спецназу (від 200 до 350 бійців) з кожним конвоєм, враховуючи наявність 2-3 членів екіпажу у вантажівці.

 

До речі, такий спосіб доставки спецназу в тил супротивника практикувався росіянами ще під час війні з Ічкерією, що вказує на традиційну тісну співпрацю при організації спецоперацій між Міністерством з надзвичайних ситуацій та силовим блоком (ФСБ, ГРУ, Збройні Сили) Росії, зокрема – й у процесі взаємодії з «приватним військовим сектором». Відзначимо у цьому контексті, що за окремим даними, на базі Центроспасу у м. Ногінськ (Московська обл.) «під прикриттям» МНС насправді проходять службу співробітники Окремого навчального центру СЗР/ФСБ, більш відомого, як «Вимпел», та «Заслон», а також військовослужбовці ГРУ, МВС РФ.

 

170519 04

Публічною спеціалізацією російської ПВК «МАР» є сприяння у забезпеченні охорони гуманітарних та інших вантажів до місць з високою терористичною активністю та нестабільною воєнно-політичною ситуацією

 

На початку 2000-х рр.., також у Санкт-Петербурзі утворено ПВК «Moran Security Group» – охоронну фірму, нібито призначену для забезпечення охорони міжнародних морських вантажів. Натомість, джерела відмічають періодичне залучення її фахівців до виконання ексклюзивних завдань, а саме диверсійно-розвідувальних, при захопленні Росією Криму (конкретно, фахівці компанії могли бути залучені до заходів на місцях дислокації флоту України в мм. Севастополі та Керчі, а також – до розвідки в місцях знаходження підрозділів берегової охорони). За непідтвердженими даними, бійців «Moran Security Group» періодично залучають до спеціальних контрдиверсійних заходів у сирійському порту Тартус, де дислокується єдина морська база РФ у Середземному морі. Крім того, співробітники компанії були помічені при супроводженні вантажів для російського контингенту у Сирії.

 

За різними оцінками, протягом останніх років на території РФ утворено та функціонують декілька десятків інших приватних військових компаній: «РСБ-Групп» (неодноразово фіксувалася її присутність на окупованих територіях Донбасу, як у вигляді самостійних міні-підрозділаів, так і у складі військових підрозділів РФ, а також незаконних військових формувань ОРДЛО); «АТК-ГРУПП», «Візантія»; «SLAVONIC CORPS LTD». «Центр-R» або «Редут-Антитеррор» (створено на базі загону «Тигр», що діяв, зокрема, на початку 2000-х в Іраці, зареєстрований як британська ПВК «Top Rent Seсurity LTD») спеціалізується на підготовці снайперів і снайперських груп, саперів, фахівців з радіоелектронної розвідки/контррозвідки, фахівців з ведення бою у різних умовах (у місті, в пустелі, на воді, у горах тощо). «Центр-R» декілька разів переформатовувався, водночас, відомо про залучення його членів та підготовлених бойовиків в різні часи у бойових діях в різних точках світу – в Афганістані, на теренах колишньої Югославії, на Північному Кавказі, в Абхазії та Цхінвальському регіоні Грузії, в Іраку, Сирії, на Донбасі тощо.

 

Для приховування належності до Росії, інколи використовується іноземна реєстрація ПВК – наприклад, вже згадувана вище ПВК «Вагнера» зареєстрована та має юридичну адресу в Аргентині, що ускладнює процедури притягнення до відповідальності, надає ширші можливості використання закордонних юридичних і фізичних осіб у діяльності структури. В той же час практично вся навчально-тренувальна робота здійснюється на території РФ, на полігоні поблизу селища Молькіно Краснодарського краю, який є полігоном 10-ої бригади спецпризначення ГРУ ГШ РФ. Також активно використовуються для підготовки бойовиків ОРДЛО та для Сирії інші полігони офіційних силових відомств РФ: полігон Центру спеціальної підготовки у м.Красногорську, база Сил спеціальних операцій РФ у м. Солнєчнєгорську, полігон МО РФ «Кадамовський» (Ростовська обл.). ПВК використовують можливості й інших державних військових об’єктів: ті ж самі «вагнерівці» переправляються до Сирії з Приморсько-Ахтарського аеродрому та Новоросійського воєнного порту, а також через порти Чорноморського флоту РФ (Керч, Севастополь) та аеродроми МО РФ в окупованому Криму.

 

170519 05

Відомий стиль і практика діяльності російських спецслужб свідчить про високу вірогідність використання ними «прикриття» ПВК для здійснення власних спецоперацій за кордоном

 

Кістяком формування кадрового складу російських ПВК є ветеранські організації (учасників бойових дій за кордонами СРСР/РФ, розвідувальних і контррозвідувальних служб РФ), військово-патріотичні громадські, козачі об’єднання тощо. Аналіз доступних даних щодо керівників цих структур вказує на те, що вони практично виключно є вихідцями із силових підрозділів російських ФСБ або ГРУ.

 

Відомий стиль і практика діяльності російських спецслужб свідчить про високу вірогідність використання ними «прикриття» ПВК для здійснення власних спецоперацій за кордоном, а також для просування своїх кадрів у потрібні ділянки і ситуації під прикриттям співробітників ПВК. Симптоматичним у даному контексті є те, що протягом 2014, а також на початку 2015 років спостерігалося масове фіктивне «звільнення» російських військовослужбовців ряду фахових спеціальностей (танкіст, артилерист, сапер, снайпер, спеціаліст РЕБ, десантник, морський піхотинець тощо) зі служби та раптове їх «влаштування» на певні терміни до складу ПВК, козачих формувань «Війська Донського» (у першу чергу) та інших. При цьому, оформлялися тимчасові звільнення (що, до речі, не передбачене військовими статутами та нормативами РФ), «відпустки» військовослужбовців з досвідом бойових дій на Північному Кавказі, в Грузії, колишній Югославії, інших «гарячих точках». Наприклад, у містах Оренбург, Новосибірськ, Рязань, Псков, Ульяновськ, Кубинка та інших з весни-літа 2014 року раптово нібито почали звільнятися або йти у відпустку (разом із штатною службовою зброєю) десантники, спецпризначенці ГРУ ГШ, з танкової військової частини м. Кяхти та ряду інших в/ч Забайкалля, Далекого Сходу, Нижнього Новгороду, Південного Уралу. Аналогічний вал «відпускників» та «звільненців» спостерігався у танкових та артилерійських підрозділах, а з Северодвінського полігону спецназу морської піхоти багато хто «поїхав відпочивати» до Ростовської області та окупованого м.Новоазовська Донецької області. Згодом всі ці «відпускники» з’являлися у складі козачих та інших недержавних воєнізованих структур РФ та незаконних збройних формуваннях ОРДЛО.

 

Публікація по темі: ЯК БУДУТЬ ПОКАРАНІ ТІ, ХТО ЗДІЙСНИВ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ УКРАЇНИ

 

Варто також враховувати, що в цілому діяльність по створенню і функціонуванню російських ПВК перебуває під повним контролем Федеральної служби безпеки РФ, яка у цьому контексті має усі важелі контролю над діяльністю як громадських військово-патріотичних об’єднань, так і структур МО і ЗС, інших силових відомств РФ, які є поживним джерелом кадрового формування ПВК. В структурі ФСБ ці завдання виконують, у першу чергу 5 Управління, а також Головне управління військової контррозвідки. Таким чином забезпечується повний контроль діяльності російських ПВК з боку ФСБ, а через неї – і російського президента. Ось ця специфіка – фактична відсутність прозорого законодавчого забезпечення діяльності російських ПВК за умови повної практичної підконтрольності президентсько-силовій гілці державного управління – кардинально відрізняють Росію від західних країн, де діяльність ПВК детально регламентована законодавчими та іншими нормативними документами, а контроль за нею здійснюється цивільним сектором.

 

Фінансово-матеріальне забезпечення російських ПВК здійснюється за рахунок декількох джерел:

 

по-перше, це прибутки від ведення безпосередньої підприємницької діяльності (охорона, інструкторська робота, торгівля профільним спорядженням і матеріалами тощо).

 

по-друге, це залучення коштів замовника за виконання інших специфічних видів діяльності, у першу чергу – найманство для участі у конфліктах локального характеру. Розповсюдженою, скажімо, є практика залучення фахівців ПВК для «вирішення» силовим шляхом конфліктних питань на території африканських країн: це і міжкланові та етнічні протистояння, проблемні моменти у процесі видобутку алмазів, нафти, рідкоземельних металів, вугілля, забезпечення незаконної діяльності з видобутку слонової кістки, вилову крабів, китобойного промислу, а також перевезення і супроводження великих сум «тіньової» готівки з одного регіону в інший, інструкторські та охоронні послуги в інтересах місцевих кланових або кримінальних лідерів тощо.

 

по-третє, політичне спонсорство. У першу чергу, це стосується НВФ по типу козачих об’єднань та осередків. Так, прокремлівський олігарх К.Малофєєв протягом десятків років фінансував проросійські організації в Криму. На гроші, надані ним напряму, а також за посередництвом Донського і Кубанського козацтва, фактично профінансовано створення в Криму козачих угруповань, які практично являли собою російські НВО на території України.

 

Крім того, кошти надходять від кримінальної діяльності як ПВК, спектр якої досить широкий: починаючи від розграбування захоплених територій (Донбас, Крим, Грузія, Сирія, Югославія та ін.) і аж до банальної рекетирської діяльності, «дахування», утриманням сумнівних розважальних та ігрових закладів. В той же час, під час участі ПВК у спецопераціях та бойових діях на замовлення російської влади, основним джерелом надходження коштів стають ФСБ, ГРУ ГШ, МО, МВС, МНС. Донбаські бойовики відзначають, що співробітники ПВК завжди отримують зарплатню набагато вищу від пересічних добровольців та місцевих колаборантів, їхнє озброєння та спорядження теж відрізняється від інших категорій, іноді перевищуючи рівень аналогічних видів забезпечення регулярної російської армії. Особливе, підвищене матеріальне забезпечення представників ПВК здійснюється при виконанні ними точкових, ексклюзивних завдань у «далекому» зарубіжжі. Таке відмічали і серби – учасники війни на Балканах, і зараз відзначається на Донбасі, в Афганістані, Іраку, Сирії.

 

170519 06

Нагорода за підписом президента РФ, посмертно присуджена одному з бійців «ЧВК Вагнера»

 

Спостереження за морально-психологічним станом членів ПВК/НВО, засвідчило, що головним мотиваційним підґрунтям для них є матеріальна винагорода. При цьому, ідейно-патріотична складова притаманна лише для 5-8% членів ПВК, для членів НВФ (козацьких структур та ін.) цей показник становить біля 30-60%. Натомість, кругова порука, яка у «фронтовому фольклорі» оспівується, як «войсковоє товаріщєство», пронизує практично 90-95% бойовиків ПВК/НВО. Експертами вважається, що це відображає спорідненість мотивації перебування їх у складі військових угруповань, а саме – матеріальна винагорода та «пов’язаність кров’ю», тобто загальна співучасть у мародерстві та інших злочинах, як тяжких так і пересічних побутових. Ці обставини спричиняють те, що бойові угруповання ПВК/НВО є більш жорстокими, зухвалими у порівнянні з іншими учасниками збройного конфлікту.

 

Говорячи про ПВК/НВФ, слід звернути увагу на «транскордонний» характер генезису і діяльності багатьох із них, що надає додаткові можливості для використання їх у спецопераціях. Наприклад, постійні історичні контакти Великого Донського козацтва з козаками Луганщини призвели до поступового зрощення їх структур, світогляду, ідеологічних поглядів, що під час захоплення частини Луганської області Росією відіграло суттєву роль. Досвід війни в Югославії засвідчив також, що КДБ, а потім їхні наступники, скористалися «православним духом», спільністю російських великодержавних ідей з традиціями місцевих панслов’янських та просербських націоналістичних угруповань для втручання у балканський конфлікт в інтересах державних інтересів Росії. Останнім прикладом цього явища стала нещодавно попереджена спроба державного перевороту у Чорногорії за участю місцевих ПВК, керованих з Кремля.

 

170519 07

Усім тим, хто бере участь в авантюрах кремлівського режиму слід пам’ятати: всі без виключення злочини безперестанно фіксуються, документуються та готуються до судових процесів…

 

Окремою темою має стати створення і діяльність ПВК/НВФ з числа вихідців із Північного Кавказу (в першу чергу, Чечні). Проблема ця складна, більше того – важко передбачити середньо- і далекострокові політичні і військові наслідки діяльності цих угруповань (у першу чергу – численних силових структур, створених чеченським лідером Р.Кадировим під гаслами «захисту режиму Путіна»). Так, вже зараз зрозуміло, що використання кадирівських ПВК для винищення підпілля патріотів Ічкерії в значній мірі сприяло підсиленню за їх рахунок найвпливовішої на сьогодні терористичної організації – ІДІЛ.

 

Викладені факти свідчать, що приватні і недержавні воєнізовані формування наразі є активним інструментом реалізації кремлівською верхівкою своїх політичних амбіцій; характер сучасних міждержавних конфліктів (гібридність, багатовимірність) робить все більш актуальним значення й ефективність застосування можливостей ПВК в інтересах реалізації державної політики РФ, в окремих випадках застосування ПВК стає ключовим елементом здійснення російських спецоперацій. Все це вимагає опрацювання адекватної системи заходів протистояння цій лицемірній, але ефективній тактиці агресора, виявлення відповідних планів і намірів, нейтралізації дій, їх документування й оприлюднення з метою притягнення до відповідальності як виконавців, так і політичних замовників з Кремля.

 

Центр дослідження сучасних конфліктів

 

Інформаційно-консалтингова компанія Діфенс Експрес спільно з Центром дослідження сучасних започатквали рубрику «ЛИЦЕМІРСТВО» в якій оприлюднюються матеріали спільного дослідження - «ЛИЦЕМІРСТВО та ШАХРАЙСТВО, як стовпи агресивної російської зовнішньої політики».

 

В рубриці «ЛИЦЕМІРСТВО» автори крок за кроком в популярній формі викривають інструменти, які Кремль використовує для поширення власного деструктивного впливу, як на власне населення так і на специфічні групи людей по всьому світу.

 

Об’єктом дослідження публікацій рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО» є політика Російської Федерації, як ключового агресора сучасного світу, що зробив ставку на проведення силових і гібридних сценаріїв для реалізації власних імперських інтересів, а також тенденції розповсюдження цих сценаріїв за межами свого прикордоння – у європейському та глобальному масштабах.

 

Предметом нашого аналізу є інструменти цієї політики РФ: військовий і економічний шантаж, використання терористичних угруповань, інформаційно-психологічна агресія та ін.

 

Зазвичай ЛИЦЕМІРСТВО розуміється як «поведінка, що прикриває нещирість, зловмисність удаваною щирість, чеснотою…» - тож одним з дієвих способів боротьби з лицемірством є методичне та ґрунтовне викриття справжніх намірів та цілей лицеміра.

 

Ми впевнені в тому, що рано, чи пізно ЛИЦЕМІРСТВО діючої на сьогодні в РФ політичної конструкції стане явним для всіх, включаючи тих, що нею достатньо ефективно на сьогодні гіпнотизуються.

 

Чим більше буде оприлюднено викривальної інформації, тим скоріше велика частка людства зможе вийти з сомнамбулічного стану, джерелом якого є ЛИЦЕМІРСТВО кремлівських демагогів. Тож запрошуємо тих, хто має впевненість у важливості цієї місії та необхідні професійні знання, навички та уміння долучитись до числа авторів Рубрики «ЛИЦЕМІРСТВО».

 

РАЗОМ ПОДОЛАЄМО МОРОК!

 

Читайте також розділи дослідження, що вже оприлюднені:

ЛИЦЕМІРСТВО: ДОСВІД РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

 

170519 08

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues