170428 0025 квітня 2017 року TRUMAN Agency та Інститут світової політики (ІСП) презентували черговий випуск щоквартального аналітичного звіту «Аудит зовнішньої політики. Індекс відносин». Спеціальною темою цього випуску стали важливі в умовах триваючої війни на Сході питання аналізу міжнародної підтримки нашої країни та модернізації вітчизняної оборонної промисловості України в умовах, що склалися.

 

Презентація відбулася у Національному військово-історичному музеї України за участі представників TRUMAN Agency, ІСП, Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння, ІКК Defense Express, Генштабу ЗСУ, ДК «Укроборонпром», військового аташату, експертного середовища та ЗМІ.

 

Отже, експерти констатували, що гібридна війна РФ проти України триває, агресор попри дію санкцій та, здавалося б, його міжнародну ізоляцію та економічні проблеми, поки що не відмовився від своїх загарбницьких цілей в нашій країні, а відтак, продовжує нарощувати військовий потенціал та створювати на наших кордонах потужні ударні угруповання.

 

170428 01

 

Як відзначила Вікторія Закревська, партнер TRUMAN Agency, методологія оцінки, яка викладена в спеціальному випуску «Аудит зовнішньої політики. Індекс відносин», полягає в тому, що кожна подія у сфері зовнішньої політики оцінюється з точки зору її позитивного чи негативного впливу на динаміку двосторонніх відносин. За сумою балів кожного із напрямків формується індекс відносин за минулий квартал.

 

170428 02

 

В своїй промові заступник директора ІСП Сергій Солодкий наголосив на важливості міжнародної підтримки України, особливостях даного моменту та можливому розвитку ситуації найближчим часом. Він зазначив, що період із січня до березня 2017 р. Україна зберегла позитивну динаміку у відносинах зі своїми партнерами - США, ЄС та Китаєм; на російському ж напрямку спостерігалося подальше прогнозоване погіршення.

 

Відповідно до звіту відносини України та ЄС оцінено у +53 бали (-12 балів відносно показника за жовтень-грудень), з Китаєм - у +27 (зростання на 2 бали), зі США - у +28 (зростання на б балів), проте, з Росією - у - 61 бал (суттєве погіршення у порівнянні з попереднім кварталом, на -22 бали).

 

Перший заступник директора ІСП наголосив, що останні три місяці українсько-російські відносини були перенасиченими різного роду спецопераціями. Це стало характерною рисою відносин: спецоперації замість кооперації, кількість заяв про спецоперації зростає пропорційно падінню рівня економічної, політичної чи будь-якої іншої співпраці.

 

Відносини між Україною та США були сфокусовані навколо зусиль із налагодження контактів з адміністрацією Трампа, аби зробити США союзником України, чи, принаймні, її активним партнером у протистоянні російській агресії. При цьому, слід пам'ятати, що більш скептична до Росії політика нової адміністрації не перетворює її автоматично в проукраїнську. Хоча, анти-російськість та про-українськість зазвичай дуже добре уживаються в політичних колах різних країн світу, але ці речі все ж не тотожні. Завдання-максимум для української зовнішньої політики - зробити Україну цікавою для нової адміністрації незалежно від динаміки відносин США з Росією - залишається важкодоступним.
Спецтемою заходу став аналіз розбудови вітчизняної оборонної промисловості. Зокрема, зазначалося, що до цього часу російська агресія була головним стимулятором для розвитку оборонної промисловості в Україні, прорив у цій сфері неможливий без створення внутрішніх умов для більш ефективного використання всіх наявних ресурсів та можливостей України. Важливою також залишається міжнародна підтримка, особливо реалізація спільних проектів з іноземними партнерами.

 

Про це говорили в своїй презентації «Міжнародне співробітництво в оборонній промисловості: виклики та ризики» розповіли військові експерти ЦДАКР та Defense Express Валентин Бадрак та Антон Міхненко.

 

170428 03

 

Відзначивши певні позитивні тенденції та приклади значної матеріальної допомоги Україні з боку західних країн, Антон Міхненко, зупинився на існуючих викликах та ризиках в оборонній сфері та проблемах і питаннях, що хвилюють спільноту. Зокрема, чому, незважаючи на гостру потребу в сучасних озброєннях в умовах війни досі не налагоджене ефективне військово-технічне співробітництво з країнами НАТО? Чому не вживаються кроки в напрямку плідної, а не декларативної співпраці з іноземними партнерами? На такі складні питання не може бути простих відповідей. Тому доповідь експертів з чисельними фактичними прикладами і цифрами супроводжувалася питаннями журналістів і часто переходила в дискусію.

 

Дійсно, на фоні постійної загрози військової ескалації ситуації на Донбасі, Україна неодноразово зверталася до світової спільноти з проханням надати необхідну військову підтримки, в тому числі шляхом сприяння в організації ВТС з іноземними компаніями. Врешті решт, на саміті НАТО у вересні 2014 р члени альянсу вирішили надати Україні більшу підтримку. Були засновані шість трастових фондів, які мали покращити ситуацію в сфері тилового забезпечення, кібербезпеки, управління, зв'язку, тощо.

 

170428 04

 

Та вся зовнішня підтримка звелася до постачання нелетальної техніки та послуг, хоча нашому війську були передусім потрібні сучасні зброя та боєприпаси. Станом на березень 2017 р. блок НАТО через трастові фонди надав Україні допомогу на суму близько €35 млн. Були проведені навчання для більш ніж 2000 українських цивільних та військових.

 

Поза межами структур НАТО провідні країни світу також надавали допомогу у підвищення обороноздатності України. Загалом за даними МО України на другу половину 2016 року впродовж 2014-2016 рр. ЗСУ отримали із-за кордону матеріально-технічної та гуманітарної допомоги на суму близько 3 млрд гривень.

 

Одним з ключових напрямків допомоги в питанні розвитку української оборонної промисловості є сприяння у впровадженні стандартів НАТО. Так, влітку 2016 р. керівництво ДК «Укроборонпром» оголосило про початок створення системи тестової апробації стандартів НАТО в реальних умовах розробки, модернізації, виробництва і ремонту озброєння і військової техніки. Реалізація проекту відбувається за сприяння Офісу зв'язку НАТО в Україні. Технічні стандарти стосуватимуться всіх стадій життєвого циклу озброєнь, що регламентують реалізацію системи управління і забезпечення якості - AQAP (Allied Quality Assurance Publications) 2000 серії.

 

Тим не менше, у 2014-2016 рр. допомога Україні була обмеженою. Діяльність української сторони щодо закупівлі ОВТ закордоном не мала жодних преференцій. Поряд з цим, мали місце і приклади відмови від укладання контрактів, які стосувалися закупівлі військової техніки та озброєння у європейських країнах. З іншого боку, іноземні компанії також не могли налагодити успішну роботу в Україні.

 

170428 05

 

Загалом, питання придбання Україною летальної зброї і співпраці з іноземними компаніями ускладнювали різні фактори, які умовно можна поділити на зовнішньополітичні та внутрішньодержавні:

 

Серед зовнішньополітичних експерти назвали характер міжнародної політичної та економічної ситуація в світі, який суттєво впливав і продовжує впливати на організацію військово-технічного співробітництва; особливості експортного законодавства конкретних іноземних країн, побоювання західними країнами перетікання їх технологій до РФ, небажання військово-політичного керівництва окремих країн вступати в конфлікт інтересів з РФ, а також історичний досвід співпраці України з іноземними виробниками, який не завжди був вдалим.

 

До внутрішньодержавних були віднесені: недосконалість вітчизняного законодавства та відсутність структурних змін в сфері управління оборонною промисловістю України, організаційні, фінансові та бюрократичні перешкоди з українського боку для іноземних компаній, що не сприяють веденню бізнесу, достатньо тривалий процес прийняття ключових документів, які дозволяють потенційним партнерам побачити перспективи розбудови промисловості України та наявні потреби на внутрішньому ринку; значні корупційні ризики, рівень яких за роки війни, нажаль, суттєво не змінився.

 

За словами експертів, якщо ситуація кардинально не змінюватиметься упродовж найближчих 3-5 років зміцнення обороноздатності та підвищення спроможностей війська де-факто буде ґрунтуватися на власних можливостях держави, які не є всеохоплюючими.

 

Тим не менш, незважаючи на наявні проблемні моменти, за кілька років війни українська оборонка все ж таки має значні досягнення, які дозволяють говорити про наявність у нас певних спроможностей щодо виробництва сучасних ОіВТ.

 

З’явилося низка нових гравців, а вже відомі почали розширювати спектр власної продукції. Приватний сектор ОПК істотно виріс і, фактично, за кількістю наздогнав державний, а останнім часом навіть перехопив ініціативу за об’ємом продукції і послуг. Так, якщо у 2015 р в державному оборонному замовлені на підприємства ДК «Укроборонпром» припало до 67%, а на решту компаній з різною формою власності, в тому числі приватні, близько 33%, то у 2016 р частка Концерну склала лише 38,9%, а решта - 61,1%. Підтвердженням цієї позитивної тенденції стало створення наприкінці 2016 р. Ліги Оборонних підприємств України, яку на поточній презентації представляв один з її очильників Валентин Бадрак.

 

Експерт зазначив, що на фоні наявних досягнень на внутрішньому ринку є низка проблемних моментів, що заважають нормальному розвитку української «оборонки». В країні існує певна держава монополія, яка суттєво обмежує можливості приватного бізнесу в оборонній сфері. Навіть при наявності конкурентоздатного зразка ОВТ, приватному виробнику вкрай важко отримати можливість постачати його до війська. Поряд з цим, існує певне провладне лобі, де кілька приватних підприємств, що належать представникам влади, або афільовані з ними, отримують певні преференції в отриманні держоборонзамовлення. Відсутність єдиного координуючого органу та практика керування оборонними підприємствами в ручному режимі сприяє корупції і шкодить інтересам держави. Адже в такий спосіб до війська можуть потрапити не ті сучасні вироби ОВТ, яких воно потребує, а ті, що виробляються на фірмах зазначеного лобі.

 

Питання ж оснащення військ сучасними ОВТ цілком залежить від досконалості українського законодавства, тобто, від того, які правила гри забезпечить держава і як ефективно працюватиме державний механізм в контексті створення умов в середині країни для ефективного використання всіх наявних ресурсів та можливостей. Відповідно, це має сприяти залученню інвесторів. На жаль, в Україні досі не створено відповідних умов ані для залучення інвесторів, ані для захисту інвестицій. Все це треба виправляти.

 

На думку Валентина Бадрака, щонайменше необхідно створити відповідний державний орган у сфері оборонної промисловості (агентство), який би забезпечував формування військово-технічної політики в сфері оборонно-промислового будівництва; створити здорове конкуренте середовище і єдині прозорі правила гри для всіх виробників всіх форм власності в частині державного оборонного замовлення та зовнішньоекономічної діяльності, лібералізувати умови для організації інвестування в галузь, забезпечити правові умови для створення спільних підприємств між державними компаніями та іноземними партнерами (випадок з ДП «Антонов» не має бути виключенням з правил).

 

Водночас, слід максимально ефективно використовувати потенціал роботи з іноземними партнерами. Адже обмеженість можливостей вітчизняної оборонної промисловості, можна вирішити лише у співпраці. На фоні цього необхідна історія успіху з іноземними партнерами в сфері спільного створення сучасних зразків ОВТ.

 

Коментуючи виступи експертів ЦДАКР, начальник управління двостороннього співробітництва Генштабу ЗСУ полковник Геннадій Коваленко та заступник генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності ДК «Укроборонпром» Денис Гурак багато в чому погодилися з оцінками ситуації і баченням шляхів виходу з неї. Зокрема, останній висловився на користь здорової конкуренції і співпраці державних і приватних фірм, що працюють в оборонній сфері, без жодної дискримінації.

 

До проблем української оборонної галузі Денис Гурак також відніс архаїчність та «совковість» структури, а також людський фактор. Все це необхідно вирішувати «тут і зараз», тобто одночасно та ще й в умовах війни.

 

Він також розповів про державну програму розвитку боєприпасної галузі, зазначивши, що проблема є, але вона не є критичною для ЗСУ і тому маємо її поступово вирішувати.

 

170428 06

 

Геннадій Коваленко підкреслив, що головне, на його думку, це розуміння, що в поточних умовах всі мають бути зосереджені на вирішені одного головного завдання - підвищення обороноздатності країни з метою недопущення поширення російської агресії.

 

Адже об’єктивно, попри всі сподівання політиків на перемогу у війні суто дипломатичними засобами реально обійтися без сучасного війська ми не можемо. Та й аналіз існуючих загроз не дозволяє поки розраховувати, що в найближчій перспективі РФ змінить свою агресивну політику щодо України. Більш того, саме постійне нарощування Москвою військової присутності як на окупованих територіях України, так і на кордонах вказує на необхідність зміцнення військової компоненти обороноздатності України. Як відомо, агресор поважає лише силу, а сила українського війська полягає передусім у наявності у нього ефективних сучасних видів озброєння.

 

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues