67754 000У теперішньому стані держава не спроможна забезпечити якісне та швидке переозброєння війська у його нинішньому форматі. Така реальність вимагає брати до уваги усі можливості, які сприяють переозброєнню. Разом з цим, здається, настав час подумати і над тим, аби почати зменшувати чисельність війська з одночасним покращенням технічного рівня оснащеності та підготовки як солдат, так і офіцерів. У цих заходах доведеться переглядати пріоритети у пріоритетах. З особовим наголосом на системах зв’язку, РЕБ та на автоматизації. Про це – у завершальній частині матеріалу директора інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергія ЗГУРЦЯ.

 

Замість висновків або Оцінка поточної ситуації

 

Подальші твердження, власне, вже мають опосередковане ставлення до військово-технічної дружби з Францією. Бо зовнішні аргументі та заяви можуть братися до уваги чи ігноруватися у контексті того, наскільки це дійсно впливає чи буде впливати на нашу внутрішні справи з переозброєнням. Мірилом може виступати лише одне: наявність чи відсутність позитивного результату. Будь-які рішення будуть підтримані громадянським суспільством, якщо буде зрозумілою раціональність логіки формування нашого захищеного майбутнього. І навпаки: якщо гучні заяви про посилення обороноздатності та створення нових «чудо-зразків» та систем насправді не підкріплені реальними заходами та можливостями, то тоді втаємниченість загрожує безпеці.

 

1. Вимушено почну з аксіоматичних тверджень. Надійний, захищений, стійкий зв’язок - це не лише нервова система армії, але й основа для якісних змін у циклі бойового управління частинами та підрозділами, базис для подальших перетворень у Збройних силах з урахуванням давно назрілих потреб автоматизації. Зв’язок - важлива складова успіху на полі бою. На будь-якому рівні. Від Генштабу до бригади, від батальйону до окремого бійця.

 

9159164670 4921993b99 o

 

Інформаційна складова у вирішенні завдань наступу та оборони може кардинально посилити, або просто звести нанівець кінетичні можливості того чи іншого зразка техніки та озброєння - будь то танк, зенітний ракетний комплекс чи артсистема. І це стосується як ворога, так і власних сил. Коли ви не можете поставити завдання своїм підрозділам, бо не маєте зв’язку з ними, то який сенс тоді у засобах враження? Так само - коли ви можете швидко діяти, обмінюючись даними про ситуацію на полі бою, можете випереджати ворога, то ефект синергії від поєднання кинетики та інформаційного забезпечення буде помітним.

 

Попри усі докладені зусилля, скеровані на покращення стану справ, система зв’язку є ахіллесовою п’ятою українського війська. На сучасному етапі Збройні сили не можуть вважатися такими, що оснащені системами зв’язку відповідно до потреб та існуючих загроз.

 

2. Нині вітчизняні виробники (як державні, так і приватні) не можуть забезпечити серійне виробництво засобів зв’язку у достатній кількості і з необхідними технічними характеристиками. Тому є нагальна потреба у співпраці з закордонними партнерами. Підприємства Франції та США - той же Thales чи Harris дійсно є світовими лідерами у розробці сучасного радіоелектронного устаткування військового призначення. При цьому Harris має найбільші обсяги виробництва у своїй профільній діяльності у світі, проте якщо з цих контрактів відняти замовлення від Пентагону, то тоді лідером у Європі стає Thales. Продукцію Thales, до речі, купує і армія США, але ці зразки виробляються цілеспрямовано неї і ні для кого більше.

 

Напрацювання Thales лежить у основі розробок польської компанії Radmor та турецької Aselsan. У свою чергу, американська сторона не передає технологій партнерам, на чому, власне, і у декількох випадках опеклась Туреччина. І згодом Анкара зробила ставку головно на власні сили у розробці та реалізації критично важливих для безпеки країни військово-технічних проектів.

 

Телекарт на открытие

 

Також слід брати до уваги такий фактор, що компанії США та Франції можуть ігнорувати тиск Росії - на відміну, наприклад, від того ж, Ізраїлю, який припинив військово-технічну співпрацю з Україною одразу з початком війни на сході. Тиск Росії на потенційних партнерів України, коли йтиметься про ключові сегменти для посилення бойового потенціалу ЗСУ, буде завжди.

 

Для України технологічне партнерство з компаніями Франції та США, як втім, і з німецькими чи британськими компаніями, може бути надзвичайно корисним - за умов контрольованої конкуренції між ними на вітчизняному ринку.

 

3. Разом з тим, на поточному етапі розумного балансу у стосунках з провідними розробниками та виробниками систем зв’язку топ-рівня Києву вибудувати не вдалося. Скоріш навпаки. Тож французькі компанії у кращому разі вирішили дещо призупинити активність на українському напрямку, який по суті, фінансово не є для них привабливим цікавим у найближчій перспективі.

 

Американські постачальники, що закріпилися на українському плацдармі – у тому числі і за рахунок ініціативних безкоштовних поставок, також вже не поспішатимуть.

 

Так що Києву тепер - якщо справді є інтерес отримати доступ до технологій, аби забезпечать розвиток та виробництво систем зв’язку конкурентного рівня у самій країні - доведеться або переформатувати у кращий бік взаємини з ж з тією Францією, або переконувати у більшій відданості американських виробників. Або ухвалити якесь паліативне рішення.

 

5 Оборудование КШМ на базе БТР 4

 

При цьому поки що незрозуміло, що буде братися до уваги – або інтереси українських військових, або промисловості. За кожним з варіантів – свої персоналії, інтереси та рушійні можливості та аргументи. Є підстави стверджувати, що вибір тих чи інших рішень, коли йдеться про напрямки «зв’язкового» партнерства, дійсно залежить від політичних вподобань тих чи інших центрів впливу, що знаходяться за межами Міноборони чи Генерального штабу.

 

4. Навіть якщо закордонний партнер і буде готовий передати українській стороні відкриті коди для оновлення програмного забезпечення та алгоритми шифрування для перспективних засобів зв’язку критична проблема - відсутність команд та структур з українського боку, які будуть готові з цим працювати. Це вимагає включення у процес системного інтегратора, бажано, потужної вітчизняні IT-структури, яка може відповідально, зацікавлено і результативно займатися цими питаннями тривалий період часу. Включно з адаптацією закордонного досвіду, розвитком професійних команд, що будуть спроможні перейняти чужі або запропонувати власні рішення, які стосуються не лише інтеграції систем зв'язку різного рівня, але й систем бойового управління (автоматизованих систем управління усіма Збройними силами та видами військ, або бойових систем управління хоча б до рівня бригад ), що так само будуть тісно пов'язані з вимогами та технологічним рівнем наявних та перспективних систем зв’язку.

 

5. Безпосередньо у Збройних Cилах слід завести під єдине командування все те, що стосується систем автоматизації та зв'язку, РЕБ, та, можливо, військової топографії. Все це повинно працювати у єдиній структурі, як це організовано в провідних арміях світу. Це перевірено досвідом країн НАТО. Коли потенціал наших систем РЕБ стане помітним, то одразу зросте небезпека придушення власних засобів зв’язку.

 

6. Глибина та обсяг проблем, що пов’язані з розвитком національної систем управляння, контролю, розвідки та РЄБ як невід'ємною складової сучасних бойових дій, – потребують особливої уваги з боку Верховного Головнокомандувача. Можливо, це оптимістичне твердження, адже це ті проекти, де результати не вдасться продемонструвати вже завтра, якби кому це не кортіло. Але без потужного локомотива та системної роботи зрушень у цій царині не станеться. Буде чергове витратне і, боюсь, безрезультатне коло.

 

7. У теперішньому стані держава не спроможна забезпечити якісне та швидке переозброєння війська у його нинішньому форматі. Така реальність вимагає брати до уваги усі можливості, які сприяють переозброєнню. Включно з закордонними кредитними ресурсами та офсетними програмами. Разом з цим, здається, настав час подумати і над тим, аби почати зменшувати чисельність війська з одночасним покращенням технічного рівня оснащеності та підготовки як солдат, так і офіцерів. Кількість особового складу не компенсує брак якості. За низького рівня вишколу та низької вмотивованості жодна технологічна система озброєнь не буде корисною.

 

Здається, Генеральний штаб так само вже розуміє цю пастку великої армії. Проте яструби не можуть бути одночасно і голубами. Тому тут ініціатива рішень - знову за Верховним Головнокомандувачем. Армію слід почати розумно скорочувати і переоснащати, задля швидшого підвищення отих бажаний «бойових спроможностей». У цих заходах доведеться переглядати пріоритети у пріоритетах. З особовим наголосом на системах зв’язку, РЕБ та на автоматизації. Чому так - дивись пункт перший. Бо без цього армії просто не буде.

 

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express 

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues