170418 ВМСемінар 0На початку квітня ц.р. у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського відбувся міжвідомчий науково-практичний семінар “Військово-морські спроможності України: досвід розвитку у 1992-2017 роках та реалізації в умовах проведення Антитерористичної операції території держави” та перспектив розвитку національного флоту.

 

Семінар, організатором якого була кафедра Військово-Морських Сил університету, був присвячений 25-й річниці з часу введення в дію Указу Президента України від 5 квітня 1992 року № 209 “Про невідкладні заходи з будівництва Збройних Сил України”, яким передбачалось створення Військово-Морських Сил України (ВМСУ).

 

Семінар мав на меті визначити висновки та уроки з досвіду бойової діяльності військових частин і підрозділів ВМСУ та загонів Морської охорони Державної прикордонної служби (ДПС) України в умовах триваючої агресії Росії, під час захоплення Криму у березні 2014 року та проведення АТО на Донбасі.

 

В роботі семінару брали участь представники органів військового управління, вищих навчальних закладів і наукових установ ЗС України, зокрема Командування ВМС ЗСУ, керівництва Морської охорони ДПС, ветерани, представники ЗМІ, експертного середовища тощо.

 

Кафедра ВМС провела презентацію видання “Морська стратегія держави. Розвиток та реалізація морського потенціалу України”, оприлюдненого університетом за підсумками проведених у 2016 році наукових досліджень та міжнародного морського наукового форуму.

 

Причини та наслідки втрати Україною Криму

 

Учасники заходу аналізували причини та наслідки втрати Україною Криму з аналізом дій противника, особливо ролі Чорноморського флоту та висновками на майбутнє. Також було визначено проблемні питання та перспективи розвитку військово-морських спроможностей України з урахуванням вимог Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року, затвердженої Указом Президента України від 22 березня 2017 року №73/2017, та безпекових умов у регіоні.

 

Віце-адмірал Сергій Гайдук у своїй доповіді зазначив, що до втрати Криму призвели бездіяльність органів державної влади в Криму протягом усіх років, що передували агресії РФ, відсутність зрозумілої державної політики українізації на півострові і фактична байдужість Києва, якщо не сказати більше, за роки президентства Януковича, на фоні активної підривної діяльності проросійських сил, фінансованих Москвою.

 

170418 ВМСемінар 1

Віце-адмірал Сергій Гайдук: «До втрати Криму призвели бездіяльність органів державної влади в Криму протягом усіх років, що передували агресії РФ, відсутність зрозумілої державної політики українізації на півострові і фактична байдужість Києва»

 

Від початку 90-х років РФ фактично не визнавала факт передачі Криму Україні і навіть оголосила Севастополь російським містом. У відповідь українська сторона провела паралельний референдум, на якому більшість населення півострову висловилася на користь приєднання майже половини районів Криму до Херсонської області. Відтак, Кремль був змушений тимчасово переключити свої зусилля на блокування процесу розподілу ЧФ колишнього СРСР. Підписання «великої» угоди про це відбулося лише 1 липня 1997 року. Втім, активне проникнення РФ на півострів тривало разом із тиском на Київ. Особливо цей процес посилився після помаранчевої революції.

 

Що ж стосується підготовки анексії українського півострова, то, за словами адмірала, Путін ще 2008 року заявив, що: «... до НАТО Україна піде без Криму і Сходу!».

 

На думку адмірала, Україна ідеологічно програла Крим. Через байдужість еліт, відсутність перспективної політики розвитку, економічні негаразди, корупцію та інше. Відповідно, завдяки такому відношенню довели до критичного стану корабельний склад ВМС та Морської охорони, втратили найбільше за часів СРСР Чорноморське пароплавство тощо.

 

Обсяги морських і річкових перевезень (а це найбільш дешевий вид транспорту) у порівнянні з 1991 роком зменшилися у 17 разів, тоді як потреба в них постійно зростає, особливо з точки зору експорту зернових, де Україна є одним із світових лідерів. А через корупцію та багаторічну відсутність державного замовлення, а також після втрати навесні 2014 року кримських суднобудівних заводів, ми майже втратили спроможність самостійно будувати кораблі.

 

Військово-морські спроможності України – між реаліями та потребою

 

Начальник кафедри Військово-Морських Сил капітан 1 рангу Степан Яким’як визначив головні проблемні питання розвитку військово-морських спроможностей України в процесі оборонної реформи. Він зазначив, що нарощування оборонних спроможностей України в умовах триваючої російської агресії є одним з найважливіших завдань держави та її воєнно-політичного керівництва.

 

170418 ВМСемінар 7

Начальник кафедри Військово-Морських Сил капітан 1 рангу Степан Яким’як: «Нарощування оборонних спроможностей України в умовах триваючої російської агресії є одним з найважливіших завдань держави та її воєнно-політичного керівництва»

 

Під час проведення оборонної реформи важливо враховувати набутий досвід та ймовірний характер подальших дій Російської Федерації. Аналіз досвіду гібридної війни РФ проти України у 2014-2016 роках чітко засвідчив, що Крим був захоплений Росією з використанням саме морського напрямку.

 

В сучасних умовах цілком ймовірним є подальше розширення РФ масштабів дій саме з морського напрямку з нанесенням ракетно-авіаційних ударів, у т.ч. з морських районів, та висадкою морських десантів на десантно-небезпечних ділянках українського узбережжя як у Чорному, так і в Азовському морях.

 

З огляду на це, виникає низка запитань: наскільки сплановані заходи розвитку військово-морських спроможностей України у ході оборонної реформи є обґрунтованими та реалістичними для реалізації; які основні проблемні питання у розвитку цих спроможностей та які шляхи їх вирішення є найбільш доцільними в теперішній час?

 

Як відомо, Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 26 травня 2015 року №287/2015, серед заходів підвищення обороноздатності держави (п. 4.3.) передбачено «… формування адекватних загрозам військово-морських спроможностей України, забезпечення оборони морського узбережжя держави, розвиток необхідної інфраструктури базування ВМС ЗС України, а також її відновлення в Криму після повернення тимчасово окупованої території під контроль України».

 

Також даний пункт передбачає «…реформування сил оборони з орієнтацією на створення високоефективних боєздатних підрозділів ЗС України…, забезпечення пріоритету їх якісних, а не кількісних характеристик; … забезпечення максимальної взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами держав-членів НАТО шляхом запровадження стандартів Північноатлантичного альянсу».

 

Проте, на думку фахівців, аналіз наведених вище положень Стратегії національної безпеки України свідчить про наявність певних проблемних питань. По-перше, необхідно зазначити, що такий термін, як «військово-морські спроможності України» до цього часу у нормативно-правових актах та наукових працях не розглядався. Ймовірно, автори документу мали на увазі сукупні спроможності у державі, які можуть бути використані для забезпечення національної безпеки та оборони України на морі.

 

З урахуванням існуючих підходів у військовій науці до визначення подібних термінів та терміну «спроможності», наведеного у додатку 2 до Стратегічного оборонного бюлетеню України, пропонується таке визначення: військово-морські спроможності України – сукупні оперативні спроможності ВМС ЗС України, оперативно-службові (спеціальні) спроможності Морської охорони Державної прикордонної служби України (далі – ДПС України), інших військових формувань та правоохоронних органів, сил і засобів інших відомств України та мобілізаційні спроможності національної економіки з виконання завдання оборони держави та відсічі збройній агресії проти України з морських напрямків (на морі), захисту військовими та спеціальними методами національних інтересів на морі. Таке визначення, на погляд автор, дозволить коректно оперувати цим терміном та використовувати його під час формулювання та реалізації напрямків і заходів розвитку ВМС ЗС України, Морської охорони ДПС України, інших військових формувань та правоохоронних органів держави, що залучаються до виконання завдань оборони держави з морських напрямків.

 

170418 ВМСемінар 6

Начальник командно-штабного інституту застосування війск (сил) Національного університету оборони ім І.Черняховського.

 

Наступним проблемним питанням щодо розвитку військово-морських спроможностей України, є стан реалізації вимог щодо «…створення високоефективних боєздатних підрозділів Збройних Сил України…». Як засвідчує аналіз заходів відновлення готовності та реформування ВМС ЗС України у 2014-2017 рр., окрім прийняття на озброєння двох катерів типу «Гюрза-М» значних зрушень за цим напрямком немає. Також немає суттєвих зрушень у роботі щодо запровадження стандартів НАТО, у т.ч. у підготовці фахівців для ВМС ЗС України. Тобто, будівництво бойових кораблів, необхідних для реалізації завдань, покладених на ВМС України, на даний час за виключенням броньованих катерів, не здійснюється.

 

На розвиток положень Стратегії національної безпеки України було опрацьовано та введено в дію Воєнну доктрину України, затверджену Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015. Пункт 47 Доктрини щодо формування національних оборонних спроможностей визначає, що одним із шляхів розвитку цих спроможностей буде «…відродження військово-морського потенціалу держави, розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які мають бути здатними боронити берегову лінію Чорного та Азовського морів, виключну (морську) економічну зону, а також залучатися до міжнародних операцій НАТО і ЄС».

 

І тут автори припустились значної змістовної помилки. Адже під терміном «берегова лінія» в спеціальній літературі розуміється лише лінія, розміщен на межі водного середовища та берегової смуги (узбережжя). Тому використання такого словосполучення як «оборона берегової лінії моря» є некоректним. Більше того, використання такого терміну у Воєнній доктрині України, яка деталізує вимоги старшого документу – Стратегії національної безпеки України, є у нормативно-правовому сенсі неприпустимим. Адже воно змінює терміни, що використані у вказаній Стратегії.

 

Іншим проблемним питанням, що витікає з аналізу положень Воєнної доктрини України, є відсутність чіткого визначення серед цілей застосування Україною воєнної сили тих цілей, які досягаються застосування Збройних Сил, зокрема ВМС ЗС України, у мирний час. Хоча у п. 26 доктрини вказано, що Збройні Сили України мають бути готовими до участі в багатонаціональних операціях з підтримання миру і безпеки, гуманітарних операціях, антитерористичних операціях поза межами держави, заходах боротьби з піратством, однак у п. 33. серед цілей застосування Україною воєнної сили така мета відсутня. Пропонується під час внесення змін до даного документу додати таку ціль застосування Україною воєнної сили: у мирний час та кризових ситуаціях – створення сприятливих умов для реалізації національних інтересів України за межами держави та у разі необхідності їх захист з використанням воєнної сили.

 

Також існує необхідність чіткого визначення та реалізації ЗС України заходів, передбачених п. 36 Воєнної доктрини України: «З урахуванням пріоритету мирних засобів врегулювання конфліктів Україна використовуватиме всі можливі засоби захисту своєї територіальної цілісності, що не суперечать міжнародному праву. Україна залишає за собою право на застосування воєнної сили для оборони, відсічі збройній агресії Російської Федерації, а також з метою відновлення своєї територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону України, звільнення тимчасово окупованої території та непідконтрольних територій».

 

Як відомо, у Стратегічному оборонному бюлетені України, схваленому Указом Президента України від 6 червня 2016 року № 240/2016, зокрема у додатку 1 до нього (Матриця досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи), а також у Плані дій щодо впровадження оборонної реформи у 2016-2020 роках (Дорожня карта оборонної реформи), затвердженому Міністром оборони України 15 серпня 2016 року, визначено оперативну ціль (3.6) та відповідні завдання, за якими передбачено реалізувати вимоги щодо розвитку військово-морських спроможностей у 2017-2020 роках.

 

170418 ВМСемінар 4

 

Зокрема, зазначеними документами передбачається, що до 30 грудня 2020 року військово-морські спроможності України буде «…підвищено до рівня, достатнього для забезпечення оборони морського узбережжя Чорного і Азовського морів, забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, а також забезпечення участі у міжнародних (спільних) операціях під егідою НАТО і ЄС, забезпечено розвиток інфраструктури базування ВМС ЗС України».

 

Проте, План дій не містить чіткого визначення, які саме органи військового управління оперативного рівня ВМС ЗС України буде сформовано до 30 грудня 2017 року, зокрема для управління силами на Азовському морі, а також, якими саме новітніми (модернізованими) зразками озброєння та військової техніки планується оснастити українські ВМС.

 

Зрозуміло, що у даних документах не повинно бути значної деталізації з вказаних питань. Однак, у ході реалізації заходів оборонної реформи через наведені вище проблемні питання виникають певні ризики щодо досягнення військово-морських спроможностей, адекватних існуючим та прогнозованим загрозам національній безпеці у воєнній сфері на морі.

 

В той же час, противник протягом останнього часу продовжував нарощувати як військове угрупування в Криму, так і чисельність корабельного складу Чорноморського флоту, що загрожує стабільності в регіоні Чорного моря. Зокрема, завершується формування дивізіону нових підводних човнів пр.636.3 (4 ПЧ вже прибули до Севастополя, ще 2 мають прийти до кінця 2017 року), чисельність нових фрегатів пр.1135.6 типу «Адмірал Григорович» до 2018 року має збільшитися до 3-х. Поряд з цим, триває будівництво 2-х патрульних кораблів пр.22160 та 4-х МРК пр.21631, які будуть нести КР «Калібр». Хоча і з певним запізненням, але усі вони мають увійти до складу ЧФ РФ до 2019 року.

 

Поряд з військовою загрозою в умовах гібридної війни Україна також зазнає економічних втрат, в т.ч. шляхом незаконного заволодіння РФ активами ДАТ «Чорноморнафтогаз» на матеріковому шельфі України (Одеське та Голіцинське газоконденсатні родовища). Більш того, російські структури здійснюють незаконний видобуток вуглеводнів на нашому шельфі під охороною кораблів ЧФ та ФСБ РФ. Також тривають незаконні заходи в порти анексованого Криму іноземних суден. В таких умовах зростає роль і значення Морських підрозділів ДПС України.

 

Морський кордон повинен бути на замку…

 

Загальна протяжність морської ділянки державного кордону України становить 1355 км, в т.ч. 1056, 5 км-на Чорному морі, 249,5 км-на Азовському і 49 км – у Керченській протоці. Загальна площа Виключної (Морської) економічної зони – понад 72 тис кв.км., з яких половину втрачено через анексію Криму.

 

Начальник управління організації Морської Охорони ДПС України капітан 1 рангу Владислав Смірнов розповів про успішну передислокацію більшості корабельного складу ДПС, що базувалися на початку 2014 року в Криму, до портів материкової України (на відміну від кораблів ВМСУ, що базувалися на півострові і були захоплені агресором).

 

170418 ВМСемінар 2

Начальник управління організації Морської Охорони ДПС України капітан 1 рангу Владислав Смірнов: «Морські прикордонники тісно взаємодіють з ВМС України як на Чорному, так і на Азовському морях, забезпечуючи підтримання оперативного режиму поряд з виконанням основних функцій»

 

Зокрема, кораблі ДПС, що базувалися в Балаклаві, заздалегідь і приховано (зв’язок вже контролювали росіяни) поповнили запаси пального «до повного», а потім, з уваги на присутність у місті російських військових підрозділів, вийшли в море спочатку курсом на Ялту. В районі бухти Ласпі курс змінили на Одесу, куди кораблі прийшли наступного дня. На переході їх до самого Тарханкуту переслідували кораблі ЧФ на чолі з крейсером «Москва», але потім відстали.

 

Прикордонні кораблі з Ялти і Керчі на початку березня, подолавши Керченську протоку, в складних умовах рушили курсом на Маріуполь, але через кригу були змушені тимчасово зупинитися в Бердянську. З початком АТО наявність цих кораблів в районі Маріуполя виявилася надзвичайно корисною. Під час бойового чергування один прикордонний катер загинув внаслідок прямого влучення високоточного артилерійського снаряда, інший внаслідок підриву на міні отримав пошкодження.

 

В даний час морські прикордонники тісно взаємодіють з ВМС України як на Чорному, так і на Азовському морях, забезпечуючи підтримання оперативного режиму поряд з виконанням основних функцій. Станом на 1 квітня 2017 року було зафіксовано 667 незаконних заходів в порти анексованого Криму іноземних суден, в т.ч. 652 російських, 8 турецьких, 4 румунських і 3 болгарських. У 130 випадках членів команд притягнуто до адміністративної відповідальності, 4 судна затримано за рішенням суду, з яких одне конфісковано і найближчим часом буде включене до складу ВМС України в якості допоміжного. По відношенню до 69 суден-порушників слідчі дії тривають. До цього слід додати затримання лише у 2016 році 48 нелегальних мігрантів, конфіскацію 14 одиниць зброї, 20 кг вибухівки, значна кількість наркотичної речовини тощо.

 

Втім, морські прикордонники мають такі ж проблеми з оновленням корабельного складу, що і ВМСУ, хоча на відміну від останніх, вони поповнювалися новими катерами. Проте, йдеться лише про невеликі катери, тоді як прикордонні кораблі ДПС представлені лише морально і фізично застарілими вже одиницями ще радянської побудови. За відсутністю альтернативи, прикордонники використовують їх, проте, існує нагайна потреба щодо будівництва нових кораблів.

 

Дуже актуальним для ВМСУ і Морської Охорони ДПС було б створення єдиної системи висвітлення надводної обстановки на Азовському і Чорному морях. Для ВМСУ також важливим залишається формування на Азовському морі повноцінного угрупування та необхідної інфраструктури.

 

170418 ВМСемінар 3

Начальник управління организації Морської Охорони ДПС України капітан 1 рангу Владислав Смирнов (ліворуч) та начальник кафедри ВМС Національного університету оборони України капітан 1 рангу Степан Якім'як з подарунком від морських прикордонників-фото нового швидкісного прикордонного катера, щойно прийнятого на озброєння.

 

На жаль, доводиться констатувати, що далеко не усе ще зроблено на цьому шляху. Передусім, це є наслідком зволікання держави. Адже навіть прийняті рішення не виконуються, а відпрацьовані стратегічно важливі документи державного рівня занадто довго очікують на свій розгляд. Наприклад, вже більше року знаходиться на розгляді на вищому рівні проект Морської доктрини України! Для країни, що втягнута у гібридну війну з переважаючим противником, зволікання несе великий ризик чергових втрат, адже слід дбати про захист з морських напрямків вже сьогодні.

 

За підсумками проведення семінару буде відпрацьовано системні пропозиції рішення щодо шляхів вирішення проблем розвитку спроможностей Військово-Морських Сил Збройних Сил України у короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі.

 

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ

 

170418 ВМСемінар 5

5 квітня у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського відбувся міжвідомчий науково-практичний семінар “Військово-морські спроможності України: досвід розвитку у 1992-2017 роках та реалізації в умовах проведення Антитерористичної операції території держави” та перспектив розвитку національного флоту

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues