170320 ukr ru 00В умовах гібридної війни, що вже тривалий час веде російська Федерація проти України актуальним є питання стосовного того, якими повинні бути відносини двох країн сьогодні, завтра та на віддалену перспективу. На це треба відповідати, бо невирішеність цього питання дозволяє агресору і надалі тримати ініціативу в інформаційному полі та нав’язувати українцям вигідні для себе думки та формувати уявлення, що же у не досить віддаленій перспективі можуть сприяти розширенню російської експансії – якщо нічого з цим не робити…

 

17 березня в Українському кризовому медіа-центрі відбулася дискусія на тему: «Україна-Росія: як має виглядати формат майбутніх відносин?». Захід оргаізовано Фондом Демократичних ініціатив ім. Ілька Кучеріва та Українським кризовим медіа-центром за участі директора Фонду Ірини Бекешкіної, наукового директора Фонду Олексія Гараня, заступника голови Центру дослідження Росії Олександра Самарського, співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайла Пашкова, представників ЗМІ тощо.

 

Під час дискусії було розглянуто наступні питання, що вивчалися в рамках спільного дослідження, яке проводили Фонд і Центр Разумкова за підтримки проекту MATRA

 

Посольства Королівства Нідерланди в Україні в грудні 2016 р в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донбасу:

-які варіанти політики України щодо РФ сьогодні найбільш виправдані і до яких форматів двосторонніх відносин більше схиляється громадська думка?
-наскільки реальний стан справ в українсько-російських відносинах відповідає реаліям та наявним викликам?
-чи вірить населення в нормалізацію відносин двох держав і якщо так, то за яких обставин це може відбутися?
-майбутні відносини з РФ: до чого варто готуватися вже сьогодні?

 

170320 ukr ru 01

17 березня в Українському кризовому медіа-центрі відбулася дискусія на тему: «Україна-Росія: як має виглядати формат майбутніх відносин?» / Фото: Defense Express

 

Майже половина населення України (49%) вважає, що нормалізація відносин між Україною та Росією є можливою, але лише у віддаленій перспективі. Найбільше у віддалену перспективу нормалізації відносин між двома країнами вірять на Донбасі (63%) та в Центрі (52%), тоді як найменше - на Заході та Півдні (43% та 42% відповідно). В той же час, лише кожен десятий опитаний громадянин країни вірить у можливість нормалізації двосторонніх відносин між Україною та Росією вже найближчим часом (10%), тоді як майже чверть громадян України у таку перспективу не вірять взагалі (24%).

 

На Заході країни відсоток переконаних у неможливості нормалізації двосторонніх відносин з Росією складає 38%, тоді як на Донбасі - лише 15%. Нарешті, 17% респондентів по Україні взагалі не змогли визначитися зі своєю думкою щодо перспектив нормалізації відносин між Україною та Росією.

 

Більшість громадян України переконана в тому, що нормалізація відносин з РФ можлива лише за умови зміни влади (президента) в Росії (47%), за умови припинення військових дій та деокупації Донбасу (43%) та за умови повернення анексованого Криму під юрисдикцію України (31%). Порівняно незначна частка опитаних громадян України вірить у те, що нормалізація відносин між Україною та Росією може відбутись і в разі приходу до влади в Україні проросійських політиків та політичних сил (8%), без будь-яких умов (8%) або за умови посилення тиску на Україну з боку західних країн у цьому напрямі (5%). Поряд з цим, 15% опитаних взагалі не змогли відповісти на питання щодо умов, за яких можлива нормалізації відносин з Росією.

 

Найбільш підтримуваним (35%) варіантом політики України щодо Росії на нинішньому етапі є такий, що передбачає максимальне обмеження контактів, згортання будь-якого співробітництва, збереження режиму санкцій та запровадження візового режиму. Підтримка цього варіанту політики є найвищою на Заході (54%), тоді як найменше його підтримують на Півдні та Сході України (24%).

 

Майже третина українців (28%) підтримує варіант обмеженого співробітництва у критично важливих сферах та питаннях, збереження контактів та двостороннього діалогу, але при цьому визначення «червоних ліній», щодо яких неможливі компроміси. Тільки 15% опитаних готові виправдати пошук будь-яких компромісів з Росією з метою якнайшвидшого врегулювання конфлікту та повернення до дружніх партнерських відносин.

 

При цьому найбільша кількість громадян, орієнтованих на пошук компромісів з Росією виявилася на Півдні (30%) та Сході (29%), тоді як на Заході та в Центрі такий підхід знаходить підтримку відповідно лише у 5% та 7% опитаних. Значна частина опитуваних (21%) не змогла визначитись щодо того, як Україні найкраще взаємодіяти з Росією за теперішніх умов.

 

Таким чином, як зазначили експерти, населення України в цілому доволі песимістично ставиться до перспективи розвитку відносин з Росією і можливості компромісів з нею. Це свідчить про кардинальні зміни у масовій свідомості населення і його відношенні до РФ в цілому – майже у 74%.

 

Більшість українців висловлюється на користь обмеження або ж згортання відносин з Росією в усіх сферах, оцінюючи перспективу, як негативну, що в кращому випадку, відносини залишаться на існуючому рівні або ж навіть ще більше погіршаться до рівня холодного співіснування.

 

Експерти відзначають, що це не сезонне коливання, йдеться про погіршення відносин на рівні спільнот обох країн та глибинні зміни у свідомості людей, які впливатимуть на відносини з РФ в подальшому. В той же час, навіть після стрімкого обвалу проросійського вектору і проросійських настроїв в Україні залишається близько 15-17% населення, що навіть зараз підтримують вступ до Митного союзу, погоджуються з можливістю будь-яких компромісів для відновлення співпраці з РФ, а 20% навіть вважають, що Крим не має повертатися під контроль України!

 

За даними Центру Разумкова, слід очікувати подальшого погіршення двосторонніх відносин, яке ще не досягло остаточно свого «дна». Тому в подальшому слід очікувати подальшого падіння товарообігу, протистояння в торговельно-економічній та енергетичній сферах, в інформаційному просторі (будуть впроваджені обмеження для російських каналів та друкованої продукції), посилення інформаційної війни, активізації кібервійни (РФ атакує нашу критичну інфраструктуру, енергетику тощо), протистояння поступово буде зміщуватися до майданчиків міжнародних судів (на сьогодні розглядаються вже 5 великих позовів України проти РФ).

 

Що стосується можливості запровадження візового режиму, за це висловились 30% опитаних респондентів. Так, воно можливе, але потребує додаткового вивчення хоча б з огляду на чисельних українських заробітчан (до 2 млн осіб), що працюють сьогодні на території РФ. Так само слід розглядати і можливість розриву дипломатичних відносин, як це свого часу зробила Грузія, інтереси якої в РФ представляла третя сторона, в даному випадку-Швейцарія.

 

Втім, в нашому випадку це треба було робити раніше, на самому початку агресії, після анексії Криму або після прямого вторгнення військ РФ на нашу територію у 2014 р під Іловайськом. Але на етапі зниження інтенсивності бойових дій такий крок вимагатиме від Київа пояснень для західних партнерів, які не бажають ескалації конфлікту і бояться гуманітарної катастрофи. Ми бачимо це на прикладі реакції Заходу на рішення РНБО про запровадження блокади ОРДЛО.

 

Водночас, якщо громадянське суспільство країни визначилося з відношенням до відносин з РФ, держава все ще запізнюється, тому державна політика не відповідає настроям суспільства. Більш того, значним недоліком є відсутність стратегічного бачення відносин з Росією і відсутність бачення її, як агресора.

 

Тим часом, Кремль активно продовжує вимагати від нас виконання мінських домовленостей у власному розумінні, що для України неприйнятне. Особливо Кремль наполягає на проведенні виборів, тоді як українська сторона виступає категорично проти. Передусім, з огляду на невирішеність безпекового питання в ОРДЛО. До того ж, місцевий електорат на окупованих територіях фактично є російською бомбою сповільненої дії, яку Путін намагається за будь-яку ціну впихнути в Україну для її підриву зсередини.

 

Експерти зазначили, що завдяки масованій російській пропаганді на окупованих територіях Донбасу і Криму сформувалася вороже налаштована щодо України соціокультурна реальність, заснована на цінностях «руського миру» і українофобії, пронизана спецслуждами Росії, тому сподіватися на повернення Донбасу в насйближчій перспективі не варто. Також немає жодних підстав розраховувати, що РФ найближчим часом припинить свою гібридну війну проти України – вона триватиме надалі.

 

За умов майже повної відсутності в інформаційному просторі цих територій українського контенту та нарощування присутності російських і проросійських ЗМІ ситуація буде лише погіршуватися, якщо розглядати перпективу повернення окупованих територій разом з населенням. На переконання населення окупованих територій матиме вплив успішна реалізація в Україні проголошених економічних та соціальних реформ. Поряд з цим, слід розвивати і реформувати за стандартами НАТО військову складову, передусім, ЗСУ, оборонну промисловість, військове та військово-технічне співробітництво з західними партнерами. Треба впроваджувати нові види ОіВТ, відпрацьовувати нові види дистанційного ведення війни, вдосконалювати бойову підготовку і жодним чином не відмовлятися від використання силового варіанту визволення окупованих територій (за відповідних умов і в комплексі з іншими заходами).

 

Відповідно, Кремль буде намагатись завадити такому перебігу подій і будь-якому покращенню економіки України в цілому і це також впливатиме на двосторонні відносини. Також важливим фактором є підготовка до проведення в РФ 16 березня 2018 р президентських виборів, головним трендом яких буде забезпечення перемоги Путіна і залишення його на посаді на черговий, третій термін. Відтак, напередодні цих виборів не можна виключати чергових агресивних дій з боку Кремля проти України.

 

З огляду на зазначене, в умовах очевидного небажання агресора виконувати не лише мінські угоди, але й власні зобовязання за угодами, що свого часу були підписані Москвою, експерти не виключають варіанту замороженого конфлікту на Донбасі, що сьогодні могло б бути не найгіршим для України виходом. А єдиним можливим варіантом відносин з країною-агресором, що залишається нам в умовах гібридної війни буде холодне співіснування з мінімумом контактів.

 

Також, на думку експертів, Україні потрібно розробити концепцію середньотермінової перспективи відносин з Росією. Це дозволить систематизувати та впорядкувати відносини з РФ, особливо з огляду на різницю потенціалів двох країн, більш ефективно використовувати навіть обмежені кошти українського бюджету, залучати до цього інвесторів тощо.

 

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues