14032017 011Досвід останніх війн та конфліктів засвідчив, що танк, як і раніше, залишається єдиною наземною системою, яка поєднує в собі найбільшу руйнівну вогневу міць, найміцнішу броню та здатність пересуватися по складній місцевості. Вдосконалення наявного парку танків різних видів і поколінь сучасним набором сенсорів, комплексом оптроніки та системою бойового управління, значно розширює спектр їх застосування, забезпечивши виконання завдань у бойових діях, що здебільшого відбуваються в містах або забудованих зонах. Про це, зокрема, свідчать війни в Ємені та Сирії.

Ємен
В Ємені поєднання складної гірської місцевості, бойових дій в містах та слабкої підготовка військ створило ситуацію, в якій недоліки збройних сил Саудівської Аравії миттєво використовувалися опозицією, яка була озброєна досі ефективними ПТКР радянської епохи. Хуситам вдалося зокрема знищити декілька одиниць бронетехніки, серед яких танки Ml Abrams, які постачалися зі США.


Кілька відеозаписів, випущених хуситськими угрупованнями, на їх офіційному супутниковому телеканалі Al Masirah TV, які містять детальний опис знищення саудівських танків M1 та еміратських машин БМП-3 та M ATV в Ємені та на півдні Саудівської Аравії, показали, що навіть така застаріла зброя, як ПТРК «Фагот»/«Факторія» здатний винищити танки США. Один з цих відеозаписів показує, як 3 саудівських M1A2S знищуються іранськими ПТРК Toosan (модифікація російського ПТРК 9М113 Конкурс). Станом на березень 2016 року, загалом було знищено 6 танків M1A2S Abrams разом з екіпажем. На одному з таких відео ПТРК Конкурс, який був запущений з безпечної відстані, вражає танк M1 у борт, в якому через дев’ять секунд після попадання детонує боєкомплект. Займання боєприпасів призводить до повного знищення цілі, що свідчить про те, що продувні панелі в танку не завжди спрацьовують.14032017 111


Застосування саудівського M1A2 стало певним розчаруванням. Гусениці танку часто злітали у глибокому піску. Відомо, що ходова частина танка швидко перегрівалася після пересування по важкопрохідній місцевості при високих температурах. Але найслабшою частиною М1 стала турбіна ATG 1500, яка часто давало збої під час роботи. Крім того, певною проблемою були великі витрати палива, навіть для першої світової нафтової країни. Це пов’язано з тим, що логістичний тягар щодо забезпечення задіяння танків М1 потребував серйозного оперативного планування. Загалом війна показала, що, де факто, жодна одна армія, окрім армії США, не може належним чином керувати танком M1 у дуже запиленому середовищі, тому що тільки вона здатна забезпечити його величезною кількістю мобільних майстерень, колонами постачання, механізованою піхотою прикриття та повним тривимірним захистом. Його основні сильні сторони, тепловізійні прилади і бронебійний оперений підкаліберний снаряд, або були невміло використані або не були корисними в єменському конфлікті. Незважаючи на те, що деякі танки M1 були захоплені, повстанці ніколи не застосовували їх проти своїх колишніх власників, тоді як Т-72 і Т-55 часто застосовувалися противниками повторно.
У порівнянні з шумом і широко розрекламованими високими експлуатаційними характеристиками М1, французький танк AMX-56 Leclerc став величезним компромісом між прийнятною бойовою вагою, запасом ходу по пересіченій місцевості, надійністю, бойовими якостями, допустимим логістичним забезпеченням, вогневою потужністю і захистом екіпажу. ОАЕ застосували близько 80 Leclerc, якими були укомплектовані два батальйони в Ємені. Деякі з них були обладнані комплектом модернізації AZUR (модифікація для міської війни - додаткова накладна броня, ефективна проти більшості протитанкових засобів, особливо під час атаки збоку або ззаду; поліпшені датчики (камера для кругового огляду); кулемет з дистанційним управлінням зсередини башти, дистанційно керований гранатомет). Багато з них наїжджали на міни та саморобні вибухові пристрої (СПВ), без отримання важких пошкоджень і втрат у їх екіпажі. Їх декілька разів уражали з РПГ, які не пробили броню. В міських боях в Ємені вони забезпечили ефективний вогонь на великій і дуже короткій вогневій дистанції, в основному використовуючи боєприпаси компанії Nexter 120 HE. Збройні Сили ОАЕ почали отримувати комплекти модернізації AZUR для більшості зі своїх 388 танків Leclerc в середині 2012 року.

14032017 15
Задоволені AMX-56 Leclerc та розчаровані у БМП-3, сухопутні війська ОАЕ зменшили свій броньований парк. Останній був названий «мобільною труною» через поганий броньовий захист від СВП, мін та ПТРК, і втрату цілого екіпажу. Цей невдалий досвід може стимулювати процес придбання абсолютно нового важкої машини 8x8. У той же час масштабна експлуатація ОБТ Leclerc була ретельно вивчена їх саудівськими союзниками і в 2015 році через оборонну промисловість пройшли чутки про потенційну угоду між Францією та Саудівською Аравією на танки Leclerc.


В свою чергу Саудівська Аравія досі має на озброєнні старі французькі АМХ-30, які були придбані в кінці 70-х років, що так і не були замінені. Саудівська Аравія завжди відкладала програму і вагалася між пакистанським Al-Khalid, французьким Leclerc, додатковими партіями американських M1A2 та німецьким Leopard 2А6/А7. 9 серпня 2016 Державний департамент США виніс ухвалу про затвердження можливого іноземного продажу військової техніки Королівству Саудівської Аравії на 153 ОБТ M1A2S Абрамс і 20 систем для евакуації і ремонту важкої бойової техніки загального призначення M8SA1/A2 (Hercules) на суму $1,15 млрд. Передбачається, що машини будуть поповнюватися запасними частинами і агрегатами, підсистемами і частина, які знімаються зі зношеної та частково зруйнованої техніки.


На міжнародній виставці Eurosatory 2016 в Парижі, NEXTER Systems оприлюднила інформацію про вдосконалення, які можуть бути реалізовані на їх танку Leclerc: посилений протимінний захист, нове покоління протиракетних решіток, 12,7 мм кулемет, новий тепловий незалежний приціл командира Sagem PASEO, камера водія та система інформування про ситуацію. Ці вдосконалення пропонуються ОАЕ, які прагнуть в майбутньому підняти можливості власних Leclerc на найвищий рівень. Офіційна делегація еміратських сухопутних військ була присутні на заході у Франції, ознайомилася з новими можливостями танку та поділилася власним досвідом із застосування наявного парку танків з французькою стороною. Одним з таких досвідів засвоєних з боїв в Ємені, стало те, що танки страждали від знищення оптики і прицілів, які були найкращими цілями для снайперів.

 

Сирія
Досвід бойових дій в Сирії свідчить про те, що вогонь протитанкових засобів не завжди призводить до знищення цілі, зокрема танків Т-72 з ДЗ «Контакт-5» та Т-90. Деякі нові російські танки, направлені в Сирію, змогли витримати попадання ракет TOW, хоча їх засоби протиракетного захисту ще не були застосовані у бою. Є приклади, де протитанкова ракета відхилилася від курсу на декілька метрів від танку T-90, на якому була встановлена і увімкнена система «Штора».14032017 13


Сирія придбала більше 700 Т-72 у трьох партіях. Перша партія складалася з 150 T-72 «Урал» (створений на основі Т-64А), які були замовлені у колишнього Радянського Союзу і доставлені наприкінці 70-х. Друга група складалася з 300 Т-72А, які були поставлені у 1982 році. Третя група - з 252 Т-72М1 з колишньої Чехословаччини. У Сирії, цей танк відомий своєю участю в основних боях, таких як Дарайа або Джоббар. Військові Сирійської держави сильно вірять в ці танки оскільки залучають їх систематично, часто без будь-якого тактичного сенсу. Що стосується повстанців і ісламської держави, то захоплення Т-72 вважається свого роду скарбом і престижем. Через цю популярність і масштабне застосування. Сирія є країною, в якій був зафіксований найвищий рівень знищення Т-72.


Близько 300 танків даного типу досі використовуються Республіканською гвардією і 4-ою сирійською танковою дивізією, солдати якої в основному алавітського походження. Трохи більше ста машин модифіковані повстанськими угрупованнями. Всі Т-72А були доведені до стандарту AV, тобто оснащені комплексом динамічного захисту «Контакт 1», який доречи часто давав збої і спричиняв знищення танку.


В рамках угоди з італійською компанією Galileo Avionica (з 2013 року Selex ES), 122 Т-72 були модифіковані в період між 2003 і 2006 рр. до рівня Т-72 M1S з системою управління вогнем Turms-T (танкова універсальна модульна система). Ця система включає в себе балістичний обчислювач, датчик вітру, приціл навідника і панорамний приціл командира. Turms-T є експортною версією штатної системи італійського танку Ariete і розвідувального колісного винищувача танків Centauro B1/AMS 120. Ця система також є на борту чеського T-72M4. Більшість Т-72 M1S використовуються сирійської Республіканською гвардією на Джебель-Касіюн поблизу Дамаску. Декілька Т-72M1S були помічені під час їх спостереження за повстанською діяльністю в деяких селах, зокрема у Макадамії в 2014 році.

14032017 14
Парк танків Т-72 поніс більше втрат, ніж ОБТ Т-55 і Т-62. У армії сирійських лоялистів знищений Т-72 замінюється на Т-55 чи Т-62, оскільки сирійська армія має значні запаси цих машин. T-72 не зміг продемонструвати свій повний тактичний потенціал, адже часто застосовувався даремно в ситуаціях, коли вистачило б простого Т-55 або Т-62. Бойові втрати були в основному спричинені засідками, де повстанці використовували сучасні РПГ, такі як РПК 29 і M79 Оса. Через їх інтенсивне застосування, багато Т-72AV стали неповноцінними в бою з втратою їх бічного захисту. Дійсно, опорні гайки занадто слабкі, щоб нести вагу спідниці, оснащеною динамічною бронею. Це створює незахищену зону у бічному захисті. Іншим недоліком танка є недостатня електрична напруга, але екіпажі вирішили цю проблему за допомогою генераторів і підсилювачів цивільного виробництва.


Особливо цінуються величезні пошкодження, які спричиняє 125-мм осколково-фугасний снаряд, у першу чергу, у міських районах. Дійсно, вибух боєприпасів може знищити замасковані або приховані цілі і опорні пункти. З точки зору мобільності, також підкреслюється здатність легко долати завали. Потужність двигуна вважається задовільною. Захист броні задовольняє користувачів і були, навіть, випадки, коли Т-72 (в тому числі типу «Урал», без ДЗ) витримували кілька попадань з РПГ.


ІДІЛ на сьогоднішній день є стороною, яка має щонайбільше тринадцять Т-72 «Урал» і шість у бойовому розпорядженні. Крім того, шість інших Т-72 «Урал» та Т-72AV надійшли до армії ісламської держави після того, як угруповання Liwa Dawood у 2014 році, приєдналося до неї. Вони були помічені в місті Дайр-ез-Заур наприкінці лютого 2016 року. Вони часто працюють таким чином: вони розташовуються в безпосередній близькості від точки нападу, переважно протягом ночі. Потім вони використовуються для підтримки піхотних нападів або для виснаження противника. Танки також використовуються для підготовки зони, в якості артилерійської гаубиці, тому що його автомат заряджання дозволяє випускати шість снарядів за хвилину на відстань понад 5000 метрів.


Більшість сирійських Т-72 не мають свого 12,7-мм великокаліберного кулемету НСВТ, який керувався вручну, тому що командира можна легко уразити. Тому вони рідко використовуються. З цієї причини їх часто знімали і повторно застосовували, наприклад, на техніці 4x4.14032017 12
Локальні модифікації або зміни Т-72 спостерігалися з обох сторін. З боку лоялістів, було реалізовано чотири модифікації. Перше удосконалення складається з декількох металевих деталей, приварених навколо башти і великих металевих пластин на кожній стороні шасі. Вони «посилені» порожніми 130 або 152-мм контейнерами, заповненими бетоном. У деяких випадках, навколо башти також розташовують мішки з піском. Друга модифікація включає в себе установку протиракетних решіток навколо шасі і башти, що забезпечує круговий захист. Третя найбільш успішна і ефективна модифікація з’явилися наприкінці серпня 2014 року неподалік від міста Адра. Танки з цим комплектом прозвали T-72 Adra. Він був виготовлений і випробуваний Республіканською гвардією. Цей комплект не може бути встановлений на башті Т-72 «Урал», тому що перешкоджає роботі оптичного далекоміру: він в основному встановлюється на Т-72М1. Він включає в себе додаткову пластину броні на бічному захисті, а також на похилій броні і навколо башти. Комплект посилюється протиракетними решітками і металевими ланцюгами, що пропонує круговий захист. Декілька танків Adra було використано в бою біля Джобару.


Остання розробка, встановлена на танках лоялістів - генератор інфрачервоних перешкод. Названа «Mirage 1-1», ця «нейтралізуюча» захисна система працює як Lira, що встановлена на AMX10RCR і VBC1. Розроблений на початку лютого 2016 року, цей пристрій був створений, щоб поліпшити захист від ПТРК, з надією, що він буде настільки ж ефективним, як генератори перешкод ТШУ-1-7, якими оснащені Т-90. Він виготовлений вручну, і його можливості піддаються сумніву. Проте, його було виявлено на інших машинах, таких як Т-72.


З листопада 2015 року, інші моделі Т-72 були помічені на сирійській території без офіційного підтвердження, чи вони були керовані російськими екіпажами або силами Башара аль-Асада. Тим не менш танки Т-72Б Обр 87 і 89, використовувалися сирійською 4-ю бронетанковою дивізією. Їм надають перевагу в армії лоялистів завдяки значним поліпшенням захисту та системи управління вогнем в порівнянні з Т-72AV.


У складі сирійської армії також застосовується виключно російська бронетехніка - зокрема, танки Т-90. Під час війни вони достатньо непогано себе зарекомендували, в тому числі проти протитанкових керованих ракет TOW, що застосовувалися військами «Сирійської вільної армії» і «Ісламської держави». Однак були певні проблеми, пов’язані із підготовкою фахівців для управління танком Т-90. Сирійці мали труднощі з використанням нових і невідомих систем нового танку, наприклад, системи захисту і самооборони «Штора». Командир екіпажу одного з сирійських T-90, що діяли в пустинному районі під час наступу на Ракку, відзначав вогневу міць машини, маневрені якості, бронезахист. Однак Т-90 одного разу отримав влучення з РПГ-7 і один з членів екіпажу отримав поранення. Т-90 також потрапив під вогонь ПТРК TOW. Незважаючи на те, що танк витримав вогневий удар, екіпаж був вимушений покинути машину і танк був виведений з бойового стану.


Про те, що проблеми з використанням незнайомих раніше сирійським танкістам нових систем все ж існують, свідчать факти, коли під час бою блоки ТШУ-1 системи «Штора-1» не спрацьовували і танк уражався противником.


Якщо говорити про тактику застосування танків в Сирії, то під час битви за Хомс (в тому числі запеклих боїв за район Баба-Амр) в лютому 2012 року сирійська армія застосувала тактику, яку до сих пір використовує в боротьбі з опозицією. Район, контрольований бойовиками, оточується силами лоялістів, організовуються блок-пости, наносяться артилерійські і авіаційні удари, а потім всі цілі (виявленні та вибрані навмання) обстрілюються танками. Одночасно район відключається від світла, газу, каналізації, блокується доставка продовольства і предметів життєвої необхідності. Після того як основний опір придушений, бронетехніка та піхота висувається в квартали для зачистки кожного будинку. Їх супроводжують снайпери і представники «Шабіха».

 

За матеріалами European Defense Review

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues