170220 0016 лютого 2017р в Українському кризовому медіа-центрі відбулася дискусія щодо оцінки варіантів та планів реінтеграції тимчасово окупованих територій, участь в заході взяли представники експертного середовища, урядових структур, ЗМІ тощо. Організатором заходу виступив фонд «Демократичні ініціативи» ім.. Ілька Кучеріва.

 


На розгляд фахівців було запропоновано експертні оцінки Фонду щодо того, як населення різних регіонів країни оцінює подальшу політику щодо тимчасово окупованих територій, перспективу і напрямки їхньої подальшої реінтеграції.

 

На думку експертів, в українському суспільстві, на жаль, все ще бракує консенсусу щодо держаної політики по відношенню до тимчасово окупованих територій. Українці не згодні на компроміси, більшість виступає за повернення до довоєнного status quo, але це лише 27%. Однакову вагу мають протилежні точки зору: жорсткий та м’який підходи.
Відносна більшість українців (42%) не підтримує винесення питання про статус тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей на всеукраїнський референдум, ідея такого референдуму не знаходить переважної підтримки у жодному з регіонів України.

 

Більшість населення України не підтримує жоден з певних компромісів, які пропонуються заради встановлення миру на Донбасі. Найбільш неприязними є пропозиції проведення місцевих виборів на умовах, що їх вимагають бойовики на Донбасі (71% вважають такий компроміс неприйнятним і тільки 10% – прийнятним) та повна амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ (68% вважають це неприйнятним і 12% згодні на такий компроміс).

 

Згода на особливі політичні та економічні відносини тимчасово непідконтрольних територій з Росією не знаходить суспільної підтримки: 60% проти, а 13% за. Переважно неприйнятними виглядають і такі варіанти домовленостей, як формування місцевої поліції, судів та прокуратури в ОРДЛО винятково з місцевих представників (59% та 13%), внесення змін до Конституції щодо надання російській мові статусу державної мови (56% та 24%), надання і закріплення у Конституції «особливого статусу» окремих територій Донецької та Луганської областей (55% та 24%), а також ухвалення закону про нейтральний та позаблоковий статус України (45% називають неприйнятним компромісом, але 30% були б із цим згодні).

 

170220 02

 

В регіональному розрізі надання окупованим територіям «особливого статусу» виглядає найбільш неприйнятно для жителів Донбасу (61% мешканців регіону), Заходу (61%) та Центру (60%), а от на Сході розрив між тими, хто згодився б на такий компроміс, і тими, для кого він неприпустимий, мінімальний: 38% та 41%, відповідно.

 

На повну амністію для всіх учасників бойових дій проти українських військ не згодні у жодному регіоні України, щоправда, кількість прихильників такого компромісу варіюється від 5% у Центрі до 21% на Сході та Півдні. Не знаходить суспільної підтримки й ідея виборів на окупованій території на умовах Кремля, що висуваються самопроголошеними формуваннями. Більшість громадян України проти формування місцевої поліції, судів і прокуратури в ОРДЛО винятково з місцевих представників.

 

В громадській думці України переважає ставлення до жителів тимчасово окупованих територій, як до заручників певних обставин - сімейних, матеріальних (31%), дій незаконних збройних формувань (24%) або невдалої спроби Києва щодо звільнення цих територій від окупації (14,5%).

 

Лише 6% вважає переважну частину жителів ОРДЛО зрадниками, які свідомо підтримують сторону агресора. Ще 11% вважають їх байдужими до власного майбутнього та майбутнього своєї країни, а 14% не можуть чітко визначитися. Таким чином, в українському суспільстві у ставленні до громадян «по той бік лінії розмежування» переважає співчуття та розуміння обставин, що можуть впливати на вибір людей лишатися на окупованій території.

 

Можливість «визнати території окупованими та максимально обмежити зв’язок з ними» підтримують 17% населення. Тих, хто згоден на особливий статус, преференції, самоврядування заради припинення конфлікту – 14%. Також 14% вважають, що держава має зберігати нинішню політику надалі, а майже чверть населення взагалі не визначилася з цього питання і не має на нього відповіді.

 

Незважаючи на жодні вимоги та рекомендації зовнішніх гравців, мінських домовленостей тощо, 70% українців не підтримують надання тимчасово окупованим територіям преференцій в обмін на припинення конфлікту. Характерно, що на підконтрольних територіях Донбасу таких також більшість – 60%.

 

Позаблоковий статус, якого вимагають Росія та Опоблок, також не є прийнятним, навіть на Сході України 47% населення висловлюється «проти». Так само неприйнятною для всіх регіонів є амністія сепаратистів, вибори на непідконтрольній території, причому найменш прийнятним такий варіант є саме на Сході.

 

Відзначалося, що внаслідок недостатнього рівня комунікації деякі важливі для суспільства процеси все ще маловідомі для широкого загалу, що не дозволяє орієнтуватися та робити правильні висновки. А в умовах наявності сильного інформаційного впливу з боку агресора та проросійських сил всередині України, це ще складніше.

 

Так, наприклад, Мінський процес підтримують лише 11% опитаних, адже українці не розуміють, яка від нього користь. «Мінські домовленості» не приймаються суспільством, яке, на думку координатора проекту «Сильні громади» Центру UA Валентина Краснопьорова, не усвідомлює, як це впливає на їхнє життя, хоча це принесло деескалацію, дозволяє тиснути на РФ санкціями не торгувати суверенітетом України!

 

Також далеко неоднозначною є думка українців щодо повної блокади тимчасово окупованих територій – її за експертними оцінками підтримують 17%. Прихильники блокади розглядають її в якості механізму реінтеграції, розглядаючи усі підприємства, що там працюють, в якості платників «данини» на користь «ЛНР» та «ДНР».

 

На думку Сергія Гармаша, головного редактора порталу «Остров», блокувальними пішли на це не через підвищенні тарифи на перевезення залізницею, ціни на енергоносії – йдеться про перекриття каналу фінансування війни, яку веде з нами агресор. Відтак, вважає експерт, якщо ми припинимо фінансувати війну проти нас, то матимемо реальну можливість реінтегрувати території!

 

Проте, більш реалістичної та прагматичної точки зору на події дотримується Юрій Гримчак, радник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Він обґрунтовано довів неефективність блокади тимчасово окупованих територій та шкоду і небезпеку цього кроку для решти України: «Хіба хтось справді думає, що якщо ми вдамося до блокади, то у них закінчиться патрони і вони припинять стріляти?»

 

170220 01

 

За його словами, підприємства, зареєстровані на підконтрольній території, що мають потужності на непідконтрольній території, лише за 2016 рік сплатили до державного бюджету майже 32 мільярди гривень! Для порівняння - це – половина нашого військового бюджету на рік! Чи можемо ми дозволити собі розкіш просто так втратити таку суму? Ні, не можемо.

 

На думку експерта, принциповим моментом є те, що населення на підконтрольній території України не сприймає тих, хто залишився на тимчасово окупованих територіях, зрадниками. Серед тих, хто так вважає, більшість – мешканці підконтрольного сходу, які також постраждали від війни. Відтак, громадськість та політики мають сконцентруватися не на блокаді, а на економічному залученні мешканців тимчасово окупованих територій до роботи в правовому полі України.

 

Зі свого боку, Олексій Мацука, голова правління Громадської організації «Донецький інститут інформації», висловився в тому плані, що блокада використовується політиками для піару: «Коли переговорний процес зрушить з мертвої точки, суспільство, після того як зараз на телеканалах обговорюють блокуючий фактор, а не реінтеграційний, не сприйме результатів цього реінтеграційного процесу». За його словами, жодна політична сила не набирає стільки відсотків підтримки, скільки блокада, тому вона сприймається ще і як можливість піару для політиків.

 

Більш того, в країні є відомі політичні сили, які хочуть дострокових парламентських виборів, крім того, існує «нічийний» електорат, особливо на сході та півдні, де люди розчарувалися і не знають, що їм робити надалі і як виживати в складних умовах. На думку Ірини Бекешкіної, директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, блокада тимчасово окупованих територій розглядається деякими політиками, як спосіб набути цей електорат.

 

Проте, реінтеграції має передувати де окупація. В свою чергу, йдеться про необхідність боротьби за свідомість і переконання людей, що опинилися в ОРДЛО здебільшого не за власним бажанням. Держава замало робить для витіснення з українського інформаційного простору ворожого контенту, дуже повільно триває робота з організації трансляцій українських каналів на ОРДЛО і навіть на підконтрольні території, де на третій рік війни вільно працюють як сепаратистські, так і російські теле- і радіоканали.

 

Протидія цьому майже не відчувається, брак не лише коштів на будівництво нових теле- і радіовеж на підконтрольних територіях, але й координації відповідних зусиль з боку державних структур, РНБО тощо не дозволяє ефективно використати навіть ті кошти, що виділяються бюджетом. Втім, експерти зазначають певні позитивні зміни в настроях населення по обидві сторони фронту, в т.ч. внаслідок позитивних, хоча й дуже повільних, зрушень в економіці України.

 

До речі, не лише на тимчасово окупованих територіях існує потреба в позитивних новинах – потрібна перебудова інформаційної роботи в масштабах країни в цілому. Як зазначали експерти, противник поки випереджає нас в майстерності подачі матеріалів, врахуванні місцевих потреб тощо. Проте, необхідно вдосконалювати майстерність українських журналістів, робити більший акцент на місцеві кадри, які зазвичай краще обізнані з місцевою специфікою.

 

Володимир Заблоцький

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues