ukraina zagrozu copy copyФахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння відзначають такі ключові ризики у грудні 2016 року. Першим і головним викликом стало збільшення впливів Кремля на тлі невизначеності позицій головних гравців Західного світу. В тому числі, варто казати про тенденцію модернізації російських впливів до більш якісних, зокрема, таких, що впроваджуються через треті країни або через використання нових лідерів громадської думки як агентів впливу. У зв’язку з цією активністю Москви суттєво збільшуються ризики реваншизму, просування у владу України проросійських політиків та чиновників.


Російська системна робота на підрив Української державності на цьому етапі спрямована передусім на зміну уявлень про Україну в державах, що надають або можуть надавати Україні різні види допомоги, чи виступати союзниками. Через цю безперервну підривну діяльність та гальмування реформ у секторі безпеки та оборони України (а також в інших важливих секторах) ключові західні держави дають низьку оцінку внутрішнім реформам в Україні.

 

Другим, не менш вагомим викликом розвитку України стає тотальне розчарування населення України діяльністю влади, зокрема, найвищих посадових осіб держави. Протягом першої половини грудня внаслідок попередніх подій та їх висвітлення відбулося переосмислення ролі і місії чинного президента України, а також його оточення. На тлі ознайомлення з одкровеннями народного депутата Олександра Онищенка (після «офшорного скандалу» та висвітлення у ЗМІ іспанських маєтків самого Петра Порошенка та його найближчого оточення) можна казати про збільшення коридору маневрів для Кремля щодо згаданої підривної діяльності. Але ще більший виклик полягає у можливості розчарування Заходу у нереалізованих шансах та можливостях для України через владу, що системно себе компрометує. У цьому контексті слід навести цікаву думку, яку формулює українська журналістка Юлія Мостова (2 грудня, «Дзеркало тижня. Україна» №46): «Навряд чи передані ним [Онищенком] файли додали щось суттєве до вже наявних знань американців про Петра Порошенка та його найближче оточення. Але на тлі публічності того, що відбувається, факт прийняття-передавання оперативних даних американськими прокурорами свідчить про те, що президент України потрапив у молох юридичної машини США. А це - велика проблема. І для самого Петра Порошенка, і для країни».

 

Дуже показово, що саме 1 грудня (через деякий час після виявлення Онищенка в Росії) президент Росії Володимир Путін затвердив нову концепцію зовнішньої політики Росії. Документ значною мірою присвячено пошуку нових форматів відносин зі США, які є небезпечними для України. Щодо України у документі вказується, що «Російська Федерація зацікавлена в розвитку всього різноманіття політичних, економічних, культурних і духовних зв'язків із Україною на основі взаємоповаги, вибудовування партнерських відносин у разі дотримання своїх національних інтересів». Більше того, в концепції зазначається, що війна на Донбасі є «внутрішньоукраїнським конфліктом». Отже, на тлі посилення тисків на Київ збоку Москви просувається вкрай небезпечна ідея «замирення».

 

Не важко зробити висновок, що ідея замирення має на меті довести українцям, що у війні винною є українська влада – її треба змінити й розпочати новий виток розвитку України (безумовно, разом із Росією).

 

Головні ризики військового характеру

 

Військовий важіль існує та активно застосовується для тиску на Україну, підтримку небезпеки масштабної війни в разі незговірливості та продовження конфронтаційного і невигідного Росії руху до європейських та загалом західних цінностей. Нагадаємо, що застосовуються 120 і 82-міліметрові міномети, гранатомети і великокаліберні кулемети, постійно створюється небезпека від вогню снайперів. Отже, Кремлем обраний такий обсяг засобів, щоб можна було казати про певне виконання так званих мінських домовленостей і одночасно демонструвати наявність воєнної небезпеки. Фактично можна казати про відмову Москви від масштабного застосування сил, але водночас у Кремлі намагаються повністю тримати під контролем ймовірність розгортання війни. Це потрібно й для доведення Вашингтону «свого права» на певні регіони і території і особливо для впливу на європейські країни, які також перебувають у стані внутрішньої трансформації.

 

Водночас, окупація Росією суверенних територій України та участь у кривавому конфлікті в Сирії викликала неабияку проблему для Кремля з комплектування кваліфікованими військовими спеціалістами підрозділів. Це є свідченням, що не так уже й просто примусити людей виконувати роль слухняних олов’яних солдатиків. Якщо на початковій стадії війни ці кадрові питання вирішувалися здебільшого за рахунок залучення підготовлених завчасно військовослужбовців сил спеціального призначення, а також агентурного потенціалу ФСБ, ГРУ ГШ, СЗР та інших спеціальних служб РФ, то з інтенсифікацією конфлікту і зростанням безповоротних втрат серед особового складу російських силових структур ця проблема почала набувати критичного значення.

 

З огляду на те, що Москва значну увагу приділяє можливості швидкого нарощування чисельності ЗС РФ на західному напрямку, вирішення питання мобілізації людських ресурсів набуває неабиякої ваги. Цікаво, що нині вже не достатньо особового складу для формування повноцінних батальйонних тактичних груп вторгнення. Тож керівництво РФ вимушене йти не лише на розширення бази комплектування своїх силових структур контрактниками, а й на суворе судове переслідування «відмовників», залучення російських призовників та військовозобов’язаних, а також іноземців, які відповідають вимогам МО РФ. Москва швидко узгоджує нову законодавчу базу, фактично формуючи підстави для легалізації протиправної практики залучення військовослужбовців за призовом до «короткочасних відряджень» на територію України як контрактників, а також отримання можливості залучення необхідної маси «добровольців», «учасників навчань», а також «запасників-найманців» за формально «законними» національними схемами. Саме для цього 14 грудня Держдума РФ прийняла в другому і відразу в третьому, остаточному читанні урядовий закон, що надає військовослужбовцям можливість укладати короткострокові контракти.

 

Також серед «цікавих винаходів» у межах змін законодавства — можливість військової служби за контрактом іноземців віком від 18 до 30 років, які «не порушували закону», без набуття громадянства РФ взагалі, а також їхня участь у бойових діях, зокрема за кордоном, під час «міжнародних конфліктів». Для України це сформований виклик, який означає, що РФ може у надзвичайно короткі строки розгорнути і використати масову армію вторгнення та окупації під виглядом операції військових підрозділів РФ «з підтримання миру та боротьби з терористичними й екстремістськими організаціями». Фахівці вказують, що загальна база російськомовних осіб в іноземних країнах як основа для потенційного вербування на військову службу в РФ за контрактом оцінюється російськими експертами у майже 25 млн людей - головним чином, у країнах СНД.

 

У ЦДАКР зробили висновок, що в разі реалізації залучення значної кількості громадян країн СНД до військової служби за контрактом у ЗС РФ Кремль отримає потужний важіль силового впливу на зазначені країни в межах реалізації новітньої імперської політики вищого керівництва РФ та ведення так званої гібридної війни під прикриттям дій незаконних збройних формувань, які можуть у будь-який час перетворитися на відкриту збройну агресію ЗС РФ.

 

Серед позитивних кроків збоку української влади - закупівля у Європі станцій радіоелектронної боротьби. Отже, окрім зразків українського виробництва ЗСУ отримають і західну техніку. «Ми закупили, я б не хотів говорити кількість їх, станції радіоелектронної боротьби в європейських країнах, і до кінця року вони будуть поставлені в Україну», - повідомив міністр оборони Степан Полторак (12 грудня). Хоча йдеться про тактичні кроки у галузі ВТС, важливим є сам факт імпорту, враховуючи стриманість західних країн щодо постачань озброєнь та військової техніки і, тим більше, розгортання спільних проектів з виробництва зброї.

 

Разом з цим на тлі реалізації проектів переозброєння збільшується й кількість повідомлень про порушення – як з боку Міноборони, так і з боку ДК «Укроборонпром». Зокрема, чималий перелік порушень і зловживань поповнило повідомлення Генпрокуратури 14 грудня, що посадовці з Міноборони закупили непридатні для використання вертольоти. Це – чергове свідчення відсутності в державі системного та дієвого механізму переозброєння сил оборони, передусім, ЗСУ.

 

Виклики для України на міжнародній арені

 

Важливою для України подією стало відвідування радником новообраного президента США Москви. Хоча Картер Пейдж назвав передчасними розмови про зняття санкцій проти Росії (12 грудня), сам факт перемовин та напрацювання ідей щодо зміни формату відносин несе для України неабиякі виклики. Зокрема, Картер Пейдж зазначив, що з оптимізмом дивиться на перспективи російсько-американських відносин, і це відбулося напередодні пропозиції власне Д.Трампа призначити держсекретарем Рекса Тіллерсона, відомого своєю проросійською позицією та тісними зв’язками з російським президентом В.Путіним.

 

Отже, незважаючи на рішення ЄС продовжити санкції проти РФ після 15 грудня, ідея новообраного президента США щодо діалогу з Путіним хоча й відкидає поки що «перезавантаження», може насправді трансформуватися у загрозливу для України тенденцію. Українські експерти переважно вважають, що Д.Трамп вибудовуватиме прагматичні відносини з РФ, однак не виключена негативна реакція частини американського суспільства через сформовану недовіру до Росії та її лідера. А деякі впливові американці вже пішли у наступ. Зокрема, сенатор від штату Арізона Джон Маккейн (12 грудня) назвав Путіна «злочинцем» та висловив переконання, що Дональд Трамп дослухатиметься до порад і вестиме політику стосовно Росії з позиції сили.

 

Інші події торкалися можливості зміни формату переговорів, що для України є вкрай важливим. Так, посол Великої Британії в Україні Джудіт Гоф висловилася (5 грудня, публікація у газеті «День») за те, що «і США, і Великобританія готові до продовження зустрічей в форматі саме четвірки, яка підписала Будапештський меморандум». При цьому посол зазначила, що лише одна сторона порушила Будапештські домовленості — це «Росія, яка розв’язала війну в Україні». То ж санкції проти РФ та допомога Україні мають залишатися тими важелями, якими в існуючих реаліях намагаються реалізувати згадані гарантії країни підписанти.

 

Досить показово, що дипломат з Великої Британії зазначила про проблему з фінансовою допомогою Україні: виділені кошти не завжди потрапляють на відповідні цілі внаслідок досі паразитуючої корупції. Пані Гоф відверто зауважила, що багато коштів потрапляють в «конкретні кишені». Останній фактор є одним із гальм, який в умовах агресії сусідньої держави підриває основи національної безпеки.

 

До важливих подій першої половини грудня відноситься й те, що 4 грудня нижня палата Конгресу США схвалила проект оборонного бюджету на 2017-й рік, який передбачає надання військової допомоги Україні на суму 350 млн доларів. То ж США намагаються на цьому етапі демонструвати послідовність своєї політики щодо України.

 

Вище вже згадувалося про впливи РФ через треті країни. Отже, подію 10 грудня у польському Перемишлі, коли учасники «Маршу орлят перемишльських і львівських», що відбувся під патронатом мера міста, кричали «Смерть українцям», слід вважати саме результатом такої підривної роботи. Як відомо, залучення груп населення (як всліпу, так і за грошову винагороду, є однією з дієвих методик спецслужб РФ). Така подія свідчить про незахищеність жодної країни від «гібридних» впливів. А особливо небезпечно, що це відбулося у країні, що є адвокатом України в Європі.

 

Виклики у площині економіки

 

Міністерство економічного розвитку і торгівлі оприлюднило досить невтішний прогноз інфляції в Україні – за підсумком 2016 року на рівні 13,1% (Звіт Мінекономіки, 12 грудня). «У грудні 2016 року та у першому кварталі 2017 року очікується продовження тенденції помірного підвищення цін, обумовленого сезонним зростанням попиту на продовольчому ринку у цей період, незначним напруженням на валютному ринку», - зазначається у звіті. «Ризиком пришвидшення інфляційних процесів в найближчі місяці є посилення ролі інфляції витрат, зокрема через стрімке зростання вартості енергоносіїв, що змусить товаровиробників закласти відповідні ризики у ціну», - повідомляють в МЕРТ.

 

Такий хід справ поглиблюватиме економічну кризу в країни та розрив між владною верхівкою та переважною більшістю населення. Слід очікувати поглиблення розчарування населення України у владі, причому після оприлюднення декларацій це стосуватиметься усіх гілок влади та часто носитиме персоніфікований характер.

 

Основні виклики всередині держави

 

Корупція, як зазначалося вище, знову стає найбільшим подразником для країн, що підтримують Україну. Корупція та пов’язані із нею прояви і зловживання не лише гальмують розвиток держави, але й створюють загрозу загальнонаціонального характеру.

 

Слід звернути увагу на публікацію Die Welt (12 грудня), яка є типовою відносно України у даний час. А саме, видання вказує, що Україна втрачає своїх останніх помічників через корупцію. Die Welt пише, що МВФ та інші донори закривали очі на корупцію і олігархів, однак тепер це терпіння вичерпано. Захід вперше засумнівався в ефективності своєї допомоги Україні. «Боротьба з корупцією застопорилася, правоохоронні органи не стали незалежними, а олігархи впливають на політичні партії», - це загальні тези повідомлень про Україну, які дедалі створюють небезпечні впливи. Нагадаємо, що в середині квітня 2016 року авторитетне британське видання The Financial Times написало, що Україна ризикує повторити свою недавню історію. Але нині, після низки подій довкола президента Порошенка та його оточення ситуація виглядає більш небезпечною.

 

Негативні тенденції створюють й окремі представники влади. Зокрема, вкрай негативний присмак отримало відрядження народного депутата Надії Савченко до Мінська та перемовини безпосередньо з маріонетками Москви в особі Захарченка та Плотницького. Це акт, який може бути розвинутий Кремлем вбік визнання легітимності або фактичності влади нав’язаних Росією ватажків-терористів та й загалом факту громадянської війни в Україні. Важливо, що такі небезпечні для України події відбуваються на тлі переговорного процесу Росії та США.

 

Залишаються не розв’язаними й важливі для суспільства вузли у сфері національної безпеки. Експерти ЦДАКР вказують, що за час майже трирічної війни накопичилася величезна кількість запитань та претензій до воєнно-політичного та військового керівництва України. «Тривають розслідування стосовно Іл-76, збитого над Луганським аеропортом, Іловайської трагедії та ще десятків інших резонансних справ, пов’язаних з українсько-російським конфліктом. Постійно виникають скандали довкола державного концерну «Укроборонпром», який звинувачується у невиконанні замовлень з поставок озброєнь у війська, а також тотальній корупції. У свою чергу, фігуранти гучних звинувачень та резонансних справ відмахуються «гібридною війною» та «російською пропагандою», яка використовує «корисних ідіотів» у своїх темних справах», - вказує заступник директора ЦДАКР Михайло Самусь та додає, що «відсутність ефективного демократичного цивільного контролю над сектором безпеки протягом всього періоду незалежності зробила реальністю ситуацію, коли держава виявилась безсилою і беззубою віч-на-віч із російськими агресорами».

 

Отже, відсутність прогресу у діалозі української влади із народом перетворилася на загрозливий фактор. Це відзначають чимало експертів, наголошуючи, що чинна влада рухається до тієї точки неповернення, коли відновлення довіри стане неможливим. Звісно, що цим стрімко скористається ворог – Кремль досі тримає руку на пульсі українського сьогодення. Україна ж і надалі дозволяє собі залишатися вразливою мішенню.

 

Джерело

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

Ukrainian Arabic Chinese (Traditional) English French German Italian Portuguese Russian Spanish