P101011428 вересня в Українському кризовому медіа-центрі відбулися публічні дебати на тему: «Аудит зовнішньої політики: Україна-Росія», які провів Інститут світової політики на основі власного дослідження.

 


В заході брали участь: Олеся Яхно, автор дослідження і експерт ІСП, Володимир Огризко, керівник Центру дослідження Росії, міністр закордонних справ України (2007-2009 рр), Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ України (2010-2012 рр), Володимир Федорін, колишній головний редактор Forbes Україна, Катерина Зарембо, заступник директора ІСП, представники експертного середовища, громадянського суспільства та ЗМІ.

 

Відносини між Україною та Росією завжди були важливим фактором впливу і на регіональному, і на глобальному рівнях, адже регіональне лідерство дозволяло РФ позиціонувати себе в якості впливового геополітичного суб’єкта, що додавало їй ваги у відносинах з іншими країнами. За оцінками ІСП, основною передумовою нинішньої ситуації є не Революція Гідності в Україні, а внутрішні проблеми в Росії, її споконвічна претензія на регіональне лідерство і підкорення України в якості свого залежного сателіта. Відповідно, будь-які спроби України обрати власний вектор розвитку сприймалися Москвою завжди хворобливо і викликали її жорстку реакцію. Перші передвісники подій 2014 року з’явилися ще у 2008 році, під час російсько-грузинської війни, і виринули на поверхню під час Революції Гідності. Цьому передував злам у політичній стратегії самої Росії – події Болотної площі і поворот від західного вектору до «холодної війни» з початком третього президентського терміну Владіміра Путіна. Тут варто зазначити, що не лише Україна, де ніхто й думки не мав про можливість військової загрози з боку Росії, але й Захід в цілому недооцінив можливого масштабу такого розвороту РФ у майбутньому.

 

На сьогодні очевидно, що повернення до відносин, що були між нашими країнами до 2014 року, неможливе, адже вони зруйновані діями агресора і на зміну агресивній через рік-півтора, внаслідок погіршення внутрішньої ситуації, може прийти непередбачувана Росія. Також очевидно, що вектори державного розвитку України і Росії стали діаметрально протилежними і взаємовиключними. Тому для України важливо ретельно аналізувати процеси, які відбуваються у Росії, та намагатися прогнозувати її поведінку, у тому числі, у довгостроковій перспективі, і вплив цієї ситуації на Україну. Поряд з цим, варто працювати на випередження і розробити модель відносин з РФ на після кризовий або ж післявоєнний період, визначивши перелік умов та вимог, за яких Росія може бути для нас прийнятним сусідом, адже вона нікуди не зникне, а питання про мир рано чи пізно будуть поставлені. На думку авторів дослідження, основними такими вимогами мають бути відмова РФ від імперських амбіцій і претензії на регіональне чи глобальне домінування; дотримання договірної бази та відмова від спекуляції на темах мови і культури як приводу для дестабілізації і шантажу.

 

В.Огризко 
 Володимир Огризко

Якою має бути позиція України – тут позиції експертів розійшлися. Володимир Огризко запропонував кардинальне вирішення питання, виходячи з того, що ключовим має бути системне стримування країни-агресора, бо це єдиний спосіб змусити його поважати норми міжнародного права. На його думку, агресора спочатку необхідно зупинити на всіх фронтах, а вже потім будувати з ним відносини. Тому Україні необхідно розірвати дипломатичні відносини з країною-агресором, запровадити візовий режим і нарешті вийти з СНД, не сподіваючись більше на зміну найближчим часом політичної лінії РФ. Адже остання будь-що хоче добитися для себе статусу великої держави і це становить глобальну загрозу. Цю думку необхідно доносити і до західних партнерів. Політика України має бути не рефлексіями на неадекватні і провокативні дії РФ, а власною проактивною політичною грою – реалізацією стратегії стримування Росії, паралельно з кардинальними реформами економіки і посиленням обороноздатності. Адже триває неоголошена безкомпромісна війна, то ж які можуть бути відносини з ворогом? Лише економічно розвинена та сильна у військовому плані Україна буде цікавою для НАТО, який дуже потребує, як це видно з документів Варшавського саміту Альянсу, укріплення свого східного флангу. Експерт наголосив на важливості відходу від популістських рішень всередині країни і необхідності створення міжнародної антипутінської коаліції, для чого будуть потрібні дуже жорсткі рішення на користь максимальної ізоляції Росії, бо Кремль нічого, крім сили не розуміє і не сприймає. На думку експерта, через рік-півтора золотовалютні резерви Росії остаточно будуть вичерпані і тоді її мова без жодного сумніву буде іншою.

 

P1010140
Костянтин Грищенко

На думку Костянтина Грищенка, реально нам доведеться обирати більш обережну стратегію і таку форму припинення військового конфлікту, які б відповідали нашим довгостроковим інтересам, чого неможливо досягнути без участі Росії. Складно запропонувати формулу, яка б влаштувала всіх, (…) але ми маємо розуміти, що дуже важливо закрити питання, яке становить найбільшу загрозу економічній стабільності і прогресу України, щоб далі рухатися шляхом реформ і побудови демократичного суспільства. Головний виклик полягає у тому, як це зробити – конкретного рішення експерт поки не вбачає. Втім, він вважає за необхідне підтримувати бодай якісь контакти із Росією хоча б для того, щоб мати можливість якось впливати на позицію керівництва РФ. З іншого боку, зазначив Грищенко, Захід починає активно нав’язувати думку про необхідність для України самій домовлятися з агресором і це вже тривожний сигнал.

 

Володимир Федорін висловився за проактивну позицію України, зазначивши, що «головне, що може зробити Україна для побудови стабільних довгострокових відносин із Росією – побудувати сильну державу». Він також висловив ініціативу прийняття на рівні ВР України Акту підтримки демократії в РФ. Основою для softpower, поряд з сильною армією, у відносинах з РФ мають стати, по-перше, радикальні реформи, по-друге – зміцнення обороноздатності. Крім того, Україні слід використати переваги свого становища «передової лінії» західного світу. «Україна цілком може стати лідером західного світу у сфері консолідації аналітичної роботи з вивчення процесів у Росії. Для цього потрібна лише правильне корпоративне управління проектами та інститутами, щоб у західних союзників було розуміння, що Україна діє не у власних вузьких інтересах, а готова видавати якісну аналітику», – зазначив Володимир Федорін. На його думку, варто підтримувати контакт з російською інтелігенцією, яка не згодна із політичною лінією керівництва країни. Зокрема, Україна могла б допомогти Росії «перекодувати» власну культуру, запропонувавши російським студентам поглянути на неї із міжнародної, не внутрішньої перспективи, і відтак позбавити її імперськості, яка перетворює культуру на інструмент агресії.

 

Експерти одностайно погодилися, що Україні необхідно займати більш рішучу, проактивну позицію на міжнародному рівні – для того, щоб забезпечити підтримку світової спільноти і продовження санкцій. Це особливо важливо з огляду на посилення у Європі проросійських настроїв. «Якщо нас сьогодні не почують у Вашингтоні, Парижі і Берліні, навряд чи ми зможемо розраховувати на те, що зможемо змінити цю ситуацію зусиллями громадянського суспільства. Потрібне більш жорстке, більш послідовне доведення позиції України тими, хто здатний це робити, у той спосіб, у який це почує західна аудиторія.

 

З приводу перспектив Мінських домовленостей думки експертів також розійшлися. На думку Володимира Огризка, сподіватися на політичне врегулювання ситуації у рамках мінського чи нормандського формату немає сенсу, справа не у форматі, а в небажанні Росії дотримуватись міжнародних законів і власних обіцянок. Проте, Костянтин Грищенко вважає, що мінський формат все ще дозволяє стримувати воєнні дії і перевести діалог щодо виконання угод у практичну площину: «відхиляти те, що загрозливо для нашого майбутнього, але, разом з тим, пропонувати формули, які можна було б застосовувати на якомусь етапі з перспективою виходу на результат, який буде у правовому полі України». В свою чергу, Олеся Яхно зазначила, що саме мінський формат вже дозволив локалізувати так звану «Новоросію», а сьогодні принаймні забезпечує майданчик для обговорення. На її думку, «лише поєднання різних майданчиків – і мінського, і, потенційно, женевського, і економічного тиску через санкції, і реформ, і посилення обороноздатності – дозволять протистояти Росії».

 

Підсумовуючи результати обговорення, експерти висловили думку, що подальші відносини з РФ Україна має розвивати на основі стратегії стримування свого північного сусіда, що має передбачати, на рівні внутрішньої політики, реформи, економічне зростання та зміцнення обороноздатності, а на зовнішньому рівні – більш активну позицію, продовження переговорів і мобілізацію на свою підтримку світової спільноти.

 

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues