eu1Питання створення «європейської армії» часто дебатується публічно. Ідею форсують Європейська Комісія і Німеччина, останнім разом за це висловився прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Однак на практиці концепція інтеграція безпекових структур (військового, космічного або кібернетичного) в Європі зустрічає багато перешкод. Хоча розширення співпраці може бути плідним, проте, потенційний вихід збройних сил з-під національного контролю може становити загрозу для національної безпеки багатьох країн Європи.

 


Концепція створення європейських збройних сил вперше з’явилася в 50-х роках ХХ століття, при цьому така формація мала діяти в рамках НАТО. Минулого року створити європейську армію запропонував Голова Єврокомісії Жан Клод-Юнкер. Концепція, яку підтримує Німеччина, також нещодавно була згадана Віктором Орбаном, який зазвичай не є прихильником безумовної інтеграції на континенті.

 

Орбан вважає, що вихід Великобританії з ЄС призводить до послаблення оборонної спроможності континенту. Підтримуючи членство Угорщини у НАТО, він тим не менше запропонував створити єдину армію, яка б користувалася єдиною мовою, як дійсно «справжня» об’єднана сила. Тому варто згадати можливості і виклики, пов’язані з європейською співпрацею у збройних силах, космосі та кібернетичному просторі.

 

Військова безпека - більше Європи у НАТО?

 

У рамках НАТО вже існує багатонаціональна формація, в межах якої мають співпрацювати підрозділи (головним чином, батальйонні бойові групи) з різних країн. Це Сили Реагування НАТО (NATO Response Force), створені на базі рішень, прийнятих у Ньюпорті, вони налічують 40 тис військових. Рішення щодо використання цих сил приймається одноголосно Північноатлантичною Радою.

 

Експерти погоджуються, що Альянс має підвищувати здатність взаємодії своїх сил також на рівні невеликих підрозділів. Адже в сучасних умовах, на відміну від часів Холодної війни, розгортання національних тактичних об’єднань (бригад, дивізій, корпусів чисельністю від кількох до кількох десятків тисяч) є малоймовірним. Між собою мають взаємодіяти менші підрозділи – рівня батальйону і нижче.

 

У свою чергу, це змушує створювати структуру зв’язку і управління, яка буде сумісна також на нижчих рівнях. Тому навіть якщо національні системи управління будуть мати відмінності, вони мають бути здатні до обміну інформацією між собою. На такі питання звертав увагу в інтерв’ю для польського спеціалізованого ресурсу Defence24.pl генерал Єжи Гут (Jerzy Gut), командувач Компоненту Спеціальних операцій Сил реагування НАТО (2015 р).

 

Iншим потенційним простором для співпраці є оборонна промисловість, де кооперація триває вже роками, прикладом чого є спільні проекти в сфері авіабудування (Jaguar, Tornado, Eurofighter), кораблебудування (FREMM) або ракетної техніки (ракетні комплекси Milan, Aster 30, Roland). Зменшення чисельності особового складу у європейських збройних силах в порівнянні з попередніми роками матиме наслідком подальшу тісну співпрацю у промисловій сфері, прикладом чого є роботи над створенням основного бойового танку нового покоління, які мають спільно реалізувати Франція і Німеччина. Переговори з цього питання проводить також Польща.

 

eu4

Прикладом спільного виробничого проекту є багатоцільовий літак Tornado.
Фото. Bundeswehr/Piz Luftwaffe/Flickr

 

Нарешті, деякі країни створюють спільні військові підрозділи, хоча це не має бути обмежено членством у ЄС. Окрім широко відомих прикладів співпраці Франції і Німеччини або Німеччини і Нідерландів, також існують Об’єднані Експедиційні сили (Joint Expeditionary Force) чисельністю у 10 тис., створені під керівництвом Великобританії за участю Норвегії, країн Балтіє і Данії. Найбільші побоювання експертів у зв’язку з думками стосовно створення європейської армії викликає брак розуміння щодо механізму прийняття політичних рішень про її застосування. Як відомо, європейські інституції виявилися джерелом відкритого тиску на відповідні країни і прийняття рішень, що суперечать бажанням частини з них, наприклад, голосуванням більшістю, що було видно підчас міграційної кризи.

 

Якщо європейські збройні сили будуть інтегровані до такого рівня, що відповідні країни, втратять фактичне і юридичне право самостійно використовувати їх у разі необхідності, це становитиме суттєву загрозу для національної безпеки. Адже не можна виключати, що в ситуації загрози, наприклад, на східному фланзі, необхідне рішення щодо реагування в такому випадку буде прийняте недостатньо швидко.

 

Бажаним напрямком здається подальша співпраця у військовій і промисловій сфері, включно зі створенням структур управління, спільних підрозділів або більш поширених, ніж раніше, стандартів сумісності. Однак це не має означати підпорядкування своїх військ європейським інституціям. A ось створення європейських ініціатив-але у рамках НАТО – наприклад, у форматі рамкових країн – напевно необхідне. Діяльність в контексті НАТО надає також можливість співпраці з Великобританією або користування потужним військовим потенціалом США.

 

Космічна безпека - ESA має «увійти до складу збройних сил»

 

Співпрацюючі між собою у сфері космічних програм збройні сили відповідних країн можуть базуватися на спільних підприємствах, реалізованих Європейською Космічною Агенцією (ESA). Хоча вона є цивільною структурою, однак системи, що там розробляються, можуть мати значний вплив на якість обороноздатності Старого континенту. Сьогодні країни-члени НАТО часто скептичні щодо мілітаризації програм, що від початку були цивільними, але в перспективі така ситуація може змінитись. Адже бойові можливості в космічному просторі мають істотне значення для збройних сил, у зв’язку з чим варто поміркувати про можливість їх використання також і армією.

 

Провідне значення тут мають підзвітні Європейській Комісії програми обсервації Землі Copernicus i космічної навігації Galileo. Остання система дозволить Європі бути незалежною від американської GPS, при цьому в рамках Public Regulated Services (PRS), призначеного для державних служб і армії, має забезпечити значно вищу -до 10 см. - точність навігаційних вимірювань. ЄС планує виключення у космічній стратегії для використання у військових цілях не лише супутників Galileo. Проте що стосується супутникової програми моніторингу Землі Copernicus, яка складатиметься з кількадесят супутників різного призначення, в т.ч. пошуково-рятувальних (SAR) i oптико-електронних, то вона є виключно цивільною.

 

Більш того, обидві програми діють під егідою цивільних інституцій, що створює низку перешкод для використання військовими. Можливо, необхідні процедури для Galileo з’являться разом із досягненням попередньої готовності сигналу PRS близько 2018 р. У випадку програми Copernicus, в принципі чисто цивільної від самого початку, це буде можливо значно пізніше.

 

Незалежно від цивільних програм ЄС у сфері обсервації Землі, країни Західної Європи - Франція, Італія, Бельгія, Німеччина, Греція i Іспанія – беруть участь у багатонаціональному космічному проекті МUSIS (Multinational Space-based Imaging System for Surveillance, Reconnaissance and Observation) під егідою Організації співпраці у сфері озброєння (OCCAR). Він передбачає спільне використання даних військових розвідувальних супутників партнерами програми. MUSIS має забезпечити спільний доступ до французьких оптоелектронних інструментів Helios та іспанських Ingenio, a також використання супутників з синтетичною радіолокаційною апертурою німецької SAR-Lupe i іспанської Cosmo-SkyMed другої генерації, доступ до якої на підґрунті угоди з Італією також має і сусідка україни Польща.

 

eu2

Супутник італійської констеляції Cosmo-SkyMed.
Фото. ESA

 

Програма MUSIS може започаткувати створення розвідувальної системи для потреб майбутніх інтегрованих європейських збройних сил. Слід зазначити, що співпраця у сфері військових космічних систем ї особливо важливою, адже значна частина країн попросту неспроможна самостійно створити національні системи такого типу з огляду на високу вартість. В частині доставки вантажів у космос Європа є самодостатньою завдяки доступу до кількох систем ракет-носіїв, від Vegа до Ariane 5, a у майбутньому також ракет-носіїв нової генерації Ariane 6. Найближчими роками варто сподіватися появи європейської системи для доставки у космос малих супутників, яка також може знайти своє військове застосування.

 

Кібербезпека – потрібні єдині стандарти

 

Посилення можливостей збройних сил європейських країн не може відбуватися без забезпечення ефективного захисту у кіберпросторі. З огляду на те, що в рамках ЄС кібербезпека розвивається переважно у цивільній сфері, необхідно буде запровадити ґрунтовні реформи також і у військовому секторі. З урахуванням того, що військові значною мірою послуговуються потенціалом цивільного сектору, дуже важливо було б запровадити відповідні механізми для цього на базі структур ЄС.

 

Iснує багато проблем, які значно ускладнюють співпрацю у сфері кібербезпеки у військовому секторі. Першою з них є цілком різне трактування і підходи різних країн до вирішення. Так, наприклад, скандинавські країни, Франція або Німеччина вважають цю проблему пріоритетною, тоді як Угорщина, Словаччина або Болгарія не приділяють цьому великої уваги. Внаслідок цього маємо діаметрально різні підходи до забезпечення безпеки комунікацій та комп’ютерних систем, що використовуються для передачі таємної інформації. Це може призвести до проникнення в мережу збройних сил з використанням найслабшої і вразливої частини системи шкідливої програми.

 

eu3

Німеччина підтримує необхідні для створення захисних спроможностей у кіберпросторі, проте, не усі країни НАТО приділяють цьому достатньо уваги.
Фото. Bundeswehr/Flickr

 

Черговою проблемою, з якою слід було б впоратися, є брак визначення провідних термінів у сфері кібербезпеки. Не усі учасники визначилися навіть з термінами кібербезпека, кіберпростір – не згадуючи вже про більш складні терміни. Більш того, не усі члени ЄС визначили інституціональну відповідальність за справи кібербезпеки, як і роль Міністерства Оборони і війська у цій сфері.

 

Iншою проблематичною справою є активні заходи у віртуальному середовищі. Деякі країни, наприклад, Нідерланди, володіють відповідним потенціалом, що офіційно підтверджується представниками цієї країни. Інчі члени ЄС скоріше за усе також мають можливості здійснювати такі операції, проте, вони не визнають цього публічно. У свою чергу, група країн взагалі не розвиває такі спроможності, що може бути проблематичним у процесі створення поєднаних можливостей.

 

При створенні компоненту cyber в рамках інтеграції збройних сил Європи буде можливо скористатися з досвіду НАТО, адже більшість членів ЄС водночас є членами Альянсу і має виконувати його вимоги в цій частині. Також не можна виключати, що, подібно як і у сфері конвенціональних збройних сил, мають бути створені структури НАТО,що використовують механізми співпраці з ЄС і допускають країни-члени Альянсу до тісної співпраці з ЄС (Норвегія, а у майбутньому напевно і Великобританія).

 

Передусім, належить створити єдиний стратегічний документ, що визначатиме головні пріоритети і цілі у кіберпросторі. Також необхідним здається визнання кіберпростору в якості чергового поля бою і створити окремого командувача, відповідального за дії у віртуальному середовищі. Більше того, мають бути запроваджені єдині стандарти безпеки для обладнання і комп’ютерного програмного забезпечення, які використовують збройні сили. Тут особлива роль належить Європейська Оборонна Агенція, яка координує цей процес, який збільшить кібербезпеку усіх країн.

 

Не європейська армія, а більш широка інтеграція збройних сил.

 

Тому варто розглянути кожну спробу збільшення військової співпраці в Європі, оскільки це відбувається в контексті НАТО, а не поруч або проти Альянсу і не означає передачу керівних функцій європейським інституціям. Також бажаною є кооперація у сфері військової безпеки як і космічної або кібернетичної. В той же час, неприпустимою є ситуація, що може призвести до втрати відповідними країнами юридичного або фактичного суверенітету розпоряджатися власними збройними силами, наприклад, з огляду на підпорядкування європейським інституціям. Однак, це означає, що європейці надалі будуть мати інтегровані національні збройні сили країн Альянсу зі збільшеною участю країн Старого континенту, а не європейську армію.

 

Джерело

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues