cacdsЯк і прогнозував ЦДАКР, у першій половині вересня ц.р. рівень воєнної загрози з боку РФ досяг найвищого рівня. Комплекс факторів, які визначають розвиток воєнно-політичної обстановки у світі, сформував довкола України потужну турбулентність. Кремль намагається використати цю ситуацію для «остаточного» вирішення українського питання – тобто, знищення Української Держави та уникнення відповідальності за злочини, вчинені з початку 2014 року. В той же час, ЦДАКР констатує виникнення ряду ознак, які можуть свідчити про поступове зниження ймовірності широкомасштабного наступу і перенесення Росією головних антиукраїнських зусиль у дипломатичну та інформаційно-психологічну площини.

 

«Розкрутка» ситуації довкола України розпочалась у серпні зі спроб інсценувати «терористичні атаки українських диверсантів» в Криму. Однак, викрадення, катування та незаконне утримання громадянина України Євгена Панова не принесло Москві бажаних результатів, викликавши різку реакцію міжнародного співтовариства. Інтенсивне нарощування угруповань військ поблизу кордонів України з одночасною підготовкою до стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2016» слугувало додатковим інструментом тиску на Захід та Україну напередодні засідання G20. Очевидно, що, прямуючи до Китаю, Путін намагався отримати найвигідніші переговорні позиції, демонструючи, що він повністю контролює ситуацію довкола України: якщо Захід не піде на поступки в українському питанні і не доб’ється від Києва одностороннього виконання російських вимог в рамках «Мінських домовленостей», Москва може почати відкритий широкомасштабний наступ проти України, руйнуючи останні надії західних лідерів на мирне «замороження» російсько-українського конфлікту. Путін показово відмовився від «нормандського формату» переговорів, вибивши з переговорного процесу Україну, показуючи, що українська сторона, насправді, не є суб’єктом, а лише об’єктом переговорного процесу. При цьому, Путін намагався використати як додатковий важіль впливу на Захід сирійську карту, демонструючи готовність до дій, які можуть призвести до нової ескалації конфлікту в Сирії.

 

Між тим, результати Саміту G20 (5 вересня ц.р.) показали, що Кремль, незважаючи на потужність та цілеспрямованість інформаційно-психологічних та дипломатичних кроків, не зміг досягти бажаних результатів. Путіну не вдалося провести зустріч у «нормандському форматі» без України, а переговори з ФРН, Францією та США проводилися виключно у двосторонньому форматі. Судячи з заяв, Кремлю не вдалося нав’язати новий формат вирішення «українського питання» - без України. Не вдалося Путіну вирішити й інше ключове завдання: він не отримав жодного сигналу про можливість відміни санкцій (а США саме під час саміту оголосили про їх розширення). Фактично, можна констатувати, що Захід не піддався на відвертий шантаж Москви, показавши, що готовий до подальшого загострення відносин з Росією.

 

Це змусило Путіна в черговий раз поміняти свою тактику і перенести головні зусилля з військового напрямку на дипломатичний. Зокрема, слід відзначити одну важливу деталь, яка може свідчити про можливість чергової зміни тактики Путіна і зниження ймовірності реалізації Кремлем сценарію широкомасштабного наступу на Україну в найближчий час. Під час саміту G20 президент Франції Франсуа Олланд повідомив про запланований на жовтень ц.р. візит Путіна до Парижу, в ході якого, зокрема, передбачається відкриття нового «Російського центру» у французькій столиці. Очевидно, що цей візит може стати реальним дипломатичним та інформаційним проривом для Росії. Російська пропаганда намагатиметься максимально зобразити цей візит як довгоочікуваний вихід РФ з міжнародної ізоляції, особисту перемогу Путіна і нищівну поразку «постмайданної України». На фоні дискусій про подальшу долю антиросійських санкцій, які якраз активізуються у жовтні, візит Путіна до Франції буде використано як інструмент тиску на інші західні столиці. З іншого боку, підготовка візиту Путіна до Парижу може означати й те, що Кремль вирішив поки що відмовитися від варіанту широкомасштабного наступу на Україну і спробувати вирішити «українське питання» з використанням інших засобів «гібридної війни»: інформаційно-психологічних, внутрішньополітичних, соціально-економічних, енергетичних.

 

Саме тому, ЦДАКР прогнозує, що у найближчі тижні головні загрози національній безпеці України змістяться з суто військової сфери до більш широкого спектру факторів. Емоційний початок роботи Верховної Ради, явно спланований та добре режисований конфлікт довкола телеканалу «Інтер», нестійке перемир’я на Донбасі, тиск Заходу щодо необхідності реалізації «Мінських домовленостей», важкий бюджетний процес, невизначеність з траншем МФВ, фактичний провал «великої» приватизації, підвищення тарифів на комунальні послуги, постійні провокації протестних настроїв серед населення концентрують небезпечну суміш, яка за відсутності адекватної реакції з боку української влади, може становити не меншу загрозу для України, ніж широкомасштабний наступ російських військ. З іншого боку, проактивна та ефективна робота влади, зокрема, щодо впровадження ключових реформ, які дозволять розблокувати виділення траншу МВФ, іншу міжнародну допомогу, запустять помітні перетворення у соціально важливих сферах (зокрема, у сфері охорони здоров’я), може швидко розрядити ситуацію і вибити з рук Кремля «козирі», які Путін планує використати в найближчий час.

 

Головні ризики військового характеру

 

Станом на середину вересня 2016 року, Росія створила на українському кордоні потужне угруповання військ (за різними оцінками – до 120 тисяч військовослужбовців), призначене для розгортання широкомасштабного наступу на Україну. При цьому, в ході командно-штабних навчань «Кавказ-2016», активна фаза яких припала саме на першу частину вересня ц.р., були відпрацьовані питання підготовки та застосування військ на південно-західному стратегічному напрямку. В ході навчань було перевірено стан бойової та мобілізаційної готовності військ і сил Південного військового округу, проведено випробування нових форм застосування і способів діяльності військ, відпрацьовано питання взаємодії повітряної, морської і сухопутної складових міжвидових угруповань військ, відпрацьовано питання масового перекидання особового складу і техніки на великі відстані, виконані практичні заходи з десантування з висадкою на морську берегову лінію підрозділів морської піхоти та механізованих бригад на БТР з десантних кораблів з подальшим виконанням завдань наступальних операцій, перевірка повітрянодесантних військ на предмет організації та здійснення заходів з перекидання з’єднань в райони виконання бойових завдань та проведення десантування з військово-транспортних літаків і вертольотів у різні способи.

 

За попередніми оцінками, реальна чисельність особового складу та військової техніки, які залучалися до навчань «Кваказ-2016», суттєво перевищує показники, заявлені російською стороною. За окремими оцінками, чисельність особового складу, залученого до навчань досягає 100 тис. чоловік, кількість танків та бойових броньованих машин – до 10 тис. одиниць, літаків – до 400 одиниць, надводних кораблів та підводних човнів – до 60 одиниць. За інтенсивністю, обсягом та кількісними показниками стратегічне командно-штабне навчання «Кавказ-2016» може стати найбільш масштабним за всю історію ЗС РФ після розпаду СРСР. При цьому, незважаючи на існування ознак зниження ймовірності широкомасштабного наступу Росії на Україну, рівень воєнної загрози буде залишатися на високому рівні до моменту початку повернення військ до місць постійної дислокації (орієнтовно, 18 вересня ц.р.).

 

Ситуація у зоні російсько-українського конфлікту (насамперед, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей) залишається напруженою та нестабільною. Незважаючи на оголошене з 1 вересня перемир’я, російські війська не припиняли чинити провокації та обстрілювали українські позиції, в тому числі, із забороненої Мінськими домовленостями зброї. Загалом у першій декаді вересня зафіксовано 214 обстрілів позицій ЗСУ, населених пунктів та важливих об’єктів інфраструктури Донбасу, здійснених з територій, підконтрольних ОРДЛО. 30 з них – із застосуванням забороненого Мінськими угодами озброєння. Також українська сторона відзначає суттєву активізацію ворогом застосування безпілотних літальних апаратів. У першій декаді вересня зафіксовано більше 30 прольотів БПЛА. А 9 вересня зафіксовано рекордну кількість ворожих БПЛА – 12 випадків.

 

Спостерігачі відзначають, що незважаючи на те, що обстановка в зоні конфлікту залишається в цілому контрольованою, спостерігається стійка тенденція до її ескалації.

 

Фахівці ЦДАКР прогнозують подальше посилення напруженості в зоні бойових дій на Донбасі, в рамках загального замислу російського керівництва щодо тиску на Україну та міжнародне співтовариство з метою примушення реалізації російського сценарію «замороження» конфлікту.

 

Виклики для України на міжнародній арені

 

ЦДАКР вважає, що у найближчі тижні головні загрози національній безпеці України змістяться з суто військової сфери до більш широкого спектру факторів і, в першу чергу, у сферу міжнародних відносин.

 

Невиразні результати Саміту G20 для Росії, очевидно, охолодили надмірно агресивні військові наміри Кремля і знизили ризик широкомасштабного наступу на Україну. В той же час, не має сумнівів, що Москва розпочинає новий етап «гібридної» війни, який матиме незмінні стратегічні (руйнування Української Держави) та тактичні (примушення України піти на поступки у реалізації Мінських домовленостей) цілі. У зв’язку з цим, вже у найближчий час слід очікувати чергового посилення тиску на Україну стосовно одностороннього виконання окремих (вигідних Росії) вимог Мінських домовленостей (зокрема, проведення виборів в ОРДЛО, амністії проросійських терористів, надання особливого статусу окупованим територіям, тощо). При цьому, не виключено, що Кремль продовжить шантажувати Захід можливістю ескалації конфлікту на Донбасі, вимагаючи примусити Київ піти на поступки.

 

Симптоматичною у цьому плані є заява посла ФРН в Україні Ернста Райхеля, яка виглядає своєрідною прелюдією перед черговим етапом дипломатичної атаки на Україну. «Україна в цьому конфлікті, який регулюється Мінськими угодами, не може на 100% відстояти свої інтереси і має йти на певні поступки. Для України набагато вигідніше мати в своєму розпорядженні Мінські домовленості і виконувати їх, ніж бути в ситуації, коли з Росією немає ніяких домовленостей», - наголосив Райхель. Не виключено, що саме з новим етапом дипломатичних змагань довкола Мінських домовленостей пов’язаний візит п’яти міністрів закордонних справ країн ЄС (ФРН, Франції, Данії, Великобританії та Польщі). При цьому, МЗС ФРН Штайнмаєр приїжджає в Україну не тільки як міністр закордонних справ Німеччини, але і як діючий голова ОБСЄ. Очевидно, що головна тема колективного візиту європейських дипломатів до української столиці – перспективи врегулювання українсько-російського конфлікту. Як правило, такі потужні дипломатичні десанти викликають нервову реакцію українського політикуму і не додають стабільності ситуації в Україні.

 

На цьому фоні, досить вчасними виглядають проактивні ініціативні кроки української сторони з метою актуалізації теми російської агресії проти України. Зокрема, міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що Україна може припинити свою участь у роботі ПАРЄ у разі, якщо повноваження російської делегації в цій організації будуть визнані, незважаючи на нелегітимність виборів до Держдуми на території окупованого Криму. "Наша позиція є дуже простою: якщо повноваження російської делегації, наприклад в ПАРЄ, будуть визнані, позитивно визнані, ми будемо розглядати різні варіанти - аж до того, щоб не брати участь в роботі ПАРЄ. Звичайно, я не можу це сказати народним депутатам України, - це їх, так би мовити, суверенне рішення, - але я буду радити робити дуже радикальні кроки", - заявив Клімкін.

 

Також, міністр закордонних справ України підкреслив, що після парламентських виборів в РФ, які відбудуться 18 вересня ц.р., легітимність Держдуми РФ буде сумнівною. "Всі російські вибори до Держдуми через проведення нелегітимних і нікчемних виборів на території тимчасово окупованого Криму - вони за визначенням не можуть бути легітимними. Тому у нас є питання щодо проведення цих виборів на території окупованого Криму, у нас є питання щодо того, яким чином будуть в майбутньому ставитись до Державної Думи Росії, оскільки результати голосування, за визначенням, є спотвореними, і постає питання про легітимність цієї Державної Думи", - наголосив глава МЗС.

 

Слід відзначити, що українська влада консолідовано та узгоджено здійснила кроки щодо невизнання виборів до Держдуми: 8 вересня Верховна Рада України ухвалила постанову, в якій закликала парламенти іноземних держав та міжнародні організації утриматися від участі у спостереженні за ходом незаконних парламентських виборів в окупованому Росією Криму, а також за жодних обставин не визнавати їхні результати. 10 вересня Президент України Петро Порошенко доручив міністру закордонних справ Павлу Клімкіну повідомити владу РФ про неможливість проведення виборів до Держдуми на території України. 12 вересня П.Порошенко провів зустріч з послами країн "Великої сімки" та Європейського Союзу, на якій закликав не визнавати легітимність парламентських виборів РФ в окупованому Криму.

 

Така інтенсивність дій України на цьому напрямку стала несподіванкою для Кремля, який до цього часу не зміг сформувати адекватну відповідь щодо вимог України стосовно нелегітимності наступної Держдуми РФ. Можна спрогнозувати, що в наступні кілька тижнів саме цей напрямок може стати одним із найбільш актуальних тем у російсько-українському порядку денному.

Виклики у площині економіки

 

Ситуація в економіці має ознаки стабілізації. Довготривалий трилер довкола виділення Україні чергового траншу МВФ мав би вирішитися 14 вересня ц.р. Більшість експертів вважають, що позитивне рішення щодо України відразу розблокує процес надання допомоги з боку США, ЄС та іншим міжнародних організацій. Така перспектива зменшить напругу на валютному ринку, а також покращить інвестиційні перспективи України, що матиме загальний сприятливий вплив на економічну ситуацію. Крім того, відновлення співпраці з МВФ допоможе Україні залучити зовнішнє фінансування для закупівлі додаткової кількості газу для безпроблемного проходження зимового періоду.

 

В той же час, міністр фінансів України Олександр Данилюк заявив в інтерв’ю ЗМІ, що уряд України буде змушений скоротити бюджетні витрати, щоб повернути бюджет у 2016 році до рамок, узгоджених з міжнародними кредиторами, оскільки затримка з приватизацією і слабке відновлення економіки не дали очікуваних доходів. «У нас був нереалістичний бюджет на 2016 рік. Є величезні бюджетні ризики, і я працюю кожен день, щоб їх зменшити», - заявив Данилюк. Міністр зазначив, що у Мінфіні прогнозують, що у 2016 році ВВП країни зросте на 1%. При цьому, за прогнозами Данилюка, у наступному році курс гривні складе 27,2 відносно до долара, а рівень інфляції знизиться до 8,1%. Саме такі показники зазначені у проекті державного бюджету України на 2017 рік, який 15 вересня ц.р. буде внесено урядом на розгляд Верховною Радою.

 

ЦДАКР вважає, що у цьому стані крихкої економічної рівноваги, Росія вже у найближчий час задіє широкий спектр інструментів для дестабілізації ситуації і створення умов для вибуху протестів по всій країні. Приводом для цього можуть стати підвищені тарифи на комунальні платежі, відсутність коштів для підвищення пенсій та інших соціальних виплат, неефективність реформ, корупційні скандали у вищих ешелонах влади. Фактично, на цей час сформовані соціально-психологічні умови для моделювання Кремлем та його агентурою в Україні чергового «майдану», який матиме виключно антидержавне спрямування. Як вважають у ЦДАКР, за відсутності адекватної реакції з боку української влади, варіант «внутрішнього бунту», інспірованого Росією, може становити не меншу загрозу для України, ніж широкомасштабний наступ ЗС РФ.

 

Виклики енергетичного характеру

 

Звернемо увагу на черговий акт економічної агресії Москви проти Києва. 9 вересня без пояснення причин Федеральна служба щодо технічного та експортного контролю Росії заборонила експорт нафтопродуктів в Україну. Такий хід теоретично може бути мотивований кількома причинами. По-перше, це спроба спровокувати стрибок цін на бензин на українському ринку та слідом за цим зростання суспільного невдоволення. Росія забезпечує 30-35% ринку дизельного пального в Україні, що є вагомою часткою. Додатково, на тлі падіння вартості гривні, зростання цін може бути відчутним для громадян.

 

По-друге, у випадку воєнного загострення на Донбасі це могло б обмежити джерела поповнення запасів пального на потреби ЗСУ. Саме так Москва аргументувала схожу заборону минулого року.

 

По-третє, за даними експертів може йтися про провокування нового перерозподілу власності в нафтовому секторі України. Анулювання домовленостей про експорт нафтопродуктів в Україну означає потребу укладання нових контрактів. Фахівці звертають увагу, що потенційними бенефіціарами схожих операцій можуть виявитися компанії, які належать Сергію Курченку.

 

Незважаючи на те, що жоден з названих факторів не матиме критичного впливу на ситуацію на ринку України та безвідносно справжніх мотивів дій Москви (не виключено, що може йтися про всі три фактори одночасно), відповідні органи України мають спостерігати за розвитком подій довкола вказаного факту заборони. Нарешті, це є черговим доказом, що в стратегічній перспективі Києву слід посилювати диверсифікаційні ініціативи.

 

Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко заявив, що у 2017 році КМУ планує передбачити близько 52 млрд. гривень на житлово-комунальні субсидії, що на 12 млрд. грн. більше, ніж у поточному році. Незважаючи на очевидну необхідність виплат субсидій, масштаби проектованої допомоги однозначно свідчать про потребу розробки чіткого плану поступового обмеження субсидій. В теперішньому вигляді, субсидії будуть надто серйозним тягарем для державного бюджету. Крім того, субсидії сприятимуть консервації енерговитратної моделі споживання ресурсів громадянами. Відповідно, план має розроблятися в чіткій прив’язці до енергоефективних заходів.

 

Основні виклики всередині держави

 

ЦДАКР підтверджує свої оцінки щодо збереження високої ймовірності інтенсивних заходів з боку РФ щодо використання внутрішніх дестабілізуючих аспектів з метою максимального ослаблення України з подальшим руйнуванням основ Української державності.

 

Найбільш яскраво це припущення підтвердило провокаційне «шоу» довкола телеканалу «Інтер». Грубо режисована та відверто погано виконана вистава «нападу та підпалу» телеканалу, який вперто та невпинно демонструє свою підтримку країни-агресора, повинна була спровокувати дестабілізацію політичної ситуації в Україні і запустити маховик протестів, які могли б допомогти РФ досягти власних цілей у вирішенні «українського питання». Між тим, замовники, організатори та актори «шоу» переграли самі себе. В результаті, ситуація довкола «Інтеру» призвела до зворотного результату – у суспільстві ще більше посилилося обурення проросійською позицією каналу, до СБУ почали висуватися вимоги негайно вислати з України журналістів та менеджерів «Інтеру» з російським громадянством, а в українському інформаційному просторі почала активно поширюватися інформація про глибоке проникнення російських спецслужб в українських медіа. Все це призвело не до розбурхування антиурядових протестів, а навпаки – до чергового посилення антиросійських настроїв в Україні.

 

Між тим, «фальшстарт» російських політтехнологів з «Інтером» не зменшує ймовірності подальших деструктивних кроків Кремля. Постійні інформаційні вкиди про невідворотність позачергових парламентських виборів, активність проросійських інформаційних ресурсів, старт нових політичних проектів, розрахованих на «розкрутку» під переформатування української політичної сцени свідчать, що нова інформаційно-політична кампанія, фінансована Росією, тільки набирає обертів.

 

На цьому фоні українська влада демонструє готовність розпочати «гасіння пожежі» у найбільш чутливому сегменті – соціально-економічному. Підвищення рівня пенсій, зарплат, соціальних виплат може суттєво знизити можливості РФ щодо розхитування ситуації в Україні. Саме на цьому напрямку зробив наголос Президент України під час засідання Ради національної безпеки та оборони 13 вересня ц.р., заявивши, що у 2017-2018 рр. пріоритетом має стати підвищення соціальних стандартів, зокрема, представників освітньої галузі та фінансування медичної реформи.

 

На тому ж засіданні РНБО було озвучено попередній розмір оборонного бюджету на 2017 рік. Зокрема, передбачається, що РНБО буде пропонувати виділити у наступному році на сектор безпеки та оборони 129 млрд. грн. За даними, які публікуються в ЗМІ, реально уряд може погодитися на 50-60 млрд. грн. оборонного бюджету. Недаремно секретар РНБО України Олександр Турчинов повідомив, що РНБО України знову збереться наприкінці тижня (ймовірно, 16 вересня), «щоб розглянути питання корекції Державного оборонного бюджету з метою збільшення видатків на сектор безпеки і оборони на поточний рік». Судячи з усього це питання буде одним з центральних в ході бюджетного процесу, який почнеться 15 вересня після внесення урядом проекту до парламенту.

 

ЦДАКР особливо вітає ще одне рішення засідання РНБО 13 вересня. За словами секретаря РНБО Олександра Турчинова, на засіданні було прийнято за основу Комплекс заходів із протидії гібридним загрозам. Це свідчить про концентрацію зусиль держави на напрямку боротьби з гібридними загрозами, в тому числі, через створення конкретних структур та органів, які зможуть постійно, безперервно та цілеспрямовано діяти у цій надзвичайно важливій сфері. ЦДАКР закликає до широкого залучення неурядових аналітичних центрів до діяльності структур з протидії гібридним загрозам, в тому числі, й у співпраці з зарубіжними партнерами, зокрема, з НАТО.

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues