105664Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) констатує наявність у другій половині серпня та першій половині вересня 2016 року найвищій рівень воєнної загрози з моменту початку військової агресії у лютому 2014 року.

 


Протягом другої половини серпня ц.р. російська сторона грубо порушувала «Мінські домовленості», здійснюючи майже безперервні атаки та обстріли українських сил оборони із допомогою утвореного на окупованому сході України професійного угруповання з бойовиків та російських військовослужбовців. Війна на виснаження доповнювалася й низкою заходів, спрямованих на залякування української влади та мирного населення країни.

 

Збереженню критичного стану відносин між Україною та Росією сприяє високий рівень протистояння між Заходом та Москвою. Також підготовка країнами НАТО оборони за лінією своїх кордонів, без урахування адекватної допомоги Україні, трансформується у досить небезпечний виклик українській державності.

 

За висновками фахівців ЦДАКР, основною метою Кремля залишається зміна курсу України та замороження євроатлантичної інтеграції у будь-який спосіб. Путін використовує усе, що вписується у схему залякування України та сприяє примусу української влади піти на компроміс щодо проведення виборів на окупованих територіях. Меседж російської сторони для Заходу залишається незмінним – демонстрація готовності напасти на Україну, використовуючи свою регулярну армію. У цю стратегію вписується й театралізована вистава в Криму, яка штучно створила маневр для Путіна, зокрема, щодо блокування «норманського» формату переговорів. А також створення схожості з подіями 1938 року довкола Чехословаччини і 1939 року в Польщі, – в уявленнях атакованої сторони усе має виглядати як підготовка до початку війни. Кремлівську постановку доповнюють закінчення Олімпіади і проведення навчань «Кавказ 2016», що також створює паралелі із грузинським сценарієм (атака на Грузію була якраз після Олімпійських ігор і з початком навчань «Кавказ 2008»).

 

ЦДАКР не виключає до початку згаданих навчань 5 вересня нових спроб розхитати ситуацію. Аналітичний центр звертався до влади через ЗМІ з метою посилити готовність до відбиття нападу регулярної армії РФ, що є головним стримуючим фактором для Кремля. У той же час потрібно розуміти, що у президента РФ Володимира Путіна зараз немає мети захопити нові території України або вести відкриту війну. Гібридна форма війни його влаштовує більше, так як він до сих пір розраховує, що проросійським ЗМІ вдасться зазомбувати населення України.

 

Путін готується до саміту «Великої двадцятки» в Китаї, намагаючись забезпечити собі якомога яскравий прийом з боку ключових гравців міжнародної арени. Отже, слід очікувати, що піковими датами для України стане період з 5 по 15 вересня - проміжок часу між початком навчань та виборами до Держдуми (18 вересня). З цією ж метою було оголошено раптову перевірку військ РФ та перекидання до окупованого Криму підрозділів десантно-штурмової бригади ПДВ, а до Краснодарського краю Росії – бригади морської піхоти Каспійської флотилії.

 

Головні ризики військового характеру

 

Слід констатувати, що Росія тримає значну кількість своїх Збройних сил у повній готовності до проведення наступальних операцій проти України. Небезпечними напрямками, як і два тижні тому, залишаються кримський та придністровський, а також з Ростова-на-Дону та Воронежу. Не виключене й використання території Білорусі.

 

У Росії 25 серпня оголошено раптову перевірку Південного, частини Західного та Північного військових округів, Північного флоту, командування Повітряно-космічних та Повітрянодесантних військ. Тривалість перевірки - до 31 серпня. Разом з тим, Москва добре усвідомлює потенційні величезні втрати в разі повномасштабного нападу на Україну, тому експертне середовище більше відносить заходи до залякування та підвищення готовності військ. Як очікується, до завершення зустрічей в рамках G20 повномасштабної, високоінтенсивної війни не буде. Однак це не знімає і не зменшує суто воєнної небезпеки для України.

 

Між іншим, Адміністрація президента України констатувала 30 серпня наявність на територіях окупованих Криму і Донбасу, а також на східному кордоні з Україною близько 100 тисяч військовослужбовців. «На Донбасі приблизно 40 тисяч, уздовж північного кордону і на сході теж близько 50-60 тисяч, це угруповання постійно змінюється і нарощується. Залучено три військові округи. Йде перекидання повітрянодесантних підрозділів, вони дислокуються як уздовж кордону, так і висаджуються на територію Криму. Йде переміщення техніки, лише на території окупованого Донбасу перебуває 700 російських танків», – сказав речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко. Водночас експерти вже вказували на відсутність значних резервів та загальні економічні проблеми Росії, що дає підстави припускати неготовність Кремля йти ва-банк.

 

ЦДАКР вказує: воєнна загроза збільшилася, але існують також і потужні стримуючі фактори. Отже, не виключено, що однією з цілей Путіна може бути досягнення зростання внутрішньої напруженості в Україні і навіть певних елементів істерії, пов'язаних з можливою масштабною війною. Ці прийоми Кремль використовував і в 2008 році. Нині Москва має можливість маневру – з одного боку, продовжувати залякувати населення України і сформувати в Росії хибні, неправдиві враження про курс Києва, з іншого - Кремль має можливість застосувати свої збройні сили для масованої атаки. Реальність військової небезпеки можна оцінити як 50 до 50. А рівень готовності, мотивації і морально-бойового духу сил оборони України залишається вагомим чинником, що впливає на прийняття рішень Путіним та підготовку висновків Генштабом РФ.

 

Виклики для України на міжнародній арені

 

Останніми днями серпня сталося декілька визначальних подій на міжнародній арені, які можуть мати значний відбиток на сфері безпеки України.

 

Так, 30 серпня було оголошено, що зустріч між главами Німеччини, Франції та Росії в «нормандському форматі» на полях саміту G20 в Китаї за участі української сторони не відбудеться. При цьому помічник президента РФ Юрій Ушаков повідомив, що зустріч президента РФ Путіна з президентом Франції Олландом має відбутися в Китаї 4 вересня, а з канцлером Німеччини Ангелою Меркель - 5 вересня. Речник прямо вказав, що «Росія після «подій у Криму» повністю відмовилися розглядати перспективу зустрічі в «нормандському форматі» за участі президента України Петра Порошенка». Тобто, йдеться про практичне використання театральної вистави про начебто український тероризм та бажання Путіна отримати преференції за рахунок України. Путін сигналізував, що бажає кращого ставлення до себе, ніж те, що сформувалося нині.

 

Між іншим, 31 серпня Сполучені Штати Америки висловилися про неготовність до нормалізації відносин з Росією. Вустами представника Державного департаменту США Джона Кірбі Вашингтон повторив намір дотримуватися раніше розробленої стратегії щодо РФ: «Наші погляди не змінилися: поки не час повертатися до звичайних відносин з Росією через велике коло питань, з огляду на наші побоювання з приводу дій РФ в Україні, окупацію нею Криму і суперечки, що тривають в процесі реалізації Мінських угод».

 

Цікавими виявилися й виступи лідерів Німеччини і Франції. А.Меркель не побачила передумов для зняття санкцій з РФ (28 серпня), наголосивши, що питання про зняття санкцій з Росії може з'явитися в порядку денному Європейського Союзу лише після виконання Мінських угод. А два дні потому майже синхронно висловився Ф.Олланд (30 серпня). Він звинуватив Росію у підтримці злочинного режиму в Сирії, додавши, що Росія грає в гру екстремістів і має взяти на себе відповідальність за врегулювання криз в Україні і в Сирії.

 

До того ж й федеральний міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр надрукував статтю у Frankfurter Allgemeinen Zeitung, де наголосив про нові рівні небезпеки: застосування «недержавних дійових осіб», «кібернетичні наступальні можливості», «бойові дрони, робототехніку, засоби електронної боротьби, лазерна зброю і зброю, що діє на далекій відстані». Він відзначив також небезпеку нових сценаріїв бойових операцій, орієнтованих на «менші підрозділи, більшу ударну силу, пришвидшене переміщення», що не може бути зафіксовано існуючими режимами контролю.

 

Означені події свідчать про певне посилення Росії на тлі коливання Заходу щодо сприйняття Путіна і Кремля у вигляді, який хазяїн Кремля старанно нав’язує. З’явилися ознаки готовності Заходу до воєнного посилення та нарощування новітніх бойових спроможностей. Крім цього, зберігаючи статус-кво (санкції та консолідований політичний тиск на РФ), Захід не прийшов до бачення нової моделі системи регіональної Європейської та глобальної безпеки. Для України це містить ризики компромісу Москви із Заходом, що може у результаті призвести до довготривалого перебування у буферній, незахищеній зоні.

 

Крім того, президент США Обама проведе двосторонню зустріч з президентом Туреччини Тайіпом Ердоганом в ході саміту G20 в Китаї. Ця подія є також непересічною, оскільки пов’язана із визнанням глибокої кризи всередині НАТО. Тим більше, що нині поглиблюються протиріччя у поглядах на розвиток певних подій, зокрема, щодо просування ЗС Туреччини на півночі Сирії.

 

Виклики в інформаційно-психологічній площині

 

У цій площині відбуваються важливі події, які Київ міг би використати як козир в боротьбі з агресією Москви. Зокрема, з’явилося більше доказів фінансування Москвою протестів і війни на сході України. Так, 26 серпня було зазначено про наявні записи розмов помічника президента РФ Глазьєва щодо організації так званої «російської весни» в Україні. Записи розмов Глазьєва і документи Кремля, які потрапили в пресу, прямо вказують, що так звану «російську весну» і війну в Україні спланувала, організувала і профінансувала Москва. Оглядач Radio Free Europe Radio Liberty (RFERL) Браян Вітмор у своїй статті вказав, що Росія змогла влаштувати протести лише в Донецьку і Луганську, тоді як спроби у Харкові, Одесі і Запоріжжі зазнали невдачі. В обговореннях згадується й Костянтин Затулін, колишній депутат Держдуми, який нині координує окупаційну владу РФ в Криму.

 

Ще один важливий інформаційний імпульс пов'язаний із проведенням проти України специфічної інформаційно-психологічної операції. Саме так слід інтерпретувати публікацію про те, що президент Казахстану Н.Назарбаєв начебто розповів Путіну, що Порошенко готовий до компромісів щодо Донбасу (16 серпня). Досить важливо звернути увагу на те, що операцію реалізовано через російське інформаційне агентство «РІА Новини». Йдеться про начебто готовність українського президента до компромісів і про те, що «заважає йому прийняти закон про особливий статус Донбасу». В умовах війни в разі недоцільності реагування офіційними каналами Київ мав би організувати впливові канали комунікації – за принципом Москви, - через які було б чітко роз’яснено, хто стоїть за даною операцією та які цілі переслідує. На жаль, на прикладі цієї операції Кремля можна констатувати неготовність Києва здійснювати серйозні інформаційні заходи та помилковість рішення щодо створення окремого Міністерства інформаційної політики.

 

Виклики у площині економіки

 

Економіка продовжує грати на боці України. Так, за даними Федеральної митної служби Росії, доходи російського бюджету з експорту енергоносіїв у першому півріччі 2016 року, знизились на третину. По відношенню до першого півріччя 2015 року, доходи від продажу газу зменшились на 31,6%, а нафти - на 31,5%. І це попри те, що протягом перших 6 місяців 2016 року Росія закачала іноземним партнерам на 7% більше газу та 6% більше нафти, ніж за той самий період минулого року. Збільшення експорту не змогло компенсувати РФ суттєвого падіння цін на енергоносії. В довгостроковій перспективі такі втрати матимуть великий вплив на поглиблення кризи в Росії та обмеження її військового потенціалу.

 

Має місце чергове серйозне досягнення Києва у зміцненні енергетичної незалежності, цього разу - в атомній сфері. За даними Держстату України, у першому півріччі 2016 року імпорт шведських ТВЕЛів з ядерним паливом для вітчизняних АЕС сягнув 41,6% всього імпорту, а решту (58,4%) було закуплено в Росії. Ще минулого року більше 93% ядерного палива Україна отримувала з Росії. Варто додати, що ресурс зі Швеції є значно дешевшим.

 

Основні виклики всередині держави

 

Незважаючи на те, що 31 серпня прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив про зміцнення національної безпеки і оборони як перший пріоритет у державному бюджеті на 2017 рік, питання фінансування оборонних потреб залишається складною проблемою. За словами голови уряду, «питання фінансування оборони і безпеки в межах 5% ВВП - це питання номер один», - заявив Гройсман. Однак міністр оборони Степан Полторак на початку серпня заявляв про необхідність додаткового фінансування українського оборонного відомства (Збройних сил України в розмірі 7 млрд грн в поточному році) та поінформував, що «Держбюджет 2016 передбачає фінансування оборони в розмірі 55,6 млрд грн, що становить близько 2,4% ВВП». Але ще більш важливо згадати побоювання міністра, що його відомство може бути недофінансовано на 6,5 млрд гривень. Отже це, серед іншого, є одним зі свідчень того, що існує дисбаланс поглядів на розвиток сектору безпеки. А також про доцільність оперативної розробки адекватних програм розвитку ЗСУ. Нагадаємо, у нинішніх умовах немає адекватного контролю над використанням коштів на потреби оборони.

 

Слід відзначити, що ДК «Укроборонпром» розширив номенклатуру озброєнь і військової техніки, які можуть посилити бойові спроможності України. Так, наприкінці серпня було презентовано аеродинамічну літаючу модель багатофункціонального безпілотного авіаційного комплексу «Горлиця» та зразок безпілотного тактичного багатоцільового транспортного засобу «Фантом». Повідомляється, що багатоцільовий авіаційний комплекс «Горлиця» розробляється на ДП «Антонов» у кооперації з провідними підприємствами України і стане першим вітчизняним тактичним безпілотним комплексом, здатним нести засоби ураження (практична відстань його польоту становитиме більше 1000 км). Безпілотний тактичний багатоцільовий транспортний засіб «Фантом» - це дистанційно керований мінібронетранспортер. Денний та нічний комплекси прицілювання дозволятимуть вести вогонь у будь-який час доби на відстані понад 1 км. Запас ходу становить до 20 км, керування здійснюється за захищеним радіоканалом або через волоконний кабель довжиною 5 км.

 

Ще більш вагомим є те, що черговий етап розробки та впровадження у виробництво новітніх зразків вітчизняних ракетних систем наприкінці серпня завершився успішно. Про це свідчать результати вогневих випробувань нової РСЗВ. В разі подальших успіхів у створенні БАК та ракетного озброєння Україна нарешті вийде за межі тактичного переозброєння своєї армії.

 

Крім того, Кабмін України продовжив дію санкцій щодо 388 фізичних та 105 юридичних осіб, які були введені раніше. Ще раніше РНБО вирішила розширити санкційний список щодо Росії та інших держав, що є адекватним та логічним підходом до стримування країни-агресора.

 

Водночас, власне українська влада за деякими ознаками продовжує підігравати Кремлю, який намагається цю ж чинну владу в Україні змінити. Зокрема, експерти саме так оцінюють той факт, що саме українська влада не стала наполягати, щоб на саміті НАТО (у липні 2016 року) було згадано про бажання України стати повноправним членом Альянсу. А також те, що до цього часу не призначено постійного представника України в НАТО.

 

Джерело

 

! При використанні вмісту сайту обов’язковим є активне гіперпосилання на defence-ua.com, що не закрите від індексації пошуковими системами

Переклад

ukarzh-TWenfrdeitptrues